Постанова № 22114673, 20.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 березня 2012 р. № 2-а- 2202/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Крайник Т.О.

за участю:

представника позивача Омельницької Т.В.

представника відповідача Говорун М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Техникабуд" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Позивач, звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 року форми «Р»№ 0000942302. У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити пославшись на те, що угоди укладені між ним та ТОВ “Будівництво Пан Україна ” мали реальний характер, внаслідок чого підприємством правомірно визначено податковий кредит у періоді, що ревізувався.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові заперечення, зазначив, що при проведенні перевірки ТОВ “Будівництво Пан-Україна” встановлено, що останній має ознаки фіктивності, керівник підприємства, який підписував надані позивачеві документи не має відношення до господарської діяльності підприємства. Крім того із посиланням на висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №282 від 14.11.2011 року, яким встановлено, що підписи на податкових деклараціях ТОВ “Будівництво Пан-Україна” виконані не керівником підприємства гр. ОСОБА_3, а іншою особою, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем приписів ч.1 ст.203, ст..215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України, п.2, 6, ст..198, п.1 ст.201 ПК України та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення

Заслухавши пояснення думку представників сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Позивач, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 37191980, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова та є платником податку на додану вартість. Згідно довідки ЄДРПОУ АА № 318720 одним з основних видів діяльності позивача за КВЕД є будівництво будівель (45.21.1) а.с.70,71

Судовим розглядом встановлено, що у період з 24.01.2012 року по 29.01.2012 відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ “Будівництво Пан - Україна”, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року

За результатами перевірки складено акт від 01.02.2012року № 334/23-5/37191980, яким зафіксоване порушення ч.1 ст.203, ст..215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ БВКФ «Технікабуд»з ТОВ «Будівництво Пан Україна»у період 01.06.2011 по 30.06.2011 року; п.2, 6, ст..198, п.1 ст.201 ПК України внаслідок чого занижено ПДВ до сплати всього в сумі 8453,00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 000092302 від 15.02.2012 року, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з основного платежу (податок на додану вартість) у розмірі 8453,00 грн. та штрафні санкції у сумі 1,00 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення субєкта владних повноважень на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається, що фактичною підставою встановлення порушень позивачем вимог п.2, 6, ст..198, п.1 ст.201 ПК України стало встановлення нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Будівництво Пан Україна».

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій У необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та Департаментом освіти Харківської міської ради укладено договір підряду від 18.05.2011 року № 130/Ш, яким позивач взяв на себе зобовязання щодо капітального ремонту покрівлі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 130 Харківської міської ради (п 1.1 Договору) та згідно п.4.5 Договору позивач (підрядник) має право самостійно укладати договори субпідряду з субпідрядними організаціями на виконання будь-яких робіт, повідомивши при цьому замовника.

23.05.2012 року між позивачем та ТОВ “Будівництво Пан -Україна” укладено договір підряду № 1-с (а.с.9-10), згідно якого замовник (позивач) поручає а підрядник (ТОВ «Будівництво Пан Україна» приймає зобовязання виконати роботи по капітальному ремонту покрівлі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 130 Харківської міської ради (п.п.1.1 Договору).

Щодо висновків податкового органу про нереальність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Будівництво Пан Україна», суд зазначає наступне. З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”. У судове засідання доказів такого звернення представником відповідача не надано.

Суд також звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договором із ТОВ “Будівництво Пан Україна”, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Із досліджених в судовому засіданні первинних документів вбачається, що на виконання вимог означеного вище Договору ТОВ “Будівництво Пан-Україна” виписано на адресу позивача податкові накладні від 29.06.2011 року № 148 на загальну суму 50715,25 грн., в т.ч. ПДВ-8452,56 грн.; № 3 від 29.06.201 року на загальну суму 2028,61 грн., в т.ч. ПДВ 338,10 грн. (а.с.19,22).

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу ДПС України від 21.12.2010року № 969"Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Оплата за виконані роботи здійснена безготівковими коштами згідно платіжним дорученням № 55 від 29.03.2011 року (а.с.24,25)

Факт отримання позивачем послуг за вказаними договором та їх подальше використання позивачем у його господарській діяльності підтверджується копіями актів приймання - здачі виконаних робіт, затвердженими керівниками підприємств-контрагентів, відомостями ресурсів, актами звірок, довідками про вартість виконаних будівних робіт (а.с.11-18,20-21,23,26-33).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угода, укладена між позивачем та ТОВ “Будівництво Пан Україна мала реальний характер, а висновки податкової інспекції про нереальність угоди є помилковою.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що при проведенні перевірки позивача фахівцями податкового органу встановлено дефектність первинних документів, якими позивач підтвердив податковий кредит, оскільки при проведенні перевірки ТОВ “Будівництво Пан-Україна” встановлено, що останній має ознаки фіктивності, а керівник підприємства, який підписував надані позивачеві документи не має відношення до господарської діяльності підприємства. Крім того із посиланням на висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №282 від 14.11.2011 року, яким встановлено, що підписи на податкових деклараціях ТОВ “Будівництво Пан-Україна” виконані не керівником підприємства гр.. ОСОБА_3, а іншою особою. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Відповідно до ст. 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Частиною ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ч.1 ст. 9 наведеного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До обовязкових реквізитів первинних документів ч. 2 ст. 9 цього Закону віднесені: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, зазначений закон вимагає наявність у платника податків переліку певних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Окрім наведеного Закону, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів підприємствами незалежно від форм власності встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (надалі Положення 88).

Відповідно до п. 2.4 цього Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Отже, для надання первинним документам статусу документів, які можуть підтверджувати факт проведення господарської операції, та бути підставою для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, вони мають відповідати наведеним вище обовязковим реквізитам.

Оглянувши в судовому засіданні первинні документи: договір, податкові та видаткові накладні, видані ТОВ «Будівництво Пан-Україна”, суд зазначає, що вони містять у собі означені вище реквізити.

Суд зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на виключення ТОВ «Будівництво Пан-Україна” з реєстру платників податку на додану вартість та оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України даних про анульовані його свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки на момент укладення договорів та видачі податкових накладних позивач мав свідоцтво платника ПДВ № 100326570, яке не анульовано, зазначено у накладних та було анульоване у жовтні 2011 року, тобто вже після вчинення правочинів (а.с.69)

Суд також зауважує, що в судове засідання відповідачем не надано доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ “Будівництво Пан-Україна” або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем по справі правомірно визначено податкові зобовязання та сформовано податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “ Будівництво Пан-України”, а висновки податкового органу сформовані на підставі обставин діяльності інших осіб, а не позивача, що є хибним, оскільки позивач не повинен нести відповідальності за дії інших осіб.

На підставі викладеного суд вважає адміністративний позов обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167,185,256 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Техникабуд" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення рішення від 15.02.2012 року за формою «Р»№0000942302 від 15.02.2012 року, що ухвалено на підставі акту № 334/25-3/37191980 від 01.02.2012 року про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ БВКФ «Техніка буд»(код ЄДРПОУ 37191980) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Будівництво пан Україна»(код ЄДРПОУ 34859292) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року про визначення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість (3014010100) у розмірі 8453,00 грн.- основний платіж та застосування штрафної (фінансової) санкції у вигляді штрафу у розмірі 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Техникабуд" (код ЄДРПОУ 37191980) судовий збір у розмірі 107.30 грн. (сто сім гривень 30 копійок)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова буде виготовлена та підписана 23.03.2012 року

Суддя Зоркіна Ю.В.