Постанова № 22110701, 05.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2012 року Справа № 2а-12044/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Солоніченко О.В.

при секретарі:Балябі В.С,

за участю

представника позивачаОСОБА_1 довіреність від 24.01.2012 № 1,

представника відповідачаОСОБА_2 довіреність від 03.01.2012 № 1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Рубежремстрой» до Державної податкової інспекції в Попаснянському районі Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262300 від 31.05.2010 на суму 36605,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Приватного підприємства «Рубежремстрой» до Державної податкової інспекції в Попаснянському районі Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262300 від 31.05.2010 на суму 36605,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що вказане податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Підставою притягнення підприємства до відповідальності стали неправомірні висновки податкового органу про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, заниження підприємством податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2008 року на суму 25000,00 грн., завищення податкових зобовязань з ПДВ за травень 2008 на суму 25000,00 грн., та завищення податкового кредиту з ПДВ у звязку з відсутністю податкових накладних за березень 2008 року на суму 3743,00 грн. та за грудень 2009 року на суму 12327,00 грн. Позивач зазначає, що всі податкові накладні були надані податковому органу під час проведення перевірки, а також наявні станом на теперішній час. Щодо заниження та завищення податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 25000,00 грн. позивач пояснив, що ця сума не могла вплинути на результати фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки є сумою передплати, отриманої від ТОВ «Укрінтеренергоінжинірінг», яка у звязку з фактичним нездійсненням обсягу робіт була повернута, та, відповідно, не була відображена у податковій звітності.

Позивач вказує також, що відповідно до змісту податкового повідомлення-рішення, підставою для його прийняття став акт перевірки № 94/23-34641632 від 27.05.2010. Проте, такого акту перевірки підприємству не надавався. Після закінчення перевірки відповідачем було складено акт від 30.05.2011 за № /23-34641632.

Крім того, позивач вважає, що його було позбавлено права на оскарження результатів перевірки, оскільки акт було надано 30.05.2010 (у неділю), а податкове повідомлення-рішення прийнято наступного дня 31.05.2010, що є порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов в повному обсязі та скасувати оскаржуване повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову, в яких, зокрема, зазначив, що податковий орган під час проведення перевірки, складання акту перевірки та прийняття оскаржуваного рішення діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України. Відсутність податкових накладних та документів бухгалтерської звітності під час проведення перевірки посвідчена також підписами посадових осіб позивача в акті перевірки. Акт перевірки від 27.05.2010 отримано головним бухгалтером позивача, про що свідчить її особистий підпис. Тому посилання позивача на акт перевірки, датований 30.05.2010 є безпідставними.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду для оскарження податкового повідомлення-рішення, передбачений ч. 5 ст. 99 КАС України, який складає 1 місяць.

Відповідач з посиланням на норми ст.ст. 71, 72 КАС України, вказав також на те, що доказом правомірності дій податкового органу виступають такі, що набрали чинності постанови суду про притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності за порушення вимог щодо ведення податкового обліку.

Крім того, представник відповідача вказав, що на час звернення до суду податковий борг підприємства за 2010 рік відсутній, що підтверджується витягом з облікової картки позивача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивач Приватне підприємство «Рубежремстрой», ідентифікаційний код 34641632. зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області 29.01.2007, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взято на податковий облік в ДПІ в Попаснянському районі Луганської області з 19.01.2010, є платником податку на додану вартість з 31.01.2010 (а.с. 7 - 16).

У період з 19 квітня по 19 травня 2010 року відповідачем Державною податковою інспекцією в Попаснянському районі Луганської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 року, за результатами якої 27 травня 2010 складено акт за № 94/23-34641632 (а.с. 130-159).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Актом перевірки, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податкових зобовязань з ПДВ за квітень 2008 року на суму 25000,00 грн.;

- підпункту 4.5.1 п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податкових зобовязань з ПДВ за травень 2008 року на суму 25000,00 грн.;

- підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податкового кредиту на загальну суму 16070,00 грн.. в тому числі за березень 2008 року на суму 3743,00 грн., за грудень 2009 року на суму 12327,00 грн. (п.п. 2.1 2.3 висновків акту).

Наявність інших порушень, вказаних в акті перевірки, позивачем також не оскаржується.

На підставі акту перевірки відповідачем 31 травня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0000262300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 36605,00 грн., в тому числі за основним платежем - 16070,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20535,00 грн.(а.с. 49).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались. Безпосередньо розмір сум нарахованих податкових зобовязань позивачем не оскаржувався.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 (у період, за який податковим органом здійснювалась перевірка позивача, та було прийнято оскаржуване повідомлення-рішення) визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі Закон № 168).

До 01.01.2011 порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, визначав Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 (надалі Закон № 2181).

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, N 2755-VI, прийнятий 02.12.2010, відповідно до п.2 Прикінцевих положень якого Закони № 168 та № 2181 втратили чинність. Проте, з урахуванням часу виникнення спірних правовідносин та норм ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє відповідність дій податкового органу при визначенні позивачу зобовязання з ПДВ саме нормам Законів № 168 та 2181. (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення)

Згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

В силу норм пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону 168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з вимогами п. 4.5 ст. 4 Закону 168 якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпункт 4.5.1. п. 4.5. ст. 4 Закону 168 передбачає, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 закону 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пп. 7.2.8. цієї статті платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період

Відповідно до норм пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону 168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з акту перевірки, заниження позивачем задекларованих показників у рядку 1 декларацій з ПДВ «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%» відбулося через невключення в податкову декларацію за квітень 2008 року податку на додану вартість в сумі 25000 грн. з отриманої у вказаному звітному періоді передплати, чим порушено вимоги пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону 168. У квітні 2008 року ТОВ «Укрінтеренергоінжинірінг» перераховано позивачу платіжним дорученням від 30.04.2008 року № 173 передплату за виконані будівельно-монтажні роботи за договором від 01.10.2007 в сумі 150000 грн. у т.ч. ПДВ 25000 грн. На вказану передплату виписано податкову накладну № 15 від 30.04.2008. В податкові зобовязання та до декларації з ПДВ вказану суму податку не включено.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 8.3 Декларацій з ПДВ «коригування на основі попередніх звітних періодів згідно з п.4.5 ст. 4 Закону 168 на суму ПДВ 25000 грн. У травні 2008 року вищевказану вказану передплату повернуто позивачем ТОВ «Укрінтеренергоінжинірінг» платіжним дорученням від 16.05.2008 року. На повернення передплати виписано розрахунок коригувань від 16.05.2008 до податкової накладної № 15 від 30.04.2008. В податкові зобовязання та до рядку 8.3. декларації не включено суму ПДВ 25000 грн. (стор.26-27 акту перевірки).

Документів податкової звітності, в тому числі податкових накладних й декларацій з ПДВ за квітень, травень 2008 року позивачем, незважаючи на вимогу суду, не надано, тому суд позбавлений можливості перевірити вказані обставини. Разом з тим, суд враховує, що представник позивача в судовому засіданні підтвердив факти невідображення позивачем в податкових деклараціях отримання та повернення вказаної передплати та факт нескладення податкових накладних на вказану суму.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про порушення з боку позивача наведених норм пп.4.5.1. п. 4.5. ст. 4 та пп.7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону 168.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В силу пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з вимог вказаних норм Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податкового кредиту на загальну суму 16070,00 грн., в тому числі за березень 2008 року на суму 3743,00 грн., за грудень 2009 року на суму 12327,00 грн. ґрунтуються на відсутності податкових накладних, що підтверджують господарські взаємовідносини з контрагентами позивача. Так, без відповідних податкових накладних до податкового кредиту березня 2008 року включено суму ПДВ 3743,20 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Торгово-промислова група «Корвіт-Мет»; до податкового кредиту грудня 2009 року включені непідтверджені податковими накладними суми ПДВ в розмірі 1724,24 грн. та 1444,52 грн. - по взаємовідносинам з ТОВ «Багатогалузева транспортна компанія»; 6658,55 грн. по взаємовідносинам з ДП «Лисичанське спеціалізоване управління № 10»; 2500,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Гранум-Груп».

При цьому в акті перевірки відповідачем зазначено про включення податкових накладних по вказаних підприємствах до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за грудень 2009 року та фактичного здійснення господарських операцій позивачем в судовому засіданні надані податкова декларація з ПДВ, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, договори з ТОВ «Багатогалузева транспортна компанія», ДП «Лисичанське спеціалізоване управління № 10», ТОВ «Гранум-Груп», податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.50-85).

Таким чином висновки акту перевірки щодо порушення позивачем підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 за грудень 2009 року спростовуються матеріалами справи.

Суд не приймає посилань представника відповідача на наявність постанов Попаснянського районного суду Луганської області від 06.07.2010 про притягнення до адміністративної відповідальності керівника та головного бухгалтера позивача за порушення вимог щодо ведення податкового обліку, оскільки вказані судові рішення стосуються посадових осіб позивача, та не є підставою для застосування відповідальності до позивача, як юридичної особи (а.с.111, 112).

Разом з тим, як зазначалось, доказів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту за березень 2008 року позивачем на пропозицію суду не надано, що перешкоджає суду дійти висновку про правомірність заявлених позивачем вимог в цій частині.

В силу норм ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 цієї статті встановлено, що у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте вимоги ч.2 ст. 71 КАС України не звільняють позивача від обовязку доказування правомірності своїх вимог.

Ненадання всупереч пропозиції суду документів податкової та бухгалтерської звітності, які підтверджують правильність формування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за березень, квітень, травень 2008 року позивач пояснює знищенням таких документів у звязку зі спливом терміну їх зберігання.

На підтвердження знищення документів представником позивача в судовому засіданні надані протокол засідання експертної комісії за № 4 та акт за № 1 про вилучення для знищення справ (документів), які не підлягають зберіганню (а.с.204-206 ) , які датовані 10 вересня 2010 року. Акт, серед іншого, містить відомості про знищення первинних документів та додатків до них, які фіксують факт виконання господарських операцій, бухгалтерських звітів та балансів, декларацій з ПДВ та податку на прибуток, договорів, журналів обліку, накладних, тощо.

Втім, такі посилання суд вважає неприйнятними виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.2.8 п. 7.2. ст. 7 Закону 168 платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Крім того, наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за № 576/3016, затверджено Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів.

Відповідно до цього Переліку термін зберігання податкових декларацій, податкових, видаткових накладних, договорів та інше, складає не менше трьох років. Згідно з п. 2.11. Переліку строки зберігання документів, визначені в цьому Переліку, є мінімальними, їх не можна скорочувати. П.3.8. Переліку передбачає, що знищення документів без схвалення описів справ постійного зберігання, а також порушення встановлених цим Переліком строків зберігання документів є незаконними і тягне відповідальність згідно з чинним законодавством.

Виходячи з наведеного, документи бухгалтерського та податкового обліку позивача за 2008 рік підлягали б знищенню не раніше 2012 року. При цьому доказів складання вказаних документів саме у зазначену дату позивачем не надано.

Тому надані представником позивача підтвердження знищення документів суд оцінює критично та не приймає їх в якості доказу.

Таким чином, позивачем в судовому засіданні не спростовано висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про порушення вимог закону щодо формування податкового кредиту березня 2008 року.

Суд не враховує також й посилання позивача на невідповідність номеру та дати акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, акт перевірки за № 94/23-34641632 від 27 травня 2010 року зареєстровано податковим органом в журналі реєстрації актів (довідок) невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок (а.с.197-199). Крім того, на підтвердження його отримання акт перевірки містить особистий підпис головного бухгалтера позивача (а.с.159).

Необґрунтованими, є і посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС, який, на думку відповідача, складає один місяць.

Нормами ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В силу ч.1 ст. 99 КАС України ддміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 3 цієї статті передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропуску строку звернення до суду врегульовано ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Виходячи з вимог пп.5.2.5. п. 5.2 ст. 5 Закону 2181 (що діяв на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення) з урахуванням строків давності, що складають відповідно до п.15.1 ст. 15 цього Закону 1095 днів, платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Аналогічні норми, що регулюють право платника звернутись до суду за оскарженням рішення податкового органу містить також Податковий кодекс України, який діє з 01.01.2011.

Враховуючи, час звернення позивача до суду - 22.12.2011 та дату прийняття відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення - 31.05.2010 року, позивачем дотримано строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України. Відтак, у суду відсутні підстави застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

Зважаючи на встановлення судом обґрунтованості позовних вимог позивача в частині неправомірності висновків відповідача про порушення вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту грудня 2009 року, з урахуванням вимог ст. 2 КАС України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, саме в частині визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 12327,00 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6163,5 грн., що відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку нараховано відповідачем у звязку з порушенням позивачем вимог податкового законодавства за грудень 2009 року (а.с. 48).

Суд не приймає посилання представника відповідача на відсутність за даними податкового обліку заборгованості позивача зі сплати вказаного податкового зобовязання, оскільки відсутність заборгованості не позбавляє платника податків права оскарження податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Рубежремстрой» до Державної податкової інспекції в Попаснянському районі Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262300 від 31.05.2010 на суму 36605,00 грн. задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Попаснянському районі Луганській області № 0000262300 від 31.05.2010 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 18490,5 грн., в тому числі в частині нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 12327,00 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6163,5 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 12 березня 2012 року.

СуддяО.В. Солоніченко