Постанова № 22115093, 06.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р.

16 год. 10 хв.Справа № 2а-112/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Литоша В.О., Софянік І.П.,

представників відповідача - Шевченка О.А., Андрюка А.М., Криштоп О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

до державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (далі ПАТ "ЕК "Херсонобленерго", позивач) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі ДПІ, відповідач), у якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 13.12.2011р. №№ 0004272301, 0004282301 про збільшення грошових зобовязань з податку на прибуток на 4339013,99грн., у тому числі за основним платежем на 3471211,19 грн., за штрафними санкціями на 867802,80 грн., та з податку на додану вартість на 3471211,19 грн., у тому числі за основним платежем на 2776968,95 грн., за штрафними санкціями на 694242,24грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту від 28.11.2011р. № 4074/23-5/05396638 (далі акт), складеного за наслідками невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ "Тімірязівське" за січень 2010 р.

За актом перевірки позивач збільшив грошові зобовязання позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість, у звязку з виключенням із складу валових витрат 1кварталу 2010 року та податкового кредиту за січень 2010 року витрат по операціям з ТОВ "Тімірязівське" по придбанню сільськогосподарської продукції.

Висновок про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту по цьому контрагенту відповідачем було зроблено на підставі дослідження його господарських операцій з придбання товару, згодом проданого позивачеві.

У ході перевірки відповідач встановив, що головним постачальником сільськогосподарської продукції товариству з обмеженою відповідальністю "Тімірязівське" у січні 2010 року було приватне підприємство "Мегалотт ЛТД", валові витрати та податковий кредит підтверджено належними документами, вартість товарів сплачена постачальникові у безготівковому порядку.

Під час вивчення обставин здійснення господарської діяльності ПП "Мегалотт ЛТД" податковий орган дійшов висновку, що цей субєкт підприємницької діяльності неправомірно сформував зобовязання з поставки сільськогосподарської продукції ТОВ "Тімірязівське". ПП "Мегалотт ЛТД" не мало у своєму розпорядженні майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій з поставки сільськогосподарської продукції, а, отже, сторонами у податковій звітності було відображено безтоварні операції. Відповідач вважає, що всі операції купівлі-продажу за участю ПП"Мегалотт ЛТД" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", яким у даній справі є позивач.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Позивач вважає протиправним не визнання його права на податковий кредит, що сформований за результати взаємовідносин з ТОВ "Тімірязівське". Позивач стверджує, що головними умовами для віднесення вартості придбаних товарів до валових витрат, а сплаченого при цьому ПДВ до податкового кредиту, є використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах його оподатковуваних операцій та підтвердження такого придбання належними податковими, бухгалтерськими документами. Встановлення додаткових обмежень стосовно формування валових витрат та податкового кредиту податковим законодавством заборонено.

Позивач звертає увагу суду, що по спірним валовим витратам та податковому кредиту здійснював свою господарську діяльність з придбання товару для подальшої реалізації його на експорт на підставі договорів, укладених на Українській універсальній біржі згідно біржових контрактів. Сільськогосподарська продукція, придбана у ТОВ "Тімірязівське" на підставі біржових контрактів, була продана на експорт через комісіонерів. Придбання товарів та їх продаж оформлено належними бухгалтерськими та податковими документами, тому позивач вважає, що він виконав всі вимоги стосовно формування податкового кредиту у січні 2010 році по відносинам з ТОВ "Тімірязівське".

Представники відповідача в задоволенні позову просили відмовити, в обґрунтування заперечень на позов посилаються на те, що постачальник позивача ТОВ "Тімірязівське" не було виробником поставлених товарів, а задокументувало їх придбання їх у ПП "Мегалотт ЛТД". Через відсутність в ПП "Мегалотт ЛТД" необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності з продажу товарів податковим органом визнано нікчемними правочини за його участю.

Таким чином, на думку відповідача, оскільки фактично придбання товарів ТОВ"Тімірязівське" у ПП "Мегалотт ЛТД" не відбулося, тому ТОВ "Тімірязівське" не могло здійснити поставку товарів позивачеві, а останній використати їх у своїй господарській діяльності. В даному разі мало місце лише документування безтоварних операцій з продажу товарів.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться документально підтверджені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для потреб господарської діяльності платника податку для подальшого використання у оподатковуваних операціях цього платника податку. За приписами Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту відноситься сплачений (нарахований) податок на додану вартість у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків в межах його оподатковуваних операцій та підтверджений належним чином складеними податковими накладними.

За таких обставин, при належному документуванні придбання товарів головним є доказ фактичного отримання товарів (робіт, послуг) від контрагента-постачальника цих товарів (робіт, послуг). Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що постачання товару ТОВ "Тімірязівське" позивачу відбувалося на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2007 р. №528/0638 про постачання сільськогосподарської продукції.

На кожну партію чи групу поставки укладались біржові контракти через Українську універсальну біржу, складались акти приймання-передачі товарів, накладні та податкові накладні.

Відповідно ст. 15 Закону "Про товарну біржу" від 10.12.1991 р. № 1956-XII біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідачем не надано суду доказів фіктивності цих угод чи визнання їх недійсними.

В подальшому товар, придбаний позивачем у ТОВ "Тімірязівське", був проданий за межі митного кордону України. Фактичне здійснення експорту товарів здійснювали ТОВ"Синтез Груп и К", ТОВ "Хорс Групп" та інші субєкти підприємницької діяльності на підставі договорів комісій. За договорами комісій вони за винагороду провадили митне оформлення експорту товару, його доставку покупцю та супроводження вантажу.

Як стверджує позивач, опираючись на відповідні бухгалтерські документи, придбаний товар на його складські приміщення не перевозився, а знаходився на відповідальному зберіганні у ТОВ "Тімірязівське".

При експорті товару комісіонери позивача отримували товари за місцем зберігання та здійснювали його експорт із залученням транспорту сторонніх субєктів підприємницької діяльності.

Таким чином фактичний експорт товару, який придбаний у ТОВ "Тімірязівське", підтверджено комісіонерами позивача, суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснювали перевезення товарів, українською універсальною біржею та митними органами. Наявність оплати за придбаний товар та фактичне його переміщення за межі кордонів України не спростоване відповідачем під час перевірки та у ході судового розгляду справи.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тімірязівське".

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять документи, надані позивачем, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана.

Порушення податкового законодавства контрагентами позивача в другому ланцюгу постачання не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законодавством України не передбачено обовязок субєкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як субєкт владних повноважень не довела правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 13 грудня 2011 р. №0004272301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4339013,99 грн., в тому числі за основним платежем на 3471211,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 867802,80 грн., та №0004282301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3471 211,19 грн., в тому числі за основним платежем на 2776968,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 694242,24 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 березня 2012 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2