Постанова № 22135972, 14.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2012                                                                                           № 18/539-07

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лобаня О.І.

суддів:           Тищенко А.І.

          Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 14.03.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Калинівської селищної ради Броварського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 13.11.2007 року,

у справі № 18/539-07 (суддя – Кошик А.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти-Сервіс»

до колективного сільськогосподарського підприємства «Красилівське»

про визнання права власності на земельну ділянку          

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 13.11.2007 року по справі №18/539-07 задоволено позовом ТОВ «Квіти-Сервіс» до КСП «Красилівське» про визнання права власності на земельну ділянку. Визнано за ТОВ «Квіти-Сервіс» право власності на земельну ділянку загальною площею 9,2793 га, кадастровий номер 3221283203:04:006:0003, що знаходиться за адресою Київська обл., Броварський р-н, с.Димитрово, пров. Залізничний, 15.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 13.11.2007 року заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 13.11.2007 року у справі № 18/539-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити. У своїх доводах заступник прокурора посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Крім того, заступник прокурора Київської області просив апеляційний господарський суд відновити строк на подання апеляційної скарги у даній справі.

Так, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року по справі № 18/539-07, апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області залишено без розгляду. Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2011 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року по справі № 18/539-07 скасовано, справу № 18/539-07 направлено до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року по справі № 18/539-07 відмовлено заступнику прокурора Київської області у відновлені пропущеного строку на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишено без розгляду. Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року по справі № 18/539-07 скасовано, справу № 18/539-07 направлено до Київського апеляційного господарського суду для розгляду.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 10.01.2012 року у складі колегії суддів: головуючого судді – Лобаня О.І., суддів Ткаченка Б.О. та Федорчука Р.В. відновлено заступнику прокурора Київської області строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду №01-23/3/3 від 14.03.2012 року у зв’язку із перебуванням суддів ТкаченкаБ.О. та Федорчука Р.В. на лікарняному склад колегії суддів змінено: головуючий суддя – Лобань О.І., судді – Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

У судових засіданнях 06.02.2012 року, 20.02.2012 року та 14.03.2012 року прокурор надав свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі з доводами викладеними в ній. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив апеляційний господарський суд вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позову.

Представники ТОВ «Квіти-Сервіс» у судових засіданнях 20.02.2012 року та 14.03.2012 року надали суду свої пояснення по справі, в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважають її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.11.2007 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник КСП «Красилівське» у судовому засіданні 20.02.2012 року надав суду свої пояснення по справі, в яких підтримав подану заступником прокурора апеляційну скаргу та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 14.03.2012 року представник КСП «Красилівське» не з’явився про день та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься розписка представника.

Крім того, представники Калинівської селищної ради Броварського району Київської області в судові засідання суду апеляційної інстанції 06.02.2012 року, 20.02.2012 року та 14.03.2012 року не з’явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. При цьому, від Калинівської селищної ради Броварського району Київської області до суду надійшов лист, в якому остання просить апеляційний господарський суд розглядати дану справу за відсутності представника Калинівської селищної ради Броварського району Київської області.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора та представників сторін що з’явилися у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки КСП «Красилівське» та Калинівська селищна рада Броварського району Київської області про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь їх представників у судовому засіданні 14.03.2012 року, судом обов’язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

10.03.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Квіти-Сервіс» та закритим акціонерним товариством «КОМГРІ» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: прохідної позначеної на плані літ. «А-1» загальною площею 17,7 кв.м; теплиці літ «Б-1» загальною площею 32777,7 кв.м; насосної літ. «В-1» загальною площею 3,9 кв.м; майстерні-теплиці літ. «Г-1-г-1» загальною площею 2287,6 кв.м; насосної літ. «Д» загальною площею 3,9 кв.м; ГРП літ. «Є-1» загальною площею 22,5 кв.м; трансформаторної літ. «Ж-1» загальною площею 6,6 кв.м; водонапірної башти літ. «З-1» загальною площею 1,6 кв.м; складу ядохімікатів літ. «К-1» загальною площею 20,1 кв.м; складу ядохімікатів літ. «Л-1»; теплиці літ. «М-1» загальною площею 9546,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський район, село Димитрово, провулок Залізничний, буд. 15.

