Постанова № 22156076, 22.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5233/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

позивача: Ушакова Г.Г., Пастуха А.С.

відповідача: Гайдай А.І., Мусієнко Т.В., Пенської О.Ю., Павлюка О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного малого підприємства виробничої фірми "Панда" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного малого підприємства виробничої фірми "Панда" до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ПМП ВФ «Панда» звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької МДПІ про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000702300 та №0000712300 від 11.11.2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що Вінницькою МДПІ на підставі акту перевірки від 28.10.2011 року № 468/23-13307734 прийняті податкові повідомлення-рішення №0000702300 та №0000712300 від 11.11.2011 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість та податку на прибуток. Висновки акта мотивовані тим, що в момент вчинення правочинів між ПМП ВФ «Панда» при отримані товарів (послуг) від ТОВ "Конверс-Дніпро", останні не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 1318467 грн. та податку на прибуток в сумі 1310989 грн., а також штрафні санкції. Вважаючи такі висновки податкового органу неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року скасувати, а позовні вимоги - задовольнити. Дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПМП ВФ "Панда" зареєстроване як юридична особа 05.12.1995 року , свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 № 148714, перебуває на податковому обліку у Вінницькій МДПІ з 19.12.1995 року за № 15-118-166 та являється платником ПДВ з 31.01.2003 року, свідоцтво № 01322232 (т.1 а.с.14).

Вінницькою МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПМП ВФ "Панда" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року. За результатом проведеної перевірки складено акт перевірки від 28.10.2011 року № 468/23-13307734 (т.1 а.с.12-130). На підставі вказаного акту перевірки Вінницькою МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000702300 (т.1 а.с.10) та №0000712300 (т.1 а.с. 11) від 11.11.2011 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість відповідно, а також нараховані штрафні санкції.

Висновки податкового органу, які суд першої інстанції визнав правомірними і обґрунтованими, щодо порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2, 198.3, ст.198 ПК України, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на встановленні відповідачем факту відсутності трудових ресурсів, технічного персоналу, власних складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів при взаємодії між ПМП ВФ "Панда" та контрагентом ТОВ "Конверс-Дніпро", що, на думку відповідача, свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. З такими висновками колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що 12.04.2011 року між ПМП ВФ "Панда" та ТОВ "Конверс-Дніпро" було укладено договір поставки №124-С3/11 (т.1 а.с. 135-138), за умовами якого постачальник (ТОВ "Конверс-Дніпро") зобов'язувалось передати у власність покупця (ПМП ВФ "Панда") цукор білий, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар (п.1.1 Договору). Кількість товару, одиниці виміру, ціна та загальна вартість партії товару визначаються у рахунках-фактурах та накладних, які видаються на кожну партію товару, яка поставляється (п. 4.1 Договору). Пунктом 5.1 Договору поставки визначено також, що поставка товару здійснюється постачальником партіями на умовах "FCA" автомобільним транспортом (Інкотермс 2000). Товар вважається переданим покупцю з моменту його фактичної передачі разом із усіма необхідними супровідними документами та підписання документу про прийняття товару.

На виконання умов укладеного договору ТОВ "Конверс-Дніпро" поставлено ПМП ВФ "Панда" товару всього на суму 6592333 грн., за які ПМП ВФ "Панда" розрахувалося із постачальником у повному обсязі , що підтверджується наявними у справі доказами - копіями накладних (т.1 а.с. 139-179), платіжних доручень (т.1 а.с. 221-236), товарно-транспортних накладних (т.1 а.с. 232-250, т.2 а.с. 1-5), а також виписаних податкових накладних (т.1 а.с. 180-220). Крім того, якість поставленого товару підтверджується наданими суду першої інстанції посвідченнями про якість (т.2 а.с. 77-123) та сертифікатами відповідності (т.2 а.с. 32-70).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі системного аналізу зазначених законодавчих норм колегія суддів вважає, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Такі висновки апеляційного суду у повній мірі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України (постанови суду від 29 жовтня 2010 року у справі №1112/11/13-10, від 11 грудня 2007 року у справі №21-1376/06).

Також податковим законодавством України не встановлено обовязковість транспортування придбаного покупцем товару на власний склад. Так само і право покупця на включення суми сплаченого в ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту не може ставитися в залежність від транспортування чи не транспортування придбаного товару на склад покупця. З урахуванням зазначеного, колегія суддів бере до уваги пояснення представника позивача, дані в ході судового засідання, про те, що придбаний товар доставлявся на підприємство транспортом постачальника, розвантажувався на складі підприємства за рахунок власних робочих потужностей. При цьому наявні в матеріалах справи накладні на товар містять відбиток штампу "ВФ "Панда" Склад сировини" та підпис відповідальної особи про прийняття товару, що також підтверджує обставини, зазначені представниками позивача.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПКУ податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

На час укладання та виконання правочину ПМП ВФ "Панда" та ТОВ "Конверс-Дніпро" були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Суду не надавались, і в матеріалах справи відсутні докази про те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Норми податкового законодавства не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальника позивача по ланцюгу. Чинним законодавством, в тому числі Податковим кодексом України, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, квитанцій, сертифікатів відповідності. Вказані документи відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду (п.3 ч.1 ст. 198 КАС України). Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства виробничої фірми "Панда" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного малого підприємства виробничої фірми "Панда" до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення №0000702300 від 11 листопада 2011 року та №0000712300 від 11 листопада 2011 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "27" лютого 2012 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.