Постанова № 22116822, 14.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2012 року 09:38 № 2а-270/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 03/01-01 від 03.01.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 11 від 10.01.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дортранскомпані»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування рішення про невизнання податкової звітності,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дортранскомпані»з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення про невизнання декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року, як податкової звітності, оформленого у формі повідомлення № 36205/10/15-105 від 23.08.2011, а також рішення про внесення змін до нього, оформленого у формі повідомлення № 37003/10/15-105 від 29.08.2011.

Позивач зазначає, що 08.08.2011 року подав податкову декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, яка була прийнята податковим органом того ж дня, про що свідчать відповідні квитанції щодо прийняття звітності, поданої засобами телекомунікаційного звязку. Проте, 31.08.2011 позивач отримав рішення відповідача, оформлене у формі повідомлення № 36205/10/15-105 від 23.08.2011 про невизнання податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік податковою звітністю у звязку з порушенням п. 48.3, 48.7 ст. 48 ПК України, оскільки декларація підписана невідповідними особами згідно реєстраційної частини облікової справи платника податків. Разом з цим, 31.08.2011 позивачем отримано також повідомлення № 37003/10/15-105 від 29.08.2011, відповідно до якого відповідачем виправлена описка у початковому рішенні у формі повідомлення № 36205/10/15-105 від 23.08.2011 в частині правильного визначення звітного періоду за який невизнана податкова декларація II квартал 2011 року.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що станом на дату подання декларації (08.08.2011 р.) директором товариства був ОСОБА_3, однак станом на дату прийняття рішення про невизнання/відмову у прийнятті декларації (23.08.2011), керівником товариства згідно даних з ЄДР є ОСОБА_4, що є порушенням, оскільки її не підписано відповідальними посадовими особами, у звязку з чим було прийнято оскаржувані рішення, а підприємство повинно було подати нову декларацію.

В контексті цього позивач зазначає, що станом на 08.08.2011, тобто на момент подання спірної декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року, керівником товариства був ОСОБА_3, що відповідає даним з ЄДР, яким і була підписана подана до ДПІ звітність, а відтак позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав для невизнання спірної декларації як податкової звітності, у звязку з чим вказані рішення ДПІ викладені у формі повідомлень є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що оскаржувані листи-рішення про невизнання податкової декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року прийняті на підставі у спосіб та у відповідності до вимог чинного на момент їх прийняття законодавства, а відтак підстав для їх скасування не має.

На запит суду від державного реєстратора надійшли відомості щодо проведення реєстраційних дій у звязку із зміною керівника підприємства.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дортранскомпані»зареєстровано у статусі юридичної особи 24.03.2008 Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 35838069). Місцезнаходження товариства м. Київ, вул. Олени Пчілки, 2-Б.

Підприємство перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекцій у Дарницькому районі міста Києва.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки статистики № 000527 від 24.03.2008 керівником підприємства значився ОСОБА_3.

Разом з цим, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідно до протоколу Загальних зборів ТОВ «Дортранскомпані» № 3 від 10.08.2011 звільнено з посади директора товариства ОСОБА_3 та обрано нового керівника ОСОБА_4, яка приступила до виконання своїх обовязків з 11.08.2011 відповідно до наказу № 11/08-1К від 11.08.2011 року.

При цьому, згідно повідомлення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.02.2012 р. № 1013/05 державна реєстрація змін до відомостей стосовно зміни керівника ТОВ «Дортранскомпані»ОСОБА_4 відбулась 11.08.2011 р. Призначення нового керівника підтверджується і протоколом № 3 від 10.08.2011 року загальних зборів учасників ТОВ «Дортранскомпані».

08.08.2011, тобто до заміни керівника, позивачем через засоби телекомунікаційного звязку подано до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства з II квартал 2011 року, яка підписана директором товариства ОСОБА_3, що визнається відповідачем.

Доставка декларації здійснена засобами телекомунікаційного звязку, її прийняття на районному рівні 08.08.2011 підтверджується квитанціями № 1 та № 2 (зареєстровано в АРМІ «Бест-Звіт»від 08.08.2011 за № НОМЕР_1).

31.08.2011 позивачем отримано рішення ДПІ, оформлене повідомленням № 36205/10/15-105 від 23.08.2011 «Щодо подання податкової звітності»про невизнання податкової декларації позивача з податку на прибуток за 2010 рік податковою звітністю у звязку з порушенням п. 48.3, 48.7 ст. 48 ПК України, оскільки декларація підписана невідповідними особами згідно реєстраційної частини облікової справи платника податків. Разом з цим, одночасно позивачем отримано повідомлення № 37003/10/15-105 від 29.08.2011, відповідно до якого відповідачем виправлена описка у першому листі-рішенні № 36205/10/15-105 від 23.08.2011 в частині правильного визначення звітного періоду за який невизнана податкова декларація II квартал 2011 року.

Позивач скористався досудовим порядком вирішення спору, однак рішенням ДПА у м. Києві від 07.11.2011 № 10733/10/25-114 та рішенням ДПС України від 19.12.2011 № 7826/6/10-2215 скарги позивача залишено без задоволення, а спірні листи-рішення ДПІ без змін.

Зокрема, із оскаржуваних рішень відповідача викладених у формі повідомлень, рішень ДПА у м. Києві та ДПС України «Про результати розгляду скарг»та пояснень представника відповідача у судовому засіданні, вбачається, що податковим органом не заперечується та визнається факт подання позивачем спірної декларації 08.08.2011, а також те, що станом на момент подання даної звітності керівником ТОВ «Дортранскомпані»був ОСОБА_3

Разом з цим, позиція податкового органу полягає у тому, що згідно протоколу загальних зборів товариства № 3 від 10.08.2011 було звільнено ОСОБА_3 з посади директора товариства і на підставі наказу № 11/08-1К від 11.08.2011 до виконання службових обовязків позивача приступила ОСОБА_4, а відтак на час прийняття спірного рішення «Про невизнання податкової звітності», тобто станом на 23.08.2011, податкова декларація повинна була бути підписана не ОСОБА_3, а вже ОСОБА_4, як уповноваженою на те особою, яка на час подання декларації не набула повноважень директора товариства. При цьому, обставини щодо дати подання декларації та дати зміни директора підприємства сторонами не заперечуються та визнаються, а також підтверджуються матеріалами справи.

Тобто, висновки відповідача зводяться до того, що зміст, форма, обовязкові реквізити та інформація зазначена у податковій декларації повинна відповідати дійсності станом на момент її опрацювання ДПІ та прийняття рішення про визнання або невизнання такої декларації як податкової звітності.

В свою чергу, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що інформація зазначена у податковій звітності повинна бути достовірною станом на момент подання такої декларації до податкового органу, а відтак оскільки на момент подання спірної декларації до органів ДПС вона була складена, оформлена та підписана керівником товариства у відповідності до положень ПК України і зазначена в ній інформація відповідала дійсності, підстав для невизнання її як податковою звітністю у відповідача не було.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.2. ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 48.1. ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2. ПК України).

Відповідно до пункту 48.3.ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Разом з цим, п/п 48.5.1. п. 48.5 ПК України зазначено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

За таких обставин, а також аналізуючи положення чинного на момент виникнення спірних відносин податкового законодавства суд прийшов до висновку, що податкова декларація повинна містити всі необхідні реквізити, бути складеною за встановленою ПК формою, підписаною та містити інформацію достовірну на час її подання, що прямо передбачено п. 48.1 ПК України.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами той факт, що на момент подання позивачем податкової декларації за II квартал 2011 року, тобто станом на 08.08.2011, керівником ТОВ «Дортранскомпані»був ОСОБА_3, а відтак, з урахуванням вищевикладених положень ПК України, вона вважається підписаною уповноваженою посадовою особою підприємства та поданою належним чином.

При цьому, висновки податкового органу про те, що станом на момент прийняття спірних рішень «Про невизнання податкової звітності», тобто станом на час опрацювання податковим органом зазначеної декларації 23.08.2011, податкова декларація повинна була бути підписана не ОСОБА_3, а вже ОСОБА_4, як уповноваженою на те особою, оскільки станом на цю дату було змінено керівника позивача і відомості внесені до ЄДР, не можуть братися судом до уваги, спростовуються вищенаведеним та суперечать нормам Податкового Кодексу України.

Відтак, оскільки на час підписання і подання спірної податкової декларації керівником та уповноваженою особою позивача був ОСОБА_3, а також інформація щодо даного керівника юридичної особи містилась в ЄДР, у податкового органу були відсутні будь-які правові підстави для вчинення дій щодо її невизнання (неприйняття).

У взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті правового регулювання процесу подання податкових декларацій, суд також зазначає наступне.

Відповідно до п. 49.8. ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п. 49.9. ПК України).

Виходячи з положень п. 49.11. ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п/п. 49.11.1. ПК України).

При цьому, відповідно до п/п. 49.12.2. ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: (1) подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (п/п. 49.12.1. ПК України); (2) оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, письмове повідомлення про відмову у прийняття податкової декларації є рішенням субєкта владних повноважень, яке може бути оскаржено до суду.

При цьому, в контексті спірних відносин, рішення ДПІ про «невизнання декларації»за наслідками та суттю є тотожнім рішенню про відмову у прийнятті декларації (в контексті положень п. 49.11. ПК України), а отже рішення ДПІ про невизнання декларації/відмову у прийнятті декларації, оформлене у формі повідомлень № 36205/10/15-105 від 23.08.2011 та № 37003/10/15-105 від 29.08.2011, які разом складають структуру одного (первинного) рішення, також може бути оскаржено до суду в порядку п/п. 49.12.2 ПК України та КАС України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, беручи до уваги, як зазначено вище, те, що на момент подання декларації вона була підписана діючим керівником товариства, що підтверджується даними державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про невизнання звітності не ґрунтується на нормах ПК України та не враховує фактичних обставин, повязаних із поданням податкової декларації.

При цьому, суд також констатує порушення в даному випадку строків прийняття такого рішення, передбаченого п/п. 49.11.1. ПК України, а отже спірні рішення є такими, що прийняті всупереч встановленому порядку і є у звязку з цим протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а отже, з урахуванням наведеного в сукупності та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дортранскомпані»(код з ЄДР 35838069; адреса: 02081, м. Київ, вул. Олени Пчілки, 2-Б) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року податковою звітністю, оформлене у формі повідомлень № 36205/10/15-105 від 23.08.2011 та № 37003/10/15-105 від 29.08.2011.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2012 р.