Постанова № 22117954, 26.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 року 11:19 справа № 2а-14185/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі судового засідання Крушеніцькому В.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Александрійські двері Україна»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення № 0008362303 від 27.09.2011

за участю представників сторін:

від позивача: Костік К.М., Ганенко А.В.,

від відповідача: Диба Ю.Д.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Александрійські двері Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008362303 від 27.09.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при здійсненні перевірки позивача, податковим органом невірно застосовано норми законодавства, а також досліджено не всі первинні документи, внаслідок чого здійснено хибні висновки щодо заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток та прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представником позивача позов підтримано у повному обсязі та заявлено про скасування оскаржуваного рішення.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду письмові заперечення на позовну заяву зі змісту яких вбачається, що наявна у позивача кредиторська заборгованість відноситься до складу валових доходів і є обєктом оподаткування, а тому нараховане податковим органом податкове зобовязання з податку на прибуток є правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на підставі направлень № 1186/23-3 від 29.08.2011, № 281/17-05 від 29.08.2011, № 337 та № 338 від 29.08.2011 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Александрійські двері України»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 06.09.2011, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2008 по 06.09.2011.

За результатами вказаної перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт № 1260/23-3/33599543 від 13.09.2011 (далі акт), яким встановлено порушення ТОВ «Александрійські двері Україна»пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 326690,0 грн., а саме по періодам: І півріччя 2011 року 326690,0 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що скоригований валовий дохід ТОВ «Александрійські двері Україна»за перше півріччя 2011 року за даними платника становить 0 грн, за даними перевірки 1306760,0 грн.

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0008362303 від 27.09.2011, яким позивачеві встановлено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 326691,0 грн., з яких 326690,0 грн основний платіж, 1,0 грн. штрафні санкції.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Александрійські двері Україна», код ЄДРПОУ 33599543, не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням і оскаржено рішення в апеляційному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача в апеляційному порядку, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Предметом розгляду по даній адміністративній справі є податкове повідомлення-рішення № 0008362303 від 27.09.2011.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено заниження позивачем валового доходу за 1 півріччя 2011 року у розмірі 1360760,0 грн. Зазначені висновки податковим органом здійснено в ході перевірки наступної господарської діяльності позивача.

Між ТОВ «Александрійські двері України»(покупець) та ТОВ «ТДУ»(продавець) 29.01.2008 укладено контракт № 3тду, відповідно до якого продавець імпортує покупцеві міжкімнатні двері та комплектуючі до них на загальну суму 4658524,13 рос. рубл (еквівалент 1306760,0 грн.). Назва, кількість, ціна товару вказуються в специфікаціях, що є невідємною частиною контракту. Умови поставки товар повинен бути переданий продавцем покупцеві на умовах, визначених в специфікації.

Згідно п. 4.3 зазначеного контракту, покупець повинен оплатити товар протягом 180 календарних днів з дня відвантаження товару.

Згідно вантажно-митних декларацій, покупцем отримано товар від продавця.

Листом ТОВ «ТДУ»№ 8 від 23.09.2009 повідомлено ТОВ «Александрійські двері Україна»про уступлення ТОВ «ТДУ»права вимоги кредиторської заборгованості ТОВ «Александрійські двері Україна»за контрактом № 3тду від 29.01.2008 новому кредитору ТОВ «Александрійські двері».

Між субєктами господарської діяльності ТОВ «Александрійські двері Україна»(сторона 1) та ТОВ «Александрійські двері»(сторона 2) складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2009, оскільки у сторін наявні один перед одним непогашені грошові зобовязання у сумі 4658524,13 рос. рубл, що є еквівалентом 1306760,68 грн.

Згідно зазначеного акту від 30.09.2009р., взаємні грошові зобовязання між сторонами припиняються з моменту підписання зазначеного акту.

Проте, ДПІ у Печерському районі м.Києва в акті перевірки зазначено, що дані бухгалтерського обліку станом на 06.09.2011 щодо відсутності кредиторської заборгованості по контракту № 3дту від 29.01.2008 не відповідають дійсності, оскільки надані до перевірки документи, а саме договір відступлення права вимоги № 11 від 23.09.2009, лист ТОВ «ТДУ»та контракт № 3дту від 29.01.2008 складено російською мовою, а укладення між двома резидентами договору про переведення боргу за зовнішньоекономічним контрагентом суперечить вимогам валютного законодавства.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на таке.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено заниження позивачем валового доходу за 1 півріччя 2011 року на суму 1306760,0 грн., проте позивачем з даного приводу зазначено, що з 11.08.2010р. товариство не здійснює фінансово-господарську діяльність, оскільки згідно протоколу № 1/2010 зборів учасників товариства учасниками прийнято рішення про припинення діяльності товариства.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що надані до перевірки документи щодо взаємовідносин з ТОВ «ТДУ» складені російською мовою, і у позивача відсутній їх автентичний переклад на українську мову.

Відповідно до положень ст.. 10 Конституції України, державною мовою у Україні українська.

Відповідно до положень ч. 2-3 ст. 6 Закону України «Про мови в Україні», українська мова як державна мова обовязково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, в науці, культурі, в інших сферах суспільного життя.

Обовязковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування російською мовою та іншими регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері.

Відповідно до положень ст. 7 цього Закону, в Україні відповідно до Конституції України гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови з урахуванням того, що російська мова є рідною або такою, якою повсякденно користується більшість громадян України, загальноприйнятою, поряд з українською, мовою міжособового спілкування на всій території України, однією з офіційних і робочих мов Генеральної Асамблеї Організації Обєднаних Націй, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій. Володіння російською мовою забезпечує громадянам України широкий доступ до здобутків світової науки і культури.

Українсько-російська двомовність, що склалася історично, є важливим надбанням Українського народу, потужним чинником консолідації багатонаціонального українського суспільства.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 цього Закону, у економічній і соціальній діяльності обєднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян субєктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, російська та інші мови.

Відповідно до ст.. 20 зазначеного Закону, мовами міжнародних договорів України, а також угод підприємств, установ і організацій України з підприємствами, установами та організаціями інших держав є державна мова і мова іншої сторони (сторін), якщо інше не передбачено самим міжнародним договором.

Відповідно до п. 9.6 контракту № 3тду від 28.01.2008 сторони ведуть переписку на російській мові.

Крім того, відповідно до п .3.5 Статуту позивача, робочими мовами у товаристві є українська та російська.

На підставі вищезазначеного та беручи до уваги загальновживаність російської мови на території України, суд дійшов висновку, що надання позивачем до перевірки первинних документів на російській мові не є перешкодою для податкового органу для врахування їх вході перевірки.

В акті перевірки податковим органом зазначено про неможливості підтвердження зарахування кредиторської заборгованості між ТОВ «Александрійські двері Україна»та ТОВ «ТДУ».

На підтвердження зазначених висновків, податковим органом зазначено положення ст.. 512 та 516 Цивільного кодексу України, а також зазначено, що укладення між двома резидентами договору про переведення боргу за зовнішньоекономічним контрактом суперечить вимогам валютного законодавства, оскільки переведення боргу відбувається в рамках зовнішньоекономічного контракту, потрібно враховувати вимоги Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями. Відповідно до п.п. 3.3. п. 3 Інструкції, імпортна операція знімається з валютного контролю на підставі ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках після предявлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, податковим органом фактично не визнано розрахунки між позивачем з контрагентами під час розрахунків по контракту № 3тду від 28.01.2008 року.

Відповідно до положень Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», одним із принципів зовнішньоекономічної діяльності є принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва (ст. 2 Закону), що полягає, зокрема, у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.

Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТДУ»та ТОВ «Александрійські двері»укладено договір уступки права вимоги від 23.09.2009 № 11.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, що визначає підстави зміни кредитора у зобов'язанні, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Податковим органом зазначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що контракт № 3тду від 29.01.2008 не містить жодних обмежень щодо здійснення відступлення продавцем(постачальним) відступлення права вимоги, крім того, виходячи зі змісту правовідносин між позивачем та ТОВ «ТДУ», будь-яких заборон щодо здійснення відступлення права вимоги законом не встановлено.

Стосовно зазначення у акті перевірки податковим органом : «Відповідно до пункту 5 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»встановлено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з повязаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обовязку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг)та предявлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника», судом встановлено наступне.

Договір факторингу являє собою зобов'язальне правовідношення, яке виникає між фактором та продавцем (постачальником) товарів або послугонадавачем (клієнтом) за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) за договорами по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги, тим самим фінансуючи діяльність клієнта. В даному випадку мова йде не про будь-яке окреме відплатне відступлення конкретного права вимоги, а про конкретну дебіторську заборгованість (повністю або частково).

Відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта. Ця мета досягається різними способами в залежності від тих форм фінансування діяльності клієнта, які застосовуються, наприклад, при фінансуванні шляхом оплати рахунків клієнта за відвантажені товари (надані послуги) відповідні платежі можуть здійснюватись фактором з відповідним дисконтом, який є винагородою. В інших випадках в договорі може бути передбачена винагорода у вигляді відповідної ставки оплати послуг фактора. Слід звернути особливу увагу на оплатний характер договору факторингу, тому що він має вирішальне значення як ознака при визначенні виду договірного правовідношення, у разі виникнення спору щодо визнання змісту договору таким, який відповідає договірній конструкції договору факторингу.

Для того, щоб бути клієнтом у відносинах факторингу, особа повинна мати певну грошову вимогу, що випливає з договору, який пов'язаний з поставкою товарів, виконанням робіт чи наданням послуг (або мати реальну можливість володіти такою вимогою - "майбутня вимога")

Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відповідно до ст. 5 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що операція факторингу віднесена до фінансових послуг, тому на осіб, які її здійснюють поширюються всі вимоги, що пред'являються до фінансових установ. Статтею 5 цього Закону встановлено, що право надання фінансових послуг мають виключно фінансові установи. До фінансових установ належать юридичні особи, які відповідно до закону надають одну або декілька фінансових послуг і внесені до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. Юридична особа, що не володіє зазначеними ознаками, а саме не внесена до відповідного реєстру у встановленому законом порядку і не надає фінансові послуги як виключного виду діяльності, не є фінансовою установою і не має права надавати фінансові послуги.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Що ж стосується фінансових активів, то згідно з пунктом 4 цієї ж статті фінансові активи - це грошові кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та права вимоги боргу , не віднесені до цінних паперів.

З наведено вбачається, що укладення договорів поступки вимоги боргу з метою отримання винагороди відноситься до фінансових послуг. Проте, поняття «операція факторингу» за своїм правовим змістом є більш вузькою, ніж поняття «цивільно-правова поступка вимоги». Оскільки Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансової послуги відносить тільки факторинг, а не уступку вимоги в цілому, то поступка вимоги в цілому не є фінансовою послугою, на суб'єктів надання якої поширюються вимоги Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Здійснення операцій з поступки вимоги боргу регулюється Законом «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»тільки в тому випадку, коли вони містять в собі ознаки факторингу.

В ході перевірки, податковим органом не встановлено, що ТОВ «Александрійські двері»є фінансовою установою, крім того не встановлено факт отримання ТОВ «Александрійські двері»матеріальної вигоди від договору уступки вимоги, а тому зазначення податковим органом в акті перевірки положень Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»із зазначенням договору факторингу є безпідставним та не відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином, якщо в рамках зовнішньоекономічного договору поставка товарів відбулася, зобовязання з оплати можна уступати новому кредитору, переводити на нового боржника, прийняти заліком, а також можна здійснити оплату новому кредитору (тобто, нерезидент може поступитися своїм правом вимоги оплати продукції). Крім того, у разі укладення договору про поступку права вимоги між резидентом та нерезидентом, то за наявності письмового повідомлення про це боржника, при перерахуванні виручки за імпортовану продукцію від нового кредитора, імпортна операція знімається з валютного контролю. Для цього попередній кредитор та новий кредитор, а також боржник та новий кредитор повинні надати банківським установам, що здійснюють контроль за проведенням цієї імпортної операції, копії зазначених документів.

З наявних в матеріалах справи копій довідок виданих ДПІ в Облонському районі м. Києва № 27163/10/22-006 від 24.12.2009 та № 24509/10/22-006 від 20.11.2009 для здійснення операцій перерахування резидентами коштів у гривнях за договорами (контрактами) з нерезидентами, які передбачають імпорт товарів, вбачається, що дані довідки видані для перерахування ТОВ «Александрійські двері»коштів у розмірі 606760,68 грн та 700000,0 грн відповідно на підставі договору уступки вимоги №11 від 23.09.2009 до контракту № 3тду від 29.01.2008 з ТОВ «ТДУ»(Росія).

Крім того, в матеріалах справи наявні копії виписок з рахунку АТ «ОТП БАНК»м. Києва про сплату 27.11.2009 ТОВ «Александрійські двері»коштів у розмірі 700000,0 грн та 28.12.2009 у розмірі 606760,68 грн для ТОВ (ООО) «ТДУ»(Росія) з призначенням платежу «…за двери согл. Контр № 3тду от 29.01.2008».

Відповідно до положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються в іноземній валюті, які здійснюються на умовах поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

Таким чином, якщо в рамках зовнішньоекономічного договору поставка товарів відбулася, зобовязання з оплати можна уступати новому кредитору, переводити на нового боржника, прийняти заліком, а також можна здійснити оплату новому кредитору (тобто, нерезидент може поступитися своїм правом вимоги оплати продукції). Крім того, у разі укладення договору про поступку права вимоги між резидентом та нерезидентом, то за наявності письмового повідомлення про це боржника, при перерахуванні виручки за імпортовану продукцію від нового кредитора, імпортна операція знімається з валютного контролю. Для цього попередній кредитор та новий кредитор, а також боржник та новий кредитор повинні надати банківським установам, що здійснюють контроль за проведенням цієї імпортної операції, копії зазначених документів.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку , що між ТОВ «ТДУ»та ТОВ «Александрійські двері»укладено саме договір про відступлення права вимоги, що не суперечить положенням чинного законодавства України, а тому є правомірним, а також укладення зазначеного договору здійснено з дотримання положень ст. 516 Цивільного кодексу України, а саме з письмовим попередженням про це боржника, та з дотримання положень валютного законодавства України.

Стосовно укладеного між позивачем та ТОВ «Александрійські двері»акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2009, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до положень ст. ст. 601, 602 Цивільного кодексу України, дозволяється припиняти заліком тільки зобовязання, термін виконання яких настав, або не встановлений або визначений моментом запитання, а взаємозобовязання між позивачем та ТОВ «Александрійські двері»не відносяться до тих, залік яких не допускається в силу закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на підставі акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2009 року між позивачем та ТОВ «Александрійські двері»припинено у повному обсязі з моменту підписання зазначеного акту.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що зазначені податковим органом в акті перевірки обставини щодо неможливості підтвердження зарахування кредиторської заборгованості позивача з ТОВ «ТДУ»(Росія) є хибними, висновки про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 326690,0 грн. за перше півріччя 2011 року не відповідає дійсним обставинам справи, а прийняте на підставі зазначених висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Александрійські двері Україна»

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 року № 0008362303, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук