Постанова № 22110269, 06.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2012 року <Час проголошення >№ 2а-19244/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Плюс»

простягнення податкової заборгованості у розмірі 7310,00 гривень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Плюс»(далі відповідач, ТОВ «Світ-Плюс») про стягнення податкової заборгованості на загальну суму 7310,00 гривень за рахунок активів боржника.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі, враховуючи предявлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі направлялась ТОВ «Світ-Плюс»за наявною у матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та відповідно до ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою відповідачу.

У строк, встановлений ч. 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не подав до канцелярії суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову та доказів на спростування доводів позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження на основі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд:

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Світ-Плюс»(код за ЄДРПОУ 31475576) зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 03 вересня 2001 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському району м. Києва з 17 вересня 2009 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.06.2011 року № 31475576 та довідкою про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП № 18692/14/29-20599 від 10.06.2011 року.

Станом на день розгляду справи у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість з податку на додану вартість, податку на прибуток у розмірі 7310,00 грн., яка виникла у звязку з несвоєчасною сплатою податкових зобовязань, нарахованих контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0012091520/0 від 21 квітня 2010 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 170,00 грн. за порушення пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, яке полягало у неподанні декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року;

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0022891520/0 від 31 серпня 2010 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 340,00 грн. за порушення пп. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.200 року, яке полягало у неподанні декларацій з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року;

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0008101520 від 17 березня 2011 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 1530,00 грн. за порушення пп. 49.18 п.49.1 ст. 49 та п.203.1 ст. 203 ПК України, яке полягало у неподанні декларацій з податку на додану вартість за травень-грудень 2010 року, січень 2011 року;

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0004241510 від 08 квітня 2011 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок прибуток підприємства»в розмірі 170,00 грн. за порушення пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ та п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємства», яке полягало у неподанні декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010 року;

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0008611520 від 26 квітень 2011 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 1020,00 грн. за порушення пп. 49.18 п.49.1 ст. 49 та п.203.1 ст. 203 ПК України, яке полягало у неподанні декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року;

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0010321520 від 12 травня 2011 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн. за порушення пп. 49.18 п.49.1 ст. 49 та п.203.1 ст. 203 ПК України, яке полягало у неподанні декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року;

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0017641520 від 08 червня 2011 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн. за порушення пп. 49.18 п.49.1 ст. 49 та п.203.1 ст. 203 ПК України, яке полягало у неподанні декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року;

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0023501520 від 11 липня 2011 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 1020,00 грн. за порушення пп. 49.18 п.49.1 ст. 49 та п.203.1 ст. 203 ПК України, яке полягало у неподанні декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року;

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0031061520 від 12 серпня 2011 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1020,00 грн. за порушення пп. 49.18 п.49.1 ст. 49 та п.203.1 ст. 203 ПК України, яке полягало у неподанні декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року.

Враховуючи те, що податкові зобовязань відповідача за податковими повідомленнями-рішеннями № 0012091520/0 від 21 квітня 2010 року та № 0022891520/0 від 31 серпня 2010 року виникли у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні справи в даній частині застосовують норми вказаного Закону.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, до чого відповідно до ч. 4 п. 6.2.4 Закону № 2181 прирівнюється розміщення на дошці податкових оголошень, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення № 0012091520/0 від 21 квітня 2010 року та № 0022891520/0 від 31 серпня 2010 року направлялись відповідачу поштою, однак повернуті поштовим відділенням через відсутність адресата за його місцезнаходженням, у звязку з чим рішення були розміщені ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на дошці податкових оголошень 13 травня 2010 року та 10 вересня 2010 року, відповідно, що підтверджується актами № 931 від 13.05.2010 р. та № 1756 від 10.09.2010 р.

З огляду на приписи ч. 4 п. 6.2.4 Закону № 2181 у день розміщення зазначених рішень на дошці податкових оголошень, вони вважаються врученими відповідачу.

Виходячи з положень пп. 5.2.2, 5.2.4 ст. 5 Закону № 2181 у випадку оскарження рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку, такі зобовязання вважаються узгодженими у день закінчення, відповідно, процедури адміністративного оскарження або у день набрання законної сили рішенням суду.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень № 0012091520/0 від 21 квітня 2010 року та № 0022891520/0 від 31 серпня 2010 року в адміністративному або судовому порядку відповідачем суду не надано.

Відповідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки вищевказані суми штрафних (фінансових) санкцій не були сплачені відповідачем у встановлений законом строк, виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ці суми грошових зобовязань (170,00 грн. та 340,00 грн.) набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Згідно з пп. 6.2.1. 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються в наступному порядку:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/4111 від 26.05.2010 р. на суму 170,00 грн. та другу податкову вимогу № 2/2250 від 26.10.2010 р. на суму 170,00 грн.

Перша та друга податкові вимога були направлена відповідачу поштою та у звязку із закінченням терміну зберігання були повернуті поштовим відділення податковому органу, що підтверджується повідомленнями про не вручення поштового відправлення.

Згідно абз. 3 пп. 6.2.4. п. 6.2.4 Закону № 2181, у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з неможливістю вручення податкових вимог № 1/4111 від 26.05.2010 р. та № 2/2250 від 26.10.2010 р. позивачем у відповідності до положень ст. 6.2.4 Закону України № 2181, було розміщено зазначені податкові вимоги на дошці податкових повідомлень, що підтверджується Актом № 1411/1 від 24.07.2010 року та Актом №2250/2 від 28.09.2010 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, податкові вимоги № 1/4111 від 26.05.2010 р. та № 2/2250 від 26.10.2010 р., вважаються врученими відповідачу 24 липня 2010 року та 28 вересня 2010 року, відповідно.

Стосовно податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, які виникли (нараховані контролюючим органом) в 2011 році суд зазначає, що вказані грошові зобовязання виникли у період, коли набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), тому правовідносини в даній частині регулюються нормами вказаного Кодексу.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу були направлені податкові повідомлення-рішення: № 0008101520 від 17.03.2011 року, № 0008611520 від 26.04.2011 року, № 0010321520 від 12.05.2011 року, № 0017641520 від 08.06.2011 року, № 0023501520 від 11.07.2011 року, № 0031061520 від 12.08.2011 року, № 0004241510 від 08.04.2011 року поштою за адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак зазначені рішення були повернуті поштовим відділенням через відсутність відповідача за його місцезнаходженням, що підтверджується копіями поштових конвертів та актами про встановлення факту невручення платнику податків податкових повідомлень-рішень від 28.02.2011 р. № 810-15/31475576, від 14.04.2011 р. № 1760-15/31475576, від 27.04.2011 р. № 2143-15/31475576, від 25.05.2011р. № 15/31475576, від 23.06.2011 р. № 4244-15/31475576, від 28.07.2011р № 5056-15/31475576, від 28.02.2011р. № 884-15/3141.

За таких обставин, в силу положень абз.2 п. 58.3 ст. 58 ПК України податкові повідомлення-рішення № 0008101520 від 17.03.2011 року, № 0008611520 від 26.04.2011 року, № 0010321520 від 12.05.2011 року, № 0017641520 від 08.06.2011 року, № 0023501520 від 11.07.2011 року, № 0031061520 від 12.08.2011 року, № 0004241510 від 08.04.2011 року вважаються врученими відповідачу день, зазначений поштовою службою в якості дати повернення поштових відправлень.

Відповідно до пп. 56.17.5 п. 56.18, ст. 56 ПК України податкові зобовязання, визначені контролюючими органами, вважаються узгодженими у день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Доказів оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав, відтак визначені податковим органом податкові зобовязання, відповідно до пп. 56.17.5, п. 56.1 ст. 56 ПК України, вважаються узгодженими.

Згідно положень п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно ч. 2 п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобовязання платник податків зобовязаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідач доказів сплати податкових зобовязань, визначених вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, суду не надав.

Враховуючи те, що грошові зобовязання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визнаються податковим боргом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Перша та друга податкові вимоги виносилися згідно діючого на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та були вручені відповідачу 26.05.2010 р. та 26.10.2010 р., про що наводилось вище.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому, надсилання окремої податкової вимоги на суму консолідованого податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено.

Оскільки податковий борг відповідача з моменту виставлення вказаних вище вимог не погашався, то нові вимоги податковим органом прийняттю не підлягали.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 7310,00 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Розяснити відповідачу, що відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України дана постанова підлягає негайному виконанню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Плюс» (код ЄДРПОУ 31475576, адреса: 02002, м. Київ, вул. Тампере, 11-А) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 7310,00 грн. (сім тисяч триста десять гривень), на р/р 34122999700005, УДК у Дніпровському районі м. Києва, код 24258039 в ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій