Постанова № 22151217, 22.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-4729/10/16/0170

22.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Щепанської О.А. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_3, довіреність № 2162 від 08.11.11

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим - ОСОБА_4, довіреність № 11705/10/10-0 від 16.11.11

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 13.07.11 у справі № 2а-4729/10/16/0170

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 96012)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій № 0000141700 від 06.04.2010 в сумі 25096432,80грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій №0000151700 від 06.04.2010 в сумі 7680,00грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0000111701/0 від 06.04.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в сумі 1852576,50грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000121701/0 від 06.04.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності для фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у сумі 747655,77грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000131701/0 від 06.04.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у сумі 29917,35 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 15774,00грн. витрат на проведення експертизи та 3,40 грн. судового збору.

На зазначене судове рішення від Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 06.04.2010 Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим прийняті: рішення №0000141700 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 25096432,80грн., рішення №0000151700 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 7680,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0000111701/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1852576,50грн., податкове повідомлення-рішення №0000121701/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у сумі 747655,77грн., податкове повідомлення-рішення №0000131701/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 29917,35 грн.

Передумовою застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 25096432,80грн., та в сумі 7680,00 грн., визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в сумі 747655,77грн. та визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 29917,35 грн. став акт №254/17-1/НОМЕР_2 від 23.03.2010 документальної виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2007 по 31.12.2009.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:

- пункту 19.1 "а" статті 19 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб", у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 747655,77 грн;

- статті 1, статті 5 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у частині перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік більш ніж 500 тис. грн. та не переходу на загальну систему оподаткування, обліку та звітності;

- підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 3.1. статті 3, підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у результаті чого донараховано податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 1235624,00 грн.;

- підпункту 8.1.3 пункту 8.1 Закону України „Про податок, з доходів фізичних осіб", в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 29917,35 грн.;

- пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”- проведення розрахункових операцій за готівкові кошти на суму 5019286,56грн. без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку і переведеного у фіскальний режим реєстратора розрахункових операцій;

- пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”- оптово-роздрібна торгівля за готівкові кошти за адресою: місто Армянськ вул. Школьна, буд.55-а без придбання торгового патенту в період з 01.07.2007по 31.06.2009.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що у перевіряємому періоді, не було допущено перевищення встановленого обсягу виручки, а тому позивач не повинен був переходити на загальну систему оподаткування, сплачувати будь-які податки, окрім єдиного податку, придбати торговий патент та застосовувати реєстратор розрахункових операцій. При цьому, кошти, що надходять на розрахунковий рахунок платника єдиного податку, який здійснює комісійну торгівлю, є транзитними, та комісіонер не має права власності на такі кошти. Стосовно донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 29917,35грн. з вартості ввезеного на територію України товару у сумі 199449,00грн., а саме листів будівельних, пластикових хвилястих, різного кольору, суд першої інстанції зазначає, що вони не є сумою прибутку позивача, яка підлягає оподаткуванню, тому що ввезені на територію України позивачем як фізичною особою.

Колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємства»від 03.07.1998 № 727/98 запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку і звітності, спрямований на підтримку субєктів малого підприємництва.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємства»спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Абзацом 1 статті 5 зазначено Указу визначено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

При апеляційному перегляді справи встановлено, що згідно з актом перевірки валовий дохід (виручка від реалізації продукції (послуг) Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 у ІІ кварталі 2007 року перевищено 500 тис. грн. та становить 922166,22грн., у звязку з чим з ІІІ кварталу 2007 року позивач повинен був здійснювати підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.

Однак, в порушення статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємства»від 03.07.1998 № 727/98, пункту 19.1 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач не перейшов на загальну систему оподаткування, що зумовило донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 01.01.2007 по 15.10.2009 здійснював підприємницьку діяльність, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Та обставина, що сума виручки за ІІ квартал 2007року склала 922166,22грн., яка поступила на банківський рахунок позивача, сторонами не заперечується та підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку, відкритому позивачем.

Відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно договору комісії на продаж продукції від 01.07.2006, укладеного з Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (комітент), позивач (комісіонер) за дорученням комітента реалізовував товар.

Визнавши, що грошові кошти, що надійшли на банківський рахунок позивача від покупців товарів, проданих позивачем на умовах комісії, не є його (позивача) виручкою, суд першої інстанції не звернув увагу, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємства» не містить жодних застережень щодо виключення зі складу виручки отриманої від реалізації товарів сум, які надійшли в межах виконання субєктами підприємницької діяльності договорів комісії, і що з огляду на це виручкою вважається будь-яка сума, отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу.

Враховуючи викладене, позивач, отримавши на розрахунковий рахунок суму, яка перевищує встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємства» розмір виручки (500 тис. грн.) повинен був перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати податкові зобовязання, тому числі, з податку з доходів та з податку на додану вартість.

Слід зазначити, що позивач у ІІ кварталі 2007року втратив право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у звязку з цим Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, здійснюючи операції по реалізації товару (оподатковувані операції на суму вище ніж 300,0тис.грн.), підлягав обовязковій реєстрації як платник податку на додану вартість і повинен був зареєструватися платником цього податку, що повністю узгоджується з вимогами підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1852576,50грн. та податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 747655,77грн., які є предметом спору у справи, прийняті у відповідності з вимогами чинного законодавства, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що за умови оформлення вантажної митної декларації субєкти господарської діяльності сплачують наступні види податків та зборів: ввізне мито за повними ставками Митного тарифу України, податок на додану вартість, акцизний збір і плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів за ставками, встановленими законодавством.

Як вбачається з акту перевірки згідно інформаційної бази даних (Красноперекопська обєднана державна податкова інспекція) «Митниця»ОСОБА_2 у 2008році здійснював імпортні операції як громадянин- отримав товар(будівельні матеріали).

Судова колегія відмічає, що позивач отримав не особисті речі - предмети першої необхідності, призначені в першу чергу для забезпечення життєдіяльності власника-громадянина, а товар з іноземних джерел у не грошовій формі у розмірі 199449,00грн, який підлягає оподаткуванню за загальними правилами.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що загальний річний оподаткований дохід дорівнює сумі загальних місячних оподаткованих доходів, іноземних доходів, отриманих протягом звітного податкового періоду (пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Підпункт 9.9.1 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачає, що якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземними, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку їх отримувача, який зобовязаний подати річну податкову декларацію.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Документами, наданими до перевірки не встановлено перерахування грошових коштів за межі України за імпортований товар, не встановлено також факт реалізації ввезеного товару, не встановлено залишків товару. Отже, перевіркою безспірно встановлено факт порушення позивачем підпункту 9.9.1 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині не включення доходів з іноземних джерел до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податків за 2008рік. Таким чином відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 29917,35грн.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приведені в апеляційній скарзі доводи спростовують висновки суду першої інстанції щодо неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»стосовно того, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (надання послуг) фізичним особам-підприємцям, які сплачують єдиний податок.

Перевіркою встановлено перевищення позивачем граничного рівня валового доходу 500тис.грн.(також факт перевищення виручки за рік 500 тис.грн. підтверджено експертизою), встановленого Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва».

Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку порушення вимог, встановлених статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», а в даному випадку завищення обєму виручки від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) за рік більш ніж 500 тис.грн., платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, з 01.07.2007 позивач при продажу товарів за готівку (продаж товарів здійснювалася зі складу за адресою: місто Армянськ, вул.Шкільна,буд.55а) повинен був застосовувати зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку і переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій. Позивач здійснював розрахунки у готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій. Про цей факт свідчать квитанції банків про прийняття готівки від самого ОСОБА_2, готівка зараховувалася на поточні рахунки підприємця у банках: «Укрпромбанк», «Правекс-Банк», «Укрексімбанк», взагалі сума готівкових розрахунків у період з 01.07.2007 по 31.12.2009 склала 5019286,56грн.

Таким чином, відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій в сумі 25096432,80грн. ( 5019286,56грн.х 5) згідно рішенню №0000141700 від 06.04.2010.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Перевіркою встановлено факт здійснення позивачем оптово-роздрібної торгівлі за готівкові кошти за адресою: місто Армянськ вул. Школьна, буд.55-а без придбання торгового патенту в період з 01.07.2007 по 31.06.2009, що є порушенням пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»та передбачає застосування штрафних санкцій у розмірі 200% вартості торгового патенту за повний термін діяльності субєктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням, а саме, 7680,00грн. (торгівлі здійснювалась 24 місяці, вартість торгового патенту 160,00грн. 160х24 міс.х200%).

Повно і правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дав їм неналежну юридичну оцінку внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення та відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цього рішення з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище мотивів.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 у справі №2а-4729/10/16/0170 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.А.Щепанська підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 28 листопада 2011 року