Постанова № 22117213, 08.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2012 року 11:25 № 2а-17302/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Федоровій О.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 16.11.2011р. № 150),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 02.11.2011р. № 6768/9/10-114),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техарт»

до Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києві

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2011 року № 0007852302, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Техарт»(далі по тексту ТОВ «Техарт», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2011 року № 0007852302.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість було отримано підприємством лише в липні 2011 року, а тому підприємство не повинно здійснювати умовний продаж товарів та необоротних активів та нараховувати податкові зобовязання з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що в порушення вимог п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України позивач не здійснив умовний продаж товарів та необоротних активів, а тому донарахування спірним податковим повідомленням рішеннями суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях підтримав письмові заперечення та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Техарт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02 квітня 2009 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 02 квітня 2009 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої було складено Акт від 14 жовтня 2011 року № 2181/2302/36413671.

В ході перевірки було встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Техарт»було анульовано у звязку з внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, у звязку з чим в силу п. 184.7 ст. 184, підпункту 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, підпункту «а»п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України підприємство мало здійснити умовних продаж товарів та необоротних активів, визначивши податкові зобовязання, виходячи із звичайної ціни, з урахуванням порядку визначення бази оподаткування та податкових зобовязань згідно Податкового кодексу України, зокрема за датою оприбуткування коштів у касі платника податків.

Згідно форми № 3ВР-1 від 15 липня 2011 року за № 307679 «Звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та Книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)»встановлено, що загальна сума виручки підприємства склала 1945857, 29 грн., з яких лише з 555971, 11 грн. було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, а з суми 1389886, 18 грн. сума податку на додану вартість в розмірі 231647, 69 грн. в порушення вказаних норм визначена не була.

Крім того, підприємство мало здійснити умовний необоротних активів, які обліковуються на балансі у підприємства, балансовою вартістю 1181873, 00 грн. (додаток АМ до декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року) та нарахувати податкові зобовязання з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 196979, 00 грн., що підприємством виконано не було.

На підставі викладеного, в акті перевірки було зроблено висновок про порушення ТОВ «Техарт»вимог п. 184.7 ст. 184, підпункту 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, підпункту «а»п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, підпункту 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податкового зобовязання за червень 2011 року на 428627, 00 грн.

09 листопада 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі Акта перевірки прийняло податкове повідомлення рішення, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та абзацу другого п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 184.7 ст. 184, підпункту 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, підпункту «а»п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу, підпункту 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Техарт»збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 428627, 00 грн. основний платіж та 171, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 06 серпня 2011 року), яка визначає процедуру анулювання реєстрації платника податку, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобовязаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобовязання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 06 серпня 2011 року)).

Пунктом 184.2 ст. 184 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 06 серпня 2011 року) передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а»пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»- «и»пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

В силу підпункту «ж»п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 06 серпня 2011 року) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до п. 5, п. 5.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 978, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1400/18695 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Положення), яке розроблене відповідно до розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та інших нормативно-правових актів, анулювання реєстрації за ініціативою відповідного податкового органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б»- «и»пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б»- «и»пункту 1 цього розділу).

Податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Відповідно до підпункту 5.2.11 Положення рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, у випадку анулювання реєстрації на підставі підпункту «ж»пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.

Аналіз викладених норм, які діяли в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, в їх сукупності свідчать, що на платника податку було покладено обовязок здійснити умовний продаж товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобовязання у випадку анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість за його заявою.

При цьому суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»від 07 липня 2011 року № 3609-VI, який набрав чинності 06 серпня 2011 року, у пункті 184.7 ст. 184 слова «подання заяви»виключено.

Таким чином, лише з 06 серпня 2011 року Податковим кодексом України передбачено обовязок здійснення умовного продажу товарів та необоротних активів у випадку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість незалежно від того, ким було ініційовано таке анулювання.

В ході судового розгляду було встановлено, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва рішенням від 10 червня 2011 року № 494/29 було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Техарт»на підставі підпункту «ж»п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України у звязку з наявності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України запису про відсутність ТОВ «Техарт»за місцезнаходження, яке було отримано позивачем 25 липня 2011 року.

З огляду на те, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Техарт»відбулось з ініціативи податкового органу без заяви платника податку, суд дійшов висновку про те, що у позивача в силу чинного на той момент законодавства не було обовязку по здійсненню умовного продажу товарів та необоротних активів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та того, що відповідачем не була доведена правомірність визначення спірним податковим повідомленням рішенням суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 листопада 2011 року № 0007852302.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техарт»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києві від 09 листопада 2011 року № 0007852302.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова