Постанова № 22111479, 20.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1818/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смішливої Т.В.

при секретарі судового засідання Попові М.Г.

за участю представників

представників позивача - ОСОБА_1, за дов. № 70 від 07.02.2012

представника першого відповідача ОСОБА_2, за дов. № 907 від 17.01.2012,

представника другого відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна”до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області, головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення з бюджету надлишкове сплаченого податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 5102,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна”до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, головного управління Державної казначейства України у Луганській області, у якому позивач зазначив, що ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” подано до ДПІ в м. Сєвєродонецьку податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року із розрахунком та заявою бюджетного відшкодування у сумі 33655,00 грн. Податковим органом проведено перевірку достовірності даних, зазначених у вказані декларації та складено довідку від 03.03.2011 № 413/23-31337612, згідно якої підтверджено заявлене бюджетне відшкодування ПДВ за грудень 2010 року у сумі 23393,55 грн. Залишок заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року у сумі 10261,45 грн. буде підтверджено після отримання інформації по ланцюгу постачання, тобто після отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів підприємства. Однак, вказані висновки позивач вважає незаконними, тому що порядок розрахунку бюджетного відшкодування, визначений п.п.7.7.1-7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не ставить в залежність розмір бюджетного відшкодування від отримання інформації за ланцюгами поставки товарів від контрагентів. Суми ПДВ, включені у податковий кредит в перевірених періодах, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, тоді як саме оформлення податкового кредиту відповідає вимогам п.7.4 ст.7 вказаного Закону. Підприємство не має відповідати за дії своїх контрагентів, оскільки вони зобовязані до виконання вимог ст.67 Конституції України щодо сплати податків.

У подальшому позивачу частково відшкодовано податок на додану вартість по декларації за грудень 2010 року у сумі 28552,42 грн. Відповідачем до теперішнього часу не надано Державному казначейству висновку про відшкодування сум ПДВ за грудень 2010 року у розмірі 5102,58 грн. та не відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд визнати бездіяльність субєкта владних повноважень, а саме державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині ненадання висновку про відшкодування з бюджету ПДВ за вересень 2010 року протиправною та стягнути з бюджету надлишкове сплаченого податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” за грудень 2010 року у розмірі 5102,58 грн.

У подальшому позивачем надано уточнення позовних вимог, у якому позивач просить суд визнати бездіяльність субєкта владних повноважень, а саме державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині ненадання висновку про відшкодування з бюджету ПДВ за грудень 2010 року протиправною та стягнути з бюджету надлишкове сплаченого податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” за грудень 2010 року у розмірі 5102,58 грн. (Т. VІ а.с. 12-14)

Ухвалою суду від 20.03.2012 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, шляхом зміни Головного управління Державного казначейства України у Луганській області на Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Представник державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на позов, у яких зазначив, що по декларації за грудень 2010 року здійснено позапланову виїзну перевірку з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування, за результатами перевірки порушень не встановлено. Станом на 20.03.2012 по податковій декларації за грудень 2010 року сума невідшкодованого ПДВ становить 5102,58 грн. у звязку з відсутністю підтвердження податкового кредиту по ланцюгу постачання по ТОВ «Метвторпром», у якого було придбано труби. Перевірку вказаного платника податку до теперішнього часу не проведено у звязку з вилученням у нього первинної документації слідчим прокуратури в рамках розслідування кримінальної справи. Відшкодування ПДВ можливо лише після встановлення надмірної сплати вказаного податку до бюджету. Так як вказаний факт до тепер не підтверджено просив у задоволенні позову відмовити.

Другий відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав суду заперечення, у яких зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносини, регулювання повернення з державного бюджету податку на додану вартість здійснювалось Законом України “Про податок на додану вартість”. Вказаним Законом та п.4.1 “Порядок відшкодування податку на додану вартість”, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України № 200/86 від 21.05.2001 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680, передбачалось відшкодування податку на додану вартість з бюджету органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Станом на час розгляду справи до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу за грудень 2010 року у розмірі 5102,58 грн. Просив розглядати адміністративну справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого.

У судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” (далі ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна”) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 12.02.2011, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 049944 (Т. І а.с. 7).

ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 313376112141, що підтверджуються свідоцтвом № 100155983 від 25.12.2008, виданим ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області (Т. І а.с. 8).

ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” подано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, у якій визначено податкові зобовязання у сумі 636208,00 грн., податковий кредит у сумі 308132,00 грн., а також визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 33655,00 грн. Разом з податковою декларацією позивачем подано до податкового органу розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток № 4 до податкової декларації з ПДВ) по податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року у сумі 538180,00 грн. (Т. І а.с. 10-17).

ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 30.11.2010, за результатами якої складено довідку № 413/23-31337612 від 03.03.2011 (Т. І а.с. 18-32).

З довідки вбачається, що перевіркою підтверджено правильність визначення ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” у декларації за грудень 2010 року податкових зобовязань та податкового кредиту, а також не встановлено порушень при розрахунку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Перевіркою підтверджено відображене платником податку бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 23393,55 грн. Висновок щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування за грудень 2010 року у сумі 10261,45 буде зроблено після отримання інформації про взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ВАТ «МДЕЗ», ТОВ «Енергомашкомплект-Донбас», ТОВ «Метвторпром».

З банківської виписки за 10.06.2011 вбачається, що територіальним органом Державного казначейства перераховано ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” відшкодування податку на додану вартість за декларацією за грудень 2010 року у сумі 28552,42 грн. (Т. ІІ а.с. 1)

Представником ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області надано суду довідку про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна”, якою підтвердженно, що станом на час розгляду справи за декларацією від 20.01.2011 № 9006453051 за грудень 2010 року обліковується залишок невідшкодованого позивачу податку на додану вартість у сумі 5102,58 грн. (Т. VІ а.с. 32)

З вищевикладеного вбачається, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області фактично не заперечує, що позивачем виконані всі вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” щодо нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Спірним у даній справі є правомірність заявлення ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” у податковій декларації за грудень 2010 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 5102,58 грн. по господарським операціям з ТОВ «Метвторпром».

Однак, з наданих під час розгляду справи позивачем документів вбачається, що 04.11.2010 між ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” та ТОВ «Метвторпром» укладено договір № 086/КО про купівлю металопрокату (Т. VІ а.с. 16-19)

Під час виконання господарських правовідносин за вищевказаним договором ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” отримало від ТОВ «Метвторпром» у листопаді 2010 року труби, що підтверджено податковими накладними № 11151 від 11.11.2010 на суму 139812,36 грн., у т.ч. ПДВ 23302,06 грн. та № 11391 від 30.11.2010 на суму 151414,34 грн., у т.ч. ПДВ 25235,72 грн., накладною від 30.11.2010 та рахунком. (Т. VІ а.с. 20-23)

Вказані податкові накладні оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Факт оплати вартості отриманих від ТОВ «Метвторпром» труб, а також сплати вказаному контрагенту податку на додану вартість в ціні товару підтверджено виписками банку та платіжними дорученнями від 11.11.2010 на суму 139812,36 грн. та від 06.12.2010- на суму 151414,34 грн. (Т. VІ а.с. 24-28)

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій з безпосереднім постачальником ТОВ «Метвторпром».

Вирішуючи вказаний спір по суті суд вважає за необхідне зазначити, що 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Разом з тим, суд зазначає що спірні правовідносини виникли між сторонами до набрання чинності Податковим кодексом України, тому вважає за потрібне застосувати податкове законодавство, яке діяло на час виникнення правовідносин.

Згідно п.1.6 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 168) податковим зобовязанням є сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Відповідно до п.1.7 податковим кредитом визначено суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені п.7.7. ст.7 зазначеного Закону.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми такої різниці вона підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При відємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 ст.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168 встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як визначено п.п.7.7.5., 7.7.6., 7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи, як органи владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою ПДВ, відповідно до Конституції України, мають діяти у спосіб, передбачений Законом. В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону, відповідач повинен був видати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримуючись від надання висновку, відповідач порушив вимоги Закону щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає за потрібне зазначити, що бездіяльність субєкта владних повноважень це пасивна поведінка субєкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.

Таким чином, ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області не встановивши порушень з боку ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” при формуванні ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України та не надавши за результатами проведеної перевірки до органів державного казначейства висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, допустив бездіяльність, яка суперечить вимогам Закону № 168.

Твердження представника першого відповідача про обовязковість надходження сум ПДВ до бюджету для нарахування бюджетного відшкодування з посиланням на п.1.8. ст.1 Закону суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначений пункт визначає поняття бюджетного відшкодування, яким є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з його надмірною сплатою. Розглядаючи ці норми разом з нормами п.7.7. ст.7 Закону, слід зробити висновок, що відшкодуванню підлягають надмірно сплачені суми ПДВ у ціні товару, а не безпосередньо до бюджету, оскільки сплачені у ціні придбання ПДВ не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобовязаннях останнього.

Доводи представника ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо непідтвердження надходження сум ПДВ до бюджету результатами зустрічних перевірок, також судом до уваги не беруться, оскільки Закон № 168 не ставить у залежність від проведення зустрічних перевірок право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні доведено правомірність нарахування суми ПДВ, що підлягає поверненню ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” з Державного бюджету України дослідженими судом та долученими до матеріалів справи копіями первинної бухгалтерської документації, що підтверджує факт здійснення господарської діяльності.

Так, представником позивача надано суду укладені ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” та його контрагентами, зазначеними у довідці податкового органу, договори, контракти, угоди (Т. ІІ а.с. 2-246, Т. ІІІ а.с. 5-83), реєстри отриманих та виданих податкових накладних та самі податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податкові зобовязання та податковий кредит за листопад та грудень 2010 року (Т. ІV а.с. 1-250, Т. V а.с. 1-60, а.с. 211-248).

Виконання вищезазначених господарських операцій підтверджено також видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт, актами прийому-передачі електричної енергії (Т. І а.с. 43-225, Т. V а.с. 79-210).

Факт оплати вартості товару та отриманих послуг від своїх контрагентів, а також сплати контрагентам податку на додану вартість в ціні товару та послуг підтверджено платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання. (Т. ІІІ а.с. 93-211)

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій з безпосередніми постачальниками та виконавцями робіт, а також доведено обґрунтованість визначення суми ПДВ, заявленого до відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 33655,00 грн.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що вказані документи досліджувались працівниками ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області при здійсненні позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено довідку № 413/23-31337612 від 03.03.2011.

Також слід зауважити, що у довідці від № 413/23-31337612 від 03.03.2011 ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області зазначено, що перевіркою не встановлено відсутність податкового обліку та порушення порядку ведення податкового обліку. За результатами перевірки не встановлено взаємовідносин ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнано недійсними. За результатами перевірки не встановлено укладення субєктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області у судовому засіданні не доведено правомірності своєї бездіяльності щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування ТОВ “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” податку на додану вартість за грудень 2010 року, натомість представниками позивача доведено суду правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 5102,58 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі “Інтерсплав проти України”(заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування ПДВ на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує “справедливий баланс” між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Також, позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВІК” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Звертаючись з даним позовом до суду позивачем надано докази сплати до Державного бюджету України судового збору у розмірі 139,49 грн. (Т. І а.с. 1)

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 20 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 березня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо несвоєчасного надання територіальному органу Державної казначейської служби України висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” (ідентифікаційний код 31337612, 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5-ИЗ/1,) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 5102,58 грн. (пять тис. сто дві грн. 58 коп.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна” (ідентифікаційний код 31337612, 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5-ИЗ/1,) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 139,49 грн. (сто тридцять девять грн. 49 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 20 березня 2012 року.

СуддяТ.В. Смішлива