Постанова № 22131725, 10.02.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/516/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шакалові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся ГазЕнерго" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся ГазЕнерго" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними (недійсними) податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 13.01.2011 року за № 0000052301/0, №0000062301/0, №0000072301/0 та скасувати їх.

Вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки №9984/23-1/34586446/0110 від 23.12.2010 року безпідставними та такими, що суперечать норам чинного законодавства. Зокрема, вказує на те, що податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов"язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції по взаємовідносинах з ТОВ "Столиця-Консалт", оскільки позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених первинних документів, віднесено до складу валових витрат вартість агентських послуг отриманих від ТОВ "Столиця-Консалт" та сум ПДВ у їх складі до податкового кредиту. Також зазначає, що укладені між позивачем та ТОВ "Гринвуд", ТОВ "Греїн-Експорт" договори по придбанню продукції (ячменю) не віднесені законом до нікчемних, а також відповідачем не надано будь-яких доказів, які вказували б на невідповідність договорів ТОВ "Полісся ГазЕнерго" нормам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому, на думку позивача, сплативши відповідні суми за отримані товари, відвантаживши їх, сплативши за комісійні послуги на підставі договорів та актів виконаних робіт, отримавши податкові накладні, висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості таких товарів та послуг та неправомірності формування податкового кредиту суперечить нормам чинного законодавства, а твердження відповідача про відсутність зв'язку між наданими послугами та господарською діяльністю позивача не відповідає дійсності. Крім того, вказує, на правомірність віднесення до складу валових витрат витрати по отриманим юридичним послугам від ТОВ "Лемпіра Групп", оскільки останнє, згідно укладеного договору з позивачем, надавало юридичні послуги по супроводженню судового процесу, що підтверджується відповідними розрахунковими та платіжними документами.

Між іншим, на думку позивача, ним правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість рекламної компанії, проведеної ТОВ "АСТРО-ІНФОРМ" та суми ПДВ у їх складі до податкового кредиту, оскільки наявними у матеріалах справи первинними документами, підтверджується надання зазначених послуг позивачу та використання їх в господарській діяльності. Аналогічно належними документами підтверджується правомірність віднесення до складу валових витрат послуги за виконання робіт згідно договору № 15/2009 АГ від 02.07.2009 року (по збору даних з підготовки проектної документації для будівництва АГНКС, яка будується на підставі Договору про сумісну діяльність між ТОВ "Полісся ГазЕнерго та ТОВ "ЖитомирГазсервіс"), укладеного з ТОВ "Будперспектива-Люкс". Крім того зазначає, що у відповідності до норм чинного законодавства України, позивач задекларував та подав відповідні показники своєї діяльності відповідачу в декларації за 1 півріччя 2010 року (що також підтверджується постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року по справі № 2а-7854/10/0670, якою визнані неправомірні дії ДПІ у м. Житомирі щодо невизнання податкової звітності позивача, а саме податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року). Відповідно, твердження відповідача про заниження доходів з цієї підстави є неправомірним.

На підставі викладеного, вважає податкові повідомлення-рішення, які винесені на підставі безпідставних та необґрунтованих висновків вище зазначеного акту перевірки, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Під час розгляду справи представник позивача просив змінити позовні вимоги в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2011року №0000072301/0, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 123724 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30931,00 грн. Зазначив, що вказане рішення було скасовано ДПА у Житомирській області в частині визначення 30931,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині в сумі 123724,00 грн. зменшення відємного обєкта оподаткування податком на прибуток залишено без змін, та відповідно, винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000922301 від 23.03.2011 року, яке позивач просить скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позові та в заявах про зміну позовних вимог.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог, просили відмовити в їх задоволенні, вказавши на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі висновків акту перевірки №9984/23-1/34586446/0110 від 23.12.2010 року, які вважають обгрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.09.2010 року по 16.12.2010 року посадовими особами ДПІ у м.Житомирі проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся ГазЕнерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, про що складено акт №9984/23-1/34586446/0110 від 23.12.2010 року.

Перевіркою позивача встановлено наступні порушення:

1. ч.1 статті 67 Конституції України, ст.3, ст.42, ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України.

2. п.1.2, п.1.32 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.1, п.п.8.3.9 п.8.3 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством за період з 01.09.2009 року по 30.06.2010 року занижено податок на прибуток на загальну суму 1331946,00грн. в т.ч. по періодах:

- за 2009 рік в сумі 187513,00грн.;

- за І квартал 2010 року в сумі 947502,00грн.;

- І півріччя 2010 року в сумі 1144433,00грн.

та зменшено від"ємне значення об"єкта оподаткування в сумі 123724,00грн. за 2009 рік.

3. п.4.1, п.4.5, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 468060,00грн., в т.ч. серпень 2009 року - 4745,00грн., вересень 2009 року - 5989,00грн., жовтень 2009 року - 70512,00грн., листопад 2009 року -37632,00грн., грудень 2009 року - 1756,00грн., лютий 2010 року - 1960,00грн., березень 2010 року - 345466,00грн. та заниження в червні 2010 року підприємством від"ємного значення, що переноситься на наступні податкові періоди у рядку 26 Декларації на суму 63457,00грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000052301/0 від 13.01.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1664930 грн. в тому числі за основним платежем 1331946 грн. та 332987 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0000062301/0 від 13.01.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 585075 грн. в тому числі за основним платежем 468060 грн. та 117015 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0000072301/0 від 13.01.2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 123724 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30931 грн.

Враховуючи той факт, що податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 13.01.2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 123724 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30931 грн. було скасовано рішенням ДПА у Житомирські області про результати розгляду скарги від 12.01.2011 року № 5488/Г-С/25-009 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30931 грн., то відповідно винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000922301 від 23.03.2011 року, яким позивачу визначено суму завищення від"ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 123724 грн., та яке є предметом розгляду даної справи.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність їх вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, виходячи з наступних досліджених та встановлених обставин справи.

1. Що стосується висновку відповідача щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат посередницьких послуг, отриманих від ТОВ “Столиця-Консалт” на загальну суму 337500 грн., судом встановлено наступне.

Так, в акті перевірки на сторінках 12, 13, зокрема, зазначено, що перевіркою встановлено, а платником під час перевірки не доведено іншого, що в порушення п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9.п.п.5.3. ст. 5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., ТОВ “Полісся ГазЕнерго” безпідставно віднесено до складу валових витрат посередницькі послуги отримані від ТОВ “Столиця-Консалт” на загальну суму 337500 грн. в тому числі: за 3 кв.2009 р. - 87500 грн. та за 4 кв. 2009 року 250000 грн.

Як встановлено судом, у процесі здійснення господарської діяльності, з метою збільшення обсягів продажу газу природного, позивачем (Замовник) укладено договори про надання посередницьких послуг з ТОВ "Столиця Консалт" в особі Марісенко С.Г. (Посередник) №018/ПГЕ від 11.06.2009 року, №023/ПГЕ від 22.09.2009 року, №024/ПГЕ від 20.10.2009 року, відповідно до яких Посередник зобов"язаний виконати ряд певних фактичних дій з метою пошуку оптимального контрагента, готового реалізувати газ природній Замовнику у відповідності умов останнього; надати допомогу Замовнику в укладені договорів.

Пунктом 2 вказаних договорів передбачено, що Посередник виконує взяті на себе зобов"язання в 2 етапи: І-й - Пошук Продавця, ІІ-й - сприяння в укладенні договору, які включають в себе: проведення маркетингових досліджень кон"юктури ринку; використання власної та зібрати іншу інформацію про продавців Замовника; провести необхідну рекламну роботу; здійснювати переговори та листування з потенційними Продавцями продукції для потреб Замовника. Посередник після знаходження Покупця зобов"язаний протягом 2 днів надати останньому інформацію: найменування та всі реквізити продавця, місцезнаходження продавця, зустрічні вимоги продавця до договору, пропозиції продавця.

В акті перевірки, відповідачем зазначено, що ТОВ "Полісся Газенерго" до перевірки не надано документів, які б засвідчували виконання в повній мірі умов укладених договорів між позивачем та ТОВ "Столиця-Консалт" та не надано ґрунтовних пояснень з підтверджуючими документами щодо економічної ефективності здійснення таких операцій, які було запропоновано надати платнику в ході проведення перевірки листом від 15.12.2010 року за №73604/10/23-1, крім того перевіркою не встановлено, а платником не доведено виконання всіх умов договорів, в тому числі і щодо правомірності формування винагороди посереднику.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що послуги зі сторони Замовника прийняті ОСОБА_5, проте, акти виконаних робіт скріплені підписами, які відмінні від підписів директора ТОВ “Полісся ГазЕнерго” ОСОБА_5, отже в силу дії Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” в Україні дані акти підписані не встановленою особою.

Під час проведення перевірки ДПІ у м. Житомир було направлено запит до ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 07.10.2010 року про проведення перевірки взаємовідносин між ТОВ “Полісся ГазЕнерго”та ТОВ "Столиця-Консалт" на що надійшла відповідь 01.12.2010 року, якою повідомлено про неможливість підтвердити взаємовідносини у зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходженням. Даним листом також повідомлено, що остання декларація з податку на прибуток платником подана за півріччя 2009 року, з податку на додану вартість за серпень 2009 року.

Зазначені висновками акту перевірки та донараховані в цій частині позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість по податкових повідомленнях-рішеннях від 13.01.2011 року № 0000052301/0, №0000062301/0, спростовуються наступними доказами.

Судом встановлено, що видами діяльності позивача, згідно статуту та довідки з ЄДРПОУ головного управління статистики у Житомирський області АА №048529 від 26.06.2008 року, є, в тому числі, виробництво промислових газів (КВЕД 24.11.0), виробництво газу (КВЕД 40.21.0), розподілення та постачання газу (КВЕД 40.22.0), транспортування газу трубопроводами (КВЕД 60.30.2), а також всі інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України (ст.5.2.6.1, ст. 5.2.41 Статуту).

Ліцензійна діяльність щодо поставки природного газу передбачена НКРЕ (Національна комісія регулювання електроенергетики) України стосується постачання газу лише українського видобутку.

З пояснень представників позивача встановлено, що видобуток українського газу обмежений і його потужності складають лише 20% від загальної потрібності ринку, тому у газотрейдерів України виникають проблеми з придбанням ресурсу природного газу. В даному випадку газотрейдери, в тому числі позивач, вимушені звертатись до посередницьких послуг підприємств, які спеціалізуються в наданні послуг по знаходженню власників українського ресурсу газу.

Таким чином, для здійснення господарської діяльності у вигляді купівлі-продажу природного газу позивачем були укладені з ТОВ “Столиця-Консалт” агентські угоди, та за допомогою посередника укладені договори купівлі-продажу природного газу з ТОВ “Нафтогаззбут”, а саме: №07-09/ГЗ від 03.08.2009 року, №04-10/ГЗ від 28.09.2009 року, №02-11/ГЗ від 23.10.2009 року, №03-12/Г3 від 23.11.2009 року.

Умови укладених договорів купівлі-продажу повністю відповідають умовам укладених Угод. В свою чергу, зміст укладених Угод повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, доказами виконання робіт по зазначеним агентським угодам, ТОВ “Столиця-Консалт” є акти приймання-передачі виконаних робіт по угодам; банківські виписки Позивача щодо повної оплати сум агентських послуг по договорам; податкові накладні за відповідні періоди.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості агентських послуг отриманих від ТОВ "Столиця-Консалт" в сумі 337500,00грн. з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з. п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» містить визначення «валових витрат виробництва та обігу», визначаючи їх як «суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Отримання послуг зі сприяння укладенню договорів постачання готової продукції, пошуку оптимальних покупців та узгодження обсягів поставок і вартості продукції безпосередньо повязане із господарською діяльністю ТОВ «ПоліссяГазЕнерго».

У відповідності до пп. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються «суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті».

Судом встановлено, що витрати, понесені позивачем у звязку з наданням йому послуг за агентським договором, прямо повязані з продажем готової продукції.

Позивач включив до складу валових витрат витрати по актах виконаних робіт, виконаних ТОВ "Столиця-Консалт" на підставі приписів пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме по даті фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), що й було підтверджено актами виконаних робіт, які є документами, що можуть засвідчити факт надання послуг, а, отже, є достатніми для підтвердження валових витрат підприємства в податковому обліку. Акти виконаних робіт мають всі необхідні ознаки та реквізити первинного документу згідно приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Що стосується посилання відповідача на те, що актах виконаних робіт в порушення п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відсутній підпис Замовника, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно із ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили.

Отже, тільки матеріальні носії та первинні документи (записи, макети з маркетингових досліджень) засвідчують одержання, зберігання даної інформації, а отже є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції.

Як встановлено судом, акти виконаних робіт, складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі необхідні реквізити.

Правила формування податкового кредиту визначені пп. 7.4 - 7.6 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 "Про податок на додану вартість" у платника податків виникають валові витрати, понесені у межах відповідних договорів про послуги, та податковий кредит з ПДВ при наявності у платника податків належно оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання ¦китів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової випадної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку, та єдиною і достатньою підставою для формування такого кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару (послуг), з урахуванням сплаченого ПДВ.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши відповідні суми за отримані агентські послуги на підставі договорів та актів виконаних робіт, отримав податкові накладні, висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості таких послуг та формування податкового кредиту - протирічить вимогам чинного законодавства, а твердження відповідача про відсутність зв'язку між наданими послугами та господарською діяльністю позивача не відповідає дійсності.

Крім того в акті перевірки не зазначено будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення ТОВ “Столиця-Консалт” податкових накладних. Відсутні в акті також будь-які приписи щодо не відображення позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ “Столиця-Консалт”.

