Ухвала суду № 22127432, 01.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р. Справа № 35448/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Рівнеукртранс” до державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

26 серпня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ,,Рівнеукртранс” звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Рівне за №000602344/0/23-318 від 18.08.2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Рівне подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що за змістом Закону України ,,Про податок на додану вартість” право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку, а не з самого факту зобовязання по сплаті податку в ціні товару. Таким чином, відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету.

При відпрацюванні ланцюгів постачання пального встановлено, що суми податку на додану вартість не були сплачені до бюджету у другій ланці постачання, а тому позивач не мав права на відшкодування з бюджету заявлених ним сум ПДВ.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до пункту 2 частини 1 статі 197 КАС України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що в серпні 2010 року ДПІ у м. Рівне проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ ,,Рівнеукртранс” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень, травень та червень 2010 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: січень-березень, лютий-квітень 2010 року.

За наслідками перевірки складено акт за №1167/930/23-300/25318045 від 11.08.2010 року, на підставі висновків якого ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №000602344/0/23-318 від 18.08.2010 року, яким ТОВ ,,Рівнеукртранс” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 37827 грн., в тому числі за квітень 2010 року на 13387 грн., за травень 2010 року - 8417 грн., за червень 2010 року - 16023 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушенням вимог п.1.6, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України ,,Про податок на додану вартість” позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту за вказаний період ПДВ в сумі 37827 грн. по господарських операціях з придбання дизельного пального у ПП ,,Ніка-ойл”. При дослідженні ланцюга постачання податковим органом встановлено, що ПП ,,Ніка-ойл” придбало дизпаливо у ТОВ ,,Лек-Оіл”, яке в свою чергу декларації з ПДВ за січень - червень 2010 року не подавало, в ДПІ за місцем його реєстрації обліковується стан «до відома».

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість” (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України ,,Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпункту 7.7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами ст.1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Суд першої інстанції належним чином дослідив первинні документи та встановив, що господарські операції з придбання позивачем дизельного пального у ПП ,,Ніка-ойл” мали реальний характер. Придбане пальне позивачем використане у власній господарській діяльності. При придбанні пального позивач сплатив суми ПДВ в ціні товару. Податковий орган не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки дизельного палива позивачу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем у другому ланцюгу постачання (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний та обґрунтований висновок про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки господарські операції фактично мали місце, отримані товари позивач використав у своїй господарській діяльності, а тому на законних підставах відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ним при придбані товарно-матеріальних цінностей по вказаних вище господарських операціях.

Апеляційна скарга не містить жодного доводу на спростування таких висновків суду першої інстанції, а тому не належить до задоволення.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі № 2а-4118/10/1770 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

І.В. Глушко