Постанова № 22136217, 21.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2012                                                                                           № 37/406

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Поляк О.І.

          Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.02.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 (дата підписання – 23.01.2012),

у справі                     № 37/406 (суддя – Гавриловська І.О.)

за позовом                     Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до                              Державного підприємства «Вугілля України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача                    Державне підприємство «Ровенькиантрацит»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача                    Державне підприємство «Антрацит» Центральної

                              збагачувальної фабрики «Нагольчанська»

про                               стягнення 5096, 40 грн.,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державного підприємства «Ровенькиантрацит» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Державного підприємства «Антрацит» Центральної збагачувальної фабрики «Нагольчанська» про стягнення 5096, 40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2012 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулось з апеляційною скаргою № 8-08/438 від 02.02.2012, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, позивач вказує на те, що судом першої інстанції невірно була застосована позовна давність в один рік до вимог у зв’язку з перевезенням вантажу, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення збитків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки вугілля і до даних правовідносин необхідно застосовувати загальну позовну давність у три роки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 05.03.2012 за участю уповноважених представників сторін.

В порядку ст. 77 ГПК України, ухвалою від 05.03.2012, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 21.03.2012.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.

Представник відповідача через відділ документального забезпечення суду надав відзив № 21-03/2-ю, б/д, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник Державного підприємства «Антрацит» Центральної збагачувальної фабрики «Нагольчанська» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, через відділ документального забезпечення суду надіслав заперечення на апеляційну скаргу № 05/247 від 29.02.2012, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», яке було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Центренерго», (покупець/позивач) та Державним підприємством «Вугілля України» (постачальник/відповідач) було укладено договір поставки вугілля № 111/31 від 27.05.2008, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець зобов’язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених даним договором. Загальна сума договору орієнтовно становить 3500000000, 00 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 75-80).

Згідно п. 2.1. договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 р. за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Відповідно до п. 2.2. договору постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони відповідно до їх вантажопідйомності.

В період з 15 листопада по 15 березня постачальник повинен приймати профілактичні міри, що запобігають змерзанню вугілля у дорозі (сушіння, переморожування, промаслення тощо), відповідно до ДСТУ 4083-2002.

Відповідно до п. 2.3. договору партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору об'єднаної проби, (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом, згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002. За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформлюється посвідчення про якість вугілля в партії.

Згідно п. 2.4. зазначеного договору в підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю одночасно з прибуттям кожної партії вугілля залізничні накладні, а також не пізніше 24 годин з моменту завершення відбору проб надіслати вантажоотримувачу швидкодіючими електронними засобами зв'язку (факс, електронна пошта) копії посвідчень про якість (реєстр посвідчень) з обов'язковим підтвердженням отримання відповідно до вимог п. 6.5 ДСТУ 4083-2002.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити наявність в графі 4 «Особливі відмітки» залізничних накладних відмітку: «постачання у власність ВАТ «Центренерго» згідно договору № 111/31 від 27.05.2008, а також назву та місце знаходження постачальника.

Відповідно до п. 2.6. договору в залізничній накладній постачальник вказує також: номер партії, до якої належить вагон № посвідчення про якість; масу вугілля нетто та масу тари, кг;

Згідно п. 2.7. договору вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем тільки після одержання покупцем оригіналів посвідчень про якість, рахунків-фактур, податкових накладних та підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля.

Розділом 3 договору визначено кількість, якість та асортимент вугілля, що постачається за даним договором.

Згідно з п. 4.1. договору приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6 та від 25.04.66 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробовування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи» та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору.

Відповідно до п. 4.2. договору маса вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у залізничних накладних, і результатів приймання за кількістю у покупця в порядку, визначеному ГНД 34.09.101-2003 «Методичні вказівки з обліку палива на електростанціях» з врахуванням норми нестачі згідно з «Правилами видачі вантажів» затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

Приймання партії вугілля за кількістю здійснюється покупцем шляхом зважування на тензометричних вагах, які вчасно проходять перевірки Держстандарту України. У випадку виявлення розбіжностей у кількості вугілля між даними покупця та постачальника, покупець протягом 24 години з моменту виявлення розбіжностей вантажовідправнику та постачальнику направляє факсограму про виклик представника вантажовідправника та постачальника для проведення спільного зважування. Постачальник або вантажовідправник повинен повідомити покупця/вантажоотримувача про своє прибуття до вантажовідправника. У разі ненадання відповіді та неприбуття представника постачальника, вугілля по кількості приймається за результатами зважування у покупця.

Згідно з п. 4.3. договору вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, зазначеною в залізничній накладній і масою, визначеною при прийманні, не перевищує норми природних втрат і граничної розбіжності при визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких у наслідок їхніх властивостей зменшується під час перевезення, норма нестачі (сума норми природних втрат і граничної розбіжності визначення маси нетто) для вугілля складає 1% маси нетто зазначеної в залізничній накладній.

Надлишки вантажу в порівнянні з масою нетто, зазначеною в залізничній накладній, вважаються такими, що не перевищують норму, якщо вони не виходять за межі граничної розбіжності визначення маси нетто, що складає 0,2 %.

Якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше верхнього значення допустимої похибки випробування, вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов’язаний викликати вантажовідправника та постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника вантажовідправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача (п. 4.8. договору).

Відповідно до п. 4.11. договору постачальник і покупець мають право перевірити якість поставлених окремих партій вугілля шляхом спільного випробування та проведення хіманалізу. Хіманаліз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Покупець у даному випадку забезпечить доступ уповноваженого представника постачальника у лабораторії ТЕС. Дані, отримані в результаті спільного випробування та проведення хіманалізу приймаються до розрахунку обома сторонами.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування збитків покупця, зв’язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

08.12.2009 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист № 8-04/5547 з вимогою оплатити збитки, пов’язані з оплатою простою вагонів № 68717677, 68611177, 65298515, 66480120, 66789439, 67668848, 64214703, 67872465, 66442252, 66707225, 66900960, 66940255, 63260889, 64743529, 66821125, 67176206, 66785965, 66373127, 68299064 під час очікування прибуття представників вантажовідправника та витратами на відправку телеграм на загальну суму 216, 24 грн. (а.с. 126-132).

27.04.2010 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист № 8-04/2002 з вимогою оплатити збитки, пов’язані з оплатою простою вагонів № 68779610, 68865519, 65331266, 66731381, 66102005, 65699142, 66630955, 67847046 під час очікування прибуття представників вантажовідправника, витрати на повторний відбір проби вугілля, за проведення хімічного аналізу та витратами на відправку телеграм на загальну суму 4504, 60 грн. (а.с. 81-86).

13.09.2010 позивачем на адресу відповідача був надісланий лист № 8-04/4686 з вимогою оплатити збитки, пов’язані з оплатою простою вагонів № 67861021, 60517935, 67677278, 67599142, 60504016, 60424306, 60630811, 63660849, 67187682, 67614156, 67146449, 67879437, 68566850, 68569318, 68699958, 66179185, 66922386 під час очікування прибуття представників вантажовідправника та витратами на відправку телеграм на загальну суму 410, 40 грн. (а.с. 219-223).

Відповідач свої зобов’язання за даним договором виконав частково, сплативши 34, 84 грн. за вимогою № 8-04/5547 від 08.12.2009.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 611, 623 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 224 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача суму збитків, пов’язаних з оплатою простою вагонів під час очікування прибуття представників вантажовідправника, витрати на повторний відбір проби вугілля, за проведення хімічного аналізу та витратами на відправку телеграм у розмірі 5096, 40 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропущенням строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу протягом тривалого часу було відомо про понесені збитки, проте оскільки останній не навів поважних причин пропущення строків позовної давності щодо стягнення збитків із ДП «Вугілля України» у справі № 37/406 суд застосував спеціальну позовну давність в однин рік.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У відповідності до пункт 6 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.

Проте, як вбачається з тексту позовної заяви, предметом розгляду даної справи є стягнення збитків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки вугілля, зокрема збитків, пов’язаних з оплатою простою вагонів під час очікування прибуття представників вантажовідправника, витрати на повторний відбір проби вугілля, за проведення хімічного аналізу та витратами на відправку телеграм, а відтак, оскільки чинним законодавством не передбачена скорочена позовна давність щодо стягнення збитків, колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що до даних правовідносин необхідно застосовувати загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З матеріалів справи вбачається, що поставка вугілля у липні, жовтні та грудні 2008 року, згідно відомостей плати за користування вагонами, залізниця виставляла рахунки за липень – 10.07.2008, 11.07.2008, 14.07.2008, 15.07.2008; за жовтень – 31.10.2008, 01.11.2008; за грудень – 10.12.2008, 31.12.2008, а відтак враховуючи той факт, що позивач звернувся до суду 31.10.2011, позовна давність у три роки застосовується до збитків у сумі 181, 40 грн., понесених в липні 2008 року, у зв’язку з чим колегія суддів відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Що стосується позовних вимог про стягнення збитків за жовтень та грудень 2008 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Пунктом 6.4. договору встановлено, що за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування збитків покупця, зв’язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

Враховуючи відсутність в умовах договору посилання на відшкодування постачальником витрат на відправку телеграм про виклик представників постачальника та вантажовідправника, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегією суддів було встановлено, що відповідно до умов зазначеного договору на адресу вантажоотримувача - Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» в жовтні 2008 року від вантажовідправника ДП «Ровенькиантрацит» надійшло 8 вагонів з вугіллям марки «АШ», яке на правах власності належало ДП «Вугілля України», що підтверджується залізничним накладними № 50085054 (вагони №№ 68779610, 68865519, 65331266), № 50085053 (вагони №№ 66731381, 66102005), № 50085028 (вагони №№ 65699142, 66630955, 67847046).