Крім того, Закони України “Про податок на додану вартість” та “Про оподаткування прибутку підприємств” не ставить право платника податків на податковий кредит та на валові витрати залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі з причин не відображення ними податкових зобов'язань).

Навпаки, відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такай платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Тобто, зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, судом зроблено висновок про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ у розмірі 67500,00грн. до податкового кредиту по агентським послугам отриманим від ТОВ “Столиця-Консалт”.

2. Щодо віднесення до складу валових витрат позивачем сум при здійсненні ним господарських операцій з ТОВ "Гринвуд" та ТОВ "Греїн-Експорт", судом встановлено наступне.

На сторінці 15 акту перевірки вказано, що перевіркою встановлено, а платником не доведено іншого, що ТОВ "Полісся ГазЕнерго" в порушення вимог ч. 1 статті 67 Конституції України, ст. 3, ст. 42, ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, ст. 203,ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.1.32, ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню ячменю у ТОВ "Гринвуд" на загальну суму 1764267 грн. у І кв. 2010 року, та послуг комісіонера, пов'язаних з реалізацією ячменю на експорт, отриманих від ТОВ "Греїн-Експорт" на загальну суму 233359 грн. у ІІ кв. 2010 року, які є такими, що отримані на підставі укладених договорів, що є нікчемними та відповідно не пов'язані з господарською діяльністю підприємства".

Зокрема, ДПІ зроблено висновок ( арк.13 акту), що ТОВ "Полісся ГазЕнерго" у II кварталі 2010 року було реалізовано продукцію не властиву для основного виду діяльності підприємства за ціною, нижчою за вартість придбання такої, витрати по придбанню такою продукції віднесено до складу валових витрат у І кварталі 2010 року. Як наслідок, сума валових витрат від здійснення купівлі-продажу ячменю перевищила суму валових доходів. Результатом цього в податковому обліку була створена збиткова діяльність, що направлена не на отримання прибутку, тобто придбання даної продукції з її подальшою реалізацією були для ТОВ "Полісся ГазЕнерго" завідомо збитковими. Зі змісту угод і наступних дій платника податку, який продав товар за ціною, нижчою від ціни придбання, вбачається навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів з державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, на думку податкового органу, підприємством порушено вимоги цивільного законодавства щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним (ст.228 ЦК України).

Однак, даний висновок відповідача на думку суду є безпідставним.

Встановлено, що позивач здійснює свою діяльність на підставі статуту, яким передбачено здійснення цілого ряду виду діяльності без будь-яких обмежень.

Між ТОВ "Полісся ГазЕнерго" та ТОВ “Гринвуд” був укладений договір купівлі-продажу зерна №2502/10-1 від 25.02.2010 року, додаток №1 та додаток №2 від 25.02.2010 року .

Згідно видаткової накладної №РН-0000020 від 25.02.2010 року та акту приймання-передачі від 25.02.2010 року позивач отримав від ТОВ "Гринвуд" ячмінь 1-го та 3-го класу для продовольчих потреб врожаю 2009 року на загальну суму без ПДВ 1761666,67 грн.

Для реалізації придбаного ячменю, позивач уклав з ТОВ “Греїн-Експорт”, яке спеціалізується саме на торгівлі та посередництві зерном, що підтверджується довідкою головного управління статистики АА №084521 від 10.07.2008 року, договір комісії №25/02-10 від 25 лютого 2010р.

За умовами та на виконання умов зазначеного договору комісії позивач передав ТОВ “Греїн-Експорт” ячмінь на комісію по актам прийму-передачі товару №1, №2, №3 від 25.02.2010 року.

В свою чергу, ТОВ "Греїн-Експорт" провело сертифікацію якості ячменю (сертифікати якості АА №017106 від 15.04.2010 року серії АА №017115 від 21.04.2010 року), уклало з покупцем - RIV Ltd(Великобританія) контракт №0305-001 та №514/10-001 та по вантажно-митним деклараціям здійснило відвантаження ячменю позивача на експорт.

За надані послуги ТОВ "Полісся ГазЕнерго" оплатило винагороду ТОВ "Греїн-Експорт" та підписало акт № ОУ-0000023 здачі-приймання (надання послуг), №ОУ-0000024 здачі-приймання (надання послуг), №ОУ-0000029 здачі-приймання (надання послуг), отримав відповідні податкові накладні від ТОВ “Греїн-Експорт”.

На підставі наявних документів вбачається, що ціна придбання ячменю дійсно була нижчою за ціну його продажу. Проте, враховуючи ціну товару без врахування ПДВ встановлено, що позивач все ж таки отримав прибуток від вказаних операцій.

