Постанова № 22131523, 15.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

15 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/686/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Михайла Володимировича

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреностями;

відповідача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм`ясо"

до: Державної податкової інспекції у Тульчинському районі

про: скасування податкового повідомлення рішення № 0000202300 від 13.09.2011 р.

ВСТАНОВИВ :

13 лютого 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинм`ясо" (далі - ТОВ "Тульчинм`ясо") з позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі (далі ДПІ у Тульчинському районі) про скасування податкового повідомлення рішення № 0000202300 від 13.09.2011 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.09.2011 року ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202300 про збільшення ТОВ "Тульчинм`ясо" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем 63227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15807,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення Позивач вважає таким, що суперечать чинному законодавству, є протиправним, не ґрунтується на жодних законних підставах та винесене з порушенням вимог законодавства та просить його скасувати.

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали повністю та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судових засіданнях, просили позов задовольнити повністю.

Представник Відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях (т. 1 а.с. 128-132), в яких, зокрема, зазначено, що ДПІ у Тульчинському районі, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників Позивача, заперечення представника Відповідача, оцінивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В період з 18.08.2011р. по 22.08.2011р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осід ДПІ у Тульчинському районі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Тульчинм`ясо" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Вектрас» за період серпень 2010 р. та з ТОВ «Пакра-Україна» за грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт №587/7/23-33125301 від 30.08.2011 року (т. 1 а.с. 14-27).

В ході вказаної вище перевірки перевіряючим констатовано порушення законодавства, допущені Позивачем, про які зазначено в акті №587/7/23-33125301 від 30.08.2011 року. Зокрема, вказано, що ТОВ "Тульчинм`ясо" порушено ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628 ст. ст. 629, 655, 656, 658, 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ТОВ "Тульчинм`ясо" з ТОВ «Вектрас» та ТОВ «Пакра-України» та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 281.1 ст. 188 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010р. № 1401/18696, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на 63227,46 грн., у тому чмслі: за серпень 2010 р. на 62133,29 грн.; за грудень 2010 р. на 1094,17 грн.

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення - рішення №0000202300 від 13.09.2011 р. (т. 1 а.с. 28), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 63227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 15807,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, Позивач, в порядку адміністративного оскарження, звернувся зі скаргою Вих.№536 від 21.09.2011р. (т. 1 а.с. 43-57) на зазначене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області.

Згідно Рішення від 11.11.2011р. №23437/10/25-009 (т. 1 а.с. 52-57) про результати розгляду первинної скарги Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області, скарга Позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі №0000202300 від 13.09.2011 р. - без змін.

26.01.2012р. ДПА України прийнято рішення №1718/6/10-2115 (т. 1 а.с. 67-70) за результатами розгляду повторної скарги Позивача Вих.№658 від 22.11.2011р. (т. 1 а.с. 58-66), яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі №0000202300 від 13.09.2011 р. та рішення ДПА у Вінницькі області від 11.11.2011р. №23437/10/25-009, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Надаючи правову оцінку діям та рішенню Відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з акту перевірки від 30.08.2011 року, основними аргументами, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є те, що договір купівлі-продажу укладений між ТОВ «Тульчинм`ясо» та ТОВ «Вектрас» та договір купівлі-продажу укладений між ТОВ «Тульчинм`ясо» та ТОВ «Пакра-Україна» були укладені без мети настання правових наслідків.

Позиція Відповідача щодо нікчемності правочину по контрагенту ТОВ «Вектрас» базується на отриманому від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська акті від 29.04.2011 року № 540/231/36840429 (т. 1 а.с. 146-174) про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вектрас» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. та ненадання перевіряючому товарно-транспортних накладних, які б свідчили про рух придбаних товарів.

Як слідує з висновків даного акту, у ТОВ «Вектрас» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а отже, згідно ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини, у тому числі укладені з ТОВ «Тульчинм`ясо», мають ознаки нікчемності.

Також, в акті перевірки Відповідач вказує на те, що договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «Тульчинм`ясо» та ТОВ «Пакра-Україна» без мети настання реальних наслідків, посилаючись в акті на те, що згідно податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року, поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ТОВ «Пакра-Україна» сформувало податковий кредит за рахунок ППФ «Укрпромцентр».

В акті вказано, що Перевальським відділенням Алчевської ОДПІ проведена перевірка ППФ «Укрпромцентр», відповідно до якої встановлено, що в останнього відсутні трудові резерви, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення відповідних видів діяльності.

На підставі зазначеного, ДПІ у Тульчинському районі в акті перевірки від 30.08.2011 року вказує на те, що всі операції купівлі-продажу ППФ «Укрпромцентр» не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача» - ТОВ «Тульчинм`ясо».

Виходячи з вищенаведеного, Відповідач прийшов до висновку, що TOB "Тульчинм`ясо" занижено податок на додану вартість на 63227,46 грн., у тому числі: за серпень 2010 року на 62133,29 грн.; за грудень 2010 року на 1094,17 грн.

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість"(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, між ТОВ "Тульчинм`ясо" з ТОВ «Вектрас» було укладено договір купівлі-продажу №27 від 27.07.2010 року поставки товару (т. 1 а.с. 76-77).

З висновків, викладених в акті перевірки №587/7/23-33125301 від 30.08.2011 року, на підставі яких Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000202300 від 13.09.2011 р. слідує, що Відповідач вважає даний договір нікчемним правочином, згідно ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

До таких висновків перевіряючий дійшов з огляду на те, що ТОВ “Вектрас” є сумнівним платником податків, оскільки, як слідує з акта ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.04.2011 року № 540/231/36840429 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вектрас» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р., не встановлена його фактична адреса, у даного контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, а отже, згідно ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини, у тому числі укладені з ТОВ «Тульчинм`ясо», мають ознаки нікчемності.

Питання товарності операцій за договором купівлі-продажу № 27 від 27.06.2010 року, укладеному між ТОВ «Вектрас» та ТОВ «Тульчинм`ясо», досліджувалось судом під час судового розгляду і підтвердилось належними доказами, а саме: податковими накладними № 60 від 11.08.2010р. (т. 1 а.с. 79), № 70 від 18.08.2010р. (т. 1 а.с. 81), № 270811 від 27.08.2010р. (т. 1 а.с. 83); видатковими накладними № ВС-0000060 від 11.08.2010р. (т. 1 а.с. 78), № ВС-0000070 від 18.10.2010р. (т. 1 а.с. 80), № 270811 від 27.08.2010р. (т. 1 а.с. 82).

Факт оплати товару, на підставі договору купівлі-продажу № 27 від 27.06.2010 року, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: № 18461 від 27.08.2010р., № 18462 від 27.08.2010р., № 18482 від 30.08.2010р., № 18518 від 31.08.2010р., № 18548 від 01.09.2010р., № 18549 від 01.09.2010р., № 18578 від 02.09.2010р., № 18603 від 03.09.2010р., № 18667 від 08.09.2010р., № 18676 від 08.09.2010р., № 18692 від 09.09.2010р., № 18787 від 14.09.2010р., № 18794 від 14.09.2010р., № 18823 від 15.09.2010р., № 18825 від 15.09.2010р., № 18866 від 16.09.2010р., № 18882 від 17.09.2010р., № 18946 від 23.09.2010р. (т.1 а.с. 86-99).

Таким чином, спростовується висновок ДПІ у Тульчинському районі щодо нікчемності правочину укладеного між ТОВ «Тульчинм`ясо» та ТОВ «Вектрас».

В силу ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Що стосується посилань Відповідача в акті перевірки на те, що договір купівлі-продажу № 05-03/2005 від 05.03.2008 року, укладений між Позивачем та TOB “Пакра-Україна», не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним та не має реального товарного характеру, то вони спростовуються наступним.

Так, питання товарності операції досліджувалось судом і підтвердилось належними доказами, а саме: укладеним належним чином між ТОВ "Пакра-Україна" та ТОВ "Тульчинм`ясо" договором купівлі-продажу № 05-03/2005 від 05.03.2008 року (т. 1 а.с. 100-102), податковими накладними від 06.10.2010р. (т. 1 а.с. 104), від 02.12.2010р. (т. 1 а.с. 106), від 28.09.2010р. (т. 1 а.с. 108), від 07.10.2010р. (т. 1 а.с. 110), від 20.12.2010р. (т. 1 а.с. 112), видатковими накладними № РН-000000542 від 06.10.2010р. (т. 1 а.с. 103), № РН-000000670 від 02.12.2010р. (т. 1 а.с. 105), № РН-000000686 від 08.12.2010р. (т. 1 а.с. 107), № РН-000000687 від 08.12.2010р. (т. 1 а.с. 109), № 22 від 11.01.2011р. (т. 1 а.с. 111).

Факт оплати товару, на підставі договору купівлі-продажу № 05-03/2005 від 05.03.2008 року, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: № 19000 від 28.09.2010р. (т. 1 а.с. 113), № 19173 від 07.10.2010р. (т. 1 а.с. 114), № 20406 від 09.12.2010р. (т. 1 а.с. 115), № 20882 від 11.01.2011р. (т. 1 а.с. 116), № 21062 від 18.01.2011р. (т. 1 а.с. 117), № 20588 від 17.12.2010р. (т. 1 а.с. 118).

Крім того, реальне настання правових наслідків за укладеними між Позивачем та ТОВ "Вектрас", ТОВ "Пакра-Україна" договорами, підтверджується також накладними на внутрішнє переміщення товарів та карточками списання матеріалів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Що стосується посилань представника Відповідача у свої письмових запереченнях на те, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність правочинів, то в даному випадку варто зазначити наступне.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З аналізу норм даного пункту слідує, що на виникнення права платника податку на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту взагалі не впливає наявність або відсутність в контрагента товарно-транспортних накладних.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі №0000202300 від 13.09.2011 року про збільшення ТОВ "Тульчинм`ясо" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем 63227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15807,00 грн. - підлягає скасуванню.

Крім того, приймаючи рішення у даній справі суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з огляду на наступне.

Так, у своїй позовній заяві Позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі №0000202300 від 13.09.2011 року про збільшення ТОВ "Тульчинм`ясо" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем 63227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15807,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративну справу не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Пунктом 1 частини 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення

В даному випадку, суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі №0000202300 від 13.09.2011 року про збільшення ТОВ "Тульчинм`ясо" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем 63227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15807,00 грн., оскільки лише його скасування не забезпечить повного захисту прав, свобод та інтересів Позивача, про захист яких він просить.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі №0000202300 від 13.09.2011 року про збільшення ТОВ "Тульчинм`ясо" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем 63227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15807,00 грн.

У силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представником Відповідача, суб'єкта владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 13.09.2011 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем 63227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15807,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають повному задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки, платіжним дорученням №2867 від 09.02.2012р. (т. 1 а.с. 2) підтверджено сплату Позивачем судового збору у розмірі 790,34 грн., то дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України на користь ТОВ “Тульчинм`ясо” шляхом її безспірного списання органом Державної казначейської служби із рахунку Державної податкової інспекції у Тульчинському районі

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі № 0000202300 від 13.09.2011 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм`ясо" (вул. Желюка, 22, м. Тульчин, Вінницька область, код 33125301) судовий збір в розмірі 790 грн. 34 коп. (сімсот дев'яносто грн. 34 коп.) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби із рахунку Державної податкової інспекції у Тульчинському районі (вул. Леніна, 51, м. Тульчин, Вінницька область, 23600).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна