Рішення № 22139752, 08.11.2011, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22-ц-4431/11Головуючий у 1 інстанції: Курилець А. Р

Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Мусіної Т.Г.

Суддів: Бермеса І.В., Шумської Н.Л.

При секретарі: Гордій У.М.

З участю представника відповідача - Нецкар Ю.І.,

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ „Райффазен Банк Аваль”

на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2011 року

в с т а н о в и л а:

В серпні 2010 р. ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства „Райффазен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції, треті особи - Головне управління юстиції у Львівській області Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби, Приватний нотаріус ЛМНО ОСОБА_6, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 21.06.2010 р. постановою заступника начальника відділу підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ відкрито виконавче провадження № 20164053 про звернення стягнення на належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 292, 6 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1285 га, накладено арешт на все належне їй майно. Підставою для винесення постанови був виконавчий напис нотаріуса від 14.05.2010р. про звернення стягнення на предмет іпотеки для забезпечення виконання кредитного договору у звязку із допущеною заборгованістю по виконанню останнього.

Посилаючись на те, що сума заборгованості не є безспірною, виконавчий напис не містить обовязкових умов щодо його змісту просила ухвалити рішення, яким постанову про відкриття виконавчого провадження № 20164053 від 21.06.2010 року винесену заступником начальника відділу підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області Шургот І.Я. - скасувати. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_6 14.05.2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 787.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2011 року позов ОСОБА_5 в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2010 року залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 14 травня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 787, яким звернуто стягнення на належне ОСОБА_5 нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 292, 6 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1285 га, що по АДРЕСА_1 в сумі 2142874 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справами, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню: рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. 3, 4, ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у позові, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що нотаріусу не було подано документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника, не подано первинних бухгалтерських документів про видачу кредиту та здійснення його часткового погашення, що між сторонами існує спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, який розглядається Франківським судом, розрахунок пені перевищує термін позовної давності визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 14 серпня 2007 р. між ПАТ „Райффазен Банк Аваль” та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір № 014/6375/81/51173 згідно якого банк надав кредит ОСОБА_8 у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 258.000 доларів США, а позичальник зобовязувався повернути вказану суму та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання зобовязання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_8 та ОСОБА_5 15.08.2007 р. було укладено договір іпотеки із змінами від 02.04.2008р. житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 292, 6 кв. м. та земельної ділянки площею 0,1285 га.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_8 перед банком за вказаним кредитним договором станом на 11.05.2010р. становив 266652, 65 доларів США, що в еквіваленті згідно встановленого НБУ курсу складало 2.113.462.24 грн.

Поштові повідомлення банку від 16.07.2009р. № 10 - 18/22 - 702 на адресу ОСОБА_8 та № 10 - 18/22- 703, на адресу ОСОБА_5 про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, які були отримані позичальником та іпотекодавцем, були проігноровані.

У звязку з невиконанням ОСОБА_8 умов кредитного договору № 014/6375/81/51173, а саме своїх зобовязань щодо повернення кредиту в сумі 224638,01 доларів США, відсотків за користування грошовими коштами в сумі 20583,99 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобовязань в сумі 21430,65 доларів США на підставі заяви банку від 13.05.2010 року приватним нотаріусом Львівського міського н6отаріального округу ОСОБА_6 14.05.2010р. був вчинений виконавчий напис на укладеному між банком та ОСОБА_5 іпотечному договорі від 15.08.2007р. ( із змінами від 02.04.2008р.) згідно із умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме майно.

Відповідно до ст. 87 Закону України „Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою від 29.06.1999 р. № 1172 визначено, що стягнення заборгованості у безспірному порядку проводиться на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Пунктом 1.1 вищезазначеного нотаріально посвідченого договору іпотеки від 15.08.2010 р. визначено, що цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014/6375/81/51173 від 14 серпня 2007 року. Абз. 2 п. 1.1. Договору іпотеки передбачає, що у відповідності до даного Договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Боржником зобовязань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Розділ 6 Договору іпотеки визначає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, який повністю відповідає вимогам Закону України „Про іпотеку”, зокрема, ст. 33 Закону передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодерждатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Ст. 35 передбачає, що у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимог. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” з дотриманням ч. 1 ст. 35 зазначено Закону, за невиконання Боржником своїх зобовязань Банком було звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідченому договорі іпотеки.

Висновки суду про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом були порушені вимоги ст. 88 Закону України „Про нотаріат” п. 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, постанови КМУ від 29.06.1999р. № 1172 „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, оскільки нотаріусу не було подано документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам.

Письмовим поясненням нотаріуса на адресу суду підтверджується, що до заяви Банку про вчинення виконавчого напису нотаріуса було долучено необхідний пакет документів в кількості 10 шт., в тому числі оригінали договорів іпотеки, а також на вимогу нотаріуса банком було надано копію платіжного документу про видачу кредитних коштів ОСОБА_8 ( заява на видачу готівки № К6/1 від 15.08.2007р., копії платіжних документів про часткове погашення заборгованості ОСОБА_8).

На підтвердження своїх пояснень приватним нотаріусом були надані копії документів, які були підставою для вчинення виконавчого напису.

У звязку з вищенаведеним висновки суду про протилежне є непереконливими, суперечать матеріалам справи та вимогам ст.ст. 57,58,60 ЦПК України.

Позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що сума заборгованості на момент вчинення виконавчого напису була спірною.

Колегія суддів вважає, що не можна погодитись з висновком суду про те, що банк не вправі був стягувати з боржника суму заборгованості по пені, розраховану з 15.10.2007р., тобто з перевищенням терміну позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Зокрема, судом не було враховано, що пунктом 12.5 Кредитного договору передбачено, що сторони договору домовились, що до всіх правовідносин, повязаних з укладенням і виконання цього договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки, що відповідає вимогам ст. 259 ЦК України.

Таким чином приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису стягнуто штрафні санкції в межах строку позовної давності за період з 15.10.2007р. по 13.05.2010 року.

Окрім того, в матеріалах справи немає даних про те, що позивач у справі покликався на застосування строку позовної давності відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України.

Наведене дає підстави вважати, про порушення судом норм матеріального права.

Не можна погодитись з висновком суду про те, що про спірність правовідносин свідчить наявність в провадженні Франківського районного суду м. Львова цивільної справи за позовом банку до ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/6375/81/47699 від 27.02.2007р.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого майнового права та інтересу закріплено ст. 16 ЦПК України.

Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі.

Законом України „Про виконавче провадження” передбачена можливість обєднання виконавчих проваджень у зведене провадження відкритим за виконавчим листом та виконавчим написом нотаріуса, що не призведе до подвійного стягнення боргу.

Наведене свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки стягуються судові витрати у справі.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Райффазен Банк Аваль” задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Райффазен Банк Аваль”, треті особи Головне управління юстиції у Львівській області, приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом - ЛМНО ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за № 787 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1, зареєстрована АДРЕСА_2) в користь Публічного акціонерного товариства „Райффазен Банк Аваль” ( коррахунок № 320041100701 в ОПЕРУ НБУ м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 14305909) 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 47 грн. 05 коп. судового збору до Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий

Судді: