Постанова № 22119292, 23.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2012 року 11:50 № 2а-8401/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Авеста-Нова»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсними дії та визнання нечинним акту перевірки від 25.05.2011р.,

за участю:

позивача Кидалов І.М.

відповідач Оксентюк О.С.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Авеста-Нова»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) з урахуванням змінених позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача та визнання нечинним та скасування податкових повідомлень рішень від 17.04.2011р. №0001112307 та №0001122307.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем неправомірно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті правомірно, а перевірка проведена у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку Приватного підприємства «Авеста-Нова»за результатами якої 25.05.2011р. складено акт №263/1-23-70-35508505 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Автопоставка», код ЄДРПОУ 33008195, за період з 01.04.2008р. по 30.09.2008р. (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 9258,00грн., а саме по періодах: 2 квартал 2008 року 4550,00грн., 3 квартал 2008 року 4708,00грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме завищення податкового кредиту у розмірі 7407,00грн., а саме по періодах: червень 2008 року у сумі 3640,00грн., вересень 2008 року у сумі 2850,00грн., жовтень 2008 року у сумі 917,00грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 17.06.2011р. винесені податкові повідомлення рішення №0001112307, яким за порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу збільшено суму грошового зобовязання на суму 11582,50грн. з яких за основним платежем 9258грн. та штрафні (фінансові) санкції 2314,50грн. та №0001122307, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання на суму 9258,75грн. з яких за основним платежем 7407грн. та штрафні (фінансові) санкції 1815,75грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Автопоставка»(Виконавець) укладений Договір на надання транспортно-експедиційних послуг №01/04 від 01.04.2008р. Даний Договір визначає взаємини між Замовником та Виконавцем, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні під час організації та виконанні перевезень вантажів і розрахунках за ці перевезення. Відповідно до Договору №01/04 Замовник зобовязаний передати вантаж Виконавцеві в придатному для транспортування стані, упаковувати й кріпити вантаж таким чином, щоб забезпечувались його схоронність під час перевезення; повідомляти Виконавцеві пункт призначення, масу вантажу, а також місце подачі автомобіля під завантаження, у вигляді письмової заявки з вказівкою суми фрахту; зробити своєчасну оплату за перевезення вантажу, а Виконавець в свою чергу, зобовязаний забезпечити подачу транспортного засобу, під завантаження, у погоджений сторонами строк і місце; забезпечити схоронність вантажу, якщо він не експедирується представником Замовника; забезпечити доставку вантажу в пунктах призначення в строки, певні заявкою.

На виконання вказаного Договору ТОВ «Автопоставка»виписані наступні податкові накладні: №1004-1 від 10.04.2008р. на суму 2000,00грн., №1404-1 від 14.04.2008р. на суму 4300,00грн., №0306-1 від 03.06.2008р. на суму 4740,00грн., №0406-1 від 04.06.2008р. на суму 5200,00грн., №2706-3 від 27.06.2008р. на суму 5600,00грн., №0109-1 від 01.09.2008р. на суму 5700,00грн., №0809-1 від 08.09.2008р. на суму 5700,00грн., №1509-1 від 15.09.2008р. на суму 5700,00грн., №2909-1 від 29.09.2008р. на суму 5500,00грн.

Суми ПДВ по вказаних податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у червні 2008 року на суму 3640,00грн., у вересні 2008 року на суму 2850,00грн., у жовтні 2008 року на суму 916,67грн., відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, що відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Фактичне виконання умов договору здійснювалось на підставі наступних актів виконаних робіт: від 10.04.2008р. на суму 2000,00грн., від 14.04.2008р. на суму 4300,00грн., від 03.06.2008р. на суму 4740,00грн., від 04.06.2008р. на суму 5200,00грн., від 27.06.2008р. на суму 5600,00грн., від 01.09.2008р. на суму 5700,00грн., від 08.09.2008р. на суму 5700,00грн., від 15.09.2008р. на суму 5700,00грн., від 29.09.2008р. №2909-1 на суму 5500,00грн.

Позивачем вартість за отриманий товар по контрагенту ТОВ «Автопоставка»віднесена до складу валових витрат за 2 квартал 2008 року на суму 18200,00грн., 3 квартал 2008 року на суму 18833,00грн. Оплата за отриманий товар проведена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Автопоставка».

Як вбачається з Акту перевірки, податковою інспекцією встановлено, що станом на дату підписання Акту перевірки кредиторська та дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Автопоставка» відсутня.

Подальшою перевіркою відповідачем встановлено, що ТОВ «Автопоставка»(код ЄДРПОУ 33008195) зареєстроване Артемівським виконавчим комітетом Луганської міської ради від 02.06.2004р. за №54461. Директор та головний бухгалтер ОСОБА_4. На дату написання Акту ТОВ «Автопоставка»має стан «визнано банкрутом). Актом від 28.08.2009р. №744 анульовано реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Луганську Фролова Д.А. від 25.06.2010р. про проведення перевірки, у провадженні СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Луганську знаходиться кримінальна справа №41/10/8028 по обвинуваченню директора ТОВ «Автопоставка»ОСОБА_4 по ч. 3 ст.212 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_4, 01.12.1978р. народження, являючись директором ТОВ "Автопоставка", зареєстрованому за юридичною адресою: м. Луганськ, вул. Талінська, 62 в 2008 році, находячись в м. Луганськ, шляхом відображення в декларації по ПДВ і уточнюючих розрахунках за червень 2008 року, податкового кредиту по ПДВ не підтверджених первинними бухгалтерськими документами, в порушення Закону України «Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями), умисно ухилилась від сплати в державний бюджет України ПДВ на суму 3 598 527грн., в результаті чого вказані дії ОСОБА_4 призвели до фактичного ненадходження в бюджет держави грошових коштів в особливо великих розмірах, тобто в сумі, яка більша ніж у 5000 раз перевищує соціальну податкову пільгу, встановлено законодавством України на 2008 рік, а також діючи умисно і протиправно, за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового слідства особою, з метою умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом не подання до ДПІ в Артемівському районі м. Луганськ офіційних документів податкової звітності, які містять відомості, повязані з доходами, нарахованими (сплаченими) на користь платника податків і сумами утриманого із них податку з доходів фізичних осіб, що підлягають сплаті в бюджет держави, визнаючи і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді фактичного ненадходження в бюджет держави грошових коштів в особливо великих розмірах.

Допитана в якості обвинуваченої ОСОБА_4, яка являється директором ТОВ «Автопоставка»показала, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Автопоставка»ніякого відношення не має, будь-яких договорів ніколи не заключала, товар (роботи, послуги) ніколи не придбавала і не проводила, документи фінансово-господарської діяльності, бухгалтерського обліку і податкової звітності ніколи не складала і не підписувала, печаткою ТОВ «Автопоставка»ніколи не розпоряджалась, розрахунковими рахунками і грошовими коштами, що знаходились на рахунках підприємства ніколи не розпоряджалась, директором підприємства була призначена за грошовому винагороду за проханням невстановленої особи, мети отримання доходу від діяльності підприємства ніколи не переслідувала. Також ОСОБА_4 показала, що як єдина службова особа директор ТОВ «Автопоставка», в договірних взаємовідносинах і взаєморозрахунках з ПП «Авеста-Нова»ніколи не перебувала, зі службовими особами підприємства не знайома.

Таким чином, вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Автопоставка»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеному правочину на поставку товару ПП «Авеста-Нова»та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Автопоставка»створення правових наслідків, а тому податковим органом зроблено висновок, що дана угода носить фіктивний характер.

Крім того, з матеріалів справи судом вбачається, що остання декларація з ПДВ подавалась ТОВ «Автопоставка»15.07.2009р., з податку на прибуток 21.04.2009р., згідно форми 1-ДФ ТОВ «Автопоставка»за період з 01.04.2008р. по 30.09.2008р. до ДПІ не звітувало.

На судовий запит від 15.12.2011р. щодо власників транспортних засобів Маз НОМЕР_4, п/пр НОМЕР_2 та Камаз НОМЕР_3, п/пр НОМЕР_1, Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління в м. Києві МВС України 30.01.2012р. надано відповідь №10/731вх, що зазначені транспортні засоби належать ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі зумовлює його недійсність).

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 ЦК для письмових правочинів юридичних осіб, а саме вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплені печаткою.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 ЦК є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 статті 216 ЦК визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1, ч. 2 статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійсню їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Відповідно до статті 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704 із змінами та доповненнями передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.16 статті 2 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХIV (із змінами і доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участі у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на думку суду відповідач виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 17.06.2011р. №0001112307 та №0001122307, позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, тому адміністративний позов Приватного підприємства «Авеста-Нова» задоволенню не підлягає.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь субєкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Приватному підприємству «Авеста-Нова»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 01.03.2012р.

Суддя В.В. Амельохін