Постанова № 22111307, 20.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1865/2012

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кравцова Н.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 125,78 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 125,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа платник податків за №2624307789.

За відповідачем рахується податковий борг з земельного податку з фізичних осіб , нарахованого контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень №0136191741 від 22.06.2009, № 0367181741 від 05.07.2010, № 0367441741 від 06.06.2011. Враховуючи часткову сплату відповідачем суми податкового зобовязання, заборгованість станом на 20.02.2012 складає 125,78 грн.

З метою погашення податкового боргу відповідача податковим органом направлено на адресу ОСОБА_1 першу податкову вимогу № 1/1713 від 25.11.2009 та другу податкову вимогу № 2/1771 від 25.12.2009.

Враховуючи, що самостійно податковий борг з орендної плати за землю ОСОБА_1 не сплатила, позивач просить стягнути його в судовому порядку.

Ухвалою від 01 березня 2012 року справу призначено до розгляду у порядку скороченого провадження.

Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття скороченого провадження, однак 19.03.2012 на адресу суду повернувся конверт за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Тому, суд вважає можливим розглянути справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідач як платник податків знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в м. свердловську Луганської області.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закони України «Про плату за землю» та “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Законів України «Про плату за землю» та “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинний на момент виникнення даних правовідносин.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» установлено, що податки і збори (обовязкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобовязань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обовязковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обовязкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обовязкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із статтею 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» передбачено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» ОСОБА_1 є суб'єктом плати за землю (платником).

Відповідно до статті 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 01 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»).

Керуючись п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, яким передбачено порядок оскарження рішень податкових органів.

У відповідності до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач має узгоджені податкові зобовязання.

Згідно п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 цього закону визначається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем утворився податковий борг з земельного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 138,22 грн., що підтверджується наступними податковими повідомленнями-рішеннями:

-№0367181741 від 05.07.2010 на суму 53,22 грн., яке отримано відповідачем 15.07.2010, про що свідчить його особистий підпис на корінці податкового повідомлення,

-№0136191741 від 22.06.2009 на суму 52,09 грн., яке отримано відповідачем 28.06.2009, про що свідчить його особистий підпис на корінці податкового повідомлення,

- №0367441741 від 06.06.2011 на суму 32,91 грн., яке отримано відповідачем 15.07.2011, про що свідчить його особистий підпис на корінці податкового повідомлення (арк. справи 5).

Як вбачається з облікової картки платника, переплата відповідача заборгованості з земельного податку складає 12,44 грн.

Таким чином, заборгованість з земельного податку з фізичних осіб, що підлягає стягненню з ОСОБА_1, складає 125,78 грн. (138,22 грн. - 12,44 грн. = 125,78 грн.).

В порушення зазначених норм Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» ОСОБА_1 суми земельного податку з фізичних осіб у встановлений строк не сплатила, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість у розмірі 125,78 грн.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області 25 листопада 2009 року винесено першу податкову вимогу № 1/1713, яку отримано відповідачем 25.11.2009, про що свідчить його особистий підпис на копії корінця першої податкової вимоги. 25 грудня 2009 року позивачем винесено другу податкову вимогу № 2/1771, яку отримано відповідачем 25.12.2009, про що свідчить його особистий підпис на копії корінця другої податкової вимоги.

Однак зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку податкову заборгованість з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 125,78 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до п. 95.3 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 112, 136, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 125,78 грн. задовольнити.

Стягнути суму 125,78 грн. (сто двадцять пять гривень 78 копійок) з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3) в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку з фізичних осіб в доход Державного бюджету України на р/р 33214813700072 кфк 13050300 банк УДК СУ в луганській області, код одержувача 37871265 МФО 804013, отримувач УДК в м. Свердловську з наявних розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих платника податків.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяН.В. Кравцова