Постанова № 22110177, 19.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

19 січня 2012 року 15:55 год.№ 2а-16058/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддіКостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання Панченко А.С.,

за участю представників: позивача Бурим Ю.А., відповідача Диби Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Товариство з обмеженою відповідальністю "Дозор" (далі ТОВ "Дозор") до Державної податко вої інспекції у Печерському районі м.Києва (даліДПІ) про визнання протиправним податкового повідом лення-рішення від 24.10.2011р. № 0009052310,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Дозор" просить визнати протиправним податкове пові дом лення-рішення ДПІ від 24.10.2011р. № 0009052310, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 146084грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених у позо вній заяві підстав. Позивач обґрунтовує позов відсутністю з його боку пору шень Закону Ук раїни від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про пода ток на додану вартість" (даліЗакон №168/97) при формуванні податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ "Укрінжпроект", ТОВ "Торгстрімплюс", ТОВ "Гарант-Техноресурс", ТОВ "Інтехфлот"; дійсністю правочинів із наз ваними контрагентами; помилковістю вис новків перевірки щодо нікчемності правочинів та невірним застосуванням відповідачем норм податкового і цивільного законодавства.

Представник відповідача не виз нала позов з підстав, наведених письмових запере ченнях. Відповідач заперечує проти позову посилаючись на правомірність повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, якою встановлено безпідставне включення позивачем ПДВ до податкового кредиту за нікчемним правочином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на безпідставність прийнятого відпо відачем повідомлення-рішення та необґрунтованість висновків відповідача. При цьому суд виходить з такого.

ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011р. № 0009052310, яким згідно з пп.54.3.5 п. 54.3 ст. 54 і п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено суму грошового зо бов'язання з ПДВ на 146084грн. (у т.ч.: 116867 грн. основний платіж, 29217 грн. штраф).

Дане повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта перевірки від 12.10.2011р. №1332/23-10/31030213, згідно з яким встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 248510 грн., у т.ч.: за березень 2008р. 32650 грн., за квітень 2008р. 20462 грн., за травень 2008р. 28060 грн., за червень 2008р. 15080 грн., за липень 2008р. 44676 грн., за серпень 2008р. 23364 грн., за вересень 2008р. 26440 грн., за жовтень 2008р. 59129 грн., за листо пад 2008р. 10575 грн., за грудень 2008р. 833 грн., за січень 2009р. 2775 грн., за лютий 2009р. 1950 грн., внаслідок неправомірного включення до податкового кредиту сум ПДВ по виписаним ТОВ "Укрінжпроект", ТОВ "Торгстрімплюс", ТОВ "Гарант-Техноресурс", ТОВ "Інтехфлот" податкових накладних.

Висновок про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на наяв них в матеріалах кримінальної справи №69-110 опитуваннях директорів названих контраге нтів, які зазначали, що ніякого відношення до діяльності цих підприємств не мають і зареєстрували їх за грошову винагороду, а також на відсутності у податкового органу інфор мації про наявність у вказаних підприємств складсь ких приміщень, транспорту чи устатку вання необхідного для здійснення госпо дарської діяльності. Також відповідач посилається на відсутність підприємств за своїм місцезнаходженням чи не підтвердженням відомостей.

За цих обставин відповідач вважає, що мета реєстрації даних підприємств та їх діяль ність є незаконною і не може породжувати правових наслідків, та посилаючись на ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК, відповідач вважає правочини нікчемними, а всю первинну бухгалтерську документацію недійсною.

Спірні правовідносини стосуються правомірності здійсненого відповідачем донараху вання позивачу податкового зобов'язання з ПДВ і застосування до нього штрафних санкцій та випливають з процедури формування платником ПДВ свого податкового кредиту, яка була врегульована Законом №168/97.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Вирішуючи справу, суд враховує наступне.

В ході податкової перевірки встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту наступні суми ПДВ нараховані (сплачені) по таким контрагентам:

-ТОВ "Укрінжпроект" ПДВ у сумі 205723 грн.: у березні 32650 грн., у квітні 20462 грн., у травні 28060 грн., у червні 15080 грн., у липні 44676 грн., у серпні 23364 грн., у вересні 26440 грн., у жовтні 47640 грн.;

-ТОВ "Інтехфлот" ПДВ у сумі 4803 грн. у грудні 2008р.;

-ТОВ "Торгстрімплюс" ПДВ у сумі 29803 грн.: у жовтні 2008р. 11489 грн., у лис топаді 2008р. 10575 грн., у грудні 2008р. 7739 грн.;

-ТОВ "Гарант-Техноресурс" ПДВ у сумі 8181 грн.: у січні 2009р. 6156 грн., у лютому 2009р. 1925 грн.

Водночас зі змісту акта перевірки вбачається, що зазначені у висновку акта перевірки показники заниже ння податкових зобов'язань за грудень 2008р., не відповідають показникам, зазначе ним в описовій частині акта у розрізі контрагентів. Зважаючи на суми ПДВ вказані у податкових накладних ТОВ "Інтехфлот" від 08.12.2008р. №81201 на суму 9522,00 грн. (ПДВ 1587,00 грн.), від 18.12.2008р. №181201 на суму 9162,00 грн. (ПДВ 1527,00 грн.), від 27.12.2008р. №271201 на суму 10134,00 грн. (ПДВ 1689,00 грн.) та видатковій накладній ТОВ "Торг стрімплюс" від 01.12.2008р. №011201 на суму 46437,62 грн. (ПДВ 7739,60 грн.) суд вста новив, що вірними є показники податкового кредиту грудня 2008р. в описовій частині акта.

Відповідачем помилково проведено арифметичний розрахунок суми податко вого кредиту по ТОВ "Гарант-Техно ресурс" за січень, лютий 2009р., адже сума становить не 8181 грн. як вказано у акті, а 8081 грн., що також підтверджується податковими накладними ТОВ "Гарант-Техноресурс" від 02.01.2009р. №2011 на суму 36936,00 грн. (ПДВ 6156 грн.) та від 02.02.2009р. №2023 на суму 11549,02 грн. (ПДВ 1924,84 грн.). Окрім цього, відповідачем помилково проведено розрахунок загальної суми податко вого кредиту, яка склала не 248510 грн. як зазначено в акті, а 265994 грн.

Також при вирішенні справи суд виходить з того, що наявність виписаних ТОВ "Укр інж проект", ТОВ "Торгстрімплюс", ТОВ "Гарант-Техноресурс", ТОВ "Інтехфлот" податко вих накладних, на підставі яких позивачем задекларовано свій по датковий кредит, сторонами не заперечувалася в ході розгляду справи, тому дана обставина не потребує доведення відповід ними засобами доказування. Зважаючи на це, відсутність у справі податкових накла дних окремих контрагентів позивача (які були вилучені у позивача правоохоронними орга нами і це не заперечувалося відповідачем) не розглядалося судом як відсутність самих подат кових накладних. До того ж, відсутність самих податкових накладних перевіркою також не встановлено, а виходячи з висновків перевірки та заперечень відповідача, ним не визнаються виписані вказаними підприємствами податкові накладні з огляду на нікчемність правочину.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відне сено до податко вого кредиту від повід ного звітного періоду ПДВ, нарахований (сплачений) на користь ТОВ "Укрінжпроект", ТОВ "Торгстрімплюс", ТОВ "Гарант-Техноресурс", ТОВ "Інтехфлот" на підставі виписаних останніми податкових накладних згідно укладених господарських дого ворів, а саме:

-238872 грн.ПДВ, нарахованого на ко ристь ТОВ "Укрінжпроект" (Виконавець) у зв'язку з придбанням на підставі договору від 03.01.2008р. №02/08 робіт з пе ревірки та віднов лення пара метрів ліній зв'язку, прокладки ка белів та електромонтажних робіт;

-4803 грн. ПДВ, нарахованого на користь ТОВ "Ін техфлот" (Викона вець) у зв'язку з придбанням на підставі договору від 01.12.2008р. №13/08 робіт з обслугову вання програм ного забезпе чення "Страж" та ведення бази даних в програм ному забезпеченні "Страж";

-29803 грн. ПДВ, нарахованого на користь ТОВ "Торгстрімплюс" (Постача льник) у зв'язку з придбанням на підставі договору від 01.09.2008р. №11/08/П товарів (спеціальні вузли та агрегати, необхідні для монтажу та влаштування систем протипожежного приз начення: кабелі, датчи ки, порошок "Вексон", вуглекислота, омофони, резистори, реле тощо);

-8081 грн. ПДВ, нарахова ного на користь ТОВ "Гарант-Техноресурс" (Постачаль ник) у зв'язку з прид банням на підставі договору від 02.01.2009р. №02/09 товарів:датчики, поро шок "Вексон", вуглекислота.

Належних доказів і аргументованих доводів, які б вказували на недійс ність чи фаль ши вість виписаних названими контрагентами документів, у т.ч. податкових накладних, відповідачем суду не представлено, тому підстав їх не брати до уваги у суду немає. Податкові накладні виписані постачальниками товарів, робіт (послуг), які на час здійснення поставки товарів, робіт (послуг) і скла дення податкових накладних, знахо дилися на обліку як платники ПДВ, що узгоджується з вимогами пп.7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97. Зміст наявних у справі податкових накладних відпо відає вимогам пп. 7.2.1 даної статті, що не заперечувалося відповідачем та порушень чого перевіркою достовірно не встановлено.

Зазначені в акті перевірки та підтверджені матеріалами справи господар ські операції позивача щодо придбання товарів, робіт (послуг) є обєктом оподаткування ПДВ, згідно з пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168, і підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків.

Придбані товари та роботи призначалися для використання і фактично використову валися позивