Постанова № 22117096, 16.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2012 року 14:03 № 2а-297/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засіданні Гончарові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 17.10.2011 р. № 56)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 13.01.2012 р. № 234/9/10-008)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічне акціонерне товариство «Концерн «Фреш Ап»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Концерн «Фреш Ап» з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва, в якому, з урахуванням заяви про уточнення вимог від 18.01.2012 р., позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000612302 від 04.08.2011 року, яким позивачу збільшено грошові зобовязання за платежем «податок на додану вартість»на суму 211118 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними фінансовими санкціями за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Автекс ХІМ»за лютий 2011 року.

Позивач вважає зазначене рішення таким, що ухвалено всупереч вимогам Податкового кодексу України та вказує, що замовлені операції з виконання підрядних робіт фактично були виконані на обєкті, який належить позивачу, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, підстав вважати фіктивними/нікчемними спірні операції, про що зазначає ДПІ, не має, а отже, на думку позивача, у відповідача не було підстав для висновку про необґрунтованість формування позивачем спірної суми податкового кредиту.

Позивач зазначає, що фактично висновки ДПІ відносно порушень позивачем податкового законодавства ґрунтуються на аналізі взаємовідносин його контрагента (ПП «Автекс ХІМ») з іншою особою - ПП «Сіон-Пласт»(субпідрядник). При цьому, ці висновки ґрунтуються на неможливості проведення перевірки останнього з огляду на що ДПІ прийшла висновку про нездійснення спірних операцій. У той же час, позивач звертає увагу на те, що контрагентом позивача на запит суду надало первинні документи по взаємовідносинам з позивачем та, крім іншого надано відповідну ліцензію на право здійснення діяльності у будівельній сфері ПП «Сіон Пласт».

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що (1) позивач мав взаємовідносини з ПП «Автекс ХІМ», (2) згідно з Актом перевірки ПП «Автекс ХІМ»(від 06.05.2011 р. № 513/3-23-40), проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з питань перевірки відносин цього підприємства з ПП «Сіон-Пласт»та позивачем за лютий 2011 року, у ПП «Автекс ХІМ»встановлено наявність податкового кредиту, сформованого за рахунок ПП «Сіон-Пласт», (3) провести перевірку ПП «Сіон-Пласт»неможливо, однак у звязку з цим (4) ДПІ наполягає на тому, що (5) не підтверджено наявність продажу товарів (робіт, послуг) на користь ПП «Автекс ХІМ», що свідчить про те, що (6) правочини між контрагентом-постачальником здійснені без мети настання реальних наслідків. Відтак, як надалі вказує ДПІ (7) правочин (який саме не зазначається) є нікчемним, а отже відсутні підстави для формування податкового кредиту.

При цьому, Акт перевірки жодного разу не згадує за якою адресою проводилась перевірка місцезнаходження ПП «Сіон Пласт», до Акту не надано акту, де б було зафіксовано відсутність цього підприємства за місцезнаходженням.

Надалі ДПІ приходить до висновків, що (8) враховуючи неможливість придбання товарів (робіт/послуг) (яких в акті не зазначається), тож неможливий і їх продаж в подальшому на користь позивача за лютий 2011 року у звязку з нікчемністю правочину (в акті не зазначається якого).

Крім того, ДПІ без зазначення отримання джерел інформації вказує в акті перевірки, що у ДПІ відсутня інформація про наявні (не зазначено у кого) складські приміщення (для виконання стяжки полів, ремонтних робіт), наявність транспорту. Відтак, на думку ДПІ діяльність ПП «Сіон Пласт»здійснюється поза межами правового поля України, що, як випливає з Акту перевірки, в кінцевому результаті свідчить про порушення позивачем податкового законодавства.

Надалі, на стор. 9 акту перевірки та у запереченнях на позов ДПІ зазначає, що не можливо підтвердження податкового кредиту ПП «Автекс ХІМ»сформованого за рахунок ПП «Сіон Пласт».

У той же час, на стор. 9 акту зазначено, що ПП «Автекс ХІМ»задекларувало податкові зобовязання за відносинами з ПАТ «Концерн «Фреш Ап», які відображені в декларації з ПДВ. Однак, надалі (стор. 12 Акту), ДПІ зазначає, що ПП «Автекс ХІМ»не задекларувало податкові зобовязання, що (відсутність даних про декларування), як слідує з акту перевірки, є наслідком перевірки та вжитих ДПІ дій за її результатами, а загалом наведені висновки свідчать про суперечливість доводів в обґрунтування оскаржуваного рішення.

Загалом позиція ДПІ у цій справі сформована на відсутності у неї інформації відносно взаємовідносин контрагента позивача з іншою особою, внаслідок чого за висновком ДПІ, всі угоди по вхідним та вихідним операціям по ланцюгу контрагентів є і нікчемними і фіктивними одночасно (стор. 6 Акту).

Інших підстав в обґрунтування оскаржуваного рішення акт перевірки не містить.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 23.01.2012 року судом від контрагента позивача ПП «Автекс ХІМ»було витребувано первинні документи та документальні підтвердження щодо виконання спірних операцій, які надані суду з листом від 08.02.1012 року.

У той же час, витребувана зазначеною вище ухвалою у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (ухвала отримана ДПІ 24.01.2012 р.), податкова звітність зазначеного контрагента з ПДФО (відносно кількості працівників), з ПДВ (щодо декларування спірних операцій), з податку на прибуток (щодо наявності основних засобів, витрат, повязаних з виконанням спірних операцій), з екологічного податку (щодо наявності транспортних засобів) за період, що охоплює період спірних відносин та була витребувана для мети встановлення наявності у цієї особи ресурсів для виконання спірних операцій, не надана, у звязку з чим та з огляду на обмежені строки розгляду справи, справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.02.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Концерн «Фреш Ап»зареєстроване 06.01.1994 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією (код з ЄДР 00204429; адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18).

Позивач в кінцевому результаті є правонаступником ВАТ побутової хімії «Зоря».

На податковий облік позивача взято 06.01.1994 року за № 303. Позивач є платником ПДВ на підставі Свідоцтва від 06.05.2004 р.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за взаємовідносинами з ПП «Автекс ХІМ»(код з ЄДР 34866781) за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 22.07.2011 р. № 353-22-1-00204429.

Перевіркою встановлено порушення п. 46.1., 54.1., 185.1., 198.6., 201.1., 201.4., 201.6., 201.7. ПК України занижено податковий кредит на загальну суму 211118 грн. за лютий 2011 року. Мотиви і підстави таких висновків, які покладені в основу оскаржуваного рішення, викладені вище.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У взаємозвязку з вищенаведеним та щодо суті спірних операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.

18 січня 2011 року між позивачем та ПП «Автекс ХІМ»укладено договір № 180111, предметом якого є роботи по ремонту одноповерхових споруд, зокрема, по вул. Куренівській, 18 (підряд на поточний ремонт окремих приміщень). Строк виконання: січень лютий 2011 року. До цього договору надано Довідку ф. КБ-3 від 01.02.2011 р. про вартість виконаних підрядних робіт у розмірі 89580,60 грн. з ПДВ, щодо, зокрема, виконання робіт з часткової укладки цеглі, заміни даху шифером, покриття руберойдом, звукоізоляційні роботи, укладка гіпсокартону, укладка алюмінієвого профілю. Окрім цього, на виконання цього договору складено Акт ф. КБ-2в від 01.02.2011 р. приймання виконання зазначених підрядних робіт. На підставі наведеного, постачальником робіт складено податкову накладну № 4 від 01.02.2011 р. на 89580 грн. з ПДВ.

Щодо належності цього приміщення позивачу, останнім надано правовстановлюючі документи, які залучені до справи.

Окрім того, між наведеними особами укладено договір № 01/02 від 01.02.2011 р. на виконання підрядних робіт з поточного ремонту окремих приміщень за адресою м. Київ, вул. Куренівська, 18. До цього договору також надано довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 28.02.2011 р. на суму 307128 грн. з ПДВ, зокрема, що виконаних робіт з: звукоізоляційних робіт, укладки гіпсокартону, укладки алюмінієвого профілю, електромонтажні роботи, сантехнічні роботи, штукатурні роботи, малярні роботи, устройство полів (частковий ремонт). Окрім того, на виконання договору складено акт приймання виконаних підрядних робіт № ОУ-001 від 28.02.2011 р. На підставі наведеного постачальником видано податкову накладну № 5 від 28.02.2011 р.

03.02.2011 року зазначеними вище сторонами також укладено договір № 110203, предметом якого є підряд на стяжку полів по тій же адресі, що зазначено вище. До цього договору сторонами складено довідку про вартість виконаних робіт від 28.02.2011 р. вартістю 870000,00 грн., а саме робіт по стяжці полів по вул. Куренівській, 18 (1 поверх 1350 кв.м. та 2 поверх 1350 кв.м.). Сторонами складено також Акт № ОУ-001 від 28.02.2011 р. на суму виконаних робіт у розмірі 405000 грн. з ПДВ. Позивачу видано податкову накладну № 6 від 28.02.2011 р. на суму 405000 грн. (номенклатура робіт стяжка полів 1350 кв.м.). Сторонами також складено Акт № ОУ-002 від 28.02.2011 р. щодо виконання другої частини робіт на суму 465000 грн. з ПДВ. На підстав цього акту позивачу видано податкову накладну № 7 від 28.02.2011 р. на суму 465000 грн. з ПДВ.

Відносно проведення оплати до матеріалів справи залучено банківські документи.

Окрім того, враховуючи те, що договорами передбачено забезпечення замовником (позивачем) виконання робіт будівельними матеріалами, позивачем надано видаткові накладні № АГ-0000636 від 29.12.2010 р., № АГ-0000634 від 28.12.2010 р., АГ-0000637 від 29.12.2010 р., № АГ-0000638 від 30.12.2010 року, щодо придбання позивачем у ТОВ «Агроінвестторг»будівельних матеріалів, необхідних для виконання вищенаведених робіт.

У свою чергу, як зазначено вище, ПП «Автекс ХІМ»зі свого боку також надало вищезгадані первинні документи за взаємовідносинами з позивачем, а також надало пояснення, що спірні операції з позивачем мали місце і виконувались ПП «Автекс ХІМ»через залучення субпідрядника ПП «Сіон Пласт»(01032, м. Київ, вул. Либідська, 1-а).

На підтвердження наявності у цього підприємства необхідних ресурсів контрагентом позивача надано Ліцензію № 515682 від 10.08.2010 р. на здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури) із строком дії до 28.07.2011 року, що охоплює період вчинення спірних операцій.

Відповідно до зазначеної ліцензії ПП «Сіон Пласт»має право на проектування обєктів архітектури, на проведення робіт з монтажу інженерних мереж (монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, електропостачання, електрообладнання, і т.і.), а також проектні роботи, проектування внутрішніх інженерних мереж, систем і споруд, зведення несучих та огороджуючи конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж, монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, що охоплює комплекс робіт за спірними операціями.

Наявність цієї ліцензії свідчить про наявність у цієї особи відповідних матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних операцій, наявність яких перевіряється під час видачі ліцензії Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України (в редакції на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної) податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

В контексті взаємозвязку економічного змісту та призначення операцій з поставки з формуванням податкового кредиту, слід зазначити, що відповідно до п/п. 14.1.231. під розумною економічною причиною (діловою метою) розуміється, причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, наявність якої (розумної економічної мети), як слідує з наведених правових норм в сукупності, має прямий вплив на визначення правомірності формування податкового кредиту.

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення у встановлений строк розбіжностей між даними позивача та ПП «Автекс ХІМ» та повідомлення платників податків про ці розбіжності, при цьому факт відсутності розбіжностей між задекларованими даними позивача і його контрагентом було зазначено представником ДПІ у судовому засіданні.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Відтак, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосубєктності).

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму розясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, як зазначено у наведеному розясненні, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд, вирішуючи спір по суті, також виходить з того, що субєкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих підстав, що визначені в акті перевірки.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як зазначено вище, по суті доводи ДПІ ґрунтуються на відсутності інформації щодо діяльності ПП «Сіон-Пласт», яке було контрагентом контрагента позивача (ПП «Автекс ХІМ»).

В акті перевірки по суті зазначається не про встановлення певних обставин на підставі доказів (первинних документів, звітності), а вказується на те, що де-факто перевірка контрагента, який є контрагентом позивача, не проводилась. Доказова база в Акті перевірки побудована на відсутності у ДПІ інформації, що, на думку ДПІ, дорівнює наявності інформації про відсутність певних подій (вчинення операцій), що очевидно не відповідає логіці правового порядку, встановленого ПК України для цілей виконання покладених на податкові органи функцій контролю та щодо формування висновків податкових органів на доведених обставинах, а не на неможливості їх встановлення.

Наведене (відсутність інформації у ДПІ) свідчить не про встановлення певних обставин, які виключають можливість формування позивачем податкового кредиту, а про відсутність, недоведеність обставин, на які посилається ДПІ в Акті перевірки в обґрунтування відсутності підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

В контексті наведеного, суд зазначає, що неможливість проведення перевірки субпідрядника (ПП «Сіон Пласт»), само по собі не свідчить про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства. ПК України не містить норм, які визначають правовим наслідком відсутності особи за місцезнаходженням - припинення права платника податків (покупця) на податковий кредит, сформований за відносинами з цією особою, а тим більше ПК України передбачає таких правових наслідків за відсутності у покупця прямих взаємовідносин з особою, у разі відсутності останньої за своїм місцезнаходженням.

В даному випадку сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, тобто ДПІ не доведено нездійснення спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Як зазначено вище, контрагент позивача виконував по суті функції підрядника, а ПП «Сіон Пласт»функції субпідрядника маючи при цьому відповідну ліцензію, наявність ресурсів, що забезпечують виконання визначених у ліцензії робіт, перевірено під час надання ліцензії державним органом.

При цьому, придбання позивачем будівельних матеріалів для виконання спірних робіт підтверджується вищезгаданими первинними документами.

В контексті доводів в акті перевірки про відсутність субпідрядника за місцезнаходженням, слід додати, що ДПІ не надано актів проведення перевірки наявності субпідрядника за місцезнаходженням, акти перевірки взагалі не містять ідентифікації адреси де, на думку ДПІ, проводилась перевірка місцезнаходження субпідрядника, що в сукупності свідчить про недоведеність обставин відсутності субпідрядника за місцезнаходженням та неможливості його перевірки.

При цьому, суд відзначає, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані ПП Автекс ХІМ” за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням ПК України стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними первинних та банківських документів.

В контексті наведеного, як визнається ДПІ, контрагентом позивача була подана податкова декларація з ПДВ та задекларовані податкові зобовязання за операцією з позивачем про що зазначено на стор. 9 Акту перевірки та у запереченнях ДПІ на позов.

У взаємозвязку з вищенаведеним, слід також зазначити, що під час розгляду справи, як зазначено вище, ні позивачем, ні ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не було надано податкової звітності контрагента позивача, а також звітності контрагента контрагента, з яких би вбачалася відсутність у цих осіб ресурсів для виконання спірних операцій (з урахуванням того, що контрагент позивача виконував функції підрядника, а ПП «Сіон пласт»функції субпідрядника).

Відповідачем не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б обєктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагента, яка повинна була бути у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, представник відповідача під час розгляду справи не довів необхідності наявності у контрагента позивача складських ресурсів та транспорту для виконання, зокрема, робіт із стяжки полів.

Окрім того, в контексті доводів ДПІ щодо нікчемності/фіктивності правочинів, суд зазначає, що під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного суд зазначає, що ДПІ під час розгляду справи не надано в порядку ст. 551 ГК України судового рішення щодо фіктивного створення контрагента позивача та не надано судового рішення в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, як і не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до положень ПК України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, зокрема у разі недекларування податкових зобовязань, за загальним правилом не є самостійною підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б унеможливлювали формування спірних сум податкового кредиту, у звязку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічне акціонерне товариство «Концерн «Фреш Ап» (код з ЄДР 00204429; адреса: 04070, м. Київ, вул. Куренівська,18) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва № 0000612302 від 04.08.2011 року.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2012 р.