Постанова № 22118698, 21.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2012 року № 2а-131/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Качур І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 01.08.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2(дов. від 12.07.2010р. №114)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Карпос,, до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.02.2012 року о 13год. 49хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ,, Карпос,, (надалі Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (надалі Відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що на його думку, оспорювань рішення не відображає реальний стан речей та протирічить чинному законодавству. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно та в порядку, передбаченому законом. В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням, наявним у матеріалах справи. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 20 вересня 2011 р. Позивачем було отримано від Відповідача Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 14.09.2011 р. № 9343/15-1-34629821, яким було зафіксовано факт неподання підприємством податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. Разом з цим Актом підприємство отримало податкове повідомлення-рішення № 0041331501 від 14.09.2011 p., відповідно до якого до підприємства було застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 гривень.

Проте, Позивач не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням рішень, оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подачі первинної скарги до Державної податкової адміністрації у м. Києві (Вих. № 596/окт від 26 вересня 2011р.) до якої було додано документальні підтвердження направлення 29 квітня 2011 р. податкової декларації поштою (опис вкладення до цінного листа, поштову квитанцію та поштове повідомлення про вручення).

За наслідками розгляду скарги, Рішенням ДПА у м. Києві від 28.11.2011 р. № 11332/10/25-114, яке було залишено без змін Державної податкової служби України від 23.12.2011 р. № 8207/6/10-2215 скаргу Позивача було залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення рішення, прийняте Відповідачем не відповідає нормам чинного законодаства та дійсним обставинам справи.

Так, відповідно до п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) для справляння податку на прибуток підприємств використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкова декларація за податковий період, який дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Виходячи вищезгаданого припису закону, граничний строк подання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. припадає на 10 травня 2011 р.

Разом з тим, платник податку має право надати податкову декларацію поштою, у цьому випадку, відповідно до п. 49.5 ст. 49 ПК України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач скористалося цим правом та 29 квітня 2011р. направив поштою (цінним листом з описом) на адресу відповідача податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 р. яку було отримано 5 травня 2011 р.

Таким чином, Позивачем виконано покладений чинним законодавством на нього обов'язок щодо декларування податкових зобов'язань з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. своєчасно та у спосіб, передбачений законом.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи, викладені у рішеннях ДПА у м. Києві та ДПС України, прийнятими за результатами розгляду скарг Позивача робиться посилання на рішення ДПІ Голосіївському районі м. Києва від 05.05.2011 р. № 12821/10/28-010 про невизнання податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011р. в якості податкової звітності у зв'язку з недостовірно зазначеним місцезнаходженням підприємства, з огляду про наступне.

По-перше, Позивач не має жодного відношення до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на яку зроблено посилання в рішеннях ДПА у м. Києві та ДПС України оскільки не перебуває в ньому на обліку.

По-друге, в ході розгляду справи підтверджено, що Позивач не отримував рішення з вихідними даними 12821/10/28-010 від 05.05.2011 р. про невизнання податкової звітності. В Акті перевірки на нього не має жодних посилань. Також в рішеннях ДПА у м. Києві та ДПС України не наведено жодних посилань на дату вручення вказаного рішення Позивачу.

По-третє, будь які недоліки в зазначенні у податковій звітності місцезнаходження платника податку не є, відповідно до ст. 49 ПК України, підставою для її невизнання у зв'язку з цим слід зазначити, що в податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал місцезнаходження підприємства зазначено у повній відповідності з даними, які містяться у свідоцтві про державну реєстрацію, довідці з ЄДРПОУ та довідці про на облік платника податку (форма 4 ОПП).

Відповідно до пп. 49.8, 49.9 ПК України прийняття податкової декларації обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку ш податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її факту отримання органом державної податкової служби.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу норм чинного законодавства України суд приходить до висновку про обґрунтованість позову, а відтак про наявність підстав для його задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 11,71,72, 94. 98, 117, 158, 161-163, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва 14.09.2011 р. № 9343/15-1-34629821.

3.Зобовязати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 28 грн. 23 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпос» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур