Постанова № 22114841, 15.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 березня 2012 р. № 2-а- 610/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Хомутенка С.В.,

представника відповідача - Німого О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської ОДПІ №0000031600 від 16 серпня 2011 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.08.2011 року на адресу ТОВ «МСК»надійшов акт Харківської ОДП про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Мерефянська скляна компанія»з питань правомірності формування податкового кредиту за період 01.03.2008 року по 31.03.2010 року №1587/234/32952061 від 29.07.2011 року. Оскаржуване податкове повідомлення - рішення Харківської ОДПІ №0000031600 від 16 серпня 2011 року, винесене за результатами проведеної перевірки, на думку позивача підлягає скасування, оскільки винесено з порушенням вимог податкового законодавства, висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення №0000031600 від 16 серпня 2011 року є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Харківською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі наказу від 12.07.2011 року № 711, згідно з 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія»з питань правомірності формування податкового кредиту за період 01.03.2008р. по 31.03.2010р. по взаємовідносинам з : СП з II «Скло»у формі ТОВ, ТОВ «Комплексні технологічні системи», ТОВ «Кримспецфундамент», ПАТ «Західенергомонтажвентиляція», ТОВ «Гласс і технологія», ТОВ «Кіріт-2007», ПП Вівальді», ТОВ «Повгаз», ТОВ «Планета Пластик», ТОВ Інженерно-будівельне виробниче підприємство «Вазіс», ПП ОСОБА_1, ТОВ «Лайм-Крафт», ТОВ «Еней Плюс - 2006», ТОВ «Кварц Постач», ПП ОСОБА_2, ТОВ «КТС Генпідряд», ТОВ «Акмісс», ТОВ «Київське торговельне обєднання», ТОВ «Міракод», ТОВ «БРФ»та правильності обчислення ПДВ за період з 01.03.2008р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт від 29.07.2011р. № 1587/234/32952061.

В акті перевірки вказано, що перевірка проводилась з 12.07.2011 р. по 25.07.2011 р.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки податковим органом зазначено, що позивач порушив п.п. 7.2.3, п.п. 7.4.1 пп. 7.4.5 п.7.2. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено зменшення рядку 26 Декларації по ПДВ за період з 01.03.2008р. по 31.03.2010р. в сумі 988787,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 29.07.2011р. № 1587/234/32952061 Харківською обєднаною державною податковою було винесено податкове повідомлення-рішення №000031600 від 16.08.2011р., яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 988787,0 грн.

ТОВ «Мерефянська скляна компанія»29.08.2011р. в порядку адміністративного оскарження була подана скарга до ДПА в Харківської області про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення. Рішенням ДПА у Харківської області вих. №4726/10/25-103 від 21.10.2011 року позивачу було відмовлено в задоволенні скарги про скасування повідомлення-рішення №000031600 від 16.08.2011р.

Не погодившись з рішенням ДПА у Харківській області, підприємством позивача подана скарга до Державної податкової адміністрації України від 02.11.2011р за №1197/18/25-01. За результатами розгляду скарги, ДПА України прийнято рішення від 05.01.2012р. № 212/6/10-2115, яким залишено без змін рішення ДПА у Харківської області вих. №4726/10/25-103 від 21.10.2011 р. та повідомлення-рішення №000031600 від 16.08.2011р.

Щодо правомірності дій податкового органу по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Суд звертає увагу на те, що в наказі від 12.07.2011 року № 711, на підставі якого проведена перевірка, вказано, що податковий орган керується положеннями п.п. 78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а в акті перевірки зазначена підстава у відповідності до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що є прямими порушенням вимог статті 79 Податкового кодексу України.

За приписами п.п.78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна перевірка здійснюється за наявності таких обставин:

виявлення фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків валютного та іншого законодавства та

ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

За приписами п.п.78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна перевірка здійснюється за наявності таких обставин:

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків та

ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки за п.п.78.1.1 та п.п. 78.1.4 п.78 ст.78 ПК України є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що позивач надав відповідь на письмовий запит органу державної податкової служби разом із всіма витребуваними первинними документами, суд зазначає, що підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача були відсутні. Крім того суд звертає увагу на те, що в запиті, який направлений на адресу підприємства, відсутні посилання на норми Податкового кодексу України, як на підставу для направлення даного запиту (ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що в наказі від 12.07.2011 року № 711, на підставі якого проведена перевірка, зазначено, що проведення перевірки повинно бути розпочато 13.07.2011р. протягом 10 робочих днів, а в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення вказано, що перевірка проводилась в період з 12.07.2011р. по 25.07.2011р., так саме і повідомлення про запрошення платника податків до органів державної податкової служби №10474 датоване 12.07.2011р.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, а саме п.7 розділу 2 вказаного Порядку акт перевірки не має наскрізної нумерації сторінок.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті від 29.07.2011р. № 1587/234/32952061 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з СП з II «Скло»у формі ТОВ, ТОВ «Комплексні технологічні системи», ТОВ «Кримспецфундамент», ПАТ «Західенергомонтажвентиляція», ТОВ «Гласс і технологія», ТОВ «Кіріт-2007», ПП Вівальді», ТОВ «Повгаз», ТОВ «Планета Пластик», ТОВ Інженерно-будівельне виробниче підприємство «Вазіс», ПП ОСОБА_1, ТОВ «Лайм-Крафт», ТОВ «Еней Плюс - 2006», ТОВ «Кварц Постач», ПП ОСОБА_2, ТОВ «КТС Генпідряд», ТОВ «Акмісс», ТОВ «Київське торговельне обєднання», ТОВ «Міракод», ТОВ «БРФ».

В період, який перевірявся податковим органом, діяли положення Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Суд зазначає, що преамбулою Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

В основу висновків про порушення підприємством позивача вимог Закону України «Про ПДВ»перевіряючими покладені відомості, отримані з бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобовязань у розрізі контрагентів, декларацій по ПДВ», за результатом співставлення яких ревізорами встановлено завищення суми податкового кредиту позивача у відносинах з контрагентами. Також іншою підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є посилання податкового органу на акти, довідки перевірок контрагентів платника податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначені правові засади ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. Згідно ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ст. 9 Закону встановлено, що підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не відносить програмне забезпечення «Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобовязань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість»до первинних або інших документів, за рахунок яких здійснюється бухгалтерський та податковий облік платника податків та зборів. Отже, відомості, отримані із вказаного джерела, не можуть підтверджувати чи спростовувати наявність факту порушення вимог податкового законодавства. Відомості з первинних документів бухгалтерського обліку, що засвідчують (фіксують) факти здійснення господарських операцій підприємства позивача з його контрагентами, в основі твердження відповідача про неналежно визначений позивачем розмір ПДВ за перевіряє мий період не лежать.

Натомість, з матеріалів справи слідує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія»та його контрагентами (перелік вказаний вище) укладені господарські договори, які за формою та змістом відповідають вимогам законодавства. Згідно податкових, видаткових накладних та іншої первинної документації, копії яких містяться у матеріалах справи, судом не встановлено фіктивність чи нереальність здійснених господарських операцій. Перелік первинної документації, яка досліджена в ході розгляду справи, міститься в додаткових поясненнях позивача (а.с. 95 т.1).

Зважаючи на те, що в п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»зроблене застереження стосовно неможливості формувати податковий кредит у відсутності належно оформленої податкової накладної, а у позивача були такі накладні, то висновки відповідача про порушення позивачем вимоги саме цієї норми є надуманими та безпідставними.

Цим Законом для господарюючого субєкта не передбачено обов'язку перевіряти якість ведення податкової звітності його контрагентами-постачальниками. Не встановлено вимоги і до покупця в будь-якій спосіб підтверджувати факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним із мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення є посилання податкового органу на акти та довідки та листи інших податкових органів..

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за згаданими вище правочинами, фактичного понесення витрат у спірних правовідносинах, ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не надало.

Наявні у справі документи також не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за №70/18808; далі за текстом Порядок №1003), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомленьрішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Суд, оцінивши зібрані по справі докази за правилами наведеної норми процесуального закону не знаходить висновки складеного акту від 29.07.2011р. № 1587/234/32952061, в якому містяться посилання лише на систему співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, акти інших податкових органів відносно контрагентів позивача та листів, достатніми і переконливими доказами неможливості проведення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія».

При цьому, суд зважає, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобовязань Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія»за правочинами з його контрагентами.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що підприємство позивача правомірно включило до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами.

Судом дослідженні усі первинні документи, установлена податкова правосубєктність учасників господарських операцій, досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Відповідно до п. 6.1. п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Згідно зі ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків.

В оскаржуваному рішенні податковий орган зазначив про порушення позивачем норм ст. 199 та ст. 200 Податкового кодексу України, хоча в акті перевірки вказані норми Закону України “Про податок на додану вартість” та жодного посилання в акті перевірки на положення Податкового кодексу України не міститься. Наведене прямо доводить неправомірність прийнятого повідомлення-рішення та порушує вимоги ст. 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 висновок акта (довідки) документальної перевірки повинен містити опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що до матеріалів справи долучено дані автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту, відповідно яких не вбачається розбіжностей по формуванню податкового кредиту.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за договорами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності субєкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення №000031600 від 16.08.2011р., було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

В звязку з вищевикладеним, рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції №0000031600 від 16 серпня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (ідентифікаційний код 32952061)сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20 березня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко