Постанова № 22117284, 21.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2012 року <Час проголошення >№ 2а-12717/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2011р., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2011р. №1201701/35334.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято не обґрунтовано, а тому є такими, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято правомірно та з урахуванням всіх обставин, встановлених під час перевірки.

В судовому засіданні 16.02.2012р. судом постало на обговорення питання щодо можливості переходу по справі у письмове провадження.

Представник позивача не заперечив. Відповідач в судове засідання не зявився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено перевірку позивача за результатами якої 28.07.2011р. складено акт №4363/17/2703703530 про результати камеральної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. (далі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 21.05.2003р.

На підставі встановленого порушення відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 17.08.2011р. №1201701/35334, яким за порушення п.п. 9.6.2 п. 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачу визначено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 358500,00грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідно до поданої до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва декларації про доходи за 2010 рік, позивачем понесені витрати на придбання корпоративних прав унітарного приватного підприємства «Фінансова компанія «ВЕКТОР»(код ЄДРПОУ 36087154) та отриманий з їх продажу дохід на суму 2390000,00грн.

Сума отриманого доходу з продажу корпоративних прав виникла у позивача на підставі укладеного ним з Іноземним підприємством «АЛЬФА КОНСАЛТІНГ»договору купівлі - продажу прав Власника унітарного приватного підприємства «Фінансова компанія «ВЕКТОР»від 03.02.2010р.

Виконання вказаного договору підтверджується копіями заяви ОСОБА_1 від 04.02.2010р. та платіжними дорученнями №121 від 04.06.2010р. на суму 1034000,00грн., №135 від 09.06.2010р. на суму 256000,00грн. та №86 від 20.04.2010р. на суму 1100000,00грн., які наявні в матеріалах даної справи.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем зроблено висновок, що ОСОБА_1 занижений оподатковуваний дохід на суму 2390000,00грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 385500,00грн., оскільки розрахункові документи (касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках) на попереднє придбання корпоративних прав унітарного приватного підприємства «Фінансова компанія «ВЕКТОР»в поданій позивачем декларації за 2010 рік відсутні.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.06.2009р. між позивачем та громадянкою ОСОБА_2 укладено Договір купівлі - продажу прав Власника унітарного приватного підприємства «Фінансова компанія «ВЕКТОР», відповідно до якого продавець (ОСОБА_2) зобовязується передати покупцеві (ОСОБА_1), а покупець зобовязується прийняти та оплатити права Власника унітарного приватного підприємства «Фінансова компанія «ВЕКТОР». Статутний капітал становить 2390000,00грн.

20 листопада 2009 року між позивачем та громадянкою ОСОБА_2 укладена Додаткова угода №1 до Договору купівлі - продажу прав Власника унітарного приватного підприємства «Фінансова компанія «ВЕКТОР»від 01.06.2009р.

Виконання вказаних договорів підтверджується копіями Розписок №3 від 09.06.2010р. на суму 256000,00грн., №2 від 07.06.2010р. на суму 1030000,00грн., №1 від 20.04.2010р. на суму 1100000,00грн. та №4 від 09.06.2010р. на суму 4000,00грн., які наявні в матеріалах даної справи.

Таким чином, розрахунки за договором купівлі-продажу від 01.06.2009р. проводились між продавцем і покупцем - фізичними особами.

Відповідно до статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Пунктом 1.2 Постанови Національного Банку України від 15.12.2004р. № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N40/10320 розрахунковий документ це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Проаналізувавши законодавство України, суд приходить до висновку, що розрахунки між фізичними особами, які не здійснюють підприємницьку діяльність та не є фізичними особами підприємцями не вимагають надання розрахункових документів, в таких випадках документами, що підтверджують ціну товару та реальність її оплати є договір купівлі-продажу та акт виконаних робіт до договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.п. 9.6.2. п. 9.6. статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з його придбанням. Під придбанням інвестиційного активу вважаються й операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Таким чином, з доданих до Декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або за інший періоду звітного року документів, судом вбачається, що корпоративні права Власника унітарного приватного підприємства «Фінансова компанія «ВЕКТОР»придбавалися позивачем, як фізичною особою на підставі договорів купівлі продажу прав Власника унітарного приватного підприємства «Фінансова компанія «ВЕКТОР»з їх власником також фізичною особою, і розрахунки між сторонами здійснювалися готівкою.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність винесення Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва податкового повідомлення рішення від 17.08.2011р. №1201701/35334, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У звязку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення з бюджету судового збору, суд не присуджує понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 17.08.2011р. №1201701/35334.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 21.02.2012р.

Суддя В.В. Амельохін