Ухвала суду № 22160121, 14.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2012 р. м. КиївК-54085/09

К-51877/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року

у справі № 8/45

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва,

Державної податкової адміністрації у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року, позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач-1) та Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі відповідач-2) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004342303/0 від 25 травня 2007 року в частині визначення суми податкового зобовязання в розмірі 2309893,00 грн. (1890432,00 грн. основний платіж, 419461,00 грн. штрафні (фінансові) санкції). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007792303/3 від 07 грудня 2007 року. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПА у м. Києві № 3278/10/25-114 від 10 вересня 2007 року з урахуванням змін, внесених рішенням ДПА у м. Києві № 4346/10/25-114 від 28 листопада 2007 року. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ДП з ІІ «Сантрейд» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідачі оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах, ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПА у м. Києві, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено виїзну планову перевірку ДП з ІІ «Сантрейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 270/23-3/25394566 від 16 травня 2007року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004342303/0 від 25 травня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 2336515,00 грн. (1911534,00 грн. основний платіж, 424981,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, додатково прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007792303/3 від 07 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 955767,00 грн. (0,00 грн. основний платіж, 955767,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат протягом 2006 року збитків 2004 року, непогашених прибутком 2005 року, та відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового року, непідтвердженого відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також заниженням валових витрат з огляду на нарахування відсотків повязаній особі нерезиденту «Бунге Кіпр Лімітед»за використання кредитних коштів.

Крім того, судами встановлено, що позивачем задекларовано в декларації з податку на прибуток за 2004 рік позитивне значення обєкта оподаткування в розмірі 192600,00 грн.

Згідно з висновком акту попередньої перевірки № 277/23-7/25394566 від 29 червня 2006 року відповідач-1 не погодився з обліком позивача та визначив обєкт оподаткування 2004 року як відємне значення в розмірі 4 930900,00 грн. у звязку із заниженням валових витрат 2004 року на суму 5 163753,00 грн., яка складається з суми відсотків, нарахованих позивачем за кредитом, отриманим від нерезидента.

Відповідно до акту перевірки № 277/23-7/25394566 від 29 червня 2006 року відємне значення 2004 року розраховується як: 5 163753,00 грн. сума неврахованих позивачем відсотків, 40327,00 грн. сума вартості послуг аудиторів, 192600,00 грн. позитивне значення обєкта оподаткування 2004 року, визначене позивачем самостійно в декларації за 2004 рік.

Крім того, позивачем задекларовано в річній декларації з податку на прибуток 2005 року відємне значення обєкта оподаткування в розмірі 19 133200,00 грн.

Разом з тим, відповідно до акту перевірки № 277/23-7/25394566 від 29 червня 2006 року, відповідачем-1 визначено відємне значення обєкта оподаткування в розмірі 2 798700,00 грн., оскільки, позивачем завищено у 2005 році валові витрати на суму 14 052 377,45 грн., занижено валові витрати на суму 4 930900,00 грн., а також занижено валові доходи на суму 7 214012,00 грн.

Після подання уточнюючого розрахунку сума відємного значення обєкта оподаткування склала 11 418321,00 грн.

При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, сума в розмірі 11 418321,00 грн. є сумою відємного значення 2005 року, зазначеною в рядку 08 декларації позивача з податку на прибуток за 2005 рік.

В подальшому зазначену суму перенесено позивачем до рядка 04.9 декларації з податку на прибуток за 2006 рік.

Скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Статтею 86 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік»встановлено, що у 2006 році сума відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем в декларації з податку на прибуток за 2004 рік визначено позитивне значення обєкта оподаткування в розмірі 192600,00 грн., тобто за даними податкового обліку позивача він не використовував протягом 2006 року відємне значення обєкта оподаткування 2004 року, зважаючи на його відсутність.

В свою чергу, відповідачами не доведено факт віднесення позивачем до складу валових витрат протягом 2006 року збитків 2004 року, непогашених прибутком 2005 року.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобовязаннями на користь таких нерезидентів та повязаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, суму відсотків в розмірі 1526493,00грн., що не підтверджується документально, розраховано відповідачем-1 штучно шляхом віднімання відсотків, нарахованих за кредитними договорами протягом 2005року від суми відсотків за кредитними договорами, відображеної в податковому обліку.

При цьому, відповідачем-1 не взято до уваги той факт, що за даними бухгалтерського обліку позивачем протягом 2005року нараховано відсотки за кредитними угодами та договором позики в розмірі 27651426,57грн., однак до податкового обліку віднесено лише 16173477,98грн. з огляду на обмеження, встановлене підпунктом 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР, а саме не віднесено відсотки, нараховані за договором, укладеним з нерезидентом «Бунге Кіпр Лімітед».

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що Державну податкову адміністрацію України наділено правом на здійснення розрахунків (збільшення або зменшення штрафних санкцій), однак встановлення додаткових порушень слід розцінювати як здійснення повторної перевірки позивача, що в свою чергу не передбачено нормами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПА у м. Києві № 3278/10/25-114 від 10 вересня 2007 року про результати розгляду скарги, з урахуванням змін внесених рішенням ДПА у м. Києві № 4346/10/25-114 від 28 листопада 2007 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ДП з ІІ «Сантрейд»з позовною заявою) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Разом з тим, рішення про результати розгляду скарг не можуть породжувати для платника податків правові наслідки.

В даному випадку, лише відповідні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі рішень про результати розгляду скарг, є тими правовими актами індивідуальної дії, що можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції слід скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування рішень ДПА у м. Києві № 3278/10/25-114 від 10 вересня 2007 року та № 4346/10/25-114 від 28 листопада 2007 року із закриттям провадження, а в решті залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування рішень Державної податкової адміністрації у м. Києві № 3278/10/25-114 від 10 вересня 2007 року та № 4346/10/25-114 від 28 листопада 2007 року скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко