Постанова № 22118300, 23.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2012 року № 2а-14848/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Велмор»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020791503/0 від 09.03.2010 року, - В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2011 року Приватне підприємство «Виробничо-торгівельна компанія «Велмор»(надалі позивач, ПП «ВТК «Велмор») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) №0020791503/0 від 09.03.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 158815,80 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без врахування всіх обставин, які мали б бути взяті ним до уваги та на підставі акта перевірки, що не містить систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час і місце його проведення повідомлений у відповідності із вимогами ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, причини неявки суду не повідомив, клопотань/заяв до суду не направляв.

З огляду на зазначене, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

27 квітня 2007 року позивач подав до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2007 року за №114125 та розрахунок бюджетного відшкодування. В рядку 25.1 декларації №114125 платник податку визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 833708,00 грн.

20 червня 2007 року в ДПІ у Печерському районі м. Києва зареєстрована декларація ПП «ВТК «Велмор»з податку на додану вартість за травень 2007 року за №176398, а також заява про повернення суми бюджетного відшкодування за №176400. В рядку 25.1 декларації №176398 позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 759814,00 грн.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі по тексту Закон № 168/97-ВР в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

За результатами проведеної працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва виїзної позапланової перевірки ПП «ВТК «Велмор»з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, травень 2007 року перевіряючими 21.08.2007 року складено акт №502/23-8/13689256, яким зафіксовано висновок податкового органу про відсутність у платника податку права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в розмірі 833333 грн., оскільки на вказану суму у наведеному періоді підлягає зменшенню сума ПДВ, віднесена платником до податкового кредиту в лютому 2007 року; а також про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 759814 грн., оскільки на вказану суму у наведеному періоді підлягає зменшенню сума ПДВ, віднесена платником до податкового кредиту в квітні 2007 року.

На підставі акта перевірки №502/23-8/13689256 від 21.08.2007 року ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0007462308/0 від 28.08.2007 року.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 26 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року, у справі №9/220 за позовом Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Велмор»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації в місті Києві, Головного управління Державного казначейства в місті Києві Державного казначейства України податкове повідомлення-рішення №0007462308/0 від 28.08.2007 року визнано недійсним.

Згідно частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається зі мотивувальної частини судових рішень у справі №9/220, суди дійшли висновку, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо нарахування податкового кредиту та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що дає йому право зменшувати податкові зобовязання у відповідні звітні періоди на відповідні суми, зазначені в податкових деклараціях.

Висновки судів ґрунтуються крім іншого на висновку експертизи №4005/7045 складеному експертом КНІСЕ від 16.07.2008 року, яким встановлено обґрунтованість сформованого ПП «ВТК «Велмор»податкового кредиту з ПДВ, зокрема, за лютий 2007 року і за квітень 2007 року.

21 вересня 2009 року підприємством подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за періоди березень 2007 року і травень 2007 року.

В розділі 8 уточнюючого розрахунку за березень 2007 року платником визначено зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду2) (рядок 8.6 уточнюючого розрахунку) в розмірі 833708 грн.; вказана сума була зазначена в рядку 8.7 «збільшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку».

В розділі 8 уточнюючого розрахунку за травень 2007 року платником визначено зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду2) (рядок 8.6 уточнюючого розрахунку) в розмірі 755 126 грн.; вказана сума була зазначена в рядку 8.7 «збільшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку».

09 березня 2010 року посадовою особою ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт №1890/15-3 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасної сплати податку на додану вартість, в якому закріплено висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.«а»п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2001р. №2181-ІІІ (далі по тексту Закон №2181-ІІІ), а саме, неподання вчасно платіжного доручення до установи банку на перерахування податку на додану вартість, що призвело до податкової заборгованості. Підставою для такого висновку податкового органу є уточнюючий розрахунок №473124 від 13.10.2009 року.

На підстав акта перевірки №1890/15-3 від 09.03.2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0020791503/0 від 09.03.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ у розмірі 158815,80 грн.

Оцінюючи вказане податкове повідомлення-рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства суд виходить з наступного.

Бюджетне відшкодування, згідно із визначенням, наведеним в п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, в редакції на момент спірних правовідносин, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Зазначені норми Закону України «Про податок на додану вартість» містять заборону на врахування вказаної суми бюджетного відшкодування в наступних податкових періодів і не передбачають обмеження права платника податку на зміну напрямку бюджетного відшкодування.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування закріплений в п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 цього Закону, відповідно до якого це:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Право позивача на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень, травень 2007 року та його розмір підтверджено в судовому порядку.

Право позивача на повернення надмірно сплаченої ним суми податку на додану вартість гарантовано йому п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

На підставі та у межах повноважень, закріплених в п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 року №590, Державною податковою адміністрацією України спільно з Головним управлінням Державного казначейства України 02.07.1997 року видано наказ за № 209/72, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 року за № 263/2067 «Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість»(далі по тексту Порядок № 209/72).

Відповідно до п.8.2 зазначеного Порядку № 209/72, в редакції наказу ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86 чинній на момент спірних правовідносин, якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобовязань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України.

Податковим органом на підставі заяви платника висновок формується в режимі «зміна напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними платником на погашення податкових зобовязань»із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і в загальному порядку подається до органів державного казначейства.

Зазначений режим формування висновку передбачає блокування в особовому рахунку платника нарахування відсотків за бюджетною заборгованістю.

Системний аналіз діючого законодавства дає підстави стверджувати, що зазначеними законом і Порядком № 209/72 за платником податку закріплено право на зміну напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними ним на погашення податкових зобовязань, а також визначено спосіб його реалізації.

Скориставшись наданим йому законодавством права на зміну напряму відшкодування за сумами податку на додану вартість ПП «ВТК «Велмор»у вересні 2009 року подано до податкового органу уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість, в яких наведено обраний платником податку напрям відшкодування належних йому сум. При цьому, як вбачається з наведених розрахунків, сума податкового зобовязання з податку на додану вартість порівняно із сумами ПДВ, визначеними у податкових деклараціях 2007 року позивачем не змінювалась.

Як було зазначено вище, податковий орган застосував спірним рішенням до платника податків штрафні (фінансові) санкції у розмірі 158815,80 грн. на підставі абзацу другого п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ, відповідно до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Такі санкції застосовані відповідачем у звязку з висновком про порушення підприємством вимог п.п.«а»п.17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ, яким встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведених норм в їх сукупності дають підстави для висновку, що штрафні санкції застосовуються до платника податків за невчасну сплату податкового зобовязання, узгодженого у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону №2181-ІІІ податкове зобовязання визначено як зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

При цьому, як було встановлено судом на підставі досліджених уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за періоди березень 2007 року і травень 2007 року, платником податку у вказаних розрахунках сума податкового зобовязання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету не змінювалась. Внесені до декларації уточнення стосуються саме напряму відшкодування за сумами податку на додану вартість.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про помилковість застосування Державною податковою інспекцією до ПП «ВТК «Велмор»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 158815,80 грн. на підставі абзацу другого п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ.

Таким чином, суд вважає позов обґрунтованим і визнає позовні вимог такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Велмор»задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №0020791503/0 від 09.03.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 158815,80 грн..

Присудити Приватному підприємству «Виробничо-торгівельна компанія «Велмор»понесені судові витрати в розмірі 3 (три) гривні 40 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.А. Добрівська