Постанова № 22132015, 20.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/12273/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р.                                                                                           м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі Степанові П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Дочірнє підприємство "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати прийняте Державною податковою інспекцію у Житомирському районі на підставі акту перевірки №1172/23-0/30928236/0100 від 10.06.2001 року податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року №001132301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 248434,00 грн., в тому числі за основним платежем 248433,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало встановлене перевіркою порушення вимог п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ДП "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" занижено ПДВ за березень 2011 року на 248433 грн. В обґрунтування позовних вимог в позові зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом, товариством з обмеженою відповідальністю "Кванта-Коста". Правочин, укладений з вказаним контрагентом не має ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства. На час здійснення господарських операцій ТзОВ "Кванта-Коста" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №36456249, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. На попередньому судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову, так як вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно у відповідності до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Житомирському районі проведено позапланову невиїзну перевірку дочірнього підприємства "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, за результатами якої складено акт №1172/23-0/30928236/0100 від 10.06.2011 року.

В результаті проведеної перевірки встановлено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" занижено ПДВ за березень 2011 року на 248433 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Житомирському районі винесено податкове повідомлення-рішення №001132301 від 18.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 248434,00 грн., в тому числі за основним платежем 248433,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем до ДПА у Житомирській області та ДПА України, однак, скарги залишені без задоволення.

Підставою для висновку податковим органом про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 248433,00 грн. стало невизнання податкового кредиту за операціями із отримання газу зрідженого від ТзОВ "Кванта-Коста" у березні 2011 року. В акті перевірки зазначено, що не встановлено факту передачі товару від контрагента до позивача, так як ТОВ "Кванта Коста", яке є постачальником газу зрідженого, перебуває на обліку як платник податків в ДПІІ в м.Сімферополі, разом з тим, в наданих для перевірки податкових накладних і в укладених договорах на поставку зрідженого газу від 02.08.2010 року №02/08/11-10 вказано адресу: м. Харків, проспект Гагаріна, 41/2. Крім того, при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ "Кванта Коста" встановлено, що на підприємстві працює 2 працівника, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Тому, на думку податкового органу, податкові накладні виписані ТОВ "Кванта Коста" не є дійсними (так як адреса юридичної особи відмінна від адреси зазначено ї у податкових накладних), що свідчить про те, що правочин між позивачем та ТзОВ "Кванта-Коста" здійснений без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений правочин відповідно до ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України є нікчемним і не створює юридичних наслідків.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.08.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю ТзОВ "Кванта-Коста" (постачальник) та державним підприємством "Пропан" Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз" (споживач) укладено договір №02/08/11-10/257 від 02.08.2010 року поставки нафтопродуктів (зрідженого газу - пропан-бутан), відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупця зріджений газ пропан-бутан, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору.

На виконання умов договору постачальником виписувались видаткові накладні: №РН-0001424 від 14.03.2011 року на суму 212500,00 грн., в т.ч. ПДВ 35416,67 грн.; №РН-0001577 від 22.03.2011 року на суму 149404,00 грн., в т.ч. ПДВ 24900,67 грн.; №РН-0001669 від 26.03.2011 року на суму 149814,00 грн., в т.ч. ПДВ 24969,00 грн.; №РН-0001714 від 29.03.2011 року на суму 148878,00 грн., в т.ч. ПДВ 24813,00 грн.; №РН-0001806 від 31.03.2011 року на суму 664000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3110666,67грн. (а.с. 57-59, 63-64), податкові накладні: №377 від 22.03.2011 року на суму 149404,00 грн., в т.ч. ПДВ 24900,67 грн.; №469 від 26.03.2011 року на суму 149814,00 грн., в т.ч. ПДВ 24969,00 грн.; №560 від 31.03.2011 року на суму 664000,00 грн., в т.ч. ПДВ 110666,67 грн.; №501 від 29.03.2011 року на суму 148878,00 грн., в т.ч. ПДВ 24813,00 грн.; №247 від 14.03.2011 року на суму 166000,00 грн., в т.ч. ПДВ 27666,67 грн.; №246 від 14.03.2011 року на суму 212500,00 грн., в т.ч. ПДВ 35416,67 грн. (а.с.65-70).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Кванта Коста" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб (а.с.82-83).

Перевезення газу в березні 2010 року від ТОВ "Кванта Коста" до ДП "Пропан" ПАТ "Житомиргаз" здійснювалось ТОВ "Транс Груп", що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.13, 72-76, 80-81).

Приймання ТМЦ за кількістю здійснювалось у відповідності до вимог договору №02/08/11-10/257 від 02.08.2010 року актами приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом (а.с.115-123).

Між позивачем і ТОВ "Кванта Коста" проведено акт звірки розрахунків за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року (а.с.53).

Відповідно до банківських виписок позивач повністю розрахувався за отриманий газ з контрагентом ТОВ "Кванта Коста".

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що податкові накладні виписані ТОВ "Кванта Коста" не є дійсними (так як адреса юридичної особи відмінна від адреси зазначено ї у податкових накладних) (а.акту 7), то судом встановлено наступне.

ТОВ "Кванта Коста" зареєстровано Харківською міською радою 11.06.2009 року за адресою м.Харків пр-т Гагаріна,41/2. У зв'язку із зміною місцезнаходження з м.Харків на м.Сімферополь товариство 24.03.2011 року отримало нове свідоцтво №100329308 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.21 "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" перереєстрація платника податку на додану вартість проводиться та свідоцтво підлягає заміні в разі виникнення змін у даних платника податку на додану вартість, які стосуються ідентифікаційного коду ЄДРПОУ, реєстраційного (облікового) номера із ТРДПАУ та/або найменування (прізвища, імені, по-батькові) та /або місцезнаходження (місця проживання) платника податку, та якщо зміни, не пов'язані із припиненням платника податку на додану вартість. У період перереєстрації до початку дії нового свідоцтва платник податку на додану вартість використовує реквізити старого свідоцтва.

Отже, ТОВ "Кванта Коста" правомірно зазначало в податкових накладних, виписаних до 24 березня 2011 року, адресу в м.Харкові (а.с.65. 69), а після дати отримання нового свідоцтва платника ПДВ - адресу в м.Сімферополі (а.с. 66-68).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969"Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення”.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ ТОВ "Кванта Коста" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем і ТОВ "Кванта Коста" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у Житомирському районі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Кванта Коста" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача являється роздрібна торгівля пальним.

Реальне настання правових наслідків за визначеним ДПІ у Житомирському районі правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов’язання по поставці газу, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору №02/08/11-10/257 на поставку нафтопродуктів від 02.08.2010 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов’язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки газу від ТОВ "Кванта Коста" позивачу відповідачем не надані.

Щодо зазначено в акті перевірки, що у контрагента позивача ТОВ "Кванта Коста" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то такі висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогам закону, так як у контрагента позивача не проводилась жодна перевірка. Щодо відсутності транспортних засобів, то нафтопродукти від товариства до позивача поставлялись автомобільним транспортом ТОВ "Транс Груп", яке, згідно довідки за КВЕД, займається діяльністю по перевезенню автомобільним транспортом та має ліцензію на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями.

Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

За таких обставин добросовісний покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 248433 грн. у зв’язку із придбанням ТМЦ від ТОВ „Кванта Коста”, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов товариства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.71, 86, 158-163, 186, 254 КАС України,- суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Податкова повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі №001132301 від 18.07.2011 року - скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                          О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 26 березня 2012 р.