Ухвала суду № 22140343, 28.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7251/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт - Едельвейс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт - Едельвейс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 листопада 2010 року № 000002350710/0, № 000002340710/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 02 листопада 2010 року № 000002340710/0, № 000002350710/0.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Еліт-Едельвейс»(код ЄДРПОУ 34968210) зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 02.03.2007 р. та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з 05.03.2007 р(а.с.119,120).

У період з 17.09.2010 р. по 26.10.2010 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Еліт-Едельвейс»за серпень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 7161/07-10/34968210 від 26.10.2010(а.с.9-21).

02.11.2010 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення № 000002340710/0 , яким позивачу за порушення пп.7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 13217,00 грн., та податкове повідомлення рішення № 00002350710/0 , яким позивачу за порушення пп.7.2.1, п. 7.2, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 38613,30 грн., в тому числі основного зобовязання 28397,00 грн. та 10216,30 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Еліт-Едельвейс»в податковій декларації за липень 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості робіт на користь ТОВ «Прогресив - Пром», яке згідно «0»- основний платник, а саме «7»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010 року між ТОВ «Еліт-Едельвейс»та ТОВ «Прогресив - Пром»було укладено договір поставки № 9/01-16, відповідно до якого постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти та оплатити товар комплектуючі та обладнання до систем поливу. Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування, вид та кількість товару визначається у специфікаціях та в накладних на поставку товару (том 1, а.с. 110-111).

Сторони погодили вид, кількість та вартість товару, що підтверджується Специфікацією № 1 від 07.07.2010 року, яка є невідємним додатком № 1 до основного договору.

Поставка товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000164 від 07.07.2010 р. на суму 208068,33 грн. (в т.ч. ПДВ 41613,67 грн.) (том 1, а.с. 113).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Прогресив - Пром»виписало позивачу податкову накладну № 164 від 07 липня 2010 року на суму 249682,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 41613,67 грн. (запис № 11 реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Еліт-Едельвейс»за липень 2010 року), яка була складена у момент виникнення податкових зобовязань ТОВ «Прогресив - Пром», тобто в момент оформлення документу, що засвідчує факт поставки товару (видаткової накладної) - том 1, а.с. 20.

Платіжним дорученням № 235 від 28 липня 2010 року ТОВ «Еліт-Едельвейс»перерахувало на поточний рахунок ТОВ «Прогресив - Пром»в банку грошові кошти в сумі 249682,00 грн. (в т.ч. ПДВ 41613,67 грн.) в якості оплати за комплектуючі систем автоматичного поливу (том 1, а.с. 114).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час спірних правовідноси), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на зазначені правові норми суд першої інстанції прийшов до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Еліт-Едельвейс»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт - Едельвейс» в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість у розмірі 41613,67 грн. на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Прогресив - Пром», та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товарів.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва порушення з приводу вартості придбаних позивачем товарів не встановлено.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ТОВ «Прогресив - Пром»було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100234364 від 07.07.2009 року (том 2, а.с. 154), а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів. Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті ДПА України, свідоцтво платника податку на додану вартість, видане ТОВ «Прогресив - Пром», станом на момент розгляду даної справи анульовано не було (том. 1, а.с. 157).

Згідно копії податкової накладної, на підставі якої позивач формував податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинний на момент оформлення податкової накладної) стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними видаткової накладної та платіжними документами.

В своїх висновках суд першої інстанції вказав, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно да ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається, а саме довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.07.2011 року № 360213 підтверджує, що ТОВ «Прогресив - Пром»станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1, а.с. 191-193).

Відповідно до ч.1ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02 червня 2011 року № 10112567 до основного виду діяльності ТОВ «Еліт-Едельвейс»належить «інші види оптової торгівлі»(код КВЕД 51.90.0) том 1, а.с. 127-128.

Судом першої інстанції встановлено, що замовлені ТОВ «Еліт-Едельвейс» у ТОВ «Прогресив - Пром»товари були придбані з метою використання в подальшій господарській діяльності та були використані у такій діяльності, що підтверджується Звітом про партії товарів, видатковими накладними та довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей покупцями від ТОВ «Еліт Едельвейс»(том 2, а.с. 1 141).

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські операції ТОВ «Еліт Едельвейс»з ТОВ «Прогресив Пром»були реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ТОВ «Прогресив Пром», придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а також відсутність порушень ТОВ «Еліт Едельвейс» підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає форму та зміст податкової накладної № 164 від 07.07.2010 року, оскільки з наявної в матеріалах справи податкової накладної (том 1, а.с. 20) не вбачається порушень закону щодо порядку її заповнення; п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону, оскільки податкова накладна була видана позивачу ТОВ «Прогресив Пром»; п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону, оскільки податковий кредит звітного періоду визначено виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, у звязку з тим, що податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної, яка за змістом відповідає закону; п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, оскільки неправомірність нарахування податкового кредиту відповідачем не доведена.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважає, що ТОВ «Еліт Едельвейс»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.1 п.7.2, підпункту 7.4.5 п.7.4, підпункту 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 28397,00 грн. є протиправним.

Згідно п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Судом першої інстанції встановлено відсутність порушень податкового законодавства з боку ТОВ «Еліт Едельвейс», та визнано накладення штрафних санкцій розмірі 10216,3 грн. протиправним.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 13217,00 грн. згідно з податковим повідомленням - рішенням № 000002340710/0 від 02.10.2011 року.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент проведення перевірки та складення Акту перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Виходячи з викладеного, Закон встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Зі змісту Акта перевірки, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проводилася саме документальна невиїзна перевірка позивача. Тобто така перевірка мала проводитися в приміщенні органу державної податкової служби та лише на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Судом першої інстанції зазначено, що само по собі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА в розумінні наведених норм Закону про ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків на податковий кредит (не є правомірним доказом завищення податкового кредиту), а отже невизнання відповідачем податкового кредиту за результатами «співставлення»не відповідає вимогам закону та є протиправним, а податкові повідомлення - рішення, ухвалені відповідачем за результатами такого «співставлення»є незаконними.

Як вбачається з матеріалів справи на запит суду першої інстанції Державною податковою інспекцією у Суворівському районі м. Одеси було надано інформацію (лист від 03.08.2011 р. за № 22329/9/10-104) щодо подання ТОВ «Прогресив Пром»податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (том 2, а.с. 150). Як вбачається з копії податкової декларації ТОВ «Прогресив Пром»за липень 2010 року, останнім було включено до складу податкових зобовязань суму податку на додану вартість у розмірі 41613,67 грн., отриманого у складі вартості товарів від ТОВ «Еліт-Едельвейс»(рядок № 2 Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) (том 2, а.с. 169).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 02 листопада 2010 року № 000002350710/0 та № 000002340710/0 підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А. Костюк Л.О.