Постанова № 22137706, 22.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/4031/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"22" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІсаєнко Ю.А.;

суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна»до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про скасування податкового повідомлення рішення від 01.11.2006 року №0001422301/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Дочірнє підприємство «Напої», звернувся до Господарського суду Чернігівської області із адміністративним позовом до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 01.11.2006 року №0001422301/0, №0001432301/0.

Постановою Господарського суд Чернігівської області від 11.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2008 року, позов задоволено.

Під час апеляційного розгляду справи було замінено позивача у звязку із реорганізацією Дочірнього підприємства «Напої»в Дочірнє підприємство «Дрінкс Україна».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.07.2011 року постанову Господарського суд Чернігівської області від 11.07.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2008 року скасовано в частині вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення від 01.11.2006 року №0001422301/0 з направленням справи на новий розгляд в цій частині, в інший частині залишено без змін.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 12.09.2006 року по 09.10.2006 року посадовими особами Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області проведена планова документальна перевірка фінансово господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року; за наслідками перевірки складений акт від 20.10.2006 року №963/23-24268368.

Актом перевірки встановлено порушення пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у результаті чого зменшено податок на прибуток підприємства на суму 337024,00 грн. за півріччя 2006 року.

01.11.2006 року Ніжинською ОДПІ Чернігівської області винесено податкове повідомлення рішення №0001422301/0, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 404428,80 грн., у тому числі за основним платежем 337024,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 67404,80 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до даних спірних правовідносин необхідно застосувати не норми Закону України «Про систему оподаткування»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як загальні правові форми, а норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»як спеціальні правові норми, що регулюють податкові відносини.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у 2006 році до органу державної податкової служби подана декларація з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2006 року, якою у звязку із самостійно виявленими помилками за результатами минулих податкових періодів здійснив коригування валових витрат шляхом включення витрат за ІІ ІІІ квартали 2004 року в сумі 1522096,00 грн.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На думку органу державної податкової служби, позивач не мав права зараховувати валові витрати за ІІ ІІІ квартал 2004 рік на 2006 рік, оскільки ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»встановлено, що у 2006 році сума відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалось станом на 01 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню в складі валових витрат платника податку.

Проте, відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакцій, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування»зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Зазначена редакція ст. 6 зазначеного Закону була викладена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 24.12.2002 року.

Пунктом 12 Перехідних положень зазначеного закону встановлено, що якщо будь-яким іншим законом встановлюються норми, які стосуються правил, визначених цим Законом, то пріоритет мають норми цього Закону, незалежно від строку прийняття такого іншого закону або його статусу (назви).

Крім того, у ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, Закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі №1-15/2002, яким зроблено висновок, що положення закону про Державний бюджет, які впливають на формування дохідної чи видаткової частини бюджетів і не були опубліковані до 15 серпня року, що передує плановому, застосовується не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим. Проте, Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»набрав чинності 01.01.2006 року.

Відповідно до п 6.1 ст. 6 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як було вище зазначено, у звязку із самостійним виявленням помилки щодо визначення валових витрат в минулих періодах, позивач скористався таким правом та зазначив уточнення в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2006 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення рішення від 01.11.2006 року №0001422301/0 винесено Ніжинською обєднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області неправомірно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна»задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 01.11.2006 року №0001422301/0 Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.