Постанова № 22131538, 21.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

21 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/767/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Розлуцького А.М.

прокурора: Трачук Т.Є.

представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: Петренка С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора м.Вінниці в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв"язку України, яке представляє Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся заступник прокурора м.Вінниці в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України, яке представляє Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 510 грн.

Позовні вимоги мотивовані зокрема тим, що до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 510 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: "експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, на даху автомобіля встановлений розпізнавальний ліхтар, без наявності ліцензійної картки". Вказаний штраф відповідачем не сплачено у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до суду.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, мотивуючи викладеними в позові обставинами.

Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що постанова про застосування фінансових санкцій є необгрунтованою та безпідставною, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно завдання на перевірку №036887 від 25.07.2011року, 26.07.2011 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області здійснено перевірку транспортного засобу ВАЗ 21103, державний номер НОМЕР_1, належного відповідачу та під його керуванням, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки складено акт №022934 від 26.07.2011 року, в якому зафіксоване виявлене порушення вимог ч. 1 абз. 4 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: "експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, на даху автомобіля встановлений розпізнавальний ліхтар, без наявності ліцензійної картки". Як вбачається з вказаного акта, ОСОБА_2 відмовився від підпису даного акту.

На підставі акта перевірки, постановою територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області №141567 від 22.08.2011 року до ФОП ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн.

Дана постанова про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу супровідним листом № 02-3/5217 від 23.08.2011 року. Однак, станом на день розгляду даної справи доказів щодо оскарження постанови та її виконання в добровільному порядку - суду не надано.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт” (далі Закон).

Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

У встановлені законодавцем строки відповідачем штраф не сплачено, постанова №141567 від 22.08.2011 року не оскаржена.

Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.

Частиною 2 статті 60 КАС України передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в сумі 510 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовільнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) в державний бюджет (р/р 31111106700002, код 34701167, держбюджет м.Вінниці, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м.Вінниці МФО 802015) 510 грн. (п'ятсот десять грн.) фінансових санкцій.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна