Ухвала суду № 22131112, 14.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14084/10/8/0170

14.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Лядової Т.Р. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняБєланова О.О.

без участі представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 18.01.11 у справі №2а-14084/10/8/0170

за позовом Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" (вул. Індустріальне шосе, 17, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98330)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2011 позовні вимоги Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)" задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0001981502/0 від 05.08.2010, № 0001981502/1 від 03.09.2010, № 0001981502/2 від 19.10.2010 про визначення податкового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 6798,00 грн. Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2011, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

28.07.2010 ДПІ в м. Керчі АР Крим проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим (№126)", за результатами якої складено акт перевірки №1042/15-2/08680307 від 28.07.2010, якою встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000, з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ по декларації за грудень 2007р. (вх.№46422 від 17.01.2008 р.) на суму 13596,00 грн. по терміну сплати 30.01.2008р., яка була погашена: у сумі 2,27 грн. - 29.04.2010р. уточнюючим розрахунком № 14342 від 29.04.2010р., затримка сплати складає 820 календарних днів; у сумі 4331,64 грн. -26.05.2010р. платіжним дорученням № 159, затримка сплати складає 847 календарних днів; у сумі 855,48 грн. -27.05.2010р. меморіальним ордером №05150717, затримка сплати складає 848 календарних днів; 3466,91 грн. -01.06.2010р. платіжним дорученням № 163, затримка сплати складає 853 календарних дня; 173,00 грн.-11.06.2010р. меморіальним ордером № 05273155, затримка сплати складає 863 календарних дня; у сумі 691,91 грн. -11.06.2010р. платіжним дорученням № 169, затримка сплати складає 863 календарних дня; у сумі 864,55 грн. -15.06.2010р. платіжним дорученням № 172, затримка сплати складає 867 календарних днів; у сумі 864,11 грн. -16.06.2010р. платіжним дорученням № 175, затримка сплати складає 868 календарних днів; у сумі 2346,13 грн. -18.06.2010р. платіжним дорученням № 178, затримка сплати складає 870 календарних днів.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано заперечення до акту перевірки (вих. № 20/11-2982 від 30.07.2010р.), за результатами розгляду яких ДПІ в м. Керчі позивачу була надана відповідь за вих.№ 15622/10/15-2 від 04.08.2010р., відповідно до якої висновки акту перевірки визнані такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, на підставі вищевказаного акту перевірки та на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 50% від суми простроченого податкового боргу на загальну суму 6798,00 грн., про що 05.08.2010 ДПІ в м. Керчі АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення №0001981502/0.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ в м. Керчі АР Крим, за результатами розгляду якої рішенням ДПІ в м. Керчі АР Крим вих. № 18820/10/25-0 від 03.09.2010 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001981502/0 від 05.08.2010 -без змін.

03.09.2010 ДПІ в м. Керчі АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0001981502/1 про застосування штрафних санкцій в розмірі 6798,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до ДПА в АР Крим, за результатами розгляду якої рішенням ДПА в АР Крим від 11.10.2010 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішеня № 0001981502/1 від 03.09.2010 -без змін.

19.10.2010 ДШ в м. Керчі АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0001981502/2 про застосування штрафних санкцій в розмірі 6798,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (далі № 2181-ІП ) визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем у податковій декларації з ПДВ за грудень 2 (вх. № 46422 від 17.01.2008) самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ на 13 596,00 грн., граничний строк сплати яких - 30.01.2008р.

Позивачем в рахунок сплати податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2007р. сплачено тільки 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 31.01.2008.

Доказів сплати іншої частини узгодженого у податковій декларації податкового зобов'язання матеріали справи не містять.

Разом з тим, дослідивши відображені відповідачем в акті перевірки платіжні доручення, які нібито свідчать про порушення граничних строків, встановлено, що вони містять інші, ніж сплата ПДВ за грудень 2007р., призначення платежів.

Відповідач на підставі п 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ПІ від 21.12.2000 здійснював погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученнях при сплаті поточних зобов'язані 2010р., що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

П. З ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" обумовлено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 також визначає, що обов'язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Отже, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДШ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

За таких обставин суд вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов'язок по сплаті податкових зобов'язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач самостійно погашав податковий борг позивача за грудень 2007р. за рахунок поточних платежів позивача 2010 року, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань за грудень 2007р.

До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, суду не надано.

Крім того, ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Податкове зобов'язання з ПДВ за грудень 2007р. в частині 3000,00 грн. сплачено позивачем 31.01.2008р., тобто з порушенням граничного строку на 1 календарний день, а доказів вчасної та повної оплати позивачем решти податкових зобов'язань з ПДВ, визначених у податковій декларації за грудень 2007р., позивачем не надано.

Разом з тим, вказана обставина не може свідчити про правильність застосованих до позивача штрафних санкцій навіть в цій частині простроченого платежу, адже спірними податковими повідомленнями рішеннями до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 50%, тобто за порушення граничних строків понад 90 календарних днів, в той час як в частині сплати 3000,00 грн. позивачем порушено граничний строк тільки на 1 календарний день. Суд же перевіряє правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень контролюючого органу, і суд не наділений повноваженнями приймати за суб'єкта владних повноважень нове рішення із застосуванням іншого розміру штрафних санкцій.

Що стосується іншої суми несплаченого позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2007р. в сумі 10 596,00 грн. (13596,00 грн. -3000,00 грн.), то така обставина взагалі виключає на даний час можливість застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р. штрафні санкції застосовуються, залежно від кількості днів прострочення, у відсотках від погашеної суми податкового боргу, а тому, в разі непогашення боргу відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що податкове зобов'язання з ПДВ за грудень 2007р. в сумі 10 596,00 грн. ним дійсно не оплачувалось самостійно, але судового рішення, яке б набрало законної сили про стягнення цієї суми в примусовому порядку не існує, відтак примусове погашення цієї суми не проведено, а отже погашенню податкового зобов'язання в цій частині на день судового засідання не відбулось.

Доказів того, що ДПІ в м. Керчі АР Крим в судовому порядку стягувала податковий борг по декларації з ПДВ за грудень 2007р. суду не надано, як і не надано платіжна доручень позивача з відповідним призначенням платежу по його оплаті.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.11 у справі №2а-14084/10/8/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.11 у справі №2а-14084/10/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко