Постанова № 22117029, 08.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2012 року                     № 2а-12305/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування податкових повідомленнь - рішеннь за участю :

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.09.2011)

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 2923/9/10-229 від 27.12.2011)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Київмедпрепарат" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було правомірно визначено суму земельного податку із розрахунку один відсоток із грошової оцінки земельної ділянки відповідно до статті 7 Закону України "Про плату за землю", а відповідач безпідставно визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку за період з квітня по вересень 2009 року пропорційно з 1% до 3% задекларованої суми за кожен місяць на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві".

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2010 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.09.2010.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2010 за клопотанням позивача було зупинено провадження у справі до розгляду Київським апеляційним адміністративним судом справи про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м.Києві".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2011 було поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 08.02.2012.

У судовому засіданні 08.02.2012, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 08.02.2012 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовував тим, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 (акт перевірки № 615/40-30/00480862 від 29.12.2009), встановлено, що розміри податкового зобов'язання земельного податку, задекларованого позивачем у податковому розрахунку земельного податку на 2009 рік за період квітень-вересень 2009 року, є меншим, ніж визначено за результатами перевірки, оскільки при визначені податкового зобов'язання допущено методологічну помилку, а саме не враховано вимоги пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві".

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 11.11.2009по 22.12.2009 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з земельного податку за період квітень-вересень 2009 року на суму 238 487,70 грн.

До такого висновку податковий орган прийшов виходячи з наступного.

За період квітень - червень 2009 року було проведено документальну (камеральну) перевірку податкового розрахунку земельного податку по Шевченківському району м. Києва та по Святошинському р-ну м. Києва за період квітень - червень 2009 року в результаті чого було складено акти, якими встановлено порушення пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві": по Шевченківському району м. Києва від 31.07.2009 № 296/40-30/ 00480862, сума заниження податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб становить 238487,70 грн. та по Святошинському району м. Києва від 31.07.2009 № 297/40-30/00480862, сума заниження податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб становить 189564,84 грн.

За період липень - вересень 2009 року встановлено заниження податкового зобов'язання з земельного податку, у зв'язку з порушенням пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві": по Шевченківському району м. Києва на суму 238487,70 грн. та по Святошинському району м. Києва на суму 189564,84 грн.

За результатами перевірки складено акт № 615/40-30/00480862 від 29.12.2009 на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0000024030/0 від 15.01.2010, яким Відкритому акціонерному товариству "Київмедпрепарат" визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ) за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 375 731, 55 грн.

02.02.2010 позивачем було подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків скаргу на податкове повідомлення - рішення № 0000024030/0 від 15.01.2010, яку рішенням № 3824/10/25-022 від 30.03.2010 залишено без задоволення, податкове повідомлення - рішення без змін та винесено податкове повідомлення - рішення № 0000024030/1 від 31.03.2010.

12.04.2010 та 27.07.2010 позивачем до Державної податкової адміністрації у місті Києві подано скаргу на податкові повідомлення - рішення № 0000024030/0 від 15.01.2010 та № 0000024030/1 від 31.03.2003, яку рішенням № 27154/10/25-214 від 28.05.2010 залишено без задоволення, податкові повідомлення - рішення без змін та винесено податкове повідомлення - рішення № 0000024030/2 від 07.06.2010.

11.06.2010 позивачем подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкові повідомлення - рішення № 0000024030/0 від 15.01.2010, № 0000024030/1 від 31.03.2003 та № 0000024030/2 від 07.06.2010, яку рішенням про результати розгляду повторної скарги № 7737/6/25-0215 від 06.08.2010 залишено без задоволення, податкові повідомлення - рішення без змін та винесено податкове повідомлення - рішення № 0000024030/3 від 16.08.2010.

Відкрите акціонерне товариство "Київмедпрепарат" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0000024030/0 від 15.01.2010, № 0000024030/1 від 31.03.2003, № 0000024030/2 від 07.06.2010 та № 0000024030/3 від 16.08.2010, та вважаючи їх такими що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із пунктами 34, 35 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Таким чином, орган місцевого самоврядування має право вирішувати питання щодо затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулювали суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку станом на момент виникнення спірних правовідносин були Закон України “Про систему оподаткування”, який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників, а також Закон України “Про плату за землю”, преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а частиною другою статті 14 цього ж Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Стаття 4 Закону України “Про плату за землю” встановлює, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п’ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Отже, відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов’язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України “Про плату за землю”.

Пунктом 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 “Проврегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” (вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з 01квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об’єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб’єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21Закону України “Про оренду землі”.

Таким чином, пункт 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві”, яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України “Про плату за землю” та “Про систему оподаткування”.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб’єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню підлягає частина перша статті 7 Закону України “Про плату за землю”.

Факт розрахунку позивачем земельного податку з юридичних осіб за ставкою, встановленою частиною першої статті 7 Закону України "Про плату за землю", а саме у розмірі одного відсотка від грошової оцінки землі сторонами не заперечується, та підтверджується даними акту перевірки № 615/40-30/00480862 від 29.12.2009.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010 у справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття пункт 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві”.

У вказаній постанові встановлено, що пункт 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві” прийнятий Київською міською радою з перевищенням повноважень, наданих Законом України “Про місцеве самоврядування”, не відповідає нормам Законів України “Про систему оподаткування” та “Про плату за землю”, і, відповідно, не є підставою для встановлення плати за землю.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене визначення відповідачем позивачу суми податкового зобов’язання з податку на землю на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” та накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.4пункту 17.1 статті 17Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є протиправним.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень № 0000024030/0 від 15.01.2010, № 0000024030/1 від 31.03.2003, № 0000024030/2 від 07.06.2010 та № 0000024030/3 від 16.08.2010, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю

2.Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000024030/0 від 15.01.2010, № 0000024030/1 від 31.03.2003, № 0000024030/2 від 07.06.2010 та № 0000024030/3 від 16.08.2010.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на користь Відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 15.02.2012.