Ухвала суду № 22119199, 29.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

29 лютого 2012 року                                                                       № 2а-347/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився (просив розглядати справу за його відсутності)

від відповідача 1: ОСОБА_1 (довіреність від 12.01.2012 р. № 9.1-22/33)

від відповідача-2: ОСОБА_2 (довіреність від 03.01.2012 р. № 05/2/2-2-12)

розглянувши у попередньому судовому засіданні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду по адміністративній справу

за позовомОСОБА_3

до Кабінету Міністрів України

Генерального прокурора України

про встановлення відсутності компетенції, зобов’язання вчинити певні дії, визнання нечинними переадресації листів, стягнення моральної шкоди, стягнення майнової шкоди, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом (підписаний 30.12.2011 р., зареєстрований у суді 10.01.2012 р.) до Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, в якому позивач просить:

-          (1) встановити відсутність компетенції у органів виконавчої влади і прокуратури тлумачити норми чинного законодавства України і судові рішення;

-          (2) зобов’язати відповідачів забезпечити обов’язкове керування вказаними органами нормами матеріального права в своїй право забезпечувальній діяльності. Згідно принципу верховенства права.

-          (3) визнати нечинними переадресації, здійснені Кабінетом Міністрів України моїх скарг від 17.05.2011 р. і від 18.06.2011 р. Зобов’язати цього відповідача відкликати скаргу позивача від 18.06.2011 р. (з доданими матеріалами) і розглянути її у відповідності з законодавством України;

-          (4) визнати нечинним переадресацію, здійснену Генеральним прокурором України скарги позивача від 07.06.2011 р. Зобов’язати цього відповідача відкликати вказану скаргу з доданими матеріалами і розглянути її у відповідності з законодавством України.

-          (5) зобов’язати Генерального прокурора України опублікувати в ЗМІ м. Краматорськ (газети «Технополис», «Восточний проект») свої висновки щодо законності/незаконності:

-          покладення на споживачів обов’язку проводити та (або) оплачувати періодичну повірку квартирних засобів обліку води;

-          погроз і здійснення нарахувань плати за воду без врахування показань квартирних водо лічильників (за нормативами);

-          згоди прокурора м. Краматорськ на примусове відключення питної води та/чи каналізації як порушення права на безпечні умови проживання.

-          (6) стягнути з кожного з відповідачів на його користь компенсацію немайнової (моральної) шкоди розміром 4000 грн. Загальна сума 8000 грн.

-          (7) стягнути в якості компенсації майнової шкоди: з Кабінету Міністрів України –78,30 грн., з Генерального прокурора України –53,60 грн.

-          (8) стягнути з відповідачів витрати на судовий розгляд (поштові витрати, судовий збір), розподіливши їх порівну.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в м. Краматорськ, з відома, за дозволом та з ініціативи органів державної влади багато років здійснюється дискримінаційний порядок нарахувань по оплаті житлово-комунальних послуг.

Позивач зазначає, що в 2007 році керівник міністерства з питань житлово-комунального господарства України офіційним «правотлумачним»листом-приписом змінив норми права. Визначений законом обов’язок виконавця послуг проводити періодичну повірку квартирних водолічильників за свій рахунок замінив повинністю споживачів оплачувати цю послугу (лист від 07.09.2007 р. № 12/2-662). Виконання цього «обов’язку», як зазначає позивач, забезпечується нарахуванням плати за нормативами споживання. В подальшому після погроз здійснюється відключення води та каналізації. Здійснюється за дозволом прокурора м. Краматорськ, який найвищу юридичну силу «надає»Наказу від 01.07.1994 р. В індивідуальному же порядку дискримінація особисто позивача, як він зазначає, застосована покладанням на нього обов’язку оплачувати житлово-комунальні послуги, надані та спожиті сім’єю сусідів по комунальній квартирі.

Як зазначається у позовній заяві, з вимогою відновлення правопорядку у цій сфері позивач звертався до відповідних органів державної влади, але посадові особи одностайно відмовляють у перевірці законності.

17.05.2011 р., як зазначає позивач, він звернувся зі скаргою до КМ України, яка, як зазначає позивач, всупереч закону була відправлена на розгляд обласного управління у справах захисту прав споживачів, діяльність якого позивач оскаржував до КМ України. Окрім того, як зазначає позивач, 18.06.2011 р. він повторно звернувся до КМ України, звернення щодо чого, на думку позивача, протиправно було направлено Кабінетом Міністрів України в Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Позивач також зазначає, що 07.06.2011 р. звернувся до Генерального прокурора України зі скаргою з наведених вище питань, яка була, як вважає позивач, в порушення законодавства направлена до прокуратури Донецької області і далі –прокурору м. Краматорськ, діяльність якого він оскаржував, що є активним порушенням конституційного права позивача на звернення. Генеральний прокурор не здійснює нагляд за додержанням законів України, не контролює діяльність органів прокуратури і віддає, як зазначає позивач, поталу права і свободи людини.

Таким чином, по суті доводи позивача ґрунтуються на незгоді з порядком нарахування житлово-комунальних послуг, які, як вбачається з позову, позивач сплачує за сусідів, та щодо чого органами влади не приймається належних заходів, а вищевказані звернення позивача з цього приводу переадресовуються неналежним органам.

Виходячи з наведеного в сукупності, позивач просить задовольнити позов у зв’язку з неналежним, на думку позивача, розглядом вищезгаданих звернень позивача у взаємозв’язку з чим просить задовольнити інші вимоги, які є похідними від спірних відносин, пов’язаних з розглядом його звернень.

Позивач просив розглядати позов за його відсутності.

У судовому засіданні відповідачами заявлено усні клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності підстав вважати причини пропуску строку поважними. Зазначене питання поставлено на обговорення та присутніми учасниками судового процесу висловлено власну думку із зазначеного питання.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення з позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи. При цьому, згідно з ч. 4. ст. 102 КАС України («Поновлення та продовження процесуальних строків») правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду. У взаємозв’язку з наведеним, суд також зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 121 КАС України за наслідками підготовчого провадження суд у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду може постановити ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 17.05.2011 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України з приводу наведених вище обставин сплати ним житлово-комунальних послуг та забезпечення дотримання Конституції та законів України із притягненням винних до відповідальності. Зазначене звернення позивача було надіслано Секретаріатом Кабінету Міністрів України 25.05.2011 р. за № 41-Ж-027254/05 на адресу прокуратури Донецької області про що, як вбачається з наданого позивачем конверту, 27.05.2011 року було повідомлено позивача. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що листом від 18.06.2011 р. позивач повторно звернувся до Кабінету Міністрів України із скаргою по суті з тих же питань.

Як також вбачається з матеріалів справи, листом від 07.06.2011 року позивач звернувся до Генерального прокурора України із скаргою, в якій виклав свою незгоду з направленням прокуратурою Донецької області його звернення до прокуратури м. Краматорська та начальника Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів. Зазначене звернення було надіслано до прокуратури Донецької області листом від 14.06.2011 р. за № 19-р, про що, як вбачається з наданого позивачем конверту, 18.06.2011 року було повідомлено позивачу.

Беручи до уваги наведене, а також те, що позивач звернувся до суду із позовною заявою від 30.12.2011 року, в даному випадку ним пропущено шестимісячний строк звернення до суду. При цьому, наступне листування та звернення до КМ України з того ж по суті питання, в даному випадку не має значення для мети визначення початку відліку строку звернення до суду, оскільки для цих цілей має значення те, коли вперше позивач дізнався про можливе порушення його прав або інтересів внаслідок дій та/або бездіяльності певного суб’єкта відносно певних конкретних правовідносин.

Щодо причин пропуску звернення до суду позивач посилається на те, що звертався до Вищого адміністративного суду України з позовом до КМ України та Генеральної прокуратури України, який своєю ухвалою від 15.11.2011 р. (П-9991/516/11) повернув позов позивачу з підстав порушення правил предметної підсудності.

Проте, суд в даному випадку не знаходить підстав для визнання причин пропуску до суду поважними у зв’язку з порушенням правил предметної підсудності, оскільки норми відносно правил підсудності та щодо строків звернення до суду є складовою частиною КАС України, який, як і зміни до нього, оприлюднений у встановленому порядку та, відповідно, є доступним для ознайомлення зацікавленими особами.

В контексті наведеного суд також вважає за необхідне зазначити, що крім конституційних прав, передбачено й конституційні обов'язки громадянина та людини, у т.ч. щодо дотримання норм КАС України. Так, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Тобто, позивач має у т.ч. конституційний обов’язок дотримуватись у т.ч. норм КАС України, недотримання яких тягне за собою застосування відповідних наслідків, встановлених КАС України.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, та матеріали справи свідчать про недотримання позивачем строку звернення до суду та відсутність підстав вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк на звернення до суду без поважних причин, підстав для поновлення цього строку не має, у зв’язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду відповідно до вимог ст. 100 КАС України.

У взаємозв’язку з вищенаведеним суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням). Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись положеннями п. 1 ч. 1 ст. 121, статей 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір»суд,-

У Х В А Л И В:

1.          Позовну заяву ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України залишити без розгляду.

2.          Повернути ОСОБА_3 суми судового збору, сплаченого: (1) відповідно до квитанції № 6 від 29.12.2011 р. у Краматорському відділенні 2865 ВАТ «Ощадбанк»у розмірі 100 гривен (отримувач судового збору згідно квитанцій: УДК у Печерському р/ні м. Києва, р/р № 31214206700007, код отримувача 26077922, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019); (2) відповідно до квитанції № 111 від 30.12.2011 р. у Краматорському відділенні 2865 ВАТ «Ощадбанк»у розмірі 1 гривні (отримувач платежу згідно квитанції: ГБ Печерського району м. Києва; р/р № 31214206700007, код отримувача 26077922, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019); (3) відповідно до квитанції про сплату 134,25 грн. у Краматорському відділенні 2865 ВАТ «Ощадбанк» отримувач судового збору згідно квитанцій: УДК у Печерському р/ні м. Києва, р/р № 31214206700007, код отримувача 26077922, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                             О.А. Кармазін