До того ж, відповідно до вище згаданих норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5), які дають визначення валових витрат та якими передбачено що до їх складу включають суми будь-яких витрат, сплачених, зокрема, продажем продукції (робіт, послуг). В свою чергу, під продажем товарів для мети оподаткування розуміються будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Витрати, понесені у звязку з придбанням товару, який підлягає подальшому продажу, відносять також до складу валових.

Доцільним є зазначити про те, що згідно положень статті 42 ГК України підприємництво, як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже така діяльність повязана з певним ризиком і неотримання прибутку і є таким ризиком.

Слід також зазначити, що визначаючи нікчемними правочини в цілому, виходячи лише з однієї неприбуткової для товариства операції, податковий орган не дослідив інші обставини.

Судом встановлено, що продаж товару за ціною, нижчою від ціни його придбання, у даному випадку, спричинений намаганням платника податку уникнути ще більших збитків.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма повязує недійсність господарського зобовязання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

При цьому, відповідачем не доведено, що позивачем вчинені навмисні дії, спрямовані на заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість та не доведено умислу учасника господарської операції у зменшені податкових зобовязань, шляхом вчинення навмисно збиткових операцій суми податку. Адже обовязок доказування обставин, що свідчать про умисне вчинення платником податку завідомо збиткових операцій з метою зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість, покладається саме на податкові органи відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідачем не спростовується реальність відповідних операцій.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.01.2011 року за № 0000052301/0, №0000062301/0, в частині донарахувань зобов'язань по сплаті податку на прибуток на штрафної (фінансової) санкції по операціям з ТОВ “Гринвуд” та ТОВ “Греїн-Експорт” не мав права керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів. Твердження відповідача про те, що договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем та його контрагентами: ТОВ “Гринвуд”, ТОВ “Греїн-Експорт” належним чином оформлені договірні правовідносини, також у відповідності вимог податкового законодавства оформлені первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, які містяться в матеріалах справи.

Між іншим, відповідачем в акті не зазначено та не надано в судовому засіданні будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Слід також зазначити, що відповідачем не зазначено в чому саме полягає збитковість операцій по придбанню у ТОВ “Гринвуд” ячменю та не спростовується реальність відповідних операцій.

Таким чином, висновок про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та віднесення до валових витрат витрати, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства на загальну суму 1997626,00грн. (1764267,00 грн. по придбанню ячменю у ТОВ "Гринвуд" та 233359 грн. витрат за отримані послуги комісіонера ТОВ "Греїн-Експорт") є безпідставними.

Щодо донарахувань позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість з зазначених операцій (арк. 29-31 акту), слід зазначити, що згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 "Про податок на додану вартість" у платника податків виникають валові витрати, понесені у межах відповідних договорів про послуги, та податковий кредит з ПДВ при наявності у платника податків належно оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, відповідно до укладених договорів, сплативши відповідні суми за отримані товари (доказом чого є відповідні банківські виписки), відвантаживши її, сплативши за комісійні послуги на підставі договорів та актів виконаних робіт, отримав податкові накладні, висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості таких товарів та послуг, та, відповідно, формування податкового кредиту - протирічить вимогам чинного законодавства, а твердження відповідача про відсутність зв'язку між наданими послугами та господарською діяльністю позивача не відповідає дійсності.

3. Що стосується безпідставного віднесено до складу валових витрат позивача юридичних послуг, отриманих від ТОВ “Лемпіра Груші” на загальну суму 69675 грн. суд зазначає наступне.

Згідно договору від 02.02.2010 року №02/02-10, укладеного між замовником ТОВ "Полісся ГазЕнерго” в особі ОСОБА_5 та Виконавцем ТОВ “Лемпіра Групп” в особі Капаус А.М., останнє надає юридичні послуги по супроводженню судового процесу.

У податкового органу виникли сумніви щодо правомірності виконання умов зазначеного договору, оскільки, як зазначено, в акті перевірки, згідно постанови від 01.03.2010 року Житомирського окружного адміністративного суду супроводження по справі №2А-879/10/670 в Житомирському окружному адміністративному суді по визнанню недійсним податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість до ДПІ у м. Житомирі здійснював ОСОБА_6, а не ТОВ «Лемпіра Групп.»

Судом встановлено, що між ТОВ “Полісся ГазЕнерго” (Замовник) та ТОВ “Лемпіра Групп” (Виконавець) був укладений договір №02/02-10 від 02.02.2010 року про надання юридичних послуг. На виконання умов зазначеного Договору, Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні роботи: усні консультації, складання позовної заяви до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у місті Житомирі на суму 836108,00 грн.; здійснено юридичне супроводження судового процесу по справі №2А-879/10/0670, надано усні консультації, підготовлені та складені процесуальні документи. Загальна вартість робіт склала 83610,00 грн. в тому числі ПДВ.

Як вбачається з наданих позивачем підтверджуючих документів, доказами надання йому зазначених послуг та використання їх в його господарський діяльності є:

- договір №02/02-10 від 02.02.2010 року про надання юридичних послуг; - акт приймання-здачі виконаних робіт по договору від 26.02.2010 року; - рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі №2а-879/10/0670, що було прийнято на користь позивача, яким визнане неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі;

- представництво інтересів позивача у судовому процесу по справі №2А-879/10/0670 ОСОБА_6, який діяв за дорученням від ТОВ “Лемпіра Групп” ОСОБА_6 в межах укладеного договору з ТОВ “Лемпіра Групп” безпосередньо позивач видав довіреність на представлення його інтересів в суді, що узгоджується з нормами ст.ст. 39,42 КАС України;

- відсутність у Позивача юриста у штатному розписі;

- банківські виписки від 01.06.2010 року, від 10.06.2010 року, згідно яким Позивач сплатив ТОВ “Лемпіра Групп” за отримані юридичні послуги на суму 83610,00 грн. в тому числі ПДВ;

- відповідні податкові накладні.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплатив відповідні суми за отримані юридичні послуги на підставі договору та акту виконаних робіт, отримав податкові накладні, висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості таких послуг та формування податкового кредиту - протирічить вимогам чинного законодавства, а твердження відповідача про відсутність зв'язку між наданими послугами та господарською діяльністю позивача не відповідає дійсності.

Крім того, будь-яких зауважень з боку відповідача з приводу неналежного заповнення податкових накладних ТОВ “Лемпіра Групп” в акті не зазначено. Також відсутні в акті будь-які нормативні зауваження відповідача щодо не відображення позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ “Лемпіра Групп”.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено незаконності включення позивачем витрат до складу валових витрат підприємства.

Отже, позивач правомірно відніс до складу валових витрат вартість юридичних послуг ТОВ “Лемпіра Групп” на загальну суму 69675 грн. та сум ПДВ у їх складі до податкового кредиту.

4. Досліджуючи питання правомірності віднесення позивачем до валових витрат суми вартості послуг по транслюванню рекламних відеороликів, то судом встановлено, що в якості заперечень відповідач наводить обставини, відповідно до яких платником податку не доведено факт одержання рекламного продукту та перевіркою не встановлено, а платником не доведено правомірність формування валових витрат ТОВ “Полісся ГазЕнерго” за рахунок послуг, отриманих від ТОВ “Астро- Інформ”.

Між тим, дані твердження спростовуються змістом первинних документів, наданих позивачем, з яких вбачається обумовлення переліку наданих послуг.

Доказами надання зазначених послуг позивачу та використання їх в його господарський діяльності є:

- договір №01/03-10 від 01.03.2010 року про надання рекламних послуг;

- даток №1 до договору №01/03-10 від 01.03.2010 року, з зазначенням місця та часу трансляції реклами;

- акт №1 здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору №01/03-10 від 01.03.2010 року;

- договори поставки природного газу №014/Г-2010 від 17.09.2010 року з ВАТ “Синельниківська Теплоізоляція”, №017/Г-2010 від 20.06.2010 року ТОВ АВКО ЗХ “Еко продукт”, №018/Г-2010 від 02.08.2010 року з Костянтинівським державним хімічним заводом, №010/Г-2010 від 10.09.2010 року з ТОВ “Сільськогосподарська фірма “Агроукрптаха”, укладені в результаті проведеної рекламної компанії;

- банківські виписки від 09.03.2010 року, від 30.03.2010 року, від 21.04.2010 року, згідно яким позивач сплатив ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ” за проведення рекламної компанії 101129,55 грн. в тому числі ПДВ;

- відповідні податкові накладні.

Зокрема, згідно п.2.1 договору від 01.03.2010 року №01/03-10, укладеного між Замовником в особі директора ТОВ “Полісся ГазЕнерго” ОСОБА_5 та Виконавцем в особі директора ТОВ «АСТРА ІНФОРМ» Звєздіна А.К., Виконавець в період дії цього Договору приймає на себе зобов'язання організувати та провести рекламну компанію, що транслюється на Екранах, а Замовник зобов'язується сплатити послуги Виконавця на умовах і в порядку, передбаченому в цьому Договорі і в Додатках до нього.

Таким чином, на виконання умов зазначеного договору, за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, позивач отримав від ТОВ «АСТРО ІНФОРМ» послуги по транслюванню рекламних відеороликів на плазмових екранах залізничних вокзалів, віднісши при цьому до складу валових витрат витрати в сумі 84345,00 грн.

Встановлено, що потреба у замовленні таких послух виникла для збереження темпів реалізації природного газу, що спонукало позивача активізувати зусилля по пошуку споживачів і як результат - отримання прибутку.

Відповідно до Закону України від 03.07.96 р. N 270/96-ВР “Про рекламу” реклама спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

З метою отримання прибутку, рішенням зборів засновників ТОВ “Полісся ГазЕнерго” 1 березня 2010 року був підписаний договір №01/03-10 з ТОВ «АСТРО ІНФОРМ» на розміщення реклами щодо ТОВ “Полісся ГазЕнерго”, як газотрейдера на кольорових екранах у вигляді роликів, тривалістю 10 секунд з інтервалом 35 хвилин на протязі з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року.

Право підприємства на податковий кредит також підтверджено належно оформленими податковими накладними та не заперечується актом перевірки.

Будь-яких зауважень з боку відповідача з приводу неналежного заповнення податкових накладних ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ” в акті не зазначено та судом не встановлено.

Зважаючи на викладене, позивач правомірно, на підставі зазначених норм Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про оподаткування податком на додану вартість”, відніс до складу валових витрат вартість рекламної компанії, проведеної ТОВ «АСТРО-ІНФОРМ» та сум ПДВ у їх складі до податкового кредиту.

5.Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат послуг за виконання робіт ТОВ “Житомир Газсервіс” судом встановлено наступне.

Відповідач у акті (арк.18-19) перевірки зазначає, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Полісся Газенерго” безпідставно віднесено до складу валових витрат послуги за виконання робіт згідно договору №15/2009 АГ від 02.07.2009 року (по збору даних і підготовки проектної документації для будівництва АГНКС, яка будується на підставі, договору про сумісну діяльність між ТОВ “Полісся Газенерго” та ТОВ « ЖитомирГазсервіс»), укладеного з ТОВ “Будперспектива-Люкс” на загальну суму 108802 грн.

Проте, зазначені висновки акту та донарахування в цій частині позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток та з податку на додану вартість спростовуються наступними доказами.

Встановлено, що між ТОВ “Полісся ГазЕнерго” та ТОВ “Житомир Газсервіс” був укладений договір від 02.02.2009 р. за №02/02-09 про організацію сумісної діяльності і досягнення наступних господарських і комерційних цілей - будівництво газонаповнювальних комплексів (пропан-бутан, природний газ і будівель) на площах Житомирської області, які належать ТОВ “Житомир Газсервіс” на правах оренди.

Для виконання обов'язків по договору про організації сумісної діяльності, позивачем був укладений договір №15/2009 АГ від 02.07.2009 року з ТОВ “Будперспектива-Люкс”на виконання робіт, що ним передбачені.

Доказами надання зазначених послуг позивачу та використання їх в його господарський діяльності є:

- договір №15/2009АГ від 02.07.2009 року;

- договір про організацію сумісної діяльності від 02.02.2009 р. №02/02-09;

- акти №1, №2, №3, №4, №5 виконаних робіт до договору №15/2009АГ від 02.07.2009 року;

- звіти ТОВ “Будперспектива-Люкс”№1, №2, №3, №4, №5 про хід виконання договору М15/2009АГ від 02.07.2009 року з додаванням пояснень, таблиць та іншої інформації, на виконання умов договору;

- банківські виписки, згідно яким Позивач сплатив ТОВ “Будпермпектива-Люкс” за виконання робіт по договору 108802,00 грн. в тому числі ПДВ;

- відповідні податкові накладні.

Щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем, слід зазначити, що тільки у випадку, коли суми ПДВ не підтверджені податковими накладними, платник податку не має права збільшувати податковий кредит на такі суми ПДВ.

З аналізу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 "Про податок на додану вартість" вбачається, що до податкового кредиту включаються суми ПДВ нараховані (сплачені) у звязку з придбанням або виготовленням товарів (послуг), з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської операції платника податку.

Зважаючи на те, що здійснені позивачем витрати на послуги за виконання робіт згідно договору № 15/2009 АГ від 02.07.2009 року безпосередньо повязані з господарською діяльністю товариства, то згідно вище зазначеної норми, суми податку на додану вартість, сплачені на виконання послуг по будівництву газонаповнювальних комплексів, відносяться до складу податкового кредиту. При цьому позивач, сплатив відповідні суми за отримані послуги на підставі договору та акту виконаних робіт, отримав податкові накладні, тому твердження відповідача спростовуються належними по справі доказами. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних судом не встановлено.

6. Досліджуючи питання щодо правомірності встановлених відповідачем порушень щодо неповноти визначення скоригованого доходу за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, про що стверджується в акті перевірки (арк. 5), судом встановлено, що перевіряючі при цьому не врахували (не визнали) декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, яка за своїм змістом не визнана як податкова звітність, у звязку з чим податковим органом встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 90214339 грн. в тому числі: за 2009 рік в сумі 17372 грн.; за 1 квартал 2010 року в сумі 1761667 грн.; 1 півріччя 2010 рік в сумі 90214339 грн.

Зазначені висновки акту та донарахування в цій частині позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток не відповідають встановленим обставинам справи.

На думку позивача, яка узгоджується з думкою суду в цій частині акт складений з грубим порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 (надалі- Порядок №327)

Так, згідно п.1.3. Порядку №327 “Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання”.

Згідно п. 1.7. Порядку №327 “Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів”.

Згідно п. 2.3.2. Порядку №327 “За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення...”

Згідно п. 2.3.4. Порядку №327 “Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також: суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо)”.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що відповідач діяв в порушення зазначених вимог Порядку №327, оскільки акт (арк. 5) містить інформацію та цифри, що не відповідають даним позивача, та не підтверджується первинними документами, місячними декларація по ПДВ, що подані до ДПІ у м. Житомирі. Разом з тим, представниками відповідача не надано достатніх та беззаперечних доказів відображення правомірності таких показників сум самостійно скоригованого валового доходу.

Крім того, на ст.. 9 акту відповідач зазначає, що перевіркою встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 Декларацій “інші доходи” на загальну суму 426934 грн. в т.ч. за 1 півріччя 2010 року (за рахунок невизнання декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 р.).

Однак, з досліджених матеріалів справи вбачається, що 09.08.2010 р. позивач подав до ДПІ у м. Житомирі декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 р. та в подальшому позивачем отримано від ДПІ у м. Житомирі лист від 12.08.2010 року, яким остання повідомила позивача, що його податкова декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року не визнана на підставі того, що в ній не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються.

Позивач повторно 24.09.2010 року направив на адресу ДПІ у м. Житомирі декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року та 30.09.2010 року позивач отримав відповідь, що його податкова декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року не визнана на підставі того, що в ній не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються.

Враховуючи положення п.4.1.2. п.4.1. ст. 4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, щодо обов'язку контролюючого органу прийняти податкову декларацію та відсутність такої з підстав для її невизнання, як те, що в ній не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються, суд приходить до висновку, що позивач належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства України задекларував та подав відповідні показники своєї діяльності відповідачу (що також підтверджується постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року по справі №2а-7854/10/0670, якою визнані неправомірними дії ДПІ у м. Житомирі щодо невизнання податкової звітності позивача, а саме податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року).

Отже, доводи відповідача про заниження доходів з цієї підстави є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі такого висновку є нечинним та підлягає скасуванню.

Крім того, висновками проведеної судово-економічної експертизи №11/09-11 від 06.10.2011 року спростовано висновки акта перевірки № 9984/23-1/34586446/0110 від 23.12.2010 року та підтверджено правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми витрат по оплаті посередницьких послуг від ТОВ «Столиця-Консалт» на загальну суму 337500,00 грн., витрати по придбанню ячменю у ТОВ «Гринвуд» на суму 1764267,00 грн. та послуг комісіонера, повязаних з реалізацією ячменю на експорт, отриманих від « Греїн Експорт» на суму 233359,00 грн., правомірність віднесення до складу податкового кредиту, сформованого при придбанні ячменю у ТОВ «Гринвуд» на суму ПДВ 352333,00 грн. та при придбанні послуг комісіонера, повязаних з реалізацією ячменю на експорт, отриманих від « Греїн Експорт» на суму ПДВ 46672,00 грн. Також підтверджено правомірність віднесення ТОВ «Полісся Газ Енерго» до складу валових витрат по оплаті юридичних послуг, отриманих від ТОВ «Лемпіра Груп» на загальну суму 69675,00 грн., витрати по оплаті транслювання рекламних відеороликів на плазмових екранах залізничних вокзалів, отриманих від «Астро-Інформ» на загальну суму 84345,00 грн., витрати по оплаті послуг ТОВ «Будпреспектива-Люкс» на загальну суму 108802,00 грн. та правомірність сформованого податкового кредиту з зазначеним контрагентом на загальну суму ПДВ 21761,00 грн.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.01.2011 року за № 0000052301/0, №0000062301/0 та № 0000922301 від 23.03.2011 року, неправомірно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість та зменшив суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, виходячи логічних міркувань та безпідставно і необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність правочинів. Як наслідок суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст.72, 86, 158-163, 186,254 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовівльнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000052301/0, № 0000062301/0 від 13.01.2011року та №0000922301 від 23.03.2011року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 17 лютого 2012 р.