Ухвала суду № 22117491, 16.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

16 лютого 2012 року                                                                       № 2а-16722/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Флайт Інвест Сервіс»

простягнення штрафних санкцій, - В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Флайт Інвест Сервіс»штрафних санкцій, застосованих до відповідача рішеннями від 09.11.2010 року №0004452330 в розмірі 1360,00 грн. та №0004442330 в розмірі 3400,00 грн., всього на загальну суму 4760,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем у добровільному порядку не сплачені фінансові санкції визначені податковою інспекцією, що і стало підставою для звернення ДПІ у Святошинському районі м. Києва до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2012 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків, а саме, позивачу необхідно було навести обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

02 грудня 2011 року позивач направив до суду заяву, в якій зазначає про дотримання ним шестимісячного строку звернення до суду, оскільки в даному випадку повинна бути застосована спеціальна норма, що діяла на момент спірних правовідносин, а саме, положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими визначено строк позовної давності 1095 днів.

З метою з’ясування питання щодо обґрунтованості доводів ДПІ у Святошинському районі м. Києва, наведених в заяві про поновлення строку звернення до суду, який позивач не вважає пропущеним, суддя своєю ухвалою від 05 грудня 2011 року відкрив провадження у справі та призначив до розгляду в судовому засіданні. Явка уповноважених представників сторін визнана судом обов’язковою.

12 січня 2012 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Судове засідання, призначене на 12 січня 2012 року відкладено на 26 січня 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові. При цьому, представник позивача наполягав на дотриманні позивачем строку звернення до суду із даним позовом з огляду на вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Податкового кодексу України чинного на день звернення до суду.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час і місце його проведення повідомлявся у відповідності із вимогами ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України за адресою, наявною в матеріалах справи. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за зазначеною адресою вибули». Враховуючи, що кореспонденція суду не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин, суд вважає, що вона вручена належним чином.

З огляду на неявку в судове засідання сторони у справі, яка на підставі частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України визнана судом належним чином повідомленою про день, час і місце проведення судового засідання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду із даним позовом для ДПІ у Святошинському районі м. Києва слугував факт несплати товариством штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим органом у рішеннях від 09.11.2010 року №0004452330 та №0004442330.

Наведені рішення прийняті ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі акта перевірки дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №0874/26/57/23/35977890 від 22.10.2010 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Флайт Інвест Сервіс»вимог пункту 9 статті 33 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(рішення №0004452330 від 09.11.2010 року) та статті 152 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(рішення №0004442330 від 09.11.2010 року).

Вказані порушення мали місце 22 –25 жовтня 2010 року.

Штрафні санкції застосовані до відповідача рішенням №0004452330 від 09.11.2010 року у розмірі 1360,00 грн. згідно ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і рішенням №0004442330 від 09.11.2010 року у розмірі 3400,00 грн. відповідно до ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Застосовані на підставі наведених норм штрафні санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України), оскільки згідно з ст.ст.14, 15 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні господарських операцій та за порушення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, не входять до складу загальнодержавних чи місцевих податків, тому дані штрафні санкції не є податковим зобов’язанням.

Відповідно до першого абзацу преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та з приводу застосування штрафних (фінансових) санкції на підставі наведених законів, а також щодо стягнення таких санкцій у судовому порядку у зв’язку з непогашенням їх у добровільному порядку.

Відтак, і строки давності, визначені в статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до позовів податкового органу про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій не можуть бути застосовані.

Щодо посилань представника позивача на положення Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Податковий кодекс України (надалі –ПК України) набрав чинності з 01 січня 2011 року і відповідно до закріплених в статті 1 положень сфера його дії розповсюджується на відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, Кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

В своєму рішенні Конституційний суду України зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Податковий кодекс України не містить вказівки про надання йому зворотної сили в часі щодо правовідносин у зв’язку із застосуванням санкцій, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»і на процедуру їх стягнення в судовому порядку, відтак, положення ПК України розпочали свою дію з моменту набрання цим актом чинності –з 01.01.2011 року.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 24.11.2011р. № 2198/11/13-11 зазначає, що зміст правовідносин, зокрема прав та обов’язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Вищий адміністративний суд України і Верховний Суд України у своїх рішеннях зазначають про необхідність урахування строків звернення до адміністративного суду, встановлених саме статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про стягнення санкцій, нарахованих відповідно рішень податкової інспекції прийнятих на підставі і за порушення вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(ВАСУ: ухвала від 22.04.2010р. у справі К-15217/08; ухвала від 18.01.2011р. у справі К-21964/07; ухвала від 04.03.2010 року у справі К-9283/07; ухвала від 28.01.2010 року у справі К-39337/09; інформаційний лист від 20.07.2010 №1112/11/13-10. ВСУ: №21-28а10 від 22.04.2010 р.; №21-32а11 від 16.05.2011 року).

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції як на момент застосування штрафних санкцій, так і на день звернення позивача до суду із даним позовом) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, про стягнення штрафних санкцій, застосованих позивачем рішеннями від 09 листопада 2010 року податкова інспекція звернулася з адміністративним позовом лише в 14 листопада 2011 року (через більше ніж 1 рік), тобто з пропуском строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, а саме, існування обставини, які є об’єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду позивачем не надано.

Доводи позивача, викладені в заяві про поновлення пропущеного строку на увагу не заслуговують, оскільки не ґрунтуються на законодавстві, яким регулюються спірні правовідносини.

Згідно ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 17.11.2011 р. № 4054-VI, що набрав чинності 31.12.2011 року) закріплено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ч.1 ст.100 КАС України). Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч.2 ст.100 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент винесення даної ухвали), якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

З огляду на встановлений на підставі наявних в матеріалах справи доказів і з врахуванням положень законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, факт невчасного звернення податкового органу до суду із даним позовом, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду і відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку.

Керуючись ст.ст.99, 100, ч.6 ст.128, 162, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, –

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва відмовити.

Залишити без розгляду позовну заяву Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флайт Інвест Сервіс»про стягнення штрафних санкцій, визначених у рішеннях від 09.11.2010 року №0004452330 та №0004442330.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст.185-187 КАС України.

          Суддя                                                             Н.А. Добрівська