Постанова № 22112272, 19.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1532/2012 Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді: Тріфанової С.С.,

при секретарі судового засідання:Колесніковій Я.А.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1(довіреність від 10.01.2012)

представника відповідача: ОСОБА_2(довіреність від 31.12.2012 №204)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області до комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8»про стягнення заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 355640,39 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

16 лютого 2012 року Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8»про стягнення заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 355640,39 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Згідно ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. В порушення вищевказаних норм Закону, відповідач не в повному обсязі сплачує страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість за період з 01.01.2008 по 31.12.2011 в сумі 355640,39 грн., з якої:

-за розділом I 32% - 341359,95 грн. (борг по страховим внескам 336470,52 грн., фінансові санкції 4889,43 грн.)

-за розділом I 2% - 14280,44 грн.

В добровільному порядку суму заборгованості відповідач до ПФУ не перерахував. Тому позивач просив стягнути з відповідача несплачену суму заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 355640,39 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на наступне. ВДВС Лисичанського МУЮ відкрито виконавче провадження на підставі повідомлення позивача, яке є виконавчим документом, у звязку з чим представник відповідача вважав, що у разі постановлення судом рішення про стягнення заборгованості буде мати місце подвійне стягнення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 08.07.2010 року, яким встановлено новий єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. ч. 1 ст.1 Закону зазначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

Порядок, підстави та строки сплати внесків із загальнообовязкового державного пенсійного страхування встановлені Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону № 1058-ІV всі відносини, які виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

Згідно ст. 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Ст. 3 Закону України №1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Судом встановлено, що комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8» є юридичною особою та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області.(а.с.5,6,7).

Таким чином, відповідач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.п. 4, 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно зі статтею 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Однак, порушуючи вимоги п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV, п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, відповідачем не були перераховані в граничні строки сплати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, які нараховуються відповідно до Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 № 400/97-ВР та вищевказаним Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у відповідача утворилась заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, за період з 01.01.2008 по 31.12.2011 в сумі 355640,39 грн., з якої:

-за розділом I 32% - 341359,95 грн. (страхові внески 336470,52 грн.,

фінансові санкції 4889,43 грн.)

-за розділом I 2% - 14280,44 грн., що підтверджується картками особового рахунку комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8».(а.с.8-24)

У звязку з несплатою суми заборгованості, відповідачу, на підставі ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV, позивачем на адресу відповідача спрямована вимога від 01.12.2011 року №Ю 489.34 на загальну суму 355640,39 грн.(а.с.25). Зазначена вимога отримана відповідачем, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.(а.с.26)

Станом на день розгляду спору заборгованість, визначена вказаною вимогою, відповідачем у повному обсязі не сплачена, вищевказана вимога про сплату боргу відповідачем не оскаржена. Доказів зворотного суду не надано.

Частиною 3 статті 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до підпункту «ґ»пункту 8.6 постанови Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (з подальшими змінами) «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»вимога вважається відкликаною, якщо є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені в вимозі. Вимога вважається відкликаною у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки державним виконавцем вже відкрито виконавче провадження про стягнення зазначеної у позові суми згідно вимоги позивача, оскільки Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, передбачає відкликання зазначених вимог після прийняття рішення суду з цього приводу (п.п. “ґ”п. 8.6. вказаної Інструкції).

Оскільки до теперішнього часу відповідач заборгованість в повному обсязі не сплатив, вимогу про сплату боргу не оскаржив, та не узгодив з органами Пенсійного фонду, суд вважає за необхідне стягнути з комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8» на користь позивача несплачену заборгованість по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 355640,39 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області до комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8»про стягнення заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 355640,39 грн. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8» (93108, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Жовтнева,311, р/р 2600830100362 в ФЛ ВАТ «Ощадбанк»МФО 364070, код 32507163) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області суму заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 355640,39 грн. (триста пятдесят пять тисяч шістсот сорок грн. 39 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 23 березня 2012 року.

Суддя С.С. Тріфанова