Вирок № 22138316, 14.03.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1-681/2011 року

Провадження № 1/0907/1-121/2012 року

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року Івано-Франківський міський суд

в складі: головуючого-суддіКишакевича Л.Ю.,

з участю: секретаряБури У.М.,

прокурора Чугунової В.М.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківська кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має одну неповнолітню дитину, непрацюючого, несудимого,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Монастириська Тернопільської області, жителя АДРЕСА_3, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, вчинені працівником правоохоронного органу; а також вчинили заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 працюючи старшим оперуповноваженим сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспорту відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області, маючи спеціальне звання старший лейтенант міліції, будучи службовою особою - представником влади, за попередньою змовою з ОСОБА_4, який працюючи оперуповноваженим сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспорту відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області, маючи спеціальне звання лейтенант міліції, будучи службовою особою - представником влади, діючи умисно всупереч інтересам служби, за попередньою змовою між собою групою осіб, з метою отримання незаконної наживи, шахрайським шляхом, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 не заволодівав транспортним засобом “Даево Сенс” д.н.з. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_6, протягом 10-15 квітня 2011 року спільно та наполегливо вимагали у ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 1000 доларів США, а 15.04.2011 року приблизно о 11.15 год. на території службової стоянки прокуратури м. Івано-Франківська, що по вул. Гаркуші, в салоні автомобіля марки “Рено Кангу”, яким керував ОСОБА_4, шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі - 1000 доларів США за не притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, за ніби-то незаконне заволодіння ним транспортним засобом ОСОБА_6 та прийняття процесуального рішення про відмову в порушенні щодо нього кримінальної справи за ч. 1 ст. 289 КК України. Так, 10.04.2011 року приблизно о 03.00 год., працівниками ДПС ВДАІ Івано-Франківського міського управління УМВСУ в Івано-Франківській області, по вул. Довженка в м.Івано-Франківську, було зупинено автомобіль “Даево Сенс” д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 без реєстраційних документів. Тієї ж ночі, для документування виявленого правопорушення працівники ДПС ВДАІ в Івано-Франківській області доставили ОСОБА_5 до чергової частини Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області, а про затримання транспортного засобу повідомили власника вказаного автомобіля - ОСОБА_6, яку викликали в Івано-Франківський МВ УМВСУ в Івано-Франківській області для дачі пояснень та відібрання заяви про вчинене правопорушення. Тоді, старший оперуповноважений сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспорту відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області, старший лейтенант міліції ОСОБА_3, який 10.04.2011 року перебував у складі слідчо-оперативної групи Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області, прийняв від ОСОБА_6 протокол заяву про незаконне заволодіння її транспортним засобом “Даево Сенс” д.н.з. НОМЕР_1, яку було зареєстровано в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини Івано-Франківського МВ УМВСУ в області за номером 760. В ході опитування ОСОБА_5 було встановлено, що автомобіль марки “Даево Сенс” д.н.з. НОМЕР_1 йому, як майстру станції технічного обслуговування для проведення ремонтних робіт добровільно передала ОСОБА_6, яка повністю підтвердила показання ОСОБА_5 Тоді ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи умисно, всупереч інтересам служби, з метою залякування ОСОБА_5 та отримання незаконної наживи, почав погрожувати йому порушенням щодо нього кримінальної справи за ніби-то незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_6 та затриманням за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, а після цього, приблизно о 06.00 год., відібрав у ОСОБА_5 зобов'язання про необхідність явки в Івано-Франківський МВ УСВСУ в Івано-Франківській області, після чого відпустив додому. 11.04.2011 року, згідно резолюції начальника Івано-Франківського МВ УСВСУ в Івано-Франківській області вказані матеріали перевірки було адресовано старшому оперуповноваженому сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспорту відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області ОСОБА_3 для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України. 12.04.