При здійсненні вхідного контролю кількості вугілля, що надійшло за вказаними накладними було встановлено, що різниця між масою вугілля у вагонах № 68865519, 66731381, 66102005, 65699142, 66630955, 67847046 зазначеною в залізничній накладній і масою, визначеною при прийманні, перевищує норму природних втрат і граничну розбіжність при визначенні маси нетто; у вагонах №№ 68779610, 68865519, 65331266, 65699142, 66630955, 67847046 було встановлено, що показники зольності та вологості вугілля перевищують встановлену договором допустиму похибку, у зв'язку з чим, позивачем були понесені збитки, пов'язані з оплатою простою вагонів під час очікування прибуття представників вантажовідправника та постачальника для проведення спільного зважування вугілля. Даний простій відображено у відомостях плати за користування вагонами (контейнерами) № 31100072, 01110075, збитки понесені позивачем становлять 3256, 00 грн.

Також позивач просив стягнути витрати на повторний відбір проби вугілля у вагонах № 68779610, 68865519, 65331266) шнековим пробовідбірником під час спільного опробування вугілля, у сумі 309,49 грн. відповідно до калькуляції та витрати на проведення хімічного аналізу проби вугілля в сумі 93, 65 грн. (вартість проведення хімічного аналізу визначена відповідною калькуляцією); у вагонах № 65699142, 66630955, 67847046 витрати на повторний відбір проби вугілля шнековим пробовідбірником під час спільного опробування вугілля, у сумі 309,49 грн. відповідно до калькуляції. та витрати на проведення хімічного аналізу проби вугілля в сумі 93, 65 грн. (вартість проведення хімічного аналізу визначена відповідною калькуляцією).

Умовами договору передбачено відшкодування збитків покупця, зв’язаних з проведенням хіманалізу вугілля, проте оскільки позивачем не надано доказів, які б свідчили про вартість проведеного аналізу та реальну сплату грошових коштів на його проведення, колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору № 111/31 від 27.05.2008 на адресу вантажоодержувача - Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» в грудні 2008 року від Вантажовідправника ДП «Ровенькиантрацит» надійшло 17 вагонів з вугіллям марки «АШ», яке на правах власності належало ДП «Вугілля України», що підтверджується залізничним накладними № 50079443 (вагони №№ 67861021, 60517935, 67677278. 67599142), № 50079444 (вагони №№ 60504016, 60424306, 60630811, 636608491 № 51356878 (вагони №№ 67187682, 67614156, 67146449, 67879437, 68566850, 68569318, 68699958) та № 51356880 (вагони №№ 66179185, 66922386).

При здійсненні вхідного контролю кількості вугілля, що надійшло за вказаними накладними було встановлено, що різниця між масою вугілля у вагонах № 67861021, 60517935, 67677278, 67599142, 60504016, 60424306, 60630811, 63660849 зазначеною в залізничній накладній і масою, визначеною при прийманні, перевищує норму природних втрат і граничну розбіжність при визначенні маси нетто; у вагонах №№ 67187682, 67614156, 67146449, 67879437, 68566850, 68569318, 68699958, 66179185, 66922386 було встановлено, що показники вологості вугілля перевищують встановлену договором допустиму похибку, у зв'язку з чим, позивачем були понесені збитки, пов'язані з оплатою простою вагонів під час очікування прибуття представників вантажовідправника та постачальника для проведення спільного зважування вугілля. Даний простій відображено у відомостях плати за користування вагонами (контейнерами) № 10120149, 31120198, збитки понесені позивачем становлять 138, 80 грн.

Таким чином, дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем зобов’язань відповідно до п. 6.4 договору, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3394, 80 грн. збитків, пов'язаних з оплатою простою вагонів.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 у справі № 37/406 – скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 у справі № 37/406 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б. 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, б. 1, код ЄДРПОУ 22927045) 3394, 80 грн. збитків, пов'язаних з оплатою простою вагонів, 67, 94 грн. державного мита та 157, 20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині позову відмовити.

3.          Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б. 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, б. 1, код ЄДРПОУ 22927045) 536, 06 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

4.          Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5.          Копію постанови надіслати сторонам у справі.

6.          Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Поляк О.І.

                                                                                          Кропивна Л.В.