Постанова № 22111639, 20.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1590/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: судді Островської О.П.,

при секретарі Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1»про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу у сумі 424 866,62 грн., -

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2012 року Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказала наступне. ТОВ «Луганський акумулятор-1» є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ м. Луганська. Станом на лютий 1012 підприємство має заборгованість перед бюджетом по орендній платі за землю у розмірі 264 307,15 грн., податку на прибуток у розмірі 160 559,47 грн. Заборгованість по вказаним податкам утворилась внаслідок несплати самостійного нарахування по декларації з податку на прибуток №123790 від 09.11.11 р. по терміну сплати 19.11.2011 р. у розмірі 124 324,00 грн., внаслідок нарахування штрафних санкцій по акту перевірки МДПІ від 17.11.10 №3020/15-1 за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання про що винесено податкове повідомленні-рішення №0018901510/0 від 17.11.10 р. у розмірі 19 606,72 грн., внаслідок несплати самостійного нарахування в декларації з орендної плати за земельні ділянки за 2010 р. строка 1 за період грудень 2010 р. у розмірі 53 267,34 грн. та в подальшому подання уточнюючої декларації за 2010 р. №37830 від 28.04.10 р. по терміну сплати 30.01.11 р. у розмірі 4863,77 грн., внаслідок несплати самостійного нарахування в декларації з орендної плати за земельні ділянки за 2011 р. строка 1 за період січень-квітень 2011 р. З метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу від 14.01.2010 року №1/27 та другу податкову вимогу від 22.03.2010 року №2/760, крім того було прийнято рішення від 14.05.2010 р. про стягнення коштів та продаж інших активів. Однак, зазначені заходи результату не дали, відповідач у добровільному порядку суму боргу не сплатив. Позивач просив суд стягнути податковий борг у загальній сумі 424 866,62 грн. з рахунків у банках обслуговуючих відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги визнав у повному обсязі, пояснив суду, що за підприємством дійсно існує податковий борг у загальній сумі 424 866,62 грн. У звязку зі складним фінансовим становищем підприємства, просив суд розстрочити стягнення з розрахункових рахунків ТОВ «Луганський акумулятор-1» коштів в рахунок погашення податкового боргу у загальній сумі 424 866,62 грн. строком на двадцять один місць шляхом сплати податкового боргу згідно з наданим графіком розстрочки починаючи з квітня 2012 року по грудень 2013 року включно.

Представник позивача не заперечував проти розстрочення сплати податкового боргу згідно наданого графіка.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» 27.12.2000 р. зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради Луганської області, реєстраційний номер 1 382 120 0000 002461, код ЄДРПОУ 31260477 (а.с.6-11), перебуває на обліку в позивача як платник податків та зборів.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що правовідносини, щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України 01.01.2011 і продовжуються після цього, суд приходить до висновку, що факт наявності податкового боргу до 01.01.2011 року у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України регулюються правовідносини щодо плати податку на прибуток. Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Коло платників податку на прибуток підприємств визначено ст. 133 Податкового кодексу України. Відповідно до ст. 149 ПК України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. (ст.152 ПК України).

Судом встановлено, що відповідачем ТОВ «Луганський акумулятор-1» було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на прибуток підприємства №123790 від 09.11.2011 року, в якій відповідач самостійно визначив суму податку на прибуток підприємства в розмірі 124 324,00 грн., з яких несплачений залишок становить 122 648,00 грн. (а.с.12, 22-23).

На підставі акту перевірки №3020/15-1 від 17.11.2011 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0018901510/0 від 17.11.2010 року та визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 19 606,72 грн. (а.с.24-25).

Підпунктом 129.1.1 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня.

У звязку з несплатою відповідачем у встановлені законом строки податкових зобовязань з податку на прибуток, податковим органом була нарахована пеня у розмірі 18 304,75 грн. (а.с.13-15).

Таким чином, загальна сума податкового боргу з податку на прибуток складає 160 559,47 грн.

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою плати за землю.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку (плата за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п.п. 287.3, 287.4 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що відповідачем ТОВ «Луганський акумулятор-1» було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №2379 від 27.01.2011 року за 2011 рік та самостійно визначено суму податкового зобовязання. Внаслідок несплати самостійно нарахованого податкового зобовязання за період з січня 2011 року по квітень 2011 року податковий борг склав 193 614,31 грн. (а.с.19)

Крім того, відповідачем ТОВ «Луганський акумулятор-1» було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №716 від 22.01.2010 року та уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №37830 від 26.04.2009 року. Внаслідок несплати самостійно нарахованого податкового зобовязання за грудень 2010 року та з урахуванням зменшення відповідачем податкового зобовязання за грудень 2010 року податковий борг склав 48 403,57 грн. (а.с.20-21)

У звязку з несплатою відповідачем у встановлені законом строки податкових зобовязань з орендної плати за землю, податковим органом була нарахована пеня у розмірі 22 289,27 грн. (а.с.13-15).

