Постанова № 22117276, 13.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2012 року 11:27 № 2а-14324/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Рудюка В.В.,

від відповідача: Уголькова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного малого підприємства «Квант А»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001262306 від 09 вересня 2011 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось з позовом Приватне мале підприємство «Квант А” (далі позивач, ПМП «Квант А»), з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) по визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001262306 від 09 вересня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у червні-липні 2009 року та травні-липні 2010 року у розмірі 58066,00 грн., сформованого за наслідками господарських операцій з ТОВ «Моней Фарм», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Моней Фарм», яке на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що отримані від ТОВ «Моней Фарм»результати робіт були використані позивачем у власній господарській діяльності, операції між позивачем та ТОВ «Моней Фарм»є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного з вказаним контрагентом, є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Позивач звертав увагу суду на те, що висновок відповідача про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються. Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання ТОВ «Моней Фарм»податкових зобовязань.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 58066,00 грн., сформованого за наслідками операцій з ТОВ «Моней Фарм», оскільки фактично господарських операцій не відбувалося, що свідчить про протиправність такого правочину, укладеного з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобовязань.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач ПМП «Квант-А»(код ЄДРПОУ 20573270) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 13.06.1997 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 11299932 від 04.10.2011 року ( том ІІ, а.с. 13).

Як вбачається матеріалами справи, у період з 15.08.2011р. по 19.08.2011р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ПМП «Квант А»стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Моней Фарм»(код ЄДРПОУ 36010626) за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 409/1-23-60-20573270 від 29.08.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) том І, а.с. 9-19.

09 вересня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення форми № 000001262306, яким позивачу, за порушення пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 72583,00 грн., з яких 58066,00 грн. основного платежу та 14517,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 8).

Доказів оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку позивач суду не надав.

Під час перевірки було встановлено, що ПМП «Квант А»в податкових декларації за червень-липень 2009 року та травень-липень 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 58066, 00 гривень, сплаченого у складі вартості робіт (послуг) на користь ТОВ “Моней Фарм ”(ЄДРПОУ 36010626), яке згідно даних податкової звітності (форма 1-ДФ) мало чисельність працюючих у кількості чотирьох осіб протягом 2009 року та жодної особи протягом 2010 року, на балансі підприємства було відсутнє виробниче обладнання, транспортні засоби, що свідчить про відсутність у контрагента ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а отже ставить під сумнів факт здійснення ТОВ «Моней Фарм»задекларованого основного виду діяльності.

Крім того, в Акті перевірки вказано, що згідно інформації, наданої ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, було порушено кримінальну справу за фактом створення ТОВ «Моней Фарм»з метою прикриття незаконної діяльності, тобто скоєння фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про порушення ПМП «Квант А»пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за червень 2009 року на суму 19513,00 грн., за липень 2009 року на суму 11740,00 грн., за травень 2010 року на суму 5544,00 грн., за червень 2010 року на суму 12988,00 грн., за липень 2010 року - 8281,00 грн., що у сукупності становить 58066,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПМП «Квант А»(Замовник) та ТОВ «Моней Фарм»(Виконавець) було укладено Договір на виконання робіт № 2009/2-04 від 15 квітня 2009 року, відповідно до якого Виконавець зобовязувався виконати на користь Замовника допоміжні будівельно-монтажні роботи на обєктах Замовника у відповідності з діючими технічними нормами, а Замовник в свою чергу зобовязувався оплатити вартість робіт згідно протоколів договірної ціни та актів виконаних робіт (п.1.1, п. 2.1) - том І, а.с. 22-23.

У відповідності до п. 2.1 Договору між сторонами було складено та погоджено Протокол договірної ціни та Технічне завдання по додатковим будівельно-монтажним роботам систем сигналізації та протипожежного захисту в приміщенні адміністративної будівлі Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 38-44 (том 1, а.с.29-35).

На виконання договору № 2009/2-04 від 15.04.2009 р., укладеного між ПМП «Квант А»та ТОВ «Моней Фарм», останнім були виконані роботи, визначені у Технічному завданні, що підтверджується актами прийомки виконаних робіт: від 25 червня 2009 року на суму 25622, 40 грн. (ПДВ- 4270,40 грн.), від 19 червня 2009 року на суму 21003, 84 грн. (ПДВ 3500, 64 грн.), за червень 2009 року на суму 21404, 28 грн. (ПДВ- 3567,38 грн.), від 22 червня 2009 року на суму 24378, 06 (ПДВ 4063, 01 грн.), від 14 липня 2009 року на суму 21880,70 грн. (ПДВ- 4313, 45 грн.), від 20 липня 2009 року на суму 22502,10 грн. (ПДВ- 3750,35 грн.), від 17 липня 2009 року на суму 22056, 15 грн. (ПДВ- 3676,03 грн.), від 16 червня 2009 року на суму 24667, 02 грн. (ПДВ- 4111,17 грн.) - том І, а.с. 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57.

Загальна вартість робіт, виконаних ТОВ «Моней Фарм»за договором № 2009/2 від 15.04.2009 року, склала 183874,55 грн., в тому числі податок на додану вартість 31270,00 грн.

За наслідками виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ «Моней Фарм»були виписані на користь ПМП «Квант А»податкові накладні: № 41 від 25.06.2010 року на суму 25622,40 грн., в тому числі ПДВ 4270,40 грн., № 34 від 19.06.2011 року на суму 21003,84 грн., в тому числі ПДВ 3500,64 грн., № 42 від 26.06.2009 року на суму 21404,28 грн., в тому числі ПДВ 3567,38 грн., № 46 від 22.06.2009 року на суму 24378,06 грн., в тому числі ПДВ 4063,01 грн., № 82 від 14.07.2009 року на суму 25880,70 грн., в тому числі ПДВ 4313,45 грн., № 200701 від 20.07.2009 року на суму 22502,10 грн., в тому числі ПДВ 3750,35 грн., № 170701 від 17.07.2009 року на суму 22056,15 грн., в тому числі ПДВ 3676,03 грн., № 3512 від 26.06.2009 року на суму 24667,02 грн., в тому числі ПДВ 4111,17 грн. (том І, а. с. 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 57).

Вказані суми податку на додану вартість були віднесені до складу податкового кредиту ПМП «Квант А»за червень 2009 року та липень 2009 року, що підтверджується відповідними податковими деклараціями (том І, а.с. 65-66, 73-74).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ПМП «Квант А»та ТОВ «Моней Фарм»за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 38 від 30 червня 2009 року на суму 25622,40 грн., № 327 від 02 липня 2009 року на суму 21003, 84, № 308 від 26 червня 2009 року на суму 21404,28 грн., № 312 від 30 червня 2009 року на суму 24378,06 грн., № 353 від 16 липня 2009 року на суму 25880,70 грн., № 362 від 21 липня 2009 року на суму 22502,10 грн., № 361 від 21 липня 2009 року на суму 22056,15 грн., № 326 від 02 липня 2009 року на суму 24667,02 грн.(том І, а. с. 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 58 ).

17 березня 2010 року ПМП «Квант А»(Замовник) та ТОВ «Моней Фарм»(Виконавець) було укладено Договір на виконання робіт № 2010-10/3, відповідно до якого Виконавець зобовязується виконати на користь Замовника допоміжні будівельно-монтажні роботи на обєктах Замовника у відповідності з діючими технічними нормами, а Замовник в свою чергу зобовязується оплатити вартість робіт згідно протоколів договірної ціни та актів виконаних робіт (п.1.1, 2.1) (том І, а.с. 75-76).

У відповідності до п. 2.1 Договору між сторонами було складено та погоджено Протокол договірної ціни та Технічне завдання по додатковим будівельно-монтажним роботам в приміщенні Районного центру зайнятості за адресою: смт. Новотроїцьке Херсонської області, вул. Леніна, 61, Будівельні роботи (том 1, а.с.82-87).

На виконання договору № 2010-10/3 від 17.03.2010 р., укладеного між ПМП «Квант А»та ТОВ «Моней Фарм», останнім були виконані роботи визначені у Технічному завданні, що підтверджується актами прийомки виконаних робіт: від 11 травня 2010 року на суму 12004, 20 грн. (ПДВ- 2000,70 грн.), від 17 травня 2010 року на суму 21260, 40 грн. (ПДВ- 3543,40 грн.), від 28 червня 2010 року на суму 25448, 76 грн. (ПДВ 4241, 46 грн.), від 02 червня 2010 року на суму 28925, 70 грн. (ПДВ- 4820,95 грн.), від 25 червня 2010 року на суму 23551, 50 (ПДВ 3925, 25 грн.), від 12 липня 2010 року на суму 49688,10 грн. (ПДВ - 8281, 35 грн.) - том І, а.с. 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57.

Загальна вартість робіт, виконаних ТОВ «Моней Фарм»за договором № 2010-10/3 від 17.03.2010 року, склала 160858,66 грн., в тому числі податок на додану вартість 26813,00 грн.

За наслідками виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ «Моней Фарм»були виписані на користь ПМП «Квант А»податкові накладні: № 110502 від 11.05.2010 року на суму 12004,20 грн., в тому числі ПДВ 2004,20 грн., № 170502 від 17.05.2010 року на суму 21260,40 грн., в тому числі ПДВ 3543,40 грн., № 280601 від 28.06.2010 року на суму 25448,76 грн., в тому числі ПДВ 3500,64 грн., № 020601 від 02.06.2010 року на суму 28925,70 грн., в тому числі ПДВ 4820,95 грн., № 120701 від 12.07.2010 року на суму 49688,10 грн., в тому числі ПДВ 8281,35 грн. (том І, а. с. 89, 92, 95, 98, 101, 104).

Вказані суми податку на додану вартість були віднесені до складу податкового кредиту ПМП «Квант А»за відображені в Додатку № 5 (розшифровки податкових зобовязань податкового кредиту в розрізі контрагентів) за травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року (том І, а.с. 112-113, 120-121,128-129).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ПМП «Квант А»та ТОВ «Моней Фарм»за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 326 від 14 травня 2010 року на суму 12004,20 грн., № 809 від 20 травня 2010 року на суму 21260,40 грн., № 899 від 30 червня 2010 року на суму 25448, 76, № 841 від 03 червня 2010 року на суму 28925,70 грн., № 898 від 30 червня 2010 року на суму 23551,50 грн., № 373 від 14 липня 2010 року на суму 49688,10 грн.(том І, а. с. 90, 93, 96, 99, 102, 105).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції (в т.ч. зясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПМП «Квант А»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень 2009 року та травень, червень, липень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Моней Фарм», які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням (оплатою) робіт.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в червні, липні 2009 року, травні,червні, липні 2010 року, приймання-передача робіт відбулася в тому ж податковому періоді, що підтверджується актами виконаних робіт, то в силу приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право ПМП «Квант А»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у червні, липні 2009 року та травні,червні, липні 2010 року.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Моней Фарм»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100130902 від 28.07.2008 р. (том ІІ, а.с. 41), та інформацією, наданою на запит суду ДПІ у Соломянському районі м. Києва (лист від 27.10.2011 р. № 15251/9/10-015), де перебуває на обліку вказане підприємство (том ІІ, а.с. 40).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 2263/10-20-010 від 31.01.2011 року свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Моней Фарм»було анульовано з 26 січня 2011 року (том 2, а.с. 42).

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних на користь позивача (червень, липень 2009 року та травень - липень 2010 року) вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Моней Фарм»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

На переконання суду, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Відтак, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Моней Фарм»не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані останнім до моменту прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (том І, а. с. 40, 43, 46, 49, 52, 55, 57а, 89, 92, 95, 101, 104), відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення вказаних податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи довідка № 11654530 від 08.11.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Моней Фарм»станом на момент здійснення господарських операцій з ПМП «Квант А»зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІІ, а.с. 80-84).

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру, станом на момент здійснення господарських операцій інформація про відсутність ТОВ «Моней Фарм»за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не вносилась; товариство не було ліквідоване, його діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь - яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.10.11 року № 11299932 до основних видів діяльності ПМП «Квант А»належать: “Монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації, монтаж анте ”(45.31.2), “Будівництво Будівель” (45.21.1), “Монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря ”(45.33.1), “Діяльність у сфері інжинірингу”(74.20.1), “Електромонтажні роботи” (45.31.0), “Водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи ”(45.33.2), “Інші електромонтажні роботи ”(45.34.2), “Монтаж електропроводки і арматури ”(45.31.1) (том ІІ, а.с. 13-15).

Як встановлено під час розгляду справи, ПМП «Квант А»має ліцензію серії АВ № 515165 на провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури згідно переліку робіт, вказаного в додатку до ліцензії на будівельну діяльність, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві строком дії до 11.05.2015 р., та ліцензію серії АВ № 518612 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану обєктів, видану Державним Департаментом пожежної безпеки МНС України (том ІІ, а.с. 10-12).

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Моней Фарм», фактично замовлялись ПМП «Квант А»з метою виконання ним зобовязань за договором підряду, укладеним з Херсонським обласним центром зайнятості та контрактом субпідряду, укладеним з ВАТ трест «Київміськбуд-6», в яких позивач виступав виконавцем будівельно-монтажних робіт.

Так, згідно договору підряду № 4-Б-2008/17 від 28.10.2008 року, укладеного з Херсонським центром зайнятості (Замовник), позивач зобовязувався збудувати та здати до 31 березня 2010 року будівлю та споруди для Новотроїцького районного центру зайнятості Херсонської області відповідно до проектно-кошторисної документації, а Замовник зобовязується надати Підрядникові (ПМП «Квант А») будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти обєкт та оплатити виконані роботи (п. 1.1, п. 2.1), при цьому Підрядник має право на залучення до виконання договору підряду третіх осіб (п. 4.3.1) том І, а.с. 197-202.

Додатковою угодою № 276 до Договору № 4-Б-2008/17 від 28.10.2008 року сторони погодились збільшили граничні строки здачі обєкту до 40 квітня 2012 року (том І а.с. 203).

При цьому слід зазначити, що місце розташування обєкту, на якому проводились будівельні роботи та терміни виконання будівельних робіт, зазначені у договорі підряду № 4-Б-2008/17 від 28.10.2008 року, укладеного між Херсонським центром зайнятості та ПМП «Квант А», повністю збігається з адресою обєкту та термінами надання будівельно-монтажних послуг, зазначених у договорі № 2010-10/3 від 17.03.2010 р., укладеного між ПМП «Квант А»та ТОВ «Моней Фарм».

На підтвердження реальності виконання зобовязань, обумовлених вищевказаним договором, суду було надано проміжний Акт виконання-приймання робіт за серпень 2010 року, який був підписаний між замовником (Херсонським центром зайнятості) та підрядником (ПМП «Квант А») у серпні 2010 року, на підставі чого Замовником була виписана податкова накладна № 359 від 06.09.2010 року на користь ПМП «Квант А»та проведений розрахунок між сторонами договору, що відображено у досліджених судом матеріалах справи (том І, а.с. 222-240, том ІІ, а.с. 89-91).

Згідно Контракту субпідряду № М2/06-01/02 від 12.04.2006 року, укладеного з Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-6» (Генпідрядник), ПМП «Квант А»(Субпідрядник) зобовязувався виконати за замовленням Генпідрядника, будівельно-монтажні роботи на обєкті: адміністративна будівля Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, розташованої на проспекті 40-річчя Жовтня, 38-44, відповідно до проектно-кошторисної документації та цього Контракту, здати виконані роботи Генпідряднику, ліквідувати недоробки і дефекти, що виявлені в ході приймання робіт або в період гарантійної експлуатації обєкта, а Генпідрядник зобовязувався прийняти виконані роботи у Субпідрядника та своєчасно їх оплатити відповідно до умов контракту (п. 1.1, 1.2) - том І а.с. 130-135.

При цьому слід зазначити, що обєкт, на якому ПМП «Квант А»проводились будівельні роботи, та терміни виконання будівельних робіт, зазначених у контракті субпідряду № М2/06-01/02 від 12.04.2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-6»та ПМП «Квант А», повністю збігається з адресою обєкту та термінами надання будівельно-монтажних послуг, визначених у договорі № 2009/2-04 від 15.04.2009 р., укладеному між ПМП «Квант А»та ТОВ «Моней Фарм».

Виконання робіт на підставі вищевказаного контракту було оформлено шляхом підписання актів приймання виконаних робіт між Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-6»та ПМП «Квант А», які були підписані між генпідрядником та субпідрядником протягом 2009-2010 років, на підставі чого ПМП «Квант А»були виписані податкові накладні на користь контрагентів, а останніми проведений розрахунок за виконаний обсяг робіт, що відображено у досліджених судом матеріалах справи (том І, а. с. 157-195, том ІІ, а. с. 88-93).

Згідно ст.ст. 837, 838 Цивільного Кодексу України договір підряду передбачає зобовязання однієї сторони (підрядника) на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник при цьому зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи, у цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник.

Зі змісту вказаних вище договорів, укладених між ПМП «Квант А»та Херсонським обласним центром зайнятості і ВАТ «Київміськбуд-6», не вбачається будь-яких застережень щодо можливості залучення підрядником третіх осіб до виконання підрядних робіт.

В матеріалах справи також наявна Довідка від ІТЦ «Сигнал», яке є субпідрядником ПМП «Квант А»по виконанню будівельно-монтажних робіт у ВАТ трест «Київміськбуд»по визначеному у контракті субпідряду № М2/06-01/02 від 12.04.2006 року обєкту, згідно якої ІТЦ «Сигнал»не заперечує проти виконання допоміжних будівельно-монтажних робіт на даному обєкті ТОВ «Моней Фарм»в другому та третьому кварталі 2009 року (том І а.с. 196).

Проаналізувавши вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем було залучено ТОВ «Моней Фарм»в якості субпідрядника для вчасного виконання обсягів робіт, покладених на позивача згідно договорів, укладених з замовниками ВАТ трест «Київміськбуд-6»та Херсонським обласним центром зайнятості.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11300008 від 04.10.2011 до основних видів діяльності ТОВ «Моней Фарм»належать: “Діяльність у сфері інжинірингу” (74.20.1), “Будівництво Будівель” (45.21.1), “Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту”(51.19.0), “Інші види оптової торгівлі”(51.90.0), “Консультування з питань комерційної діяльності та управління” (74.14.0), тощо (том ІІ а.с. 1-3).

На запит суду Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві листом від 18.10.2011 року № 7/26-7510/12 було повідомлено, що ТОВ «Моней Фарм»було видано ліцензію на здійснення господарської діяльності, повязану із створенням обєктів архітектури серії АВ № 459079 від 07.04.2009р. терміном дії до 07.04.2012 р., а також було надано суду копію зазначеної ліцензії разом із додатками (том ІІ, а.с. 34-38), що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосубєктності, необхідної для здійснення даного виду господарської діяльності виконання будівельних робіт.

Враховуючи вказані вище договори про виконання будівельно-монтажних робіт та вид діяльності позивача і його контрагента, з огляду на характер виконаних ТОВ «Моней Фарм»робіт та надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Моней Фарм»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище роботи були використанні ПМП «Квант А»у власній господарській діяльності.

З приводу висновків акту перевірки про встановлений факт недекларування ТОВ «Моней Фарм»податкових зобовязань за березень-липень 2010 року на суму 11155253,28 грн., в результаті чого виникли розбіжності між податковими зобовязаннями ТОВ «Моней Фарм»та податковим кредитом контрагентів покупців суд зазначає наступне.

Підставою для вказаного висновку стало неподання ТОВ «Моней Фарм»до ДПІ у Соломянському районі м. Києва декларацій по податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень 2010 року.

Про суд не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року по справі № 2а-18220/10/2670 визнано протиправним дії Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва, що полягали у неприйнятті у ТОВ «Моней Фарм»податкових декларацій з податку на додану вартість та зобовязано прийняти та провести декларації з податку на додану вартість ТОВ «Моней Фарм»за звітні місяці березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-18220/10/2670 було скасовано вказане рішення в частині визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Соломянському районі м. Києва, що полягали у неприйнятті у ТОВ «Моней Фарм»податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди квітень 2010 року, червень 2010 року. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року - залишено без змін (том ІІ, а.с. 103-111).

Окрім того, згідно інформації, наданої на запит суду ДПІ у Соломянському районі м. Києва (вих. № від 28.11.2011 р.), декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, червень, липень 2010 року ТОВ «Моней Фарм»були подані (том ІІ, а.с. 114). При ознайомленні з вказаними деклараціями судом встановлено, що ТОВ «Моней Фарм»були задекларовані податкові зобовязання з ПДВ за наслідками взаємовідносин з МПМ «Квант А»(том ІІ, 115-118, 119-120, 121-126, 129-134), однак податкова декларація за червень 2010 року визнана недійсною.

Вказаним спростовуються висновки відповідача стосовно недекларування ТОВ «Моней Фарм»податкових зобовязань за липень 2009 року, травень, липень 2010 року.

Стосовно визнання недійсною податкової декларації ТОВ «Моней Фарм»за червень 2010 року, а також можливого неподання останнім податкових декларацій протягом інших податкових періодів суд зазначає, що відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Статтями 1, 4 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе персональну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб , у тому числі на його контрагентів.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Виходячи з наведеного, порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відповідачем не було надано під час розгляду справи факт обізнаності позивача про можливі факти неподання контрагентом податкової звітності чи несплату податків.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Моней Фарм»найманих працівників, необхідних для виконання господарських зобовязань, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Моней Фарм»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цього підприємства.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Крім того, такі висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси тощо.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для надання переліку робіт, наданих ТОВ «Моней Фарм»позивачу, також слід зазначити що законодавство України не містить чітко визначених нормативів трудового ресурсу необхідного для виконання будівельно-монтажних робіт наданих позивачу.

Крім того, як зазначалось вище, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Також не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи № 71-00207 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України за фактом підроблення документів та за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме створення та придбання невстановленими особами субєктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Моней Фарм».

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем у свою чергу не надано доказів, що кримінальна справа № 71-00207 з обвинувальним висновком була передана до суду та вирішена судом по суті.

На переконання суду, порушення кримінальної справи за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, стосовно невстановлених осіб чи посадових осіб юридичної особи-контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не надано інформацію про наявність вироку по кримінальній справі, порушені відносно посадових осіб контрагента, в тому числі по кримінальній справі № 71-00207.

Постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ч. 3 ст.72 КАС України, натомість, обовязок доказування правомірності свого рішення покладений саме на відповідача, як на субєкта владних повноважень ( ст.71 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що порушення контрагентом позивача чи його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному субєкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Моней Фарм», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваного рішення ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Моней Фарм», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів, укладених позивачем з ТОВ «Моней Фарм».

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Моней Фарм»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а будівельно-монтажні роботи, що придбавалися позивачем у ТОВ «Моней фарм», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” Вищий адміністративний суд України зазначив: “…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року”.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Моней Фарм», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Моней Фарм»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПМП «Квант А»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за червень-липень 2009 року та травень-липень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак донарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 58066,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 14517,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ПМП «Квант А»підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 00001262306 від 09 вересня 2011 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства «Квант А» судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 20 лютого 2012 року.