Постанова № 22134701, 13.03.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/687/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-суддіЖитняк Л.О.

при секретаріЖурбіЮ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу№2а/2570/687/2012

за позовомДержавної податкової інспекції у м.Чернігові

доОСОБА_2

простягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2012 Державна податкова інспекція у м.Чернігові (даліДПІ у м.Чернігові) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (даліОСОБА_2) про стягнення податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у сумі 51000,00грн., мотивуючи тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Позивач в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі (від13.03.2012 вх.№5103).

Відповідач також до суду не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою реєстрації: АДРЕСА_2, вказаною у матеріалах справи. Повернувся конверт, що направлявся відповідачу, з довідкою поштового відділення від07.03.2012 «за закінченням терміну зберігання».

За таких обставин, враховуючи ч.11 ст.35 та ч.1 ст.41 КАС України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (ід.н.НОМЕР_1) як фізична особа взята на облік до ДПІ у м.Чернігові як платника податків.

В силу пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно встановлюючи обставини спору, суд враховує норму пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу, якою визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання та визначення терміну «податкове зобов'язання» - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу).

А згідно п.2.1 ст.2 Закону України від22.05.2003 №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на момент правопорушення) платниками податку з доходів фізичних осіб є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Також, відповідно до п.3.1 ст.3 Закону об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Крім того, суд враховує норму п.1.2 ст.1 Закону, якою визначено поняття «дохід», як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом4.2.16 пункту4.2 статті4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Так, згідно пп.20.3.1 п.20.3 ст.20 Закону особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є:

а)при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент;

б)при нарахуванні податку податковим органом на підставі поданої декларації - платник цього податку;

в)при самостійному нарахуванні податку його платником - такий платник.

Вказана норма кореспондується з п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України.

Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обовязки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача станом на момент звернення до суду відповідач має податковий борг по податку з доходів фізичних осіб у сумі 51000,00грн., що підтверджується декларацією про доходи, одержані з01.01.2010 по31.12.2010 або за інший період звітного року від04.05.2011 (а.с.7-10), в якій ОСОБА_2 задекларував доходи в сумі 340000,00грн., одержані за договором довічного утримання (догляду) від26.07.2010 №987 (а.с.14-17).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від01.12.2010 №28193490 внесено відомості про власника (ОСОБА_2) житлового будинку, відповідно до договору довічного утримання (догляду) від26.07.2010 №987, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

При цьому, на підставі поданої ОСОБА_2 декларації про доходи, одержані з01.01.2010 по31.12.2010 або за інший період звітного року від04.05.2011, ДПІ у м.Чернігові проведено річний розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у звязку з нарахуванням податкового кредиту, відповідно до якого відповідачу визначено суму податкового зобовязання у розмірі 51000,00грн., який підписаний ОСОБА_2 04.05.2011 (а.с.11-13).

Так, суд враховує норму ст.744 Цивільного кодексу України від16.01.2003 №435, яка визначає поняття «договору довічного утримання (догляду)» - за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації (ст.745 Кодексу).

Згідно п.18.1 ст.18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на момент правопорушення) річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який:

а)зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів;

б)має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення (п.18.5 ст.18 Закону).

При цьому, відповідно до пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону, якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті, та визнає правомірним річний розрахунок позивача щодо суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у звязку з нарахуванням податкового кредиту 51000,00грн. (340000,00грн.*15%) (п.7.1 ст.7 Закону).

В силу п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11 ст.56 Кодексу).

Таким чином, відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога від08.08.2011 №18 у розмірі 51000,00грн. (а.с.6). Вказана вимога була отримана відповідачем 12.09.2011, а отже податкове зобовязання є узгодженим.

Оскільки декларація про доходи, одержані з01.01.2010 по31.12.2010 або за інший період звітного року від04.05.2011, подана ОСОБА_2 до ДПІ у м.Чернігові, являє собою самостійно визначене відповідачем грошове зобовязання, що в силу п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, сума податкового зобовязання є узгодженою і підлягає сплаті.

Однак передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Так, враховуючи абз.«а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з яким платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобовязання.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків, що кореспондується із пп.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та може бути примусово стягнуто в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, враховуючи п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у сумі 51000,00грн. підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.35,41,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ід.н.НОМЕР_1) податковий борг по податку з доходів фізичних осіб у сумі 51000,00грн. (пятдесят одна тисяча гривень 00коп.) та перерахувати на р/р3321800700002, одержувач: Місцевий бюджет, код22825965, банк ГУДК в Чернігівській області, МФО853592.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛ.О.Житняк