Ухвала суду № 22160420, 28.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 року м. КиївК-51441/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року

у справі № 8/192

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі позивач) звернулась до суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001061501/0 від 14 серпня 2007 року, № 0001071501/0 від 14 серпня 2007 року, № 0001081501/0 від 14 серпня 2007 року, № 0001061501/1 від 16 жовтня 2007 року, № 0001071501/1 від 16 жовтня 2007 року, № 0001081501/1 від 16 жовтня 2007 року, № 0001061501/2 від 21 грудня 2007 року, № 0001071501/2 від 21 грудня 2007 року, № 0001081501/2 від 21 грудня 2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2008 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», за результатами якої складено акт № 152/15-121/30019775 від 14 серпня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001061501/2 від 21 грудня 2007 року, яким позивачу визначено штраф в розмірі 240576,61 грн., № 0001071501/2 від 21 грудня 2007 року, яким позивачу визначено штраф в розмірі 308 814,03 грн., та № 0001081501/2 від 21 грудня 2007 року, яким позивачу визначено штраф в розмірі 317393,57 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у звязку з порушенням граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання з рентної плати за видобуті нафту, природний газ та газовий конденсат.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1251-XII) рентні платежі належать до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону № 1251-XII порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Частиною 3 розділу II «Прикінцеві положення»Закону України від 30 листопада 2006 року № 398-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»передбачено, що у 2007 році субєкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України, рентну плату за природний газ (у тому числі і нафтовий (попутний) газ), нафту, газовий конденсат.

Відповідно до пунктів 6, 7, 8 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом.

Платники вносять до Державного бюджету України рентну плату авансовими внесками у розмірі однієї третини суми платежу, визначеної у податковому розрахунку, який подано у минулому звітному (податковому) періоді, до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця відповідно за першу, другу та третю декаду.

Сума рентної плати за звітний (податковий) період, обчислена відповідно до пункту 4 цього Порядку, вноситься платниками до Державного бюджету України у повному обсязі (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків) протягом 30 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України рентної плати та своєчасність подання її податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники відповідно до законодавства.

Преамбулою Закону № 2181-III передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що рентна плата є обовязковим платежем, на який поширюється дія підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко