Постанова № 22117088, 16.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2012 року 11:55 № 2а-309/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засіданні Гончарові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 16.12.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 03.01.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аванті Груп»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванті Груп»з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

-№ 0003972302/71042 від 27.12.2011 р., яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1426 977 грн. (декларація за 3 квартали 2011 року)

-№ 0003982302/71041 від 27.12.2011 року, яким за порушення п. 3 підрозділу 4 розділу XX, п. 150.1. ПК України збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»на 286520,20 грн.

-№ 0003962302/71039 від 27.12.2011 р., яким за порушення п/п. 7.2.3., 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено грошове зобовязання з ПДВ за основним платежем на 61115,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 15278,76 грн.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено відємне значення обєкта оподаткування, ухвалено відповідачем виходячи з того, що на думку ДПІ позивачем у декларації про прибуток в порушення п. 3 підрозділу 4 розділу XX ПК України включене відємне значення обєкта оподаткування, отриманого за результатами діяльності позивача у 2008 2009 роках. На думку ДПІ, як зазначає позивач, розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього, другого четвертого кварталів здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого за перший квартал, без врахування будь-яких інших періодів.

Виходячи з положень п. 3 підрозділу 4 розділу XX, ст. 150.1. ПК України, п. 6.1., 16.4., 22.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон про прибуток) позивач вважає викладені в акті перевірки висновки ДПІ, які покладені в основу наведеного рішення, помилковими, а оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки наведені вище норми законодавства не передбачають обмежень, на які посилається ДПІ.

Щодо нарахування сум ПДВ, позивач зазначає, що висновки ДПІ з цього приводу ґрунтуються на тому, що згідно з поясненнями керівника ТОВ «Леміш груп» (контрагента позивача) ОСОБА_4, він за винагороду зареєстрував зазначене підприємство. Проте, позивач по суті зазначає, що операції з цим контрагентом з поставки запчастин (позивач є офіційним дилером MAN) фактично здійснені з приводу чого оформлені відповідні документи, а отже підстав для невизнання права позивача на податковий кредит не має.

Представник ДПІ зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у звязку з чим підстав для скасування спірного рішення не має.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванті Груп»зареєстровано у статусі юридичної особи Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 21.07.1999 року (код з ЄДР 30440060; місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 16-а).

Підприємство перебуває на податковому обліку у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно з довідкою з органів статистики до основних видів діяльності позивача належить: технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля автомобілями, роздрібна торгівля автомобілями, оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р. за результатами якої складено акт перевірки від 14.12.2011 р. № 9306/2302/30440060 (далі - Акт перевірки).

У п. 3.1.2. акту перевірки (стор. 17 Акту перевірки) зазначено, що за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року ТОВ «Аванті Груп»задекларовані валові витрати у сумі 80262831 грн. та за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 року витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування у сумі 21799079 грн. Перевіркою встановлено їх завищення на 1426977 грн. У той же час, згідно із наведеною у цьому пункті таблицею, у період включно з 1 кварталом 2011 року відхилень між позивачем та ДПІ не визначено.

На сторінці 21 Акту перевірки зазначено (п/п. 10 п/п. 3.1.2. Акту перевірки) зазначено, що перевіркою відображених у рядку 06.6. Декларацій «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (відємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або відємне значення обєкта оподаткування за 1 квартал 2011 року»за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 року у загальній сумі 1426977 грн., встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 06.6 декларації за 3 кв. 2011 року на суму 1426977 грн. Зокрема, ДПІ зазначає, що п. 37.1. ПК України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обовязку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом. Пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що розділ III ПК України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р., якщо інше не встановлено цим підрозділом. В порушення п.3. підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України до складу валових витрат ТОВ «Аванті Груп»включено відємне значення обєкта оподаткування, отримане ним за результатами здійснення господарської діяльності за 2008 2009 р. Згідно зазначеної норми, як вважає ДПІ, розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку саме за 1 квартал 2011 року без врахування будь-яких інших періодів. При цьому, як зазначено в Акті перевірки, згідно з актом камеральної перевірки від 24.10.2011 р. за № 7030 за 2 квартал 2011 року знято відємне значення обєкта оподаткування попередніх звітних періодів за 2 кв. 2011 року в сумі 1426977 грн. та донараховано податку на прибуток в розмірі 144740 грн.

Крім наведеного, Акт перевірки не містить інших доводів та обставин, які б на думку ДПІ вказували на протиправність формування валових витрат з інших підстав.

Тобто, по суті, позиція податкового органу в обґрунтування оскаржуваного рішення фактично зводиться до того, що в силу закону (ПК України) фактично списано (анульовано) відємне значення обєкта оподаткування, що виникло за результатами діяльності платників податків у період до 1 кварталу 2011 року.

Відтак, з урахуванням наведеного на стор. 24 Акту перевірки (п/п. 3.1.4. «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток») визначено, що за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р. встановлено завищення відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток на 3 кв. 2011 р. на суму 1426977 грн. та заниження обєкта оподаткування на суму 1245740 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в 3 кв. 2011 р. в сумі 286520, 20 грн.

На підставі цих висновків, ДПІ прийнято вищезгадане податкове повідомлення-рішення № 0003972302/71042 від 27.12.2011 р., яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1426 977 грн. (декларація за 3 квартали 2011 року). З урахуванням наведеного рішення та висновків Акту перевірки ДПІ прийнято також наступне податкове повідомлення-рішення, яке є похідним від першого, а саме - № 0003982302/71041 від 27.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»на 286520,20 грн.

У взаємозвязку з вищенаведеним, під час розгляду справи встановлено, що позивачем 10.11.2011 р. подано до ДПІ декларацію з податку на прибуток підприємства за 2 3 квартали 2011 року, де у рядку 06.6. визначено «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (відємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або відємне значення обєкта оподаткування за 1 квартал 2011 року» у розмірі 1426977 грн. Обєкт оподаткування за цією декларацією визначений у розмірі -181237 грн. В даному випадку відємне значення обєкта оподаткування за 3 квартали 2011 року сформовано виходячи з відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного період, визначено у рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року та визначеного у цій декларації відємного значення обєкта оподаткування за 1 квартал 2011 року 1426977 грн.

Вирішуючи спір в цій частині та відносно зазначених вище двох рішень, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення»ПК України встановлено, що розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»ПК України, розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно, правила врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів в період до 01.04.2011 року регулювалися відповідно до норм пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 6.1. Закону про прибуток, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За загальним правилом (п. 16.4. Закону про прибуток) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У 2010 році норми пункту 6.1. діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, згідно з якими у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Акт перевірки не містить висновків про порушення позивачем зазначеної норми.

Відносно регламентації питань врахування відємного значення обєкта оподаткування у 2011 році, пунктом 22.4. Закону про прибуток передбачено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Як зазначено вище, Акт перевірки не містить висновків про порушення позивачем наведеної норми.

В даному випадку, як вже зазначалося, між сторонами не має спору щодо правильності формування відємного значення обєкту оподаткування за 1 квартал 2011 року з урахуванням даних за 2010 рік, а отже суд виходить з правомірності формування позивачем відємного значення за результатами 1 кварталу 2011 року та того, що наведене значення є відємним значенням 1 кварталу 2011 року з урахуванням всіх складових, що приймали участь у його формуванні.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 150.1. ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначене застереження слід розуміти таким чином, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Наведені вище норми не містять положень (обмежень) щодо формування обєкту оподаткування за наступні податкові періоди (після 1 кварталу 2011 року) лише виходячи з результатів господарських операцій, проведених у першому кварталі 2011 року та без врахування відємного значення обєкта оподаткування, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року.

При цьому, сукупність наведених вище норм по суті прямо,чітко та недвозначно, взаємоповязано між собою та із застосуванням перехідних норм визначають послідовність дій і дозволів відносно платників податків та формування витрат протягом 2011 року, та визначають, що при формуванні обєкта оподаткування за відповідні періоди 2011 року (після 1 кварталу 2011 року) враховується відємне значення обєкта оподаткування отримане за 1 квартал 2011 року, яке у свою чергу є результатом розрахунку об'єкта оподаткування (без обмежень його проведення операціями 1 кварталу 2011 року), тобто з урахуванням значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010, а не виключно виходячи з результатів операцій за 1 квартал 2011 р.

Податковий кодекс в контексті спірних відносин не передбачає позбавлення платників податків законних податкових вигод, сформованих до 2011 року та врахованих у 1 кварталі 2011 року, у наступних після 1 кварталу 2011 року періодах.

Тобто, відємне значення обєкта оподаткування, сформоване у першому кварталі 2011 року з урахуванням відємного значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за спірний період 2011 року.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає висновки податкового органу в контексті наведених вище відносин помилковими, такими, що не ґрунтуються на перехідних та спеціальних положеннях ПК України, по суті спрямованими на завуальоване та протиправне позбавлення власності та, крім цього, є такими, що не враховують взаємозвязку економічної сутності податку, системи оподаткування, базових положень та принципів податкового законодавства, а отже спірні рішення, а саме: № 0003972302/71042 від 27.12.2011 р., яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, та похідне від нього податкове повідомлення-рішення № 0003982302/71041 від 27.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств», є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо оскаржуваного повідомлення-рішення з ПДВ № 0003962302/71039 від 27.12.2011 р.

У п/п. 3.2.2. Акту перевірки (стор. 28) ДПІ зазначає, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 61115,02 грн., у т.ч. по періодам: березень 2010 р. на суму 24226,67 грн., за квітень 2010 р. на 2281,20 грн., за листопад 2009 р. на 34607,15 грн., які також складають спірну суму заниження податку.

В обґрунтування зазначених висновків в Акті перевірки зазначено, що між позивачем та ТОВ «Леміш-груп»(код 36521019) в особі директора ОСОБА_4, укладено договір № 32 від 28.10.2009 р. Як вбачається з копії цього договору, залученого до матеріалів справи, предметом договору є постачання на адресу позивача запасних частин до вантажних автомобілів. Передача продукції здійснюється на складі покупця м. Київ, вул. В. Кільцева, 2, що відповідає адресі складських та виробничих приміщень позивача, які орендуються ним відповідно до договору від 31.08.2009 р. № 10-Ю/01-002 з ТОВ «Трак Сервіс». Як зазначено в акті перевірки (стор. 30) на виконання умов договору сторонами складено видаткові накладні та позивачу надані наступні податкові накладні: № 132 від 02.11.2009 р. на суму 16426,63 грн. з ПДВ 2737,77 грн., № 133 від 02.11.2009 р. на суму 115681,94 грн. з ПДВ 192280,32 грн.; № 29 від 09.11.2009 р. на суму 75534,38 грн. з ПДВ, № 19 від 01.03.2010 р. на суму 131701,86 грн. з ПДВ 21950,31 грн., № 18 від 01.03.2010 р. на суму 13658,16 грн. з ПДВ 1043,38 грн., № 25 від 01.04.2010 р. на суму 6206,29 грн. з ПДВ 1034,38 грн., № 26 від 01.04.2010 року на суму 7480,93 грн. з ПДВ 1246,82.

Поставки оформлені видатковими накладними від 01.04.2010 р. № 26/010410 на суму 7480,93 грн. з ПДВ, від 01.04.2010 р. № 25/010410 на суму 6206,29 грн. з ПДВ, від 01.03.2010 р. № 19/010310 на суму 131701,86 грн. з ПДВ, від 01.03.2010 р. № 18/010310 на суму 13658,13 грн., № 29/091109 від 09.11.2009 р. на суму 75534,38 грн. з ПДВ, від 02.11.2009 р. № 133/021109 на суму 115681,94 грн. з ПДВ, від 02.11.2009 р. № 132/021109 на суму 16426,63 грн.

Загалом поставки оформлені на суму 366690,19 грн. з ПДВ 61115,02 грн. Проведення оплати відображено в банківських виписках. Щодо проведення даних відносин в обліку позивачем також надано оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Що стосується номенклатури поставок, слід зазначити, що відповідно вищезгаданих первинних документів, позивачу було передано, зокрема: масло гідравлічне, MAN фари, навігаційні системи, ковпаки коліс, обладнання гідравлічне з 2-х контурним насосом, MAN гвинти, MAN гайки, MAN датчики стоп-сигналу, MAN болти, герметик та інша аналогічна продукція марки MAN.

З наведеного вбачається, що поставки мали не разовий характер в одному періоді, а відбувалися різними за обсягом партіями на протязі шести місяців, тобто за загальною оцінкою мали характер звичайних господарських операцій.

При цьому, як зазначає позивач та вбачається з наданих ним первинних документів, придбана продукція використовувалась ним у власній господарській діяльності при ремонті автотранспорту у відносинах з низкою підприємств, зокрема: ПАТ «Макрохім», Боярське ЛВ УМГ «Київтрансгаз», ТОВ «Віннер Автомотів»та іншими підприємствами.

В контексті взаємовідносин з даним підприємством ДПІ, на стор. 31 акту перевірки зазначила, що згідно з поясненнями ОСОБА_4, проведеного о/у ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва встановлено, що ОСОБА_4 за грошову винагороду зареєстрував ТОВ «Леміш-груп»на прохання невідомого чоловіка.

Акт не містить інших обставин, які на думку ДПІ впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту за відносинами з даним підприємством.

Виходячи з наведених вище обставин, ДПІ приходить до висновку (стор. 32 акту), що в порушення вимог п/п. 7.4.1., 7.2.3., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту 61115,02 грн., оскільки податкові накладні та первинні накладні є недійсними.

На підстав зазначених висновків прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003962302/71039 від 27.12.2011 р. (з ПДВ).

Виходячи з підстав прийняття вищенаведеного рішення, визначених ДПІ в Акті перевірки, суд, вирішуючи виходячи з цього спір по суті в цій частині, суд виходить з наступного.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з того, що в період формування позивачем спірних сум податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися відповідними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ).

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/відсутність поставки та, зокрема, відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що субєкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих підстав, що визначені в акті перевірки.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд враховує, що згідно з ч. 1 і 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Виходячи з того, що єдиною підставою для невизнання права позивача на податковий кредит ДПІ визначено наявність пояснень директора і засновника ТОВ «Леміш Груп», суд зазначає, що визначення у цих поясненнях, копія яких залучена до справи, що ця особа зареєструвала підприємство за винагороду, само по собі, за відсутності, зокрема, висновків експертів відносно підписів на первинних документах за спірними операціями, не свідчить про нездійснення спірних операцій та про те, що первинні документи за операціями з позивачем не були підписані керівником. Під час розгляду справи ДПІ не було надано рішення суду, яке б набрало законної сили, про визнання недійсними установчими документами, про визнання недійсною (неправомірною) реєстрації цього підприємства, де б відомості, наведені у поясненнях, були встановлені судом. Під час розгляду також не надано вироку суду по кримінальній справі № 52-3020, в рамках якої зазначена особа допитувалась як свідок. Виходячи з наведеного наведені пояснення не можуть братися до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушення податкового законодавства та не можуть бути достатньою законною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

При цьому, в контексті фактичного здійснення операцій, суд зазначає, що Акт перевірки (стор. 31 32) по суті не містить будь-яких застережень з цього приводу.

У той же час, досліджуючи питання щодо фактичного здійснення операцій та взаємоповязані з цим докази, залучені до матеріалів справи, суд зазначає, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів, податкових накладних, які зазвичай супроводжують такого роду операції, не дають підстав для сумніву у реальності здійснення поставок або висновку про їх нездійснення.

Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності на що вказує аналіз операції з придбання обладнання та його подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності для виконання робіт з ремонту та обслуговування автомобілів MAN.

Зазначена вище податкова накладна за формою та змістом відповідає встановленим вимогам стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними первинних та банківських документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ (у т.ч. згідно даних з офіційного сайту ДПС України), а отже видача ним податкових накладних за вчиненою операцією є правомірною.

Під час розгляду справи ДПІ не надано податкової звітності контрагента з аналізу якої б вбачалося відсутність у контрагента ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій, а також відповідачем не зазначено щодо обсягів ресурсів, які були необхідні на думку ДПІ для виконання спірних операцій, але були відсутні у контрагента.

Під час розгляду справи у наведеному вище контексті ДПІ не надано акту перевірки контрагента позивача, яким би встановлювались порушення податкового законодавства за відносинами з позивачем.

В акті перевірки та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті наведеного суд зазначає, що ДПІ під час розгляду справи не надано в порядку ст. 551 ГК України судового рішення щодо фіктивності створення контрагента позивача та не надано судового рішення в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, як і не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Підсумовуючи, суд зазначає, що відповідачем по суті не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірної операції.

Аналізуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до положень податкового законодавства унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що позивач діяв у спірних відносинах у повній відповідності до зазначених вище норм законодавства.

У той же час, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості висновків акту перевірки, висновки акту перевірки не відповідають наведеним вище нормам законодавства, покладають на позивача не передбачені законом обовязки, а отже порушують права позивача, що в свою чергу зумовлює висновок суду про необґрунтованість та невідповідність законодавству оскаржуваних рішень, в основу яких покладено вищезгадані висновки акту перевірки.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування всіх оскаржуваного рішення. На відшкодуванні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті Груп»(код з ЄДР 30440060; зареєстрована адреса: 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 16-а; поштова адреса: 03170, м. Київ, В. Кільцева, 2) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва: № 0003972302/71042 від 27.12.2011 р., № 0003982302/71041 від 27.12.2011 року, № 0003962302/71039 від 27.12.2011 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2012 року.