Ухвала суду № 22156864, 15.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3291/11

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О.П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

позивача: не зявився

відповідача (апелянта): Цимбал В.А., Олійник Т.В.

розглянувши апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" звернулося до суду з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року зазначений позов задоволено в повному обсязі. Зокрема, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000172301 від 30.06.2011р. та № 0000182301 від 30.06.2011р.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу за обставин, викладених у ній, та просили скасувати постанову суду першої інстанції від 29.09.2011р.

Представник позивача в судове засідання не зявився.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції посадовими особами Вінницької МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт № 37/23/35558713 від 15.06.2011р.

Даною перевіркою встановлено порушення п.3.1., ст.3, п.п.5.3.2., 5.3.9. п.5.3., п.5.1. ст.5, п.п.8.3.1., 8.3.2. п.8.3. ст.8, п.8.6. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7, п.п.7.4.4., 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість.

На підставі висновків проведеної перевірки Вінницькою МДПІ 30.06.2011р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000182301 та № 0000172301, якими товариству донараховано податок на додану вартість у сумі 440 342 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 110086 грн., а також збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41962 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 10 491 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" та скасовуючи згадані податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції вірно виходив з такого.

Актом перевірки № 37/23/35558713 від 15.06.2011р. встановлено, що ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання по двічі включеним податковим накладним № 8 від 01.0.2010р. на загальну суму 13998 грн. у тому числі ПДВ - 2333 грн., отриману від ТОВ "Підприємство трансформаторних підстанцій", податковій накладній № 3 від 17.06.2010р., отриманої від ПП "Давю" на загальну суму 15600 грн., у тому числі ПДВ 2600 грн., а також по податковій накладній від 07.09.2010р. № 006138, отриманої від ТОВ "Цеппелін Україна" на загальну суму 25800грн., у тому числі ПДВ 4300грн. Крім того, без підтвердження податковими накладними у вересні 2010 року позивачем включено до податкового кредиту 34707 грн. по ГДСП "Борське", у травні 2010 року - 5004 грн. та червні 2010 року - 3459 грн. по ВАТ "Акселорміттал", у червні 2010 року - 2473 грн. по ВАТ "Гніванський завод спецзалізбетону".

Поряд із цим, на думку податкового органу, до податкового кредиту позивачем включено суму податку на додану вартість по податкових накладних, оформлених із порушенням встановленого порядку, а саме: опис номенклатури товарів (робіт, послуг) та їх кількість (об'єм, обсяг), зазначених в податкових накладних, не відповідає номенклатурі товарів, вказаній в прибуткових накладних, одержаних від таких підприємств, як ТОВ "Експертжитлобуд" (податкова накладна № 68 від 30.07.2010р. на суму ПДВ 102000 грн.) та ТОВ "Будівельна компанія Славутич-2005" (податкова накладна № 933 від 24.06.2010р. на суму ПДВ 280000 грн.).

Також зроблено висновок про безпідставне формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "БКС Імпекс ГМБХ", ПП "Сканто", вчиненими без намірів створення правових наслідків, тобто за нікчемними правочинами.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Тобто, податкова накладна яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є єдиною та достатньою підставою для нарахування податкового кредиту останнього, за умови здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає правильно встановленими судом першої інстанції обставини, за яких здійснені господарські операції між ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" та його контрагентами ПП "Сканто", ТОВ "БКС Імпекс ГМБХ мали реальний характер, підтвердженням чого слугують наявні у матеріалах справи докази їх виконання.

На час укладення та виконання договорів зазначені контрагенти були діючими господарюючими субєктами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та були платником податку на додану вартість. Факти отримання товарно-матеріальних цінностей від зазначених осіб повною мірою були досліджені судом першої інстанції А виписані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам, що до них ставляться Законами "Про податок на додану вартість" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Будь-яких доказів того, що отримані товари не призначаються для використання в господарській діяльності позивача Вінницькою МДПІ не надано. При цьому, судом першої інстанції підставно зазначено, що висновки податкового органу про нікчемність укладених договорів, недоведеність використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України.

В процесі розгляду справи не зайшли свого підтвердження доводи податкового органу про включення позивачем до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними по ГДСП "Борське" та по ВАТ "Акселорміттал".

Колегія суддів погоджується з тим, що зазначення у податковій накладні № 88 від 30.09.2011р. продавцем ГДСП "Борське" є технічною помилкою, на виправлення якої надано на дослідження податкову накладну № 88 від 30.09.2010р., продавцем в якій зазначено ДП "Маянівське" та уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Також судом спростоване твердження апелянта про безпідставність включення до податкового кредиту 2473 грн. по взаємовідносинах із ВАТ "Гніванський завод спецзалізбетону", підтвердженням чого слугує податкова накладна № 1180 від 05.07.2010р. на загальну суму 14839,20 грн., у тому числі ПДВ 2473,20 грн. Аналогічно стосується правомірності формування податкового кредиту у травні та червні 2010 року по податкових накладних, виписаних ВАТ "Акселорміттал" та які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с.172, 174, 175).

Висновки акту перевірки про подвійне включення податкової накладної, отриманої від ТОВ "Цеппелін Україна" № 006138 від 07.09.2010р. на суму 25800 грн. у тому числі ПДВ 4300грн., які мотивовані занесенням до реєстру податкових накладних з однаковими сумами апеляційним судом визнано необґрунтованими. Податковим органом не враховано, що незважаючи на однакові суми податкових накладних, інша з них має відмінну від попередньої дату та номер: від 14.09.2010р. № 006443, тобто є абсолютно іншою податковою накладною, а тому правомірно включена позивачем до реєстру.

Помилкове подвійне включення до реєстру отриманих податкових накладних від ПП "Давю" та ТОВ "Підприємство трансформаторних підстанцій" визнано позивачем, однак виокремлення частини визнаної суми оскаржуваного податкового повідомлення рішення не є можливим, що не може слугувати підставою для відмови у позові в цій частині.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає правильним попередній судовий висновок про відсутність порушень з боку ТОВ "Гніванський гранітний карєр" у частині включення до податкового кредиту з податку на додану вартість сум по господарським операціям з ТОВ "Експертжитлобуд" та ТОВ "Будівельна компанія Славутич-2005", оскільки факт невідповідності товарів (робіт, послуг) та їх кількості (об'єм, обсяг), зазначеній в податкових накладних, номенклатурі товарів, вказаній в прибуткових накладних, одержаних від таких підприємств відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не доведено. Більш того, згідно підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" саме податкова накладна, а не будь-який інший первинний документ, є виключною підставою для формування податкового кредиту.

Вищезазначене свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 00001823301 від 30.06.2011 року, а тому суд першої інстанції правомірно його скасував.

Щодо донарахування позивачу сум податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 00001723301 від 30.06.2011 року за виявлене порушення, повязане із завищення валових витрат за нікчемними угодами, укладеними з ТОВ "БКС Імпекс ГМБХ" та ПП "Сканто"; безпідставним декларуванням витрат на поліпшення основних фондів на суму 149442 грн., не підтверджених первинними документами; невірним застосуванням норм амортизації за 2010 рік апеляційна інстанція встановила наступне.

У відповідності до п. 5.1. ст.5 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, висновки податкового органу стосовно визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" та ТОВ "БКС Імпекс ГМБХ", ПП "Сканто" ґрунтуються на припущеннях, оцінка яким надана судом вище, оскільки реальність господарських операцій підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Стосовно непідтверджених витрат, задекларованих позивачем як витрати на поліпшення основних фондів, то дійсно, витрати в сумі 129 100 грн. пов'язані із будівництвом заводу, і були проведені по рахунку № 15 (дебіт 16, кредит 631) неправомірно віднесені до амортизаційних витрат. Крім того, має місце помилкове визначення позивачем амортизаційних витрат, зазначених у податковій декларації із завищенням їх суми на 21414 грн., що не заперечується останнім.

Однак, враховуючи, що суму податкового зобовязання по податку на прибуток із урахуванням основного платежу та штрафних санкцій визначено Вінницькою МДПІ сумарно по всіх обставинах виявлених порушень, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виокремлення визнаних ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" сум порушень та частково скасувати прийняте податкове повідомлення-рішення № 00001723301 від 30.06.2011 року.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги Вінницької МДПІ не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 березня 2012 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар