Ухвала суду № 22153252, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-11883/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. по справі№2а-11883/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Оіл"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екс-Оіл" (далі ТОВ "Екс-Оіл"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000141800 від 28.07.2011 р. у повному обсязі на суму 488 019, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від16.11.2011р. по справі№2а-11883/11/2070 позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в ній.

Позивач в поясненнях представника в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Екс-Оіл" (код ЄДРПОУ 35588156) з питань правильності визначення та нарахування валових витрат з податку на прибуток за період І півріччя 2008 року.

Результати перевірки оформлені актом № 3344/1800/35588156 від 18.07.2011 року.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем ч.1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч.1, ч.2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Екс-Оіл" з постачальниками товарів (робіт, послуг) з рахунок нікчемних правочинів з ПП “Агродар Україна; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1. п.5.3 ст. 5 та 11.2.1 п.11.2. ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, в результаті чого ТОВ “ЕКС-ОЙЛ” занизило податок на прибуток у всього у сумі 415971 грн. , у тому числі у І кварталі 2008 року у сумі 90625 грн., ІІ кварталі 2008 року у сумі 415971 грн.

За результатами перевірки та на підставі висновків зазначеного акту, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000141800 від 28.07.2011 р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 488 019, 00 грн., в тому числі, за основним платежем на суму 325 346, 00 грн. та накладено штрафні санкції в сумі 162 673,00 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про те, що правочини вчинені ПП “Агродар Україна” порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено, що угоди укладені між ПП “Агродар Україна” та ТОВ "Екс-Оіл" не спричиняють реального настання правових наслідків, а відповідно ПП “Агродар Україна” не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства, у нього відсутні обєкти, що підпадають під значення ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті Закону.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та ПП “Агродар Україна” було укладено договір постачання товару № 290108/2 від 29.01.2008 року (а.с. 30-31).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Відповідно до умов укладеного договору постачання ПП “Агродар Україна” зобов'язується поставити та надати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити товар соняшник.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1 996 661,02 грн., в т.ч. ПДВ 332 776, 82 грн., що була віднесена до складу валових витрат за І півріччя 2008 року, а саме: № 25/03-1 від 25.03.08 р., на суму 85 782, 00 грн., в т.ч. ПДВ 14 297, 00 грн.; № 26/03-4 від 26.03.08 р., на суму 330 517, 35 грн., в т.ч. ПДВ 55 086, 22 грн.; № 01/04-1 від 01.04.08 р., на суму 82 943,65 грн., в т.ч. ПДВ 13 823, 93 грн.; № 09/04-3 від 09.04.08 р., на суму 83 307, 00 грн., в т.ч. ПДВ 13 884, 50 грн.; № 11/04-5 від 11.04.08 р., на суму 168 109, 20 грн., в т.ч. ПДВ 28 018, 20 грн.; № 17/04-4 від 17.04.08 р., на суму 171 372,60 грн., в т.ч. ПДВ 28 562,10 грн.; № 13/06-1 від 13.06.08 р., на суму 75 516, 00 грн., в т.ч. ПДВ 12 586, 00 грн.; № 18/06-1 від 18.06.08 р., на суму168 335,72 грн., в т.ч. ПДВ 28 055,95 грн.; № 20/06-1 від 20.06.08 р., на суму 351 811,18 грн., в т.ч. ПДВ 58 635,20 грн.; № 21/06-1 від 21.06.08 р., на суму 396 779,74 грн., в т.ч. ПДВ 66 129,96 грн.; № 23/06-1 від 23.06.08 р., на суму 82 186, 58 грн., в т.ч. ПДВ 13 697, 76 грн.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ПП “Агродар Україна” податкові накладні, на загальну суму 1996660, 98 грн., в тому числі ПДВ 332 776, 83 грн., що була віднесена до складу валових витрат за І півріччя 2008 року, а саме: за І квартал 2008 року, № 24033 від 24.03.08 р. на суму 435 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 72 500, 00 грн.; за ІІ квартал 2008 року № 01041 від 01.04.08 р. на суму 64 243, 00 грн., в т.ч. ПДВ 10 707,16 грн.; № 09043 від 09.04.08 р. на суму 420 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 70 000, 00 грн.; № 17074 від 17.04.08 р. на суму 2 788, 80 грн., в т.ч. ПДВ 464, 80 грн.; № 13061 від 13.06.08 р. на суму 75 516,00 грн. в т.ч. ПДВ 12 586, 00 грн.; № 17061 від 17.06.08 р. на суму 330 484,00 грн. в т.ч. ПДВ 55 080, 67 грн.; № 20061 від 20.06.08 р. на суму 189 662,90 грн. в т.ч. ПДВ 31 610, 48 грн.; № 21061 від 21.06.08 р. на суму 396 779,74 грн. в т.ч. ПДВ 66 129, 96 грн.; № 23061 від 23.06.08 р. на суму 82 186,58 грн. в т.ч. ПДВ 13 697, 76 грн.

Позивачем проведено сплату за отриманий від ПП “Агродар Україна” товар соняшник за договором у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідно до платіжних доручень на загальну суму 1575243,00 грн., в тому числі ПДВ 262540,51 грн., що була віднесена до складу валових витрат за І півріччя 2008 року, а саме: № 411 від 24.03.2008 р. на суму 435 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72 500,00 грн.; № 11 від 09.04.2008 р. на суму 484 243, 00 грн., в т.ч. ПДВ 80 707, 17 грн.; № 57 від 22.05.2008 р. на суму 2 788, 80 грн., в т.ч. ПДВ 464,80 грн.; № 711 від 17.06.2008 р. на суму 406 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 67 666,67 грн.; № 724 від 23.06.2008 р. на суму 250 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 41 666, 67 грн.

Станом на 16.11.11 року дебіторська-кредиторська заборгованість між позивачем та ПП “Агродар Україна” відсутня.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Так, в подальшому придбаний у ПП “Агродар Україна” товар соняшник позивач використав як сировину для переробки на давальницьких умовах за договором № 040108/1 від 04.01.2008 р.

Факт передачі Товару підтверджується актами прийняття - передачі сировини за березень, квітень та червень 2008 року. Надані докази містять попередню назву позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Пересічанський МЕЗ.”, але цей факт не впливає на належність доказу по справі щодо використання Товару ТОВ “ЕКС-ОЙЛ” у власній господарській діяльності, оскільки відповідно до матеріалів справи 05 вересня 2009 року позивач змінив своє найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Пересічанський МЕЗ.” на ТОВ “ЕКС-ОЙЛ” згідно до протоколу № 09-09 від 05.09.09 р., статут зареєстрований 10.09.2009 року, номер реєстраційного запису № 1 480 105 0005 043184 від 10.09.2009 року та відповідної реорганізації чи ліквідації у зв'язку зі зміною найменування позивача не відбувалося.

Крім того, з наданої позивачем до суду довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №317029 вбачається, що видами діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Відповідно до первинних бухгалтерських документів, що знаходяться в матеріалах справи та підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, суд приходить висновку, що господарські операції між ПП “Агродар Україна”та позивачем мали реальний характері у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних видаткових накладних.

Валові витрати за І півріччя 2008 року за видатковими накладними, отриманими від ПП “Агродар Україна” на загальну суму 1663 884 грн., були задекларовані у складі валових витрат, що підтверджується зростаючим підсумком показника у рядку 04.1 Декларації з податок на прибуток підприємства за І півріччя 2008 року.

Таким чином, факт реальності здійснення зазначених господарських операцій та виконання умов вказаного договору поставки позивачем підтверджується копіями податкових накладних, які повністю відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”, банківськими виписками.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах угода в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, 14 червня 2011 року Харківським окружним адміністративним судом по справі № 2а-4615/11/2070 за адміністративним позовом ТОВ “ЕКС-ОЙЛ” до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, була винесена постанова, згідно з якою досліджені всі господарські операції у І півріччі 2008 року за угодою № 290108/2 від 29.01.2008 р. та було встановлено, що угода повністю відповідають вимогам цивільного законодавства та господарські операції за нею направлені на настання реальних наслідків.

Вказане судове рішення набуло законної сили.

Згідно статті 71 КАС України кожне сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. по справі№2а-11883/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.