Постанова № 22117723, 23.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2012 року 14:42 № 2а-13097/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Патратій О.В.,

при секретарі судового засідання Сервачинській І.М.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Охріменко С.І.,

від позивача: Рубан М.О.,

від відповідача: Магдія М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПрокуратури Полтавського району Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського районного центру зайнятості

до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»

простягнення штрафу у розмірі 158380, 91 гривень, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Прокуратура Полтавського району Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського районного центру зайнятості з позовом до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»(далі ДГП «Укргеофізика») про стягнення штрафу у розмірі 158380, 91 гривень.

Свої вимоги Прокуратура обґрунтовує тим, що згадану суму штрафу застосовано до відокремленого підрозділу ДП «Укргеофізика»за порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», яка передбачає обовязок підприємства повідомити орган державної служби зайнятості за два місяці до вивільнення працівників шляхом направлення звіту за формою 4-ПН про заплановане звільнення працівників та протягом десяти днів з моменту звільнення повідомити про фактичне вивільнення працівників. Вжиті Полтавським центром зайнятості заходи по стягненню вказаної суми штрафу не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення штрафу.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є, зокрема звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

В даному випадку Заступник прокурора Полтавського району Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Полтавського районного центру зайнятості в межах повноважень останнього, передбачених Положенням про державну службу зайнятості, по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28 жовтня 2011 року.

В судових засіданнях представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Відповідач проти заявленого позову заперечував, посилався на те, що вивільнені працівники є пенсіонерами та згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»не визнаються безробітними, а тому у відповідача відсутній обовязок повідомляти органи Державної служби зайнятості про звільнення таких працівників.

Крім того, відповідач посилався на те, що закінчився встановлений законодавством строк для стягнення адміністративно-господарського штрафу, встановлений ст. 250 ГК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2012 року в задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду було відмовлено.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2011 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Полтавського обласного центру зайнятості проведено перевірку додержання законодавства України про зайнятість населення філією ДГП «Укргеофізика»- Східно-українською геофізичною розвідувальною експедицією.

За результатами перевірки складено Акт № 6 від 02 лютого 2012 року (далі по тексту Акт перевірки, Акт).

Вказаним Актом перевірки встановлено порушення Східно-українською геофізичною розвідувальною експедицією пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: протягом січня 2009 року грудня 2010 року не подано звіти за формою 4-ПН про фактичне вивільнення 11 працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 згідно наказу № 17к від 18.02.2009 року.

Як наслідок, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Полтавського обласного центру зайнятості в Акті було зобовязано відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 159380,91 грн. та вжити заходів щодо забезпечення виконання Закону України «Про зайнятість населення».

Вказаний Акт отримала уповноважена особа відповідача - начальник Східно-української геофізичної розвідувальної експедиції Бублик М.В. - 01 березня 2011 року.

Відповідно до пояснень позивача, ні в судовому ні в адміністративному порядку розмір нарахованих штрафних санкцій відповідачем не оскаржувався.

02 березня 2011 року відповідачем направлено зауваження до Акту перевірки, в якому він зазначав про відсутність порушень чинного законодавства з огляду на те, що вивільнені працівники є пенсіонерами і щодо їх звільнення було вчасно повідомлено органи Пенсійного фонду України по кожному пенсіонеру окремо. Крім того, відповідач звертав увагу центру зайнятості на те, що вивільнювані працівники згідно статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»не визнаються безробітними, а тому у відповідача відсутній обовязок повідомляти органи Державної служби зайнятості про звільнення таких працівників.

22 березня 2011 року Полтавським обласним центром зайнятості в задоволенні скарги на Акт перевірки відмовлено повністю.

Зважаючи на невиконання відповідачем вимоги про добровільну сплату штрафу у місячний строк, позивачем направлено на користь Східно-української геофізичної розвідувальної експедиції Претензію вих. № 335 від 11.04.2011 року (далі Претензія), якою встановлено граничний строк до 27 квітня 2011 року для сплати штрафу.

У встановлений Претензією строк відповідач визначений позивачем штраф не сплатив.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення»№ 803-ХІІ від 01.03.1991 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 803) Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Частиною 4 вказаної статті 18 вказаного вище закону передбачено, що у складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

Згідно ч. 2 статті 19 Закону № 803 до прав державної служби зайнятості належить одержання від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Відповідно до п. 1-3 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення»від 24 червня 1991 р. № 47 (далі Положення № 47) інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

У своїй діяльності інспекція керується Конституцією України, Законом України «Про зайнятість населення», цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами і працює у взаємодії з державною податковою адміністрацією, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Інспекція складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості.

До основних завдань інспекції є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість (п. 5 Положення № 47).

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо подання державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про всіх прийнятих працівників, про наступне вивільнення працівників та фактично вивільнених працівників; забезпечує правильність і своєчасність застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами і організаціями (п.п. «а», «б»п. 6 Положення № 47).

Отже, Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Полтавського обласного центру зайнятості є субєктом владних повноважень, на якого покладено обовязок здійснення контролю за виконанням відповідачем та його структурними підрозділами законодавства про зайнятість населення, в тому числі щодо обовязку відповідача подавати до органів державної служби зайнятості інформації про заплановане та фактичне вивільнення працівників.

Відповідно до п. 8. Положення № 47 інспекції надається право: а) безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення; б) давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення. Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи; г) застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

З вищенаведеного вбачається, що інспекція має право здійснювати перевірки щодо дотримання роботодавцем законодавство про зайнятість населення та у випадку виявлення порушень, передбачених передбачені статтями 5, 8, 18, 20 Закону України «Про зайнятість населення», накладати економічні санкції.

Так, відповідно до п. 5 статті 20 Закону № 803 при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 затверджено форми звітності N 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників»та № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників»та інструкції щодо їх заповнення.

Відповідно до п. 3 даного наказу Мінпраці від 19.12.2005 року № 420 - дані форми та інструкції вступили в дію з 04.01.2006 року.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників", та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення працівників", наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, звіти про заплановане та фактичне вивільнення працівників подаються до центру зайнятості за місцем реєстрації підприємства як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Як вбачається з матеріалів справи, Східно-українською геофізичною розвідувальною експедицією 18 лютого 2009 року видано наказ № 17к, яким звільнено 17 працівників, до яких належать ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які станом на момент звільнення досягли пенсійного віку.

Відповідно до частини третьої ст. 492 КЗпП власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Під «вивільненням»працівника слід розуміти припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставах, визначених п.1 ст. 40 КЗпП, а саме у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

Аналогічна за змістом норма зафіксована в абз. 1 п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якої при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Згідно наказу № 17к від 18 лютого 2009 року вказані вище працівники були звільнені у звязку із скороченням штату працівників, тобто з ініціативи роботодавця.

Зазначена норма Закону України «Про зайнятість населення»- є обов'язковою в усіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України. Винятків із цього правила законодавством не передбачено.

У той же час, відповідачем в порушення п. 5 ст. 20 Закону № 803 не повідомлено позивача за два місяця про вивільнення вищевказаних працівників шляхом подання звіту за формою № 4-ПН (план), а також про кількість фактично вивільнених працівників шляхом подання звіту за формою № 4-ПН (факт.

Абзацом 2 пункту 5 статті 20 Закону № 803 встановлено, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Під час проведення перевірки, відповідач надав довідки про нараховану заробітну плату за рік (з березня 2008 року по лютий 2009 року) вивільнених працівників, з яких вбачається, що:

доходи ОСОБА_10 за вказаний період становили 14008,00 грн. (а.с. 21);

доходи ОСОБА_6 за вказаний період становили 10566,22 грн. (а.с. 22);

доходи ОСОБА_15 за вказаний період становили 10005,29 грн. (а.с. 23);

доходи ОСОБА_16 за вказаний період становили 6809,70 грн. (а.с. 24);

доходи ОСОБА_7 за вказаний період становили 25662,05 грн. (а.с. 25);

доходи ОСОБА_8 за вказаний період становили 18087,51грн. (а.с. 26);

доходи ОСОБА_9 за вказаний період становили 14210,67 грн. (а.с. 27);

доходи ОСОБА_11 за вказаний період становили 17089,79 грн. (а.с. 28);

доходи ОСОБА_12 за вказаний період становили 13565,46 грн. (а.с. 29);

доходи ОСОБА_13 за вказаний період становили 15904,02 грн. (а.с. 30);

доходи ОСОБА_14 за вказаний період становили 13472,11 грн. (а.с. 31).

При цьому, відповідно до п. 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 47 від 24.06.1991 року, Інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені ст. 5 і ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»і за недодержання вимог ст.8 і ст.18 зазначеного Закону.

З вищенаведеного вбачається, що субєктом владних повноважень правомірно винесено припис про стягнення з відповідача економічних санкцій у розмірі 159380,91 грн., що дорівнює сумарному розміру річної заробітної плати вищенаведених працівників.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що повідомлення про звільнення вказаних осіб направлено своєчасно, оскільки наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення»було затверджено форми Звітів, які мають подаватись підприємствами, установами, організаціями, їх структурними підрозділами та філіями, незалежно від форм власності у зв'язку зі звільненням працівників, що обумовлене змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, зокрема:

- форма звітності №4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників»;

- форму звітності №4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників».

Таким чином, відповідно до положень ст. 492 КЗпП, п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»та положень наказу Міністерства праці та соціальної політики України №420 від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», роботодавцем подаються до державної служби зайнятості за місцем реєстрації роботодавців інформація про звільнення працівників в такі строки та в такій формі:

- не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників - форма звітності №4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників»;

- десятиденний термін після фактичного вивільнення працівників - форма звітності №4-ПН (план) «Звіт про фактичне вивільнення працівників».

Водночас, як було встановлено в судовому засіданні, що не спростовується відповідачем, вказані форми звітності ним не подавались до державної служби зайнятості за місцем реєстрації Східно-української геофізичної розвідувальної експедиції.

Лист Східно-української геофізичної розвідувальної експедиції № 584 від 23.04.2009 року, поданий через 2 місяці після звільнення працівників, належним повідомленням про заплановане звільнення працівників вважатись не може.

Таким чином, економічні санкції за порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»у розмірі 159380,91 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Пунктом 6 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюється законодавством України.

При цьому, відповідно до пп. «л»п. 8 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №47 від 24.06.1991 року, Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Несплата відповідачем вказаної суми наносить суттєвої шкоди державі, так як перешкоджає у повному обсязі Полтавському районному центру зайнятості забезпечувати фінансування заходів по працевлаштуванню та соціальному захисту вивільнюваних працівників у передбачених законодавством випадках.

Беручи до уваги те, що суму штрафу у розмірі 159380,91 грн. за порушення ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього зазначеної заборгованості підтверджується матеріалами справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»(ідентифікаційний номер 01432761; адреса: м. Київ, вул. Софії Перовської, 10) на користь Полтавського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 21061448, адреса: 36037, м. Полтава, вул. Леніна, 3, р/р 37171161903202 в ГУДКУ в Полтавській області, код 831019, ЗКПО 21061448) суму штрафу у розмірі 159380,91 гривень (сто пятдесят девять тисяч триста вісімдесят грн. 91 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 20 лютого 2012 року.