Ухвала суду № 22130124, 14.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р. Справа № 21709/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапігаи В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засіданняПатлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2009 року дочірнє підприємство «Хмельницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі ДП «Хмельницький облавтодор») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Хмельницькому (далі ДПІ у м. Хмельницькому) :

від 27 січня 2009 року № 0000162301/0/493, від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504, якими підприємству було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 2008822,00 грн. і штрафними санкціями в сумі 179191,00 грн.,

від 27 січня 2009 року № 0000152301/0/494, від 31 березня 2009 року № 0000152301/1/3033, від 15 червня 2009 року № 0000152301/2/4838 та від 19 серпня 2009 року № 0000152301/3/6505, якими підприємству було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за основним платежем в сумі 1616822,00 грн. і штрафними санкціями в сумі 808411,00 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року у справі № 2а-7816/09/2270 позов було задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Хмельницькому від 27 січня 2009 року № 0000162301/0/493, від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504 в частині основного платежу позивача по податку на прибуток в сумі 110502,00 грн. і штрафних санкцій в сумі 55251,00 грн., а також податкові повідомлення-рішення відповідача від 27 січня 2009 року № 0000152301/0/494, від 31 березня 2009 року № 0000152301/1/3033, від 15 червня 2009 року № 0000152301/2/4838 та від 19 серпня 2009 року № 0000152301/3/6505 в частині основного платежу з ПДВ в сумі 87527,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 3764,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог ДП «Хмельницький облавтодор» відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ДП «Хмельницький облавтодор» просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову про задоволення його позову у повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ні законом, ні судовим рішенням не встановлено недійсності укладених ним договорів купівлі продажу № П 0602/А-2/54-6 з ТОВ «Престо-Мар» з відповідними додатками, договору поставки № 85-7 від 23.03.2007 року з ПП «Тан», договору поставки № 130-8 від 19.06.2008 року з ТОВ «Росукрнафтарезерв». Під час їх укладення сторонами було дотримано всіх необхідних вимог чинного законодавства, а отже відповідні видаткові та податкові накладні є належними доказами виконання цих договорів.

На переконання апелянта, висновок суду першої інстанції щодо нікчемності зазначених угод як таких, що не спричинили реального настання наслідків, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується документами первинного бухгалтерського обліку.

Кількість та вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих по залізничних накладних в адресу філій позивача згідно з договорами з постачальниками відповідає їх кількості та вартості, що вказана у видаткових накладних та податкових накладних в адресу ДП «Хмельницький облавтодор», а також відповідає загальній сумі понесених витрат у грошовій формі. Окрім того, відповідають номери вагонів, зазначених у видаткових накладних та залізничних накладних, копії яких було надано. Відвантаження та транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося за допомогою залучення інших суб'єктів господарювання, що не суперечить вимогам цивільного та господарського законодавства. Відсутність у накладній розшифровки підпису чи посади не свідчить про недійсність правочину у цілому. Продукція була оплачена відповідно до платіжних доручень. Тому висновки контролюючого органу про те, що ці витрати не належать до складу валових на тій підставі, що не підтверджені розрахунковими та платіжними документами, на думку апелянта, є безпідставними.

Придбаний ДП «Хмельницький облавтодор» товар (дьоготь, смола, бітум) у подальшому використовувався в господарській діяльності підприємства, а саме при виконанні робіт по ремонту та експлуатаційному утриманні доріг, які згідно з актами виконаних робіт форми КБ 2в за 2005-2006 роки були прийняті до оплати Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області. Крім того перед підписанням даних актів роботи перевірялися інспекторами Служби автомобільних доріг і вартість робіт формується по фактичних витратах, що не було враховано перевіркою.

Таким чином, на переконання позивача, з його сторони відсутні порушення п. 5.1,. пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач ДПІ у м. Хмельницькому у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ДП «Хмельницький облавтодор» та прийняти у цій частині нову постанову про відмову у їх задоволенні. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що скасовуючи податкові повідомлення-рішення у частині, що стосуються господарських операціях з придбання щебеневої продукції у ТОВ «Український граніт», судом першої інстанції не враховано того, що у ТОВ «Український граніт» відсутні основні фонди та устаткування для здійснення господарської діяльності, повязаної з продажем щебеневої продукції.

З огляду на викладене, на переконання контролюючого органу, ТОВ «Український граніт» відвантаження щебеневої продукції не проводило і ДП «Хмельницький облавтодор» та його філії таку від вказаного товариства не отримували, а між позивачем та ТОВ «Український граніт» проводилося лише документування господарських операції з реалізації щебеневої продукції.

Окрім того, більшість видаткових накладних ТОВ «Український граніт» не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містить тільки підпис без зазначення прізвища та посади особи.

У ході апеляційного розгляду представники ДП «Хмельницький облавтодор» підтримали вимоги, викладені у своїй апеляційній скарзі, і просять її задовольнити у повному обсязі. Апеляційні вимоги ДПІ у м. Хмельницькому вважають такими, що належать до задоволення.

Представник ДПІ у м. Хмельницькому у судовому засіданні апеляційного суду підставність апеляційних вимог ДП «Хмельницький облавтодор» заперечила, просить задовольнити апеляційну скаргу, подану податковим органом, повністю відхиливши позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана ДПІ у м. Хмельницькому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ДП «Хмельницький облавтодор» слід задовольнити частково з таких мотивів.

Частково задовольняючи позов ДП «Хмельницький облавтодор», суд першої інстанції виходив із того, що досліджені наявні в матеріалах справи видаткові накладні та залізничні накладні на поставу бітуму від ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» мають ряд недоліків.

При цьому суд не взяв до уваги надані позивачем звіти про рух матеріалів в майстра філій «Старокостянтинівський райавтодор», Дунаєвецької ДЕД, філії «Полонський райавтодор» за квітень травень, червень, липень, серпень, вересень і жовтень 2007 року, оскільки вказані документи свідчать лише про використання філією бітуму, отриманого від позивача.

Одночасно при дослідженні доказів щодо поставки бітуму від ТОВ «Росукрнафтарезерв» суд прийшов до висновку про те, що видаткова накладна № РН-0000024 від 14 серпня 2008 року та податкова накладна № 24 від 14 серпня 2008 року, які засвідчують поставку бітуму від вказаного постачальника, не відповідають вимогам ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і станом на день розгляду спору позивач не сплатив ТОВ «Росукрнафтарезерв» кошти за бітум, який надійшов відповідно до залізничних накладних №№ 51092076, 51092219, 51092069 і 51092070;

Відповідно до звіту про рух матеріалів у майстра філії «Старокостянтинівський райавтодор» за липень 2008 року постачальником бітуму відповідно до залізничних накладних №№ 51092076, 51092219, 51092069 і 51092070 є ЗAT «Лінік».

При цьому суд вважав неналежними доказами поставки бітуму від ТОВ «Росукрнафтарезерв» надані позивачем звіти про рух матеріалів в майстра філії «Старокостянтинівський райавтодор» за липень і серпень 2008 року, оскільки вказані документи свідчать лише про використання філією бітуму, отриманого від позивача.

Окрім того, судом першої інстанції не було взято до уваги постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року по справі №21/1040 за позовом ТОВ «Росукрнафтарезерв» до позивача з огляду на не дослідження судом реальності господарських відносин позивача та його контрагента щодо поставки бітуму та понесених контрагентом у зв'язку з поставкою витрат.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність у позивача податкових накладних та накладних на передачу бітуму, виписаних ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв», не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту оскільки наведені в них відомості не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні первинними документами.

Одночасно суд вважав безпідставними викладені в акту планової перевірки від 15.01.2009 року висновки відповідача щодо нікчемності договорів з ТОВ «Український граніт» на придбання щебеневої продукції № 11/07-11 від 10.05.2007 року і № 09/08-11-382- 08 від 04.06.2008 року укладеного філією Хмельницька ДЕД, № 12/07-11 від 04.06.2007 року, укладеного філією «Автодорсервіс». № 26/07-Г1 від 01.10.2007 року, № 04/08-П від 11.02.2008 року, укладених філією «Старокостянтинівське ДРБУ-71», № 103-7 від 26.04.2007 року, укладеного позивачем, а отже відсутності в позивача права на включення до валових витрат 440944,0 грн. на придбання щебеню та відсіву від ТОВ «Український граніт».

При цьому судом було враховано, що виконання договорів та поставка щебеневої продукції підтверджена сторонами відповідними видатковими накладними, оплата придбаного від ТОВ «Український граніт» товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями, перевезення придбаного відсіву від ТОВ «Український граніт» до позивача також підтверджується відповідними первинними документами.

Таким чином суд прийшов до висновку про те, що отримавши від постачальника щебеневої продукції ТОВ «Український граніт» видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач впродовж 2006-2008 років правомірно відніс до валових витрат відповідних звітних періодів витрати на придбання відсіву та щебеню на загальну суму 440944,0 грн. без ПДВ, а податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, до податкового кредиту звітних періодів.

При цьому судом було відхилено доводи відповідача щодо нікчемності зазначених договорів на поставку щебеневої продукції, укладених позивачем та його філіями (за дорученням позивача) з ТОВ «Український граніт», та відсутності у позивача права на включення до валових витрат витрат на придбання від вказаного постачальника товару, як безпідставні, оскільки досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент ТОВ «Український граніт» виконали договір.

Покликання контролюючого органу про відсутності у ТОВ «Український граніт» орендованих основних фондів та устаткування були відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що вони базуються на результатах перевірки ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр», а не ТОВ «Український граніт». Окрім того відповідачем не доведено, що придбана позивачем від ТОВ «Український граніт» щебенева продукція на момент поставки належала іншому власнику, зокрема ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр».

Даючи оцінку висновкам відповідача щодо невідповідності видаткових накладних і податкових накладних, виписаних ТОВ «Український граніт», вимогам до первинного документу, які базуються на відсутності підпису директора та посади особи, яка підписала вказані документи від імені постачальника, суд першої інстанції виходив із того, що видаткові накладні та податкові накладні на поставку відсіву підписані посадовою особою ТОВ «Український граніт» Прудніковою Ю.В. або старшим бухгалтером Вовчук О.М. При цьому відповідачем не доведено відсутність у вказаних осіб права на підписання від імені постачальника вказаних первинних документів.

Окрім того, судом було взято до уваги укладений 01 січня 2008 року ТОВ «Український граніт» та ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» дилерський договір №1 терміном до 31 грудня 2008 року.

Даючи правову оцінку доводам апелянтів та висновкам суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом, ДПІ у м. Хмельницькому було проведено виїзну планову перевірку дотримання ДП «Хмельницький облавтодор» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт № 203/23-4/31100492 від 15.01.2009 року.

На підставі висновків перевірки, відображених у вказаному акті, відповідачем були прийняті оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2009 року № 0000152301/0/494, яким визначене податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 1616822,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 808411,0 грн., а також № 0000162301/0/493, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 2008822,00 грн. і за штрафними санкціями в сумі 1800325,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, внаслідок чого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 2008822,00 грн. і штрафними санкціями в сумі 179191,00 грн., та податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2009 року № 0000152301/1/3033, від 15 червня 2009 року № 0000152301/2/4838 та від 19 серпня 2009 року № 0000152301/3/6505, якими визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 1616822,00 грн. і штрафними санкціями в сумі 808411,00 грн.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Хмельницькому базуються на викладених в акті перевірки № 203/23-4/31100492 від 15.01.2009 року висновках контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 2008822,0 грн. у звязку із завищенням валових витрат по операціях поставки бітуму від ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв» та щебеневої продукції від ТОВ «Український граніт» за нікчемними договорами.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні даного публічно-правового спору слід виходити із суті правовідносин, що виникли між позивачем та його контрагентами ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв», ТОВ «Український граніт», а отже із фактичного здійснення задекларованих господарських операцій та їх наслідків.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у ході апеляційного розгляду представник ДПІ у м. Хмельницькому ствердила, що контролюючим органом не ставиться під сумнів реальність використання позивачем ДП «Хмельницький облавтодор» у своїй господарській діяльності бітуму дорожнього, чорновяжучих дорожніх матеріалів та відсівів для будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг, однак відповідач вважає, що позивачем належним чином не підтверджено отримання необхідних для ведення своєї господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей саме від ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв», ТОВ «Український граніт», а отже про безпідставність відображення ним у своїй податковій звітності відповідних сум податку на прибуток підприємства та ПДВ по операціях поставки бітуму від ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв» та щебеневої продукції від ТОВ «Український граніт».

Одночасно апеляційним судом враховується те, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними його контрагентами була предметом дослідчої перевірки, за результатами якої було встановлено, що товарно-матеріальні цінності, які вказувались у видаткових та податкових накладних, виписаних ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар» ТОВ «Росукрнафторезерв» і ТОВ «Український граніт», насправді надходили від виробників продукції та їх посередників до позивача і постановою від 06.02.2009 року старшого оперуповноваженого ВВЗБГЕ ВПМ ДПІ у м. Хмельницькому відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 212 КК України щодо директора ДП «Хмельницький облавтодор» та головного бухгалтера підприємства у звязку з відсутністю складу злочину.

Окрім того, 29.05.2009 року суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Трембач O.Л. було винесено постанови у справах № 3-4564/09 та № 3-4565/09, якими провадження у адміністративних справах про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1631 КУпАП, щодо головного бухгалтера ДП «Хмельницький облавтодор» Сідлецької А.Л. та директора вказаного підприємства Гнидюка П.І. було закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази розбіжності між податковим кредитом ДП «Хмельницький облавтодор» та податковими зобовязаннями його контрагентів за вказаний період.

Даючи правову оцінку доводам ДПІ у м. Хмельницькому про невідповідність видаткових накладних вимогам, які ставляться до первинних бухгалтерських документів з огляду на відсутність посад та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності документу над його формою операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Видаткові накладні містять посилання на договір, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін, містять відомості про поставку товару відповідної кількості та вартості, передача товару за видатковими накладними підтверджується іншими матеріалами справи, а тому реальність господарської операції, як суть видаткової накладної, що є первинним документом, має перевагу над її формою.

При цьому, на переконання апеляційного суду, відсутність будь-якого із наведених у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізитів первинних документів, некоректне або невірне заповнення реквізитів саме по собі не тягне за собою визнанням такого первинного документу таким, що немає юридичної сили, оскільки визначальною умовою для нарахування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції.

На думку апеляційного суду, судом першої інстанції безпідставно не було враховано того, що надані позивачем звіти матеріально-відповідальних осіб, які підтверджують факт отримання продукції та її використання для виконання робіт по будівництву, ремонту, експлуатаційному утриманню доріг, свідчать про рух активів позивача, а отже одночасно свідчить про реальне використання отриманих товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності.

Крім того, судом апеляційної інстанції приймаються до уваги надані позивачем лист-відповідь ТОВ «Росукрнафтарезерв» № 09-12-16/5 від 16.12.2009 року, лист-відповідь ПП «Тан» № 16 від 15.12.2009 року, листи ТОВ «Росукрнафтарезерв» № 21/07-1 від 21.07.2008 року, № 28/07-1 від 28.07.2008 року, № 08/21-3 від 21.08.2009 року, які підтверджують відвантаження постачальниками товару для апелянта.

Також слід вважати необґрунтовано відхиленими покликання позивача на факти, встановлені постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року по справі № 21/1040 за позовом ТОВ «Росукрнафтарезерв» до ДП «Хмельницький облавтодор» про стягнення заборгованості за договором поставки бітуму, оскільки при вирішенні спору про стягнення такої заборгованості господарський суд, виходячи з предмету спору, зясував факт здійснення поставки (передачі товару) та момент виникнення обов'язку із оплати, а отже в силу приписів ст. 72 КАС України слід взяти до уваги встановлені постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 та залишені в силі постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2010р. по справі №21/1040 факти здійснення поставок та передачі товару між зазначеними субєктами господарювання.

Поряд із цим, при вирішенні питання про реальність поставки бітуму дорожнього та відсівів дорожніх матеріалів суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що відповідно до акту контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області № 22-16-08/221 від 03.09.2010 року ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Хмельницький облавтодор» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року встановлено відповідність кількості та вартості бітуму згідно даних бухгалтерського обліку фактично наявним, а також встановлено здійснення ТОВ «Росукрнафтарезерв» поставки бітуму ДП «Хмельницький облавтодор» на підставі аналізу документів, які підтверджували отримання бітуму, його переробку у асфальтобетон, відпуск споживачам та використання для будівництва та ремонту автомобільних доріг.

Використання за призначенням, у повному обсязі та належної якості бітуму дорожнього, окрім того, підтверджується письмовими поясненнями представника Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області, як замовника по ремонту та утриманню автомобільних доріг у Хмельницькій області. Виконані у 2006-2008 pоках позивачем роботи на замовлення Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області оформлялися актами форми КБ-2в, відповідали державним та відомчим будівельним нормам в частині використання належних за якістю та кількістю будівельних матеріалів, у тому числі бітуму дорожнього, чорнов'яжучих дорожніх матеріалів та відсівів.

Разом із тим, представник контролюючого органу у ході апеляційного розгляду ствердив той факт, що у ДПІ у м. Хмельницькому відсутні докази використання позивачем при здійсненні робіт по ремонту та утримання автомобільних доріг у Хмельницькій області за період, що підлягав перевірці, товарно-матеріальних цінностей від інших постачальників, ніж ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар» ТОВ «Росукрнафтарезерв», ТОВ «Український граніт», а також доказів перерахування їм за це коштів.

Окрім того, відповідачем не надано доказів про укладання ДП «Хмельницький облавтодор» договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей з ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ТОВ «ТНК-ВР Комерс» тощо, оскільки таких взаємовідносин перевіркою встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта про те, що судом першої інстанції помилково не було взято до уваги у якості доказу лист ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» № 17/1618 від 21.08.2009 року, яким підтверджується, що у 2008 році їхнє підприємство ЗАТ «Лінік» відвантажило на адресу позивача (отримувач філія «Старокостянтинівський райавтодор) бітум нафтовий. Вантаж відправлявся для ТОВ «Росукрнафтарезерв» для подальшого постачання за договором №130-8 від 19.06.2008р. з ДП «Хмельницький облавтодор».

Одночасно апеляційний суд погоджується із думкою апелянта про те, що згідно зі змістом п. п. 1.1; 1.2 п. 1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року за № 863/5084, до перевізних документів належить накладна, яка є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача і супроводжує разом з дорожньою відомістю вантаж по всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з прибулим на його адресу вантажем.

Накладна видається одержувачу вантажу після вчинення ним підпису в дорожній відомості про одержання вантажу (пп. 5.6 п. 5 цих Правил). При відсутності згоди на отримання вантажу з боку вантажоотримувача накладна йому не видається. Наявність у одержувача накладних свідчить про отримання ним вантажу.

При цьому відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, вантажовідправником є будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Відповідно до п.6 Статуту залізниць України, вантажовідправником (відправником вантажу, вантажовласником) є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

З огляду на викладене слід погодитися із доводами апелянта про те, що вантажовідправником може бути як власник вантажу, так і інша особа, а отже при перевезенні товару залізничним транспортом оформляється накладна, яка є формою договору на перевезення вантажу, а не договором поставки товару і зазначення особи відправником вантажу не означає, що вона на момент отримання товару є його власниками чи постачальниками, тому ДП «Хмельницький облавтодор» не укладало із ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ТОВ «ТНК-ВР Комерс», договори на поставку товарно-матеріальних цінностей, а постачальниками у цих випадках виступають ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар» ТОВ «Росукрнафтарезерв» і ТОВ «Український граніт» на підставі відповідних договорів поставок, укладених із ДП «Хмельницький облавтодор».

Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар» ТОВ «Росукрнафтарезерв», апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до приписів пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками та визначені Законом відомості і реквізити.

За правилами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) .

Згідно з п.7.4.5. Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відтак слід погодитися із думкою апелянта про те, що, чинне законодавство України не зобов'язує покупця ідентифікувати підписи службових осіб контрагентів, а визначення уповноважених осіб продавця є його внутрішньою справою.

Окрім того, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

З огляду на викладене у контролюючого органу не було правових підстав для висновку про те, що ДП «Хмельницький облавтодор» не додержувався вимог законодавства при укладенні та виконанні вказаних договорів, оскільки відповідачем не зазначено доказів проведення безтоварних операцій, підробки документів з метою одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснити реальну підприємницьку діяльність.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки ДПІ у м. Хмельницькому щодо нікчемності угод позивача з ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар» ТОВ «Росукрнафтарезерв» з огляду на нереальність вказаних господарських операцій, а отже ДП «Хмельницький облавтодор» правомірно було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми витрат, повязані з отриманням товарно-матеріальних цінностей від ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар» ТОВ «Росукрнафторезерв».