Таким чином, загальна сума податкового боргу з податку на прибуток складає 264 307,15 грн.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Законом №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно п.п. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону №2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону №2181 Ленінською МДПІ в м. Луганську ТОВ «Луганський акумулятор-1» було надіслано першу податкову вимогу від 14.01.2010 року № 1/27 та другу податкову вимогу від 22.03.2010 року № 2/760, які отримані особисто уповноваженими особами товариства відповідача відповідно 17.02.2010 року та 15.04.2010 року, про що свідчить їх підпис на корінцях податкових вимог (а.с.16-17).

Крім того, 14.05.2010 року податковим органом було прийнято рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. (а.с.18)

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Оскільки перша податкова вимога від 14.01.2010 року № 1/27 та друга податкова вимога від 22.03.2010 року № 2/760, є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Внаслідок того, що ТОВ «Луганський акумулятор-1» на дату розгляду та вирішення справи податковий борг у загальному розмірі 424 866,62 грн. не сплатило, у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти розстрочення податкового боргу та зважаючи на важке фінансове становище відповідача та значну суму податкового боргу, суд вважає за можливе розстрочити стягнення коштів з рахунків ТОВ «Луганський акумулятор-1» у рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 160 559,47 грн. строком на двадцять один місяць, шляхом сплати сум боргу з 01.04.2012 по 01.06.2012 включно у розмірі 1000,00 грн. щомісячно, у липні 2012 року у розмірі 5919,97 грн., з 01.08.2012 року по 01.12.2013 року щомісячно у розмірі 8919,97 грн. та розстрочити стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 264 307,15 грн. строком на двадцять один місяць, шляхом сплати сум боргу з 01.04.2012 по 01.06.2012 включно у розмірі 1000,00 грн. щомісячно, у липні 2012 року у розмірі 11 683,73 грн., з 01.08.2012 року по 01.12.2013 року щомісячно у розмірі 14 683, 73 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22 березня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу у сумі 424 866,62 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» податковий боргу загальній сумі 424 866,62 грн. (чотириста двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят шість грн. 62 коп.) з наявних розрахункових рахунків, а саме:

р/р 2600201006139 у філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Луганська, МФО 304289;

р/р 260009010045202 у АТ «Укрексімбанк», МФО 322313;

р/р 26003121006669, 2600512100666, 2604912100666 у АБ «Укркомунбанк», МФО 304988;

р/р 26001001559001, 26006001559001 у філії ВАТ КБ «Надра» м. Луганська РУ, МФО 304193;

р/р 2600330183663 у філії ПАТ ПІБ в м. Луганську;

р/р 37124312141284 ГУДКУ у Луганській області м. Луганська, МФО 804013,

у тому числі, податковий борг з податку на прибуток у розмірі 160 559,47 грн. (сто шістдесят тисяч пятсот пятдесят девять грн. 47 коп.) на користь Державного бюджету України;

податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 264 307,15 грн. (двісті шістдесят чотири тисячі триста сім грн. 15 коп.) на користь Державного бюджету України.

Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» сплату податкового боргу в дохід Державного бюджету України з податку на прибуток у розмірі 160 559,47 грн. (сто шістдесят тисяч пятсот пятдесят девять грн. 47 коп.) строком на двадцять один місяць, шляхом сплати сум боргу з 01.04.2012 по 01.06.2012 включно у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) щомісячно, у липні 2012 року у розмірі 5919,97 грн. (пять тисяч девятсот девятнадцять грн. 97 коп.), з 01.08.2012 року по 01.12.2013 року щомісячно у розмірі 8919,97 грн. (вісім тисяч девятсот девятнадцять грн. 97 коп.).

Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1» сплату податкового боргу в дохід Державного бюджету України з орендної плати за землю у розмірі 264 307,15 грн. (двісті шістдесят чотири тисячі триста сім грн. 15 коп.) строком на двадцять один місяць, шляхом сплати сум боргу з 01.04.2012 по 01.06.2012 включно у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) щомісячно, у липні 2012 року у розмірі 11 683,73 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят три грн. 73 коп.), з 01.08.2012 року по 01.12.2013 року щомісячно у розмірі 14 683, 73 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят три грн. 73 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 22 березня 2012 року.

СуддяО.П. Островська