Ухвала суду № 22137696, 22.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7728/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІсаєнко Ю.А.;

суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федер»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення від 12 травня 2011 року №0001782311/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Федер», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення від 12 травня 2011 року №0001782311/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Соломянському районі м. Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Федер» з питань правильності визначення розміру податкових зобовязань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вакко»; за наслідками перевірки складений акт від 26.04.2011 року №4301/23-07/31518111. Листом ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 12.05.2011 року №13612/10/23-1109 внесені зміни до акту перевірки.

12 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення №0001782311/0, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 107470,00 грн., у тому числі за основним платежем 85976,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21494,00 грн.

В обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на укладені між позивачем та ТОВ «Вакко»договори, які на його думку є нікчемними, оскільки укладені без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ «Вакко», що підтверджувалось поясненнями директора та співзасновника зазначеного товариства ОСОБА_2, викладених у протоколах допиту від 07.01.2011 року та від 11.01.2011 року. Також, відповідач посилається на те, що ТОВ «Вакко»не знаходиться за юридичною адресою, у товариства відсутні достатні матеріали та трудові ресурси для здійснення відповідних господарських операцій та товариство не передавало товару по договорам.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, незнаходження товариства за юридичною адресою не може бути підставою для визнання договору нікчемним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.02.2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вакко»укладені договори купівлі продажу №02, №03, відповідно до якого останній зобовязався поставити ТОВ «Федер»металопрокатну продукцію на загальну суму 515858,00 грн., у тому числі ПДВ 85976,33 грн.

На підтвердження виконання договорів позивачем надані видаткові накладні від 19 лютого 2010 року №190231 та №190232, відповідно до яких ТОВ «Вакко» поставило ТОВ «Федер»круг Ш56 сталь 3 загальною вагою 45 тон на суму 365400,00 грн., у тому числі ПДВ 60900,00 грн. (а.с. 11) та круг Ш16 сталь 60С2Г загальною вагою 14.710 тон на суму 150458,00 грн., у тому числі ПДВ 25076,33 грн. (а.с. 12).

17.02.2010 року ТОВ «Вакко»виписані податкові накладні №170248 на суму 365400,00 грн. та №170249 на суму 150458,00 грн.; загальна сума ПДВ за зазначеними податковими накладними складає 85976,33 грн.(а.с. 13, 14). На підтвердження оплати товару позивачем надані платіжні доручення від 17.02.2010 року №24, 25 (а.с. 41).

Також на підтвердження реальності господарської операції позивачем надані картки рахунку, які підтверджують зберігання придбаного товару на складі (а.с. 17 18), книгу обліку придбаного товару, в якій відображені вищенаведені господарські операції з ТОВ «Вакко»(а.с. 42).

Згідно видаткових накладних від 18.05.2010 року №РН-0000005 (а.с. 75), від 07.04.2010 року №РН-0000003 (а.с. 77), від 07.04.2010 року №РН-0000004 (а.с. 79), довіреностей від 22.04.2010 року №154 (а.с. 74), від 18.05.2010 року №191 (а.с. 76), від 29.03.2010 року №106 (а.с. 78), платіжного доручення від 17.02.2010 року №96 (а.с. 123) круги Ш56 сталь 3 вагою 45 тон позивачем були продані Акціонерному товариству «Механіка»та згідно актів виконаних робіт (на перевезення автотранспортом) від 17.05.2010 року №27 (а.с. 244), від 07.04.2010 року №18/1 (а.с. 126), актів прийому передачі давальницької сировини від 07.04.2010 року (а.с. 122), від 17.05.2010 року (а.с. 127) Акціонерним товариством «Механіка»Відкритому акціонерному товариству «Роменський завод «Тракторозапчастин».

Згідно платіжного доручення №95 (а.с. 124) круги Ш16 позивачем були продані Акціонерному товариству «Механіка».

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме:

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про фактичну передачу товарів по вищенаведеним договорам та виконання між позивачем та ТОВ «Вакко»господарських зобовязань, що також підтверджується видатковими накладними, актами виконаних робіт (на перевезення автотранспортом), актами прийому передачі давальницької сировини, платіжними дорученнями, які були складені під час подальшої реалізації позивачем придбаної у ТОВ «Вакко»металопрокатної продукції третім особам.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на пояснення директора та засновника ТОВ «Вакко»ОСОБА_3, викладені у протоколах допиту від 07.01.2011 року та від 11.01.2011 року, в яких остання зазначає про факти фіктивного підприємництва, оскільки ці факти не підтверджені судовим рішенням. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України Горбатюка О.В. кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_3, за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ «Вакко»та ТОВ «Скап Холдінгс»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України, закрито за відсутністю складу злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів та первинних та розрахункових документів ТОВ «Вакко»не було припинено та було платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність товариства за юридичною адресою не є підставою вважати, що укладений правочин є недійсним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних та інших документів підтверджує фактичне здійснення спірних операцій та реальність поставки.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П. Собків Я.М.