Постанова № 22118853, 21.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2012 року 12:29 № 2а-17885/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реклама і маркетинг»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000442333 від 15.11.2011 р.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 11.01.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 8511/91/10 від 26.10.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Реклама і маркетинг»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000442333 від 15.11.2011 р..

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-17885/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21.02.2012 р. представником позивача позовні вимоги було підтримано, відповідно до чого позивач просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000442333 від 15.11.2011 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 159667, 00 грн., а також ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків із контрагентом ТОВ «КПТ Міг».

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту за червень 2011 року суму ПДВ за податковими накладними, належним чином виписаними ТОВ «КПТ Міг», оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів обидва контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «КПТ Міг»не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «КПТ Міг», правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, ефірними довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ТОВ «КПТ Міг»на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період, та крім того, сума ПДВ по правовідносинах із позивачем в розмірі 159666, 67 грн. була належним чином визначена ТОВ «КПТ Міг»в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р., що була без зауважень прийнята податковим органом, а отже жодних збитків державному бюджету внаслідок даних правовідносин завдано не було.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 159667, 00 грн., оскільки в момент вчинення правочинів між позивачем та ТОВ «КПТ Міг» сторонами не було додержано вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України, а отже такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Реклама і маркетинг»(код за ЄДРПОУ 33056207) з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»(код за ЄДРПОУ 37270370) за червень 2011 р.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 6462/23-621-33056207 від 28.10.2011 р., яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 159667, 00 грн., а також ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків із контрагентом ТОВ «КПТ Міг».

За вих.№ 03/11 від 03.11.2011 р. позивачем були надані заперечення на Акт перевірки № 6462/23-621-33056207, однак відповіддю на заперечення від 10.11.2011 р. № 2483/10/23-611, висновки Акта перевірки були залишені відповідачем без змін.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442333 від 15.11.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (або послугах) на загальну суму 159 668 грн., в тому числі 159 667 грн. за основним платежем, та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням № 0000442333 від 15.11.2011 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000442333 від 15.11.2011 р., ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в Акті перевірки позивача № 6462/23-621-33056207 від 28.10.2011 р. посилається виключно на те, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «КПТ МІГ»та позивачем є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами, оскільки в ТОВ «КПТ МІГ»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та згідно даних ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі, директор ТОВ «КПТ Міг»гр. ОСОБА_4 не має відношення до діяльності даного підприємства та господарських і бухгалтерських документів він не підписував.

Відповідно до зазначеного, відповідачем в Акті перевірки було зроблено висновок, що позивач не мав правових підстав для включення до складу податкового кредиту за червень 2011 р. суми ПДВ в розмірі 159666, 67 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «КПТ Міг».

Суд, вивчивши матеріали справи, та проаналізувавши норми чинного законодавства із даного питання, не може погодитися із таким висновком податкового органу, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «КПТ МІГ»було укладено Договір № 20 від 20.01.2011 року. За умовами даного Договору ТОВ «КПТ МІГ»зобов'язувалось надати ТОВ «Реклама і маркетинг»послуги, згідно додатків № 1 від 01.02.2011 р. та № 2 від 01.03.2011 р., що є невідємною частиною Договору, а ТОВ «Реклама і маркетинг»зобов'язується прийняти та оплатити послуги.

На виконання умов вищезазначеного Договору, ТОВ «КПТ МІГ»здійснило надання послуг, а саме:

1. Посередницька діяльність у розміщенні реклами на ТВ каналах, проведення переговорів з виконавцями рекламних послуг;

2. Надання Медіа-плану по розміщенню Рекламних матеріалів в Ефірі телеканалів;

3. Складання прогнозу рейтингів;

4. Сприяння проведенню рекламної компанії та контролю за розміщенням реклами на ТВ каналах;

5. Надання звітів про проведену роботу: моніторинг телебачення та глядацької аудиторії. Висновки та результати проведеної рекламної компанії.

Так, здійснення поставки послуг ТОВ «КПТ МІГ»для ТОВ «Реклама і маркетинг»за Договором № 20 від 20.01.2011 року підтверджується:

- Актами здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) № 95 від 30.06.2011 р., № 96 від 30.06.2011 р. на загальну суму 958 000,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- податковими накладними № 151 від 16.06.2011 р. на загальну суму 183 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, № 152 від 16.06.2011 р. на загальну суму 97 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, № 156 від 30.06.2011 р. на загальну суму 558 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, № 157 від 30.06.2011 р. на загальну суму 120 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

В свою чергу, ТОВ «Реклама і маркетинг»було укладено Договір № 23/11/10 від 23.11.2010 року на надання послуги для ПрАТ «Ондулін Будівельні Матеріали».

Згідно умов цього Договору ТОВ «Реклама і маркетинг»зобов'язується надати послуги з розміщення реклами на телеканалах.

Здійснення поставки послуг ТОВ «Реклама і маркетинг»за Договором № 23/11/10 від 23.11.2011 року, підтверджується наступними документами:

- податковою накладною № 8 від 22.03.2011 р. на загальну суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- податковою накладною № 6 від 19.04.2011 р. на загальну суму 291 000,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- податковою накладною № 7 від 28.04.2011 р. на загальну суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- податковою накладною № 4 від 17.05.2011 р. на загальну суму 750 000,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- податковою накладною № 8 від 25.05.2011 р. на загальну суму 750 000,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- податковою накладною № 3 від 10.06.2011 р. на загальну суму 750 000,00 грн., в т.ч. ПДВ;

- податковою накладною № 6 від 30.06.2011 р. на загальну суму 763 322,10 грн., в т.ч. ПДВ;

- податковою накладною № 7 від 25.07.2011 р. на загальну суму 101 222,41 грн., в т.ч. ПДВ;

- Актом прийому-передач послуги № 12 від 31.05.2011 р. на загальну суму 1 640 808,37 грн., в т.ч. ПДВ;

- Актом прийому-передач послуги № 17 від 30.06.2011 р. на загальну суму 2 051 246,04 грн., в т.ч. ПДВ;

- Актом прийому-передач послуги № 20 від 29.07.2011 р. на загальну суму 101 222,41 грн., в т.ч. ПДВ.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про укладення сторонами (позивачем та ТОВ «КПТ МІГ») договору без створення правових наслідків та безтоварності проведеної операції не відповідає дійсності, оскільки реальність настання правових наслідків за Договором № 20 від 20 січня 2011 року та наявність послуги підтверджується фактом подальшої реалізації такої послуги ТОВ «Реклама і маркетинг»придбаної у ТОВ «КПТ МІГ», та наявністю відповідних документів, підтверджуючих факт здійснення реалізації послуги, що наявні в матеріалах справи.

В підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів справи було також надано довідки щодо наданих послуг, звіти, висновки та результати проведеної рекламної компанії, а також виписки з банку по особових рахунках щодо сплати зазначених послуг.

Посилання відповідача в Акті перевірки як на підставу визнання правочину «фіктивним», на те, що в ТОВ «КПТ МІГ»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, - суд вважає необґрунтованими і безпідставними, а отже такими, що не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки, що підтверджується наявними матеріалами справи та вбачається з наданих позивачем пояснень, отримані від ТОВ «КПТ МІГ»послуги (розміщення реклами на ТВ каналах, проведення переговорів з виконавцями рекламних послуг, надання Медіа-плану по розміщенню Рекламних матеріалів в Ефірі телеканалів, складання прогнозу рейтингів, сприяння проведенню рекламної компанії та контролю за розміщенням реклами на ТВ каналах, надання звітів про проведену роботу) не передбачають обовязкової необхідності певних основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, оскільки є послугами суто інтелектуального (маркетингового) характеру та можуть виконуватися однією або кількома особами з використанням тільки компютерної техніки.

Крім того, як видно з Договору між позивачем та ТОВ «КПТ МІГ», останнє надавало позивачу саме посередницькі послуги у розміщенні реклами на ТВ каналах, а сама послуга з розміщення реклами на ТВ каналах надавалась вже безпосередньо відповідними телерадіокомпаніями.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що для здійснення даного виду послуг (посередництво в розміщені реклами, складання відповідних рейтингів, звітів, медіа-планів та проведення певних переговорів із постачальниками рекламних послуг) не є необхідною наявність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а отже висновки контролюючого органу щодо нікчемності правочину із зазначених підстав є безпідставними та такими, що не підтверджуються допустимими доказами.

Також, в обґрунтування своїх висновків, викладених в Акті перевірки, відповідач посилається на те, що згідно даних ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі, директор ТОВ «КПТ Міг»гр. ОСОБА_4 не має відношення до діяльності даного підприємства та господарських і бухгалтерських документів він не підписував, та згідно висновку спеціаліста від ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва щодо проведення почеркознавчого дослідження копій документів звітної частини справи ТОВ «.КПТ Міг»встановлено невідповідність підпису директора. А отже, відповідач вважає, що ТОВ «КПТ Міг»має ознаки фіктивності у зв'язку з тим, що зареєстровано на осіб, яким взагалі нічого не відомо про те, що вони є засновниками вказаного підприємства та створено з метою надання послуг з формування штучного податкового кредиту реально діючим підприємствам, а тому взаємовідносини між ТОВ «КПТ Міг» та ТОВ «РЕКЛАМА І МАРКЕТИНГ»не тягнуть за собою настання реальних правових наслідків та вважаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд вважає помилковим такий висновок контролюючого органу, зважаючи зокрема на відсутність достатніх правових підстав (допустимих доказів) при здійсненні такого висновку щодо фіктивної діяльності ТОВ «КПТ Міг»та створення даного підприємства з метою надання послуг з формування штучного податкового кредиту реально діючим підприємствам.

В підтвердження цього слід зазначити наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а також не було допустимими доказами заперечено представником відповідача в судовому засіданні, - на момент здійснення правовідносин із ТОВ «КПТ Міг», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «КПТ Міг»не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «КПТ Міг», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ТОВ «КПТ Міг»на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

Крім того, що також підтверджується наявними матеріалами справи (податковою декларацією з ПДВ за червень 2011 р. із додатком № 5 (визначення податкових зобовязань в розрізі контрагентів), сума ПДВ по правовідносинах із позивачем в розмірі 159666, 67 грн. була належним чином визначена ТОВ «КПТ Міг»для сплати до Державного бюджету, та дана податкова декларація була без зауважень прийнята податковим органом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в контрагента позивача ТОВ «КПТ Міг», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди Державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «КПТ Міг», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до Державного бюджету.

Крім того, в силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Жодних доказів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «КПТ Міг»та наявності вироку суду щодо таких осіб, - відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Також суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарських відносинах із ТОВ «КПТ Міг», не може посилатися виключно на висновок почеркознавчого дослідження копій документів звітної частини справи ТОВ «КПТ Міг»в якому зазначено, що всі досліджені експертом документи за лютий-травень 2011 р. підписані невідомою особою, оскільки, по-перше, більшість первинних документів були підписані ТОВ «КПТ Міг»в червні 2011 р., а по-друге, такий висновок зроблений не за наслідками розгляду кримінальної справи, по якій судом винесено вирок. Тому відповідач, роблячи висновок про нікчемність угоди (за якою, як було зазначено вище обома сторонами в повному обсязі визначено та сплачено податкові зобовязання до Державного бюджету, та відповідачем допустимими доказами доведено фактичність надання таких послуг та їх подальшої реалізації), - не може посилатися виключно на висновок почеркознавчого дослідження та пояснення директора ТОВ «КПТ Міг», що надані не в межах розгляду кримінальної справи, по якій існує обвинувачу вальний вирок суду.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «КПТ МІГ», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість і здавало податкову звітність до податкового органу.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи ТОВ «КПТ МІГ»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «КПТ МІГ»та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавством чітко передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем, та крім того, контрагентом позивача ТОВ «КПТ МІГ», сума ПДВ в загальному розмірі 159666, 67 грн., що включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року, - була визначена в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р., яка прийнята податковим органом, та крім того, відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед Державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в контрагента позивача ТОВ «КПТ МІГ», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «КПТ МІГ», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом для їх сплати до державного бюджету.

Як було зазначено вище, що кореспондується з нормами чинного податкового та іншого законодавства, позивачем було допустимими доказами доведено суду товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом ТОВ «КПТ МІГ», зокрема фактичне надання послуг за Договором (що були в подальшому реалізовані), повна сплата їх вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача із ТОВ «КПТ МІГ», в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до суми податкового кредиту суму податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «КПТ МІГ»в загальному розмірі 159666, 67 грн. за червень 2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000442333 від 15.11.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (або послугах) на загальну суму 159 668 грн., в тому числі 159 667 грн. за основним платежем, та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000442333 від 15.11.2011 р.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000442333 від 15.11.2011 р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000442333 від 15.11.2011 року.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.02.2012 р.