Постанова № 22111043, 01.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2012 року Справа № 2а/1270/272/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Качуріної Л.С.,

при

секретарі судового засідання:Горобець В.О.,

в присутності сторін:

від позивача:ОСОБА_1 (довіреність 13.12.2011 № 03/5-548)

від відповідача:не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов"яносербська" до Управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 7 від 31.01.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2012 року Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов"яносербська" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області, в якій просив скасувати рішення № 7 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплат (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальника страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 31.01.2011 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 31.01.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області прийняло рішення № 7 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до Державного підприємства «ГЗФ «Слов'яносербська», яке було направлено для виконання за адресою на той момент ще існуючого Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська». Однак, на підставі наказу Мінвуглепрому України від 13 вересня 2010 року № 341 «Про припинення діяльності ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» з 11.03.2011р. ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» реорганізовано в Відокремлений підрозділ «ГЗФ «Слов'яносербська» Державного підприємства «Луганськвугілля». Підрозділ не є юридичною особою. Правонаступником прав і обов'язків ДП «ГЗФ «Слов"яносербська» є ДП «Луганськвугілля». Таким чином, борг за оскаржуваним рішенням, не сплачений ДП «ГЗФ «Слов'яносербська», перейшов до ДП «Луганськвугілля». Однак, враховуючи той факт, що в оскаржуваному рішенні йде мова про застосування штрафних санкцій до вже неіснуючого Державного підприємства «ГЗФ «Слов'яносербська» і знятого з обліку в УПФУ в Слов'яносербському районі в березні 2011 року, це рішення не може бути прийнято до виконання взятим на облік в пенсійному фонді 15.03.2011 року Відокремленим підрозділом «ГЗФ «Слов'яносербська» Державного підприємства «Луганськвугілля». Позивач, вважає, що до вказаного рішення пенсійним фондом повинні були бути внесені зміни стосовно того, до кого фактично застосовуються фінансові санкції. Таким чином, підстав до виконання оскаржуваного рішення, прийнятого по відношенні до ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» у ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» не має. Тому, позивач стверджує, що дане рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, від нього на адресу суду надійшло заперечення на адміністративний позов, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на положення ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства особа, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Луганськвугілля" є юридичною особою (а.с. 5), як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області. Державне підприємство «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» відповідно до Закону №1058-IV, на момент винесення оскаржуемого рішення був платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування з обовязками нарахування, обчислення, сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

«Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» є Відокремленим підрозділом Державного підприємства «Луганськвугілля» без статусу юридичної особи, включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код 36090220 (а. с.6)., зареєстровано платником страхових внесків з 15.03.2011 року (а. с. 7). Відповідно до Закону №1058-IV, є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, несе обовязки з нарахування, обчислення, сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Тобто, відповідач у справі орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників єдиного внеску.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ст. 8, ст. 12, ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 «Про затвердження положення про Пенсійний фонд України», правління Пенсійного фонду України постановою від 27.09.2010 року № 21-5 затвердило Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.

Згідно п. 7.2.2 зазначеної Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області прийнято рішення № 7 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно якого до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 1690,82 грн. та стягнута пеня в розмірі 12022, 21 грн. (а. с. 8).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується представником позивача, що сума єдиного внеску не сплачена позивачем.

На підставі наказу Мінвутлепрому України від 13 вересня 2010 року № 341 «Про припинення діяльності ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» з 11.03.2011р. ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» було реорганізовано в Відокремлений підрозділ «ГЗФ «Слов'яносербська» Державного підприємства «Луганськвугілля», що підтверджується довідкою ЄДРПОУ (а. с. 6). та з 15.03.2011 року зареєстровано платником страхових внесків, що підтверджується повідомленням (а. с. 7). Правонаступником прав і обов'язків ДП «ГЗФ «Слов"яносербська» є ДП «Луганськвугілля».

Тобто, на час винесення Управлінням Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області рішення від 31 січня 2011 року № 7 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська»

Згідно п.8 ч.1 ст. 14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд вважає, що доводи представника позивача стосовно того, що Управлінню потрібно внести зміни у рішення № 7 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків від 31.01.2011 року є необґрунтованими, оскільки, після реорганізації підприємства борги ДП «ГЗФ «Слов"яносербська» перейшли до ДП «Луганськвугілля», зокрема і заборгованість по фінансовим санкціям та пені.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов"яносербська" до Управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 7 від 31.01.2011 року не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі ч.3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 01 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05 березня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування”, Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-71, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов"яносербська" до Управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 7 від 31.01.2011 року, - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 05 березня 2012 року.

Суддя Л.С. Качуріна