Ухвала суду № 22126622, 23.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7293/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Кучми А.Ю.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків, про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПІІ «Віталмар Агро»подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позов про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва від 06.10.2010р. №0001500702/0, від 17.12.2010р. №0001500702/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Печерському районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ПІІ «Віталмар Агро»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період 01.07.2010р. по 31.07.2010р.

За результатами перевірки складено акт №152/07-02/30855748 від 29.09.2010р., яким встановлено порушення пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.7.1., пп.7.7.2 п.7.7. ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 06.10.2010р. №0001500702/0, від 17.12.2010р. №0001500702/1.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Печерському районі міста Києва спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Позивачем було проведено з ТОВ «Флорін»операції по придбанню пшениці 5,6 класу та ячменю фуражного 3 класу оформлена тільки документально без фактичної наявності товару. Протягом липня, серпня 2010 року ТОВ «Флорін»здійснював систематичне постачання на користь позивача зернових культур - ячменю та пшениці шляхом укладення договорів поставки на базисі СРТ в тлумаченні «ІНКОТЕРМС 2000»- «доставлено на з.д. станцію Чорноморська - експ. ТОВ».

Договори поставки, були належним чином укладені та виконані: ТОВ «Флорін»поставлено у вагонах залізничним транспортом Одеської з.д. зі станції Раухівка на станцію Чорноморська - експ. ТОВ »для отримувача позивача - товари пшеницю та ячмінь фуражний загальним обсягом 7 973,040 тонн, а позивачем сплачено за ці товари грошовими коштами на банківський рахунок продавця ціну згідно договорів загальною сумою 10 334 122.24 грн., в тому числі ПДВ 1 722 353,70 грн.

Одночасно з поставкою товарів, товариством «Флорін»надано позивачу усю належну бухгалтерську документацію - видатково-прибуткові накладні та податкові накладні, оригінали яких надані при проведенні перевірки.

Факт поставок підтверджується ТОВ «Флорін» (лист № 5п від 13.10. 2010року), експедитором ТОВ «Кайман-Юг»(лист № 1-10/10 (від 13.10.2010 року), портовим експедитором ТОВ «Трансінвестсервіс» (довідка від 13.10.2010 року), а також залізничними накладними.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що, оскільки договори укладені між позивачем та ТОВ «Флорін»на закупівлю першим зернових культур є реальними, тобто виконані належним чином, грошові кошти за товари сплачені на банківський рахунок останнього в повному обсязі в тому числі ПДВ 1 722 353,70 грн., включення позивачем даної суми ПДВ до відшкодування є таким, що цілком відповідає нормам Закону України «Про податок на додану вартість», а саме п. п.1.8, пп. 72.3, 7.2.4., 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (в тому числі у разі їх імпорту) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі у разі їх імпорту, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування платником податку податкового кредиту за Законом України «Про податок на додану вартість»є, зокрема, податкові накладні, що отримані таким платником податку.

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних в документальному або електронному вигляді за його вибором, в якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Відповідно до п.7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 p. N 244, зі змінами доповненнями, який діяв на момент включення позивачем податкових накладних, складених в попередніх періодах, до податкового кредиту звітних періодів, та на момент проведення перевірки, є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно п. 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, в розділі І реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підставою складання звітності з податку на додану вартість є реєстр отриманих та виданих податкових накладних, який формується відповідно до Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 30.06.2005 p. N 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 р. за N 11050.

Тобто звітність з податку на додану вартість допускала розбіжності між датою виписки податкової накладної та датою включення податку на додану вартість за такою накладною до податкового періоду саме періоду, в якому підприємство отримало таку податкову накладну, не в періоді її виписки.

Таким чином, за умови виконання норм п.7.4.1.п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач має право відображати такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість в поточному періоді.

Наявність оригіналу податкової накладної є належним доказом факту її отримання позивачем і достатньою підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, відповідно до вимог пп.7.2.6. вищезазначеного Закону України.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Печерському районі міста Києва податкових повідомлень-рішень від 06.10.2010р. №0001500702/0, від 17.12.2010р. №0001500702/1.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 24.02.2012 р.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В. Кучма А.Ю.