Відповідно до п.2.1 цього договору комплекс продано за 4100000 грн. з урахуванням ПДВ. Згідно з п. 3 договору право власності на комплекс виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору. Договір посвідчено 10.03.2005 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу, про що внесено запис в реєстр № 1472

Договір купівлі-продажу зареєстровано в Броварському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить свідоцтво № 10099443 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідно до якого майновий комплекс за адресою: Київська обл., Броварський район, село Димитрово, провулок Залізничний, буд. 15 зареєстрований на праві приватної власності за ТОВ «Квіти-Сервіс» на підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріали справи, до 14.12.2001 року придбане нерухоме майно належало відповідачеві на підставі договору безоплатної передачі державного майна державного сільськогосподарського підприємства «Красилівське», посвідченого державним нотаріусом Броварської державної нотаріальної контори 29.07.1994 року за реєстром № 2-3437 та зареєстрованого Броварським міжміським БТІ 04.04.2000 року та було продане згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна 14.12.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу за реєстром № 5753.

Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовані придбані позивачем будівлі та споруди, входила до складу земель колективної власності КСП «Красилівське», що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю від 25.04.1996 року, виданим Калинівською сільською Радою народних депутатів Броварського району Київської області відповідно до рішення Калинівської сільської Ради народних депутатів від 25.12.1995 року № 7, відповідно до якого КСП «Красилівське» передано у колективну власність 495,64 гектарів землі в межах згідно з планом.

У жовтні 2007 року ТОВ «Квіти-Сервіс» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до КСП «Красилівське» визнання права власності на земельну ділянку. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 10.03.2005 року між TOB «Квіти-Сервіс» та AT «КОМГРІ» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого до позивача перейшло право власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці площею 9,2793 га за адресою: Київська обл., Броварський район, село Димитрово, провулок Залізничний, буд. 15. Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка є необхідною для його обслуговування, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) та належить на праві колективної власності КСП «Красилівське», що підтверджується Державним актом на право колективної власності від 25.04.1996 року. Оскільки цивільно-правова угода щодо земельної ділянки відсутня, позивач вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до нього, як до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Позивач вказує, що він звернувся до відповідача для погодження розміру та меж зазначеної земельної ділянки, що знаходиться під будівлями і спорудами придбаними позивачем, проте відповідач відмовився погодити межі земельної ділянки та запропонував звернутися до суду.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.11.2007 року позов ТОВ «Квіти-Сервіс» про визнання права власності на земельну ділянку задоволено. Визнано за ТОВ «Квіти-Сервіс» право власності на земельну ділянку загальною площею 9,2793 га, кадастровий номер 3221283203:04:006:0003, що знаходиться за адресою Київська обл., Броварський р-н, с. Димитрово, пров. Залізничний, 15.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та визнання права власності на земельну ділянку за ТОВ «Квіти-Сервіс» погодитися не може виходячи з наступного.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, одним зі способів захисту цивільного права, передбачених ст. 16 ЦК України, є визнання права власності. Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судова колегія звертає увагу на те, що у даному випадку позивачем невірно було визначено відповідача – КСП «Красилівське», оскільки останнє виходячи з суті позову не може бути відповідачем у даній справі так як Законом України від 19.12.206 року № 490-V встановлено мораторій на відчуження та продаж земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до 01.01.2008 року.

Судова колегія вважає помилковими посилання позивача та висновки суду першої інстанції на положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені норми регулюють право особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, на земельну ділянку, на якій вони розміщенні, без зміни її цільового призначення, тобто цільовим призначенням земельної ділянки є розташування та обслуговування житлового будинку, будівлі, споруди, тоді як цільовим призначенням земельної ділянки, на якій розміщені господарські будівлі та споруди, що належать позивачу на праві власності, є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, як встановлено судом, площа земельної ділянки, право власності на яку визнано за позивачем (9,2793 га) більша за площу нерухомого майна (0,2122 га), належного позивачу. Тобто судова колегія вважає, що площа земельної ділянки, право власності на яку визнав суд першої інстанції для обслуговування нерухомого майна позивача є завищеним.

Зазначене підтверджується й наданими позивачем до суду апеляційної інстанції копіями державних актів на право власності на земельні ділянки, зокрема державними актами серії ЯК № 287073, серії ЯК № 287074, серії ЯК № 287075 від 11.08.2011 року, виданих на підставі спірного рішення суду першої інстанції, земельну ділянку з яких, ТОВ «Квіти-Сервіс» за зверненням громади села прийнято рішення про добровільну відмову від земельної ділянки на користь територіальної громади для будівництва церкви. Відмова ТОВ «Квіти-Сервіс» від земельної ділянки на користь територіальної громади підтверджується, як позивачем, так і листом Калинівської селищної ради за підписом Голови – Пузан Г.М.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки цивільно-правова угода щодо земельної ділянки відсутня, то відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до позивача, як до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Вказаний висновок суду не відповідає дійсності, так як на момент розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем використовувалась вказана земельна ділянка площею 9,2793 га на підставі договору оренди землі від 03.08.2005 року № 8, укладеного на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. А з приводу оформлення права власності на земельну ділянку позивачу необхідно було б звертатися до відповідного органу місцевого самоврядування.

Так, як вбачається з матеріалів справи, майно позивача знаходиться в межах населеного пункту с. Димитрово, Калинівської селищної ради Броварського району. Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України уповноваженим органом в даному випадку є Калинівська селищна рада Броварського району.

Відповідно до постанови Верховної ради УРСР «Про земельну реформу» на органи місцевого самоврядування покладені функції щодо участі в організації проведення земельної реформи, та відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Тобто, даний спір щодо права позивача, як власника об’єктів нерухомого майна, на земельну ділянку, на якій розташовані зазначені об’єкти, необхідно вирішувати за участю Калинівської селищної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля є об’єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності.

Отже, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», надає селищним радам право діяти в інтересах держави щодо управління та розпорядження земельними ресурсами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку КСП «Красилівське» не є зобов’язаною стороною у справі, у тому числі боржником по відношенню до TOB «Квіти-Сервіс». Позивачем під час звернення до суду першої інстанції з даним позовом не вірно було визначено відповідача у справі, а місцевим господарським судом у свою чергу під час розгляду справи та прийняття по ній рішення не було замінено неналежного відповідача – КСП «Красилівське» на належного відповідача – Калинівську селищну раду Броварського району Київської області. Крім того, судова колегія звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції про визнання права власності на земельну ділянку було прийняте без участі третьої особи – Управління земельних ресурсів у Броварському районі Київської області, участь якої у даній справі була необхідною, оскільки управління земельних ресурсів є органом, який здійснює реєстрацію права власності на земельні ділянки.

Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції не повно було досліджено обставини даної справи при розгляді позову про визнання права власності на земельну ділянку, без участі органу місцевого самоврядування, який уповноважений державою розпоряджатися даною земельною ділянкою.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 13.11.2007 року, прийняте після не повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з не правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області слід задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 13.11.2007 року скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким в позові ТОВ «Квіти-Сервіс» до КСП «Красилівське» про визнання права власності на земельну ділянку – відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.          

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 13.11.2007 року по справі № 18/539-07 задовольнити.

2.          Рішення господарського Київської області від 13.11.2007 року по справі № 18/539-07 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення суду, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти-Сервіс» до колективного сільськогосподарського підприємства «Красилівське» про визнання права власності на земельні ділянки – відмовити.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти-Сервіс» (03055, м.Київ, Ванди Василевської, 13, корп. 1, код 30021852) в дохід Державного Бюджету України 804,75 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4.          Видачу наказу доручити господарському Київської області.

5. Матеріали справи № 18/539-07 повернути до господарському Київської області.

Головуючий суддя                                                                      Лобань О.І.

Судді                                                                                          Тищенко А.І.

                                                                                          Михальська Ю.Б.