Даючи оцінку доводам апелянта ДПІ у м. Хмельницькому щодо правомірності викладених у акту перевірки від 15.01.2009 року висновків про нікчемності договорів з ТОВ «Український граніт» на придбання щебеневої продукції, а саме № 11/07-ІІ від 10.05.2007 року і № 09/08-ІІ-382-08 від 04.06.2008 року, укладеного філією Хмельницька ДЕД, № 12/07-П від 04.06.2007 року, укладеного філією «Автодорсервіс». № 26/07-П від 01.10.2007 року і № 04/08-П від 11.02.2008 року, укладених філією «Старокостянтинівське ДРБУ-71», № 103-7 від 26.04.2007 року, укладеного позивачем, а отже про відсутність у позивача права на включення відповідних сум до валових витрат апеляційний суд виходить із такого.

На переконання апеляційного суду, слід погодитися із думкою суду першої інстанції про те, що реальність виконання вказаних договорів позивачем належним чином підтверджена наявними у матеріалах справи копіями відповідних видаткових накладних, а оплата придбаного у ТОВ «Український граніт» товару відповідними платіжними дорученнями. Окрім того, у позивача наявні належні докази перевезення придбаного відсіву від ТОВ «Український граніт» до позивача в травні - червні 2007 року здійснювало ТОВ «Союз транс лайн» відповідно до укладеного з позивачем договору про надання транспортних послуг № 29-7 від 19 лютого 2007 року, а надання послуг з перевезення підтверджується наявними у матеріалах справи заявками позивача, актами здачі прийняття транспортних послуг, товаротранспортними накладними, податковими накладними, відповідними платіжними дорученнями про оплату транспортних послуг, а також актом про результати планової виїзної перевірки філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693.

Окрім того, у період з вересня 2007 року по січень 2008 року відповідно до договору №103-7 від 26.04.2007 року поставки відсіву від ТОВ «Український граніт» здійснювались на умовах самовивозу з місця зберігання товару в с. Красносілка, тобто за фактичним місцезнаходженням товариства, автомобільним транспортом філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71», що підтверджується товаротранспортними накладними, подорожніми листами вантажних автомобілів за вересень 2007 року-січень 2008 року, журналом реєстрації доручень за 2007 рік.

Придбаний у травні-грудні 2007 року та січні 2007 року відсіву від ТОВ «Український граніт» був оприбуткований позивачем та переданий на свої філії (Старокостянтинівський райавтодор, Старосинявський райавтодор, Шепетівську ДЕД, Хмельницьку ДЕД), що підтверджується накладними на відпуск відсіву та актами інвентаризації за відповідні періоди.

Виконання договору №26/07-П/342-07 від 01 жовтня 2007 року, укладеного позивачем в особі філії «Старокостянтинівське ДРБУ - 71» на підставі доручення №342-07 від 17 вересня 2007 року з ТОВ «Український граніт» про поставку відсіву гранітного підтверджене видатковими накладними та відповідними податковими накладними, а його оплата платіжними дорученнями та актом про результати планової виїзної перевірки філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693.

При цьому факт перевезення відсіву транспортом філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» в обсягах, вказаних в видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ «Український граніт», підтверджується товаротранспортними накладними та подорожніми листами вантажних автомобілів за березень-грудень 2007 року, журналом реєстрації довіреностей за 2007 рік.

Придбаний в березні-грудні 2007 року відсів був оприбуткований, що підтверджується актом перевірки від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693, актами інвентаризації матеріальних цінностей та звітами про рух матеріалів у майстра за відповідні періоди.

Виконання договору № 04/08-П від 11 лютого 2008 року, укладеного ДП «Хмельницький облавтодор» в особі філії Старокостянтиніське ДРБУ-71 з ТОВ «Український граніт» про поставку щебеню та відсіву та додатку до нього №1 підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, а оплата позивачем товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актом про результати планової виїзної перевірки філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693. При цьому факт перевезення відсіву транспортом філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» в обсягах, вказаних в видаткових та податкових накладних, підтверджується товаротранспортними накладними та подорожніми листами вантажних автомобілів за березень-вересень 2008 року, журналом реєстрації довіреностей за 2008 рік.

Придбаний у березні-вересні 2008 року відсів було оприбутковано, що підтверджується актом перевірки від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693, актами інвентаризації матеріальних цінностей та звітами про рух матеріалів у майстра за відповідні періоди.

Виконання договору № 05/07-П від 20 березня 2007 року, укладеного ДП «Хмельницький облавтодор» в особі філії «Хмельницька ДЕД» на підставі доручення №157-07 від 07 лютого 2007 року з ТОВ «Український граніт» про поставку щебеню та відсіву та додатку до нього №1 підтверджується видатковою накладною № 108 від 22 травня 2007 року та податковою накладною № 109 від 15.05.2007 року, виписаною за фактом перерахування коштів, а оплата позивачем придбаного товару підтверджується платіжним дорученням № 317 від 15 травня 2007 року, актом планової виїзної перевірки від 15.01.2009 року та актом про результати планової виїзної перевірки філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693.

Факт перевезення відсіву транспортом філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» в обсягах, вказаних в видатковій та податковій накладних, від вказаного постачальника до філій «Хмельницька ДЕД» підтверджується товаротранспортними накладними та подорожніми листами вантажних автомобілів за травень 2007 року, журналом реєстрації довіреностей за 2007 рік.

Факт оприбуткування філією придбаного в травні 2007 року відсіву від ТОВ «Український граніт» підтверджується актом перевірки від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693, звітом про рух матеріалів у майстра за травень 2007 року.

На підтвердження виконання договору №12/07-П/360-07 від 04 червня 2007 року, укладеного позивачем в особі філії «Автодорсарвіс» на підставі доручення №360-07 від 04 червня 2007 року з ТОВ «Український граніт» про поставку щебеню позивачем надано видаткову накладну № РН-0000135 від 15 червня 2007 року та податкову накладну № 162 від 15.06.2007 року, а оплата придбаного товару підтверджена платіжним дорученням №317 від 15 червня 2007 року, актом про результати планової виїзної перевірки філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693.

При цьому факт перевезення відсіву транспортом філії «Хмельницька ДЕД» в обсягах, вказаних в видатковій та податковій накладних, підтверджується товаротранспортними накладними та подорожніми листами вантажних автомобілів за червень 2007 року, журналом реєстрації довіреностей за 2007 рік.

Придбаний філією у червні 2007 року відсів, постачальником якого є ТОВ «Український граніт», був оприбуткований та використаний у господарській діяльності, що підтверджується актом перевірки від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693 та звітами про рух матеріалів у майстра червень 2007 року.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказані докази належним чином підтверджують факт отримання позивачем щебеневої продукції від ТОВ «Український граніт» та оплату його вартості, а отже правомірність віднесення позивачем впродовж 2006-2008 років до валових витрат відповідних звітних періодів витрати на придбання відсіву та щебеню на загальну суму 440944,0 грн. без ПДВ, а сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту звітних періодів.

Покликання апелянта на нікчемність вказаних правочинів через відсутність у ТОВ «Український граніт» основних фондів та устаткування (власні та орендовані) для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем щебеневої продукції, на переконання суду апеляційної інстанції, є безпідставними з огляду на наявні у матеріалах справи докази реальності поставок ТОВ «Український граніт» відсіву та гравію, а також з огляду на умови укладеного 01 січня 2008 року ТОВ «Український граніт» та ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» дилерського договору № 1.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відсутність будь-якого із наведених у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізитів первинних документів, допущені при заповненні їх реквізитів саме формальні порушення не можуть служити підставою для висновку про відсутність реального здійснення господарської операції, а отже відповідні покликання апелянта не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та відмови у задоволенні відповідних позовних вимог ДП «Хмельницький облавтодор».

Доводи апелянта ДПІ у м. Хмельницькому в іншій частині висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині відмови у задоволенні вимог позивача судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення відповідної частини позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.

Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року у справі № 2а-7816/09/2270 у частині відмови у задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та прийняти нову, якими ці позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Хмельницькому

від 27 січня 2009 року № 0000162301/0/493, від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 189832,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 123940,00 грн.,

від 27 січня 2009 року № 0000152301/0/494, від 31 березня 2009 року №0000152301/1/3033, від 15 червня 2009 року №0000152301/2/4838 та від 19 серпня 2009 року №0000152301/3/6505 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1529295,00 грн. і штрафними санкціями в сумі 764647,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 5 (пять) грн. 10 коп. судового збору.

У решті постанову суду першої інстанції від 19 січня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 16 березня 2012 року.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіВ.П.Сапіга

Я.С.Попко