Постанова № 22119216, 16.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2012 року 15:02 № 2а-14898/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача - Кулика А.О., Кліндухова П.В.,

представника відповідача Невмержицької І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Інструмент»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі-Інструмент»(далі - ТОВ «Профі-Інструмент», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 22.06.2011 року №0001142307 та від 22.06.2011 року №00001132307/0, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованими та неправомірними.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення рішення.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проти задоволення позову заперечила в повному обсязі, зазначивши, що перевіркою встановлено заниження ТОВ «Профі-Інструмент»податку на прибуток у загальній сумі 1376404,25 грн., в тому числі по періодах: ІІ кв. 2008 року у сумі 226290 грн., ІІІ кв. 2008 року у сумі 854498 грн., ІV кв. 2008 року у сумі 295617 грн., чим порушено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР; заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 1132114 грн., а саме: за червень 2008 року у розмірі 282707 грн., за липень 2008 року у розмірі 252937 грн., за серпень 2008 року у розмірі 234731 грн., за вересень 2008 року у розмірі 140410 грн., за жовтень 2008 року у розмірі 221329 грн., чим порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлення від 17.05.2011 року №1231/23-70, наказу від 13.05.2011 року №1408, на виконання постанови слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА у Одеській області від 15.04.2011 року згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Профі-Інструмент»(код за ЄДРПОУ 31778404) стосовно взаємовідносин з ТОВ «Інсайд-Груп» (код за ЄДРПОУ 35769294) за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено Акт від 06.06.2011 року №283/1-23-70-31778404 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Інструмент» (код за ЄДРПОУ 31778404) стосовно взаємовідносин з ТОВ «Інсайд-Груп»(код за ЄДРПОУ 35769294) за весь період взаємовідносин (далі Акт перевірки від 06.06.2011 року №283/1-23-70-31778404).

На підставі Акту перевірки від 06.06.2011 року №283/1-23-70-31778404 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкові повідомлення рішення: від 22.06.2011 року №0001142307 з податку на прибуток приватних підприємств із зазначенням суми грошового зобовязання: за основним платежем 1376 404 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 344 101 грн.; від 22.06.2011 року №00001132307/0 з податку на додану вартість із зазначенням суми грошового зобовязання: за основним платежем 1132 114 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 283028,5 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями рішеннями від 22.06.2011 року №0001142307 та від 22.06.2011 року №00001132307/0, ТОВ «Профі-Інструмент»подано скаргу від 01.07.2011 року №01/07/1-11 до ДПА у м. Києві (вх. ДПА у м. Києві від 01.07.2011 року №5012/10), за результатом розгляду якої Державною податковою адміністрацією у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 30.08.2011 року №8684/0/25-114, яким залишено без змін податкові повідомлення рішення від 22.06.2011 року №0001142307 та від 22.06.2011 року №00001132307/0, а скаргу директора ТОВ «Профі-Інструмент»Кравченко А.І. від 01.07.2011 року №01/07/1-11 без задоволення.

Позивачем подано скаргу до Державної податкової адміністрації України (вх.№14363/6 ДПА України від 06.09.2011 року) на податкові повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22.06.2011 року №0001142307 та від 22.06.2011 року №00001132307/0 та на рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, за результатом розгляду якої Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 26.09.2011 року №2086/6/10-2115, яким залишено без змін податкові повідомлення рішення від 22.06.2011 року №0001142307 та від 22.06.2011 року №00001132307/0 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення.

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Профі-Інструмент»вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а саме, ТОВ «Профі-Інструмент»занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 376 404,25 грн., в тому числі по періодах: ІІ кв. 2008 року у сумі 226 290 грн., ІІІ кв. 2008 року у сумі 854 498 грн., ІV кв. 2008 року у сумі 295617 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме, позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 1 132 114 грн., а саме: за червень 2008 року у розмірі 282 707 грн., за липень 2008 року у розмірі 252 937 грн., за серпень 2008 року у розмірі 234 731 грн., за вересень 2008 року у розмірі 140 410 грн., за жовтень 2008 року у розмірі 221 329 грн.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зазначила, що на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці), позивачем завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 1202798 грн., а саме по періодах: у червні 2008 року на суму 282707 грн., у липні 2008 року на суму 281223 грн., у серпні 2008 року на суму 231861 грн., у вересні 2008 року на суму 170515 грн., у жовтні 2008 року на суму 236493 грн. та на порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР ТОВ «Профі-Інструмент»завищено валові витрати підприємства у загальній сумі 5505617 грн., а саме: ІІ кв. 2008 року у сумі 905158 грн., ІІІ кв. 2008 року у сумі 3417992 грн., ІV кв. 2008 року у сумі 1182467 грн. Вищевказане порушення призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 1376404,25 грн., а саме по періодах: ІІ кв. 2008 року у сумі 226290 грн.; ІІІ кв. 2008 року у сумі 854498 грн.; ІV кв. 2008 року у сумі 295617 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Профі-Інструмент»(іменуємим згідно договору Покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейн-Юнікс»(далі ТОВ «Грейн-Юнікс», іменуємим згідно договору Продавцем) укладено Договір купівлі-продажу №1/01375 від 01.12.2007 року, згідно з яким Продавець зобовязується передати у власність Покупцю вироби (товар) в асортименті та кількості, встановлених договором, а Покупець зобовязується прийняти та заплатити за нього визначену договором ціну.

Згідно з додатковою угодою №1 від 15.06.2008 року до договору купівлі-продажу, у звязку із відсутністю можливості у проведенні розрахунків з постачальником, ТОВ «Профі-Інструмент»у строк до 15.06.2011 року видає підприємству постачальнику (ТОВ «Грейн-Юнікс») особистий простий вексель на суму 697 403,94 грн., про що було складено акт приймання-передачі векселя від 15.06.2008 року. Між підприємствами ТОВ «Грейн-Юнікс»та ТОВ «Інсайд Груп»було укладено договір купівлі-продажу простого векселя №20/06-1 від 20.06.2008 року, згідно з умовами якого Продавець в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним законодавством зобовязаний передати Покупцеві , а Покупець в порядку та на умовах визначених цим договором зобовязаним прийняти та оплатити цінні папери (простий вексель номіналом 697 403,94 грн. у кількості 1 шт. На виконання умов договору було складено акт прийому-передачі векселя від 20.06.2008 року.

Відповідно до акту надання векселя до оплати від 04.08.2008 року ТОВ «Інсайд-Груп»надало до оплати ТОВ «Профі-Інструмент»простий вексель АА №0116968 від 15.06.2008 року на суму 673 569,74 грн.

З метою погашення заборгованості по вексельним зобовязанням позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Інсайд-Груп»грошові кошти у сумі 697 403,94 грн., а саме по періодах: 29.08.2008 року у сумі 258 032,82 грн. без ПДВ; 16.09.2008 року у сумі 439371,12 грн. без ПДВ. Заборгованість по розрахункам по векселю між зазначеними підприємствами відсутня.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийшла до висновку, що у ТОВ «Інсайд-Груп»відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по укладених угодах та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань, що свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Інсайд-Груп»створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (ст.234 Цивільного кодексу України).

Відповідно до постанови слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА у Одеській області Яшиної Г.Ю. від 15.04.2011 року про проведення документальної перевірки, у провадженні СВ ПМ ДПА у Одеській області знаходиться кримінальна справа №201201100006, порушена за ч.3 ст.27, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України за фактом створення фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

З огляду на наведене, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зазначила, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Профі-Інструмент»та ТОВ «Інсайд-Груп»носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обовязковим умовам чинності правочину, а саме, частинам 1, 3 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України, так як, на думку відповідача, суперечить моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України).

Проте, дані твердження податкового органу підлягають спростуванню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обовязковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили.

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) та статей 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розрахунок суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, здійснюється на підставі даних сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний податковий період.

На виконання укладених з позивачем договорів ТОВ «Інсайд-Груп»виписано податкові накладні: №253 від 02.06.2008 року на суму 377318,5 грн., в т.ч. ПДВ 62886,42 грн., №254 від 02.06.2008 року на суму 609830,59 грн., в т.ч. ПДВ 101640,43 грн., №255 від 02.06.2008 року на суму 480099,56 грн., в т.ч. ПДВ 80016,59 грн., №256 від 02.06.2008 року на суму 228771,35 грн., в т.ч. ПДВ 38128,56 грн., №631 від 01.07.2008 року на суму 345674,98 грн., в т.ч. ПДВ 57625,5 грн., №632 від 01.07.2008 року на суму 341044,26 грн., в т.ч. ПДВ 56839,71 грн., №633 від 01.07.2008 року на суму 476758,46 грн., в т.ч. ПДВ 79459,74 грн., №634 від 01.07.2008 року на суму 523857,94 грн., в т.ч. ПДВ 87309,66 грн., №863 від 01.08.2008 року на суму 293670,54 грн., в т.ч. ПДВ 48957,09 грн., №864 від 01.08.2008 року на суму 311741,26 грн., в т.ч. ПДВ 51956,88 грн., №865 від 01.08.2008 року на суму 352472,6 грн., в т.ч. ПДВ 58745,43 грн., №866 від 01.08.2008 року на суму 433278,71 грн., в т.ч. ПДВ 72213,12 грн., №1045 від 01.09.2008 року на суму 316900,45 грн., в т.ч. ПДВ 52816,74 грн., №1046 від 01.09.2008 року на суму 354679,68 грн., в т.ч. ПДВ 59113,28 грн., №1047 від 01.09.2008 року на суму 351511,75 грн., в т.ч. ПДВ 58959,29 грн., №1232 від 01.10.2008 року на суму 453668,56 грн., в т.ч. ПДВ 75611,43 грн., №1233 від 01.10.2008 року на суму 479543 грн., в т.ч. ПДВ 79923,83 грн., №1234 від 01.10.2008 року на суму 485748,74 грн., в т.ч. ПДВ 80958,12 грн.; видаткові накладні: №РН-П-00193 від 02.06.2008 року на суму 377318,5 грн., в т.ч. ПДВ 62886,42 грн., №РН-П-00194 від 02.06.2008 року на суму 609830,59 грн., в т.ч. ПДВ 101640,43 грн., №РН-П-00195 від 02.06.2008 року на суму 480099,56 грн., в т.ч. ПДВ 80016,59 грн., №РН-П-00196 від 02.06.2008 року на суму 228771,35 грн., в т.ч. ПДВ 38128,56 грн., №РН-П-00631 від 01.07.2008 року на суму 345674,98 грн., в т.ч. ПДВ 57625,5 грн., №РН-П-00632 від 01.07.2008 року на суму 341044,26 грн., в т.ч. ПДВ 56839,71 грн., №РН-П-00633 від 01.07.2008 року на суму 476758,46 грн., в т.ч. ПДВ 79459,74 грн., №РН-П-00634 від 01.07.2008 року на суму 523857,94 грн., в т.ч. ПДВ 87309,66 грн., № РН-П-00863 від 01.08.2008 року на суму 293670,54 грн., в т.ч. ПДВ 48957,09 грн., №РН-П-00864 від 01.08.2008 року на суму 311741,26 грн., в т.ч. ПДВ 51956,88 грн., №РН-П-00865 від 01.08.2008 року на суму 352472,6 грн., в т.ч. ПДВ 58745,43 грн., №РН-П-00866 від 01.08.2008 року на суму 433278,71 грн., в т.ч. ПДВ 72213,12 грн., №РН-П-01045 від 01.09.2008 року на суму 316900,45 грн., в т.ч. ПДВ 52816,74 грн., № РН-П-01046 від 01.09.2008 року на суму 354679,68 грн., в т.ч. ПДВ 59113,28 грн., №РН-П-01047 від 01.09.2008 року на суму 351511,75 грн., в т.ч. ПДВ 58959,29 грн., № РН-П-01232 від 01.10.2008 року на суму 453668,56 грн., в т.ч. ПДВ 75611,43 грн., № РН-П-01233 від 01.10.2008 року на суму 479543 грн., в т.ч. ПДВ 79923,83 грн., №РН-П-01234 від 01.10.2008 року на суму 485748,74 грн., в т.ч. ПДВ 80958,12 грн.

Суми податку на додану вартість згідно зазначених вище податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту в сумі 1202798 грн., а саме: у червні 2008 року на суму 282706,7 грн., у липні 2008 року на суму 281222,6 грн., у серпні 2008 року на суму 231860,5 грн., у вересні 2008 року на суму 170515,3 грн., у жовтні 2008 року на суму 236493,4 грн.

Вартість отриманих від ТОВ «Інсайд-Груп»товарів та послуг була віднесена ТОВ «Профі-Інструмент»до складу валових витрат у загальній сумі 5505617 грн., а саме: ІІ кв. 2008 року у сумі 905157,8 грн., ІІІ кв. 2008 року у сумі 3 417 992 грн., ІV кв. 2008 року у сумі 1 182 467 грн.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інсайд-Груп»за отримані товари та послуги проводились у безготівковій формі; ТОВ «Профі-Інструмент»на розрахунковий рахунок ТОВ «Інсайд-Груп»перераховані грошові кошти у сумі 7216571 грн., в т.ч. ПДВ 1202798 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок про здійснені операції.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Варто зазначити, що ТОВ «Інсайд-Груп»на момент здійснення господарських операцій та виписки зазначених вище податкових накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути зясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Щодо посилань ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на порушення вимог податкового законодавства України ТОВ «Інсайд-Груп»щодо, зокрема, неподання підприємством декларацій з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, як обставину, що підтверджує правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає їх такими, що підлягають спростуванню з огляду на наступне.

Чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обовязку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві №77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі також «Шоста Директива»).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес»АД проти Болгарії, а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають обєктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, по яке платник податку не знав і не міг знати».

Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення ТОВ «Профі-Інструмент»до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів від ТОВ «Інсайд-Груп».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.06.2011 року №0001142307 стало порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а саме, ТОВ «Профі-Інструмент»занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 376 404,25 грн., в тому числі по періодах: ІІ кв. 2008 року у сумі 226 290 грн., ІІІ кв. 2008 року у сумі 854 498 грн., ІV кв. 2008 року у сумі 295617 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, вартість отриманих від ТОВ «Інсайд-Груп»товарів та послуг була віднесена позивачем до складу валових витрат, дані витрати підтверджуються первинними документами.

Суд також звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Отже, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Натомість суд приходить до висновку, що зміст укладених ТОВ «Профі-Інструмент»угод не суперечить актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень рішень від 22.06.2011 року №0001142307 та від 22.06.2011 року №00001132307/0.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22.06.2011 року №0001142307 та від 22.06.2011 року №00001132307/0 прийняті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Профі-Інструмент»є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Інструмент»- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 22 червня 2011 року №0001142307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 22 червня 2011 року №00001132307/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.02.2012 року.

Суддя Є.В. Аблов