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи умисно, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що у діях ОСОБА_5 відсутній склад будь-якого злочину, домовились про заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі - 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7955 грн. Тоді, ОСОБА_3, діючи умисно, з відома та згоди ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, переслідуючи корисливі мотиви, зателефонував до ОСОБА_5 з яким домовився про зустріч на території АЗС «Окко», що по вул. Коновальця, 241 в м. Івано-Франківську. Того ж дня, 12.04.2011 року приблизно о 12.00 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою між собою, на автомобілі “Рено Кангу”, яким керував ОСОБА_4, прибули на територію АЗС «Окко», що по вул. Коновальця, 241 в м. Івано-Франківську, де зустрілися з ОСОБА_5 В салоні вказаного автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_4, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 1000 доларів США, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою незаконного збагачення, повідомили потерпілому ОСОБА_5 завідомо неправдиву інформацію про те, що його ніби-то буде затримано за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України і відносно нього буде порушено кримінальну справу за ніби-то викрадення автомобіля ОСОБА_6 та у подальшому він понесе кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі. Не припиняючи своїх злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_5, шляхом обману та зловживання довірою запевнили потерпілого, що грошову винагороду в сумі 1000 доларів США вони ніби-то мають передати працівникам прокуратури за погодження рішення про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та звільнення його від кримінальної відповідальності, маючи на меті шахрайським шляхом заволодіти вказаними грошовими коштами. ОСОБА_5, будучи введеним в оману злочинними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та будучи переконаним, що іншого виходу ніж передати працівникам міліції грошові кошти у нього не має, погодився передати їм 1000 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності за ніби-то незаконне заволодіння ним транспортним засобом ОСОБА_6 та за відмову в порушенні відносно нього кримінальної справи, однак попросив відтермінувати передачу грошей до 15.04.2011 року, оскільки на той час не мав вказаної суми грошей. 14.04.2011 року приблизно о 15.00 год., ОСОБА_3, з метою доведення спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу, спрямованого на заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5, з власного мобільного телефону подзвонив ОСОБА_5 та запитав чи є у нього грошові кошти, які він мав передати їм за вирішення питання про не порушення відносно нього кримінальної справи. ОСОБА_5 повідомив, що необхідної суми грошей у нього немає, у зв'язку з чим ОСОБА_3 розпочав наполягати на негайній зустрічі. Того ж дня 14.04.2011 року, з метою доведення свого спільного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_5, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 на автомобілі “ВАЗ 2115”, яким керував ОСОБА_3, приїхали до буд. № 4 корпус 1, що по вул. Сухомлинського в м. Івано-Франківську, де проживав потерпілий. Тоді ОСОБА_3, з відома та згоди ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи умисно, всупереч інтересам служби, повторно зателефонував ОСОБА_5 та наказав йому вийти на вулицю для розмови. Після чого на вимогу ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_5 присів у салон автомобіля “ВАЗ 2115”, в якому знаходились ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У той час, працівники міліції, діючи спільно та погоджено, повторно, у категоричній формі почали вимагали від ОСОБА_5 передати їм грошові кошти в сумі - 1000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності та вирішення питання про відмову в порушенні відносно нього кримінальної справи. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи умисно, всупереч інтересам служби, з метою остаточного переконання ОСОБА_5 у необхідності передачі їм грошових коштів в сумі 1000 доларів США, зловживаючи довірою та шляхом обману потерпілого, повторно повідомили йому завідомо неправдиву інформацію, що вказані грошові кошти вони ніби-то повинні передати працівникам прокуратури, які погоджують прийняте ними процесуальне рішення, в іншому випадку попередили, що його буде затримано і відносно нього порушать кримінальну справу за ніби-то викрадення автомобіля у ОСОБА_6 У такий спосіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_5, переконали потерпілого, що іншого виходу ніж передати їм грошову винагороду в сумі 1000 доларів США у нього не має. 15.04.2011 року, перед дачею грошей ОСОБА_5 з метою захисту своїх прав і законних інтересів, звернувся у відділ внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області СВБ ГУБОЗ МВС України із заявою про вимагання у нього працівниками міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошової винагороди в сумі 1000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності та відмову в порушенні відносно нього кримінальної справи по факту заволодіння автомобілем ОСОБА_6 15.04.2011 року приблизно о 11.00 год., за вказівкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 прибув до приміщення магазину «Галичанка», що по вул. Галицькій у м. Івано-Франківську, де ОСОБА_3, в присутності ОСОБА_7, переконався у наявності в ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 1000 доларів США, та наказав йому присісти у салон автомобіля “Рено Кангу”, яким керував ОСОБА_4 У подальшому, з метою приховання слідів злочину та небажання бути викритими, а також для остаточного переконання ОСОБА_5 у необхідності передачі їм грошових коштів в сумі 1000 доларів США, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, автомобілем “Рено Кангу”, яким керував ОСОБА_4, приїхали на територію автомобільної стоянки, що біля прокуратури м.Івано-Франківська по вул. Гаркуші, 9, де у салоні автомобіля ОСОБА_4 наказав ОСОБА_5 показати грошові кошти, які обгорнути в аркуш білого паперу та покласти між документами, які лежали між водійським та переднім пасажирським сидіннями автомобіля. За таких обставин ОСОБА_5, маючи при собі грошові кошти в сумі 1000 доларів США передав старшому оперуповноваженому сектору розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспорту відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області, старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3 та оперуповноваженому цього ж сектору, лейтенанту міліції ОСОБА_4 грошову винагороду в сумі - 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7955 грн., за не притягнення його до кримінальної відповідальності за ніби-то незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_6 та за прийняття рішення про відмову в порушенні щодо нього кримінальної справи за ч. 1 ст. 289 КК України. У такий спосіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи умисно, всупереч інтересам служби, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_5, заволоділи шахрайським шляхом грошовими коштами потерпілого в сумі - 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7955 грн.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину у скоєному визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, підсудний суду показав, що працюючи старшим оперуповноваженим відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області за попередньою змовою з оперуповноваженим відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області ОСОБА_4, шляхом шахрайства, вимагали у потерпілого ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1500 доларів США за не притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ніби-то незаконне заволодіння ним транспортним засобом ОСОБА_6 та прийняття процесуального рішення про відмову в порушенні щодо нього кримінальної справи. Під час час зустрічі з потерпілим ОСОБА_5 ОСОБА_4 висловив вимогу потерпілому надати їм 1500 доларів США, яку необхідно було заплатити їм за ніби-то непритягнення потерпілого до кримінальної відповідальності. 15.04.2011 року на території автомобільної стоянки, що по вул. Гаркуші, 9 в м. Івано-Франківську разом з ОСОБА_4 шляхом шахрайства заволоділи грошима потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 1000 доларів США за прийняття рішення про відмову в порушенні відносно ОСОБА_5 кримінальної справи за ніби-то викрадення автомобіля ОСОБА_6 У вчиненому розкаявся, просив суд суворо його не карати.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину у скоєному визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, підсудний суду показав, що працюючи оперуповноваженим відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області за попередньою змовою з старшим оперуповноваженим відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області ОСОБА_3, шляхом шахрайства, вимагали у потерпілого ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1500 доларів США за ніби-то допомогу у тому щоб відносно ОСОБА_5 було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за нібито викрадення автомобіля ОСОБА_6 та 15.04.2011 року, шляхом шахрайства, заволоділи грошима потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 1000 доларів США за прийняття рішення про відмову в порушенні відносно ОСОБА_5 кримінальної справи за ніби-то викрадення автомобіля ОСОБА_6 У вчиненому розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Досудовим слідством ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було предявлено обвинувачення за ч.2 ст. 190 КК України у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою за кваліфікуючою ознакою «що завдало значної шкоди потерпілому». Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом шахрайства заволоділи грошима потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7955 гривень. Відповідно до примітки до ст. 185 КК України, значною шкодою у статті 190 КК України визнаються збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на момент вчинення даних злочинів становило від 48000 гривень. За таких обставин сума збитків - 7955 гривень, завданих потерпілому шахрайськими діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не може визнаватися як значна, оскільки є меншою за 48000 гривень, а тому суд вважає, що наведену кваліфікуючу ознаку шахрайства «що завдало значної шкоди потерпілому», слід виключити з обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по даній кримінальній справі за ч. 2 ст. 190 КК України.

Суд, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, приходить до висновку, що вина підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні злочинів знайшла своє підтвердження і кваліфікує їх дії за ч. 3 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтерсам, вчинені працівником правоохоронного органу; а також за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання підсудним, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особи підсудних, обставини, що обтяжують і помякшують їх покарання, характер та ступінь участі кожного зі співучасників у вчиненні злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено. При призначенні покарання підсудному суд також враховує те, що він раніше несудимий, злочин вчинив вперше, не працює, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, його ступінь участі у вчиненні злочинів, те що ОСОБА_3 від початку розслідування даної справи та у судовому засіданні повністю визнавав вину у вчиненому та активно сприяв розкриттю даних злочинів, його щире каяття у вчиненому. Вказані обставини та дані про особу підсудного, суд визнає такими, що помякшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. За таких обставин справи, суд вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої передбаченої законом межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 364 КК України та в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України - у виді обмеження волі. За наведених обставин суд також вважає, що виправлення підсудного можливе без відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, тому застосувавши ст. 75 КК України ОСОБА_3 слід звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.

Згідно зі ст. 77 КК України та відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.10.2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкцією статті як обов'язкове - не призначається. Тому, враховуючи, що підсудний ОСОБА_3 звільняється від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то, згідно ст. 77 КК України, суд не призначає ОСОБА_3 додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке за санкцією ч. 3 ст. 364 КК України є обов'язковим.

За наведених обставин, суд також вважає, що ОСОБА_3 слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, повязані з виконанням функцій представника влади.

Крім того, враховуючи всі обставини справи, суд вважає, що оскільки ОСОБА_3 має спеціальне звання і засуджується за вчинення тяжкого злочину, що був пов'язаний із використанням прав та повноважень, якими володів винний на підставі наявності відповідного спеціального звання, то на підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 слід позбавити спеціального звання “старший лейтенант міліції”.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено. Призначаючи покарання суд бере до уваги ступінь участі ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, те, що він під час досудового слідства не визнавав своєї вини у вчиненому, не сприяв розкриттю даних злочинів і відсутність його каяття у вчиненому під час розслідування справи. При призначенні покарання підсудному суд також враховує те, що він раніше несудимий, не працює, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має батьків пенсійного віку та його каяття у вчиненому у суді. Вказані обставини та дані про особу підсудного, суд визнає такими, що помякшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. За таких обставин справи, суд вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої передбаченої законом межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 364 КК України та в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України - у виді обмеження волі.

За наведених обставин, суд також вважає, що ОСОБА_4 слід призначити додаткові покарання у виді конфіскації майна та позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, повязані з виконанням функцій представника влади.

Крім того, враховуючи всі обставини справи, суд вважає, що оскільки ОСОБА_4 має спеціальне звання і засуджується за вчинення тяжкого злочину, що був пов'язаний із використанням прав та повноважень, якими володів винний на підставі наявності відповідного спеціального звання, то на підставі ст. 54 КК України ОСОБА_4 слід позбавити спеціального звання “лейтенант міліції”.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 364 КК України - із застосуванням ст. 69 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, повязані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 (три) роки без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 190 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст. 70, 72 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання 1 (один) рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, повязані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 (три) роки без конфіскації майна.

Керуючись ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України, зобовязати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання “старший лейтенант міліції”.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний підписку про невиїзд.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 364 КК України - із застосуванням ст. 69 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, повязані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 190 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст. 70, 72 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання 1 (один) рік позбавлення волі з відбуванням у кримінально-виконавчій установі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, повязані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_4 спеціального звання “лейтенант міліції”.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили змінити з застави на взяття під варту. Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з 14.03.2012 року. Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_4 час перебування під вартою з 16.04.2011 року по 20.04.2011 року.

Стягнути в солідарному порядку з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області, код 25574765, МФО 836014, р/р 31255272210165, банк одержувача УДК Івано-Франківської області (т. 2 а.с. 7, 18, ) - 2095 гривень 68 копійок судових витрат по справі за проведення експертиз.

Речові докази по справі: гроші в сумі 1000 доларів США (т. 1 а.с. 201-202), відеокамеру «Кенон», відеокасету «Соні» (т. 2 а.с. 79-80) - повернути за належністю СВБ ГУБОЗ МВС в Івано-Франківській області; диктофон “Pearlcorder” (т. 2 а.с. 97-98) - повернути за належністю його законному володільцю ОСОБА_5; аудіокасету “Панасонік” (т. 2 а.с. 97-98), матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, лист Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області (т. 1 а.с. 204-228, 229-230 234-235), стенограми розмов (т. 2 а.с. 85-96, 97-98) - залишити при справі; ватні тампони (т. 1 а.с. 198, 199), аркуш паперу (т. 1 а.с. 200) - знищити; два мобільні телефони “Нокія” (т. 2 а.с. 104-105, 113-114), мобільний телефон “Соні Еріксон” (т. 2 а.с. 108-109), дві обручки (т. 2 а.с. 116), гроші в сумі 170 грн. 55 коп. та 32 долара США (т. 2 а.с. 118-119) - конфіскувати в дохід держави; гроші в сумі 100 грн. (т. 2 а.с. 124) - повернути за належністю їх законному володільцю ОСОБА_3; службове посвідчення на прізвище ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 129-130), службове посвідчення на прізвище ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 139-140) - повернути за належністю УМВС України в Івано-Франківській області.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Л.Ю. Кишакевич