Постанова № 22110238, 31.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

31 січня 2012 року 16:05 год.№ 2а-16609/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддіКостенкаД.А.,

при секре тарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача Пуша М.М., відповідача Алексеєнко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спра ву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Кью Медіа" (далі ТОВ "Ай Кью Медіа") до Державної податкової інс пекції у Шевченківському районі м.Києва (даліДПІ) про скасу вання податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 р. №0003112309,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Ай Кью Медіа" просить скасувати подат кове пові домлення-рішення ДПІ від 24.05.2011 р. №0003112309, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 450540 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала позов з наведених у позовній заяві підстав. Позивач просить скасувати повідомлення-рішення з підстав його не правомірності, необґрунтованості висновку відповідача про наявність порушень, правомір ністю формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Вакко" і відсутністю пору шень Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (даліЗакон №168/97).

Представник відповідача не визнала позов і подала письмові заперечення, в яких, зазначивши встановлені під час перевірки обставини, просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наявність порушень вимог Закону №168/97.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові та речові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на неправомірність прий нятого відповідачем повідомлення-рішення. При цьому суд виходить з такого.

ДПІ прийнято подат кове повідом лення-рішення 24.05.2011р. №0003112309, яким за порушення пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97 та згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено суму грошового зобо в'я зання з ПДВ на 450540грн. (у т.ч.: 360432 грн. основний платіж, 90108 грн. штраф).

Згідно з актом документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ай Кью Медіа" від 11.05.2011р. №1103/23-09/32830329 на предмет дотримання вимог податкового законодавст ва по ПДВ при взаємодії з ТОВ "Вакко" за період з 14.04.2009р. по 31.12.2010р. зміст пору шення полягає в непра вомірному включенні позивачем до податкового кре диту в лютому, березні, квітні 2010 р. сум ПДВ, сплачених ТОВ "Вакко" за нікчемним правочином.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тран зитному акті перевірки ТОВ "Вакко" від 21.02.2011р. №104/23-10/36425949, складеному ДПІ у Печерсь кому районі м. Києва, згідно з яким ТОВ "Вакко" відсутній за своїм місце знаходженням, а чисельність працівників становить одна особа; останній звіт подано за квітень 2010р. у податкового органу відсутня інфор мація про наявність складсь ких приміщень чи транспорту ТОВ "Вакко", які, як вважають перевіряючи, необхід ні для здійснення господарської діяльності; з податкової звітності ТОВ "Вакко" перевіряючими вбачається відсутність амортизацій них відрахувань і трудових ресур сів, що загалом, на думку ревізорів, свідчить про відсутність адміністративно-господарських мож ливостей на виконання господарських зобо вязань перед позивачем, відсутність фактичних дій та на міру на настання правових нас лідків. Також, в акті зроблено посилання на матеріали кримінальної справи, в якій знаходяться пояснення директора ТОВ "Вакко" ОСОБА_6 про те, що вона погодилася зареєструвати ТОВ "Вакко", де рахувалася як директор і заснов ник та щомісячно одержувала по 800 доларів США за підписання документів; а також пояс нення співзасновника ОСОБА_4, який погодився зареєструвати вказане товариство, хоча відношення до його управління не мав.

За вказаних обставин відповідач, пославшись на ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК, вважає правочин між позивачем та ТОВ "Вакко" нікчемним, що не надає позивачу права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

За результатами адміністративного оскарження, прийняте відповідачем повідомлення-рішення залишено без змін остаточним рішенням ДПС України від 07.10.2011р. №3245/6/10-2115, з мотивів викладених в акті перевірки.

Спір стосується правомірності рішення відповідача про донараху вання податкового зобов'язання з ПДВ і застосування до нього штрафу та випливають з процедури формування платником ПДВ свого податкового кредиту, яка була врегульована Законом №168/97.

Згідно з п.1.7 Закону №168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи і пояснень представників сторін судом встановлено, що позивачем вклю чено до подат кового кредиту з ПДВ у лютому, березні, квітні 2010 р. податок у сумі 360432,88 грн., сплачений (нарахований) у складі вартості прид ба них у ТОВ "Вакко" послуг з проведення реклам ної кампанії згідно договору від 14.01.2010р. №09 та додатків №1 від 14.01.2010р., №2 від 02.02.2010р., №3 від 16.02.2010р., від №4 від 03.03.2010р., №5 від 13.03.2010р., №6 від 22.03.2010р. до нього, копії яких наявні у справі.

Даний договір та додатки підписані сторонами договору, скріплені їх печатками і недійсними чи фіктив ними в судовому порядку не визнавалися.

Згідно з умовами договору позивачем (Замовник) передано ТОВ "Вакко" (Вико навцю) банери і рекламні постери "НОКІА" для їх подальшого розміщення на рекламних площинах у містах України в лютому, березні, квітні 2010р., про що сторонами договору складено акти прийому-передачі майна від 27.01.2010р., від 26.02.2010р., 28.03.2010р., відповідно.

На виконання умов договору ТОВ "Вакко" здійснено розміщення на рекламних пло щах рекламного матеріалу та виписано позивачу рахунки-фактури від 10.02.2010р. №ВК-1002 на суму 590946,46 грн., від 10.03.2010 р. №ВК-1003 на суму 472144,00 грн., від 30.03.2010р. №ВК-3003 на суму 277601,88 грн., від 17.03.2010р. №ВК-1703 на суму 418239,40 грн., від 01.04.2010р. №ВК-0104 на суму 184250,50 грн., від 19.04.2010р. №ВК-1904 на суму 228425,83 грн. з урахуванням ПДВ та податку на рекламу.

Виконавцем (ТОВ "Вакко") виписано на користь позивача податкові накладні від 25.02.2010р. №250241 на суму 590946,46 грн. (ПДВ 98082,40 грн.), від 16.03.2010р. №160312 на суму 472144,00 грн. (ПДВ 78364,15 грн.), від 30.03.2010р. №300336 на суму 277601,88 грн. (ПДВ 46075,00 грн.), від 19.04.2010р. №190409 на суму 184250,50 грн. (ПДВ 30581,00 грн.), від 28.04.2010р. №280410 на суму 418239,40 грн. (ПДВ 69417,33 грн.) та від 30.04.2010р. №300451 на суму 228425,83 грн. (ПДВ 37913,00 грн.), а позивачем в ці ж дні проведено оплату придбаних послуг (робіт), про що свідчать банківські виписки по рахунку та підтверджується актом перевірки.

Про надання замовлених послуг по розміщенню рекламного матеріалу на рекламо носіях по містах України в лютому, березні, квітні 2010р. згідно виписаних Вико-навцем ра хунків сторонами по закінченню звітного періоду складено акти здачі-прийняття послуг: від 28.02.2010р. №ВК-1002, від 31.03.2010р. №ВК-1003, від 31.03.2010р. №ВК-3003, від 30.04.2010р. №ВК-1703, від 30.04.2010р. №ВК-0104, від 30.04.2010р. №ВК-1904.

Окрім цього, фактичне розміщення рекламних матеріалів підтверджується дослідже ними в ході судового засідання фотозвітами за лютий, березень, квітень 2010р., розміщеними на компакт-дисках "RIDATA Silver Blue" CD-R 80min/70MB: №fk1103132153В17, №fk1103132255D17, №fk1103132152С17, наявних у справі.

На підставі вказаних вище підтверджуючих первинних документів позивач відніс понесені ним вит рати на придбання послуг (без врахування сплаченого ПДВ) до валових витрат, а суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Придбання послуг здійснювалося позивачем в ме жах своєї господарської діяльності (рекламна діяльність), що підтвер джується п. 2.7 акта перевірки (с. 3 акта), довідкою з ЄДРПОУ АА №408255, а також наданими пози вачем договором від 23.08.2009р. №17/09 на проведення рекламної(их) кампанії(й), укладеним із ТОВ "РА "АІТІ" (Замовником) і позива чем (Виконавець), додатками №5 від 11.01.2010р., №6 від 22.01.2010р., №7 від 25.02.2010р. до нього та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010р. №ОУ-0000191, від 30.04.2010р. №ОУ-0000295, від 31.05.2010р. №ОУ-0000395 та №ОУ-0000401. До того ж витрати понесені позивачем на придбання у ТОВ "Вакко" названих послуг віднесені по зивачем до валових витрат і порушень з цього приводу контролюючим органом не виявлено.

Суд зауважує, що ні в акті перевірки, ні у поясненнях пред ставника відповідача запе речень щодо оформлення наявних у справі податкових накладних не зазначено. Водночас дані подат кові нак ладні виписані ТОВ "Вакко"постачальником (Виконавцем) послуг, який на час їх скла дення знахо дився на обліку як платник ПДВ згідно із свідоцтвом №100223835, що узгоджується з вимогами пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97, а їх зміст відпо відає вимогам пп. 7.2.1 даної статті.

Під час розгляду справи відповідачем не заперечувалися надані позивачем письмові докази і фотозвіти.

Отже, як вбачається, позивачем на підставі належно оформлених податкових наклад них включено до складу подат кового кредиту лютого, березня, квітня 2010р. суми нарахова ного (сплаченого) за ставкою 20 відсот ків ПДВ, у звязку з придбанням у ТОВ "Вакко" послуг, що відпо відає пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97.

Надані представником позивача пояснення, письмові та речові матеріали є належни ми, допус тимими і прямими доказами у справі, які підтверджують правомірність нараху вання податко вого кредиту з ПДВ у лютому, березні, квітні 2010р. по господарсько-договірним відно синам з постачаль ником послуг ТОВ "Вакко" та спростовують висновок про завищення податкового кредиту.

Натомість відповідач не представив суду належних і допустимих доказів, що під твер джували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а також не навів аргументованих доводів, які б спрос товували доводи пози вача і надані останнім докази.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем і ТОВ "Вакко" ґрунту ються виключно на при пущеннях перевіряючих. Відповідачем не зазначено в акті і не надано пояснень під час розгляду справи судом, яким законом прямо встановлено недійсність вчине ного позивачем правочину чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК). Також, лише зазначивши ст. 228 ЦК, відповідач не представив суду доказів того, що правочин дійсно порушує публічний поря док, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним. Водночас, аналізуючи укладений між позивачем та ТОВ "Вакко" правочин, суд відзначає, що такі господарські (цивільні) зобов'я зання з надання послуг не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а правочин несуперечить моральним засадам суспіль ства і не порушує публічний порядок

Суд вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на поло ження ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку, водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочи ну, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом.

Посилання відповідача як на доказ нікчемності правочину на відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням, неподання податкової звітності чи недекларування прибутків, суд не бере до уваги, оскільки дані обставини не призводять до недійсності (нікчемності) укладених договорів, а можуть бути підставами для застосування відповідних заходів реагування та примусу саме до такого контрагента: ініціювання питання про при пинення юридичної особи, анулювання реєстрації платником ПДВ, притягнення до юридич ної відповідальності юридичної особи чи її посадових осіб.

Крім цього, дані обставини не віднесені законом й до підстав виникнення права плат ника на податковий кредит з ПДВ, яке не ставиться Законом №168/97 в залежність від на лежного виконання контрагентом своїх обов'язків з нарахування і сплати ПДВ, що неоднора зово висловлювалося Верховним Судом України і Вищим адміністративним судом України

Посилання відповідача на відсутність у контрагента необхідних трудових і інших матеріальних ресурсів, також не вказують на нікчемність правочину і не спростовують здійс нення господарських операцій, а до того ж спросто вуються п. 3.1.4 договору, згідно з яким передбачено залучення третіх осіб до виконання зобовязань за договором. Між іншим такі твердження відповідача жодним чином не мотивовані конкретними посиланням на економіч ні чи правові категорії, тому такі твердження не приймаються судом до уваги

Посилання відповідача на матеріали кримінальної справи, в якій містяться пояснення директора ТОВ "Вакко" ОСОБА_6 та співзасновника ОСОБА_4, суд не бере до уваги, оскільки дані документи не віднесені п. 83.1 ст. 83 ПК до підстав для висновків під час перевірки, а наведені відповідачем обставини не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, позаяк обвинувальний вирок суду в криміналь ній справі відсутній. Лише факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямо ваність правочину на знищення майна держави чи відсут ність господар ських операцій і непозбавляє правового значення видані первинні документи. Крім цього, зі змісту пояснень зазначених осіб не вбачається жодних фактич них обставин, які б мали належність до справи і вказували на безпідставне формування позива чем свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрун-туються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомір-ності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на все вищевикладене, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення вимог пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97 є помилко вими, оскільки ґрунтуються на невірному застосування відповіда чем зазначених законодавчих норм до фак тичних обставин даної справи; невмотивованими, оскільки в акті пере вірки від сутнє належне обґрунтування вчиненого саме позивачем подат кового правопо ру шення, а також безпідставними і передчасними, оскільки зазначені відпові дачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою висновку про заниження податкових зобов'язань.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що досліджені докази підтверджують наведені позивачем обставини і вказують на правомірність визна чення ним спір ного подат кового кре диту з ПДВ у лютому, березні, квітні 2010р. і відсутність заниження своїх податкових зобовя зань, нато мість висновки відповідача не знайшли свого підтвер дження під час судо вого розгляду, а право мірність свого рішення, що порушує право позивача на нарахування податкового кредиту, відповідачем не доведено.

Виходячи з меж позовних вимог, зважаючи на положення ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС, здійснене відповідачем податкове нарахування і застосування штрафу є безпід ставним та необґрунтованим, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення ДПІ та задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 14, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Кью Медіа".

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 24.05.2011 р. №0003112309.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Кью Медіа" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

СуддяД.А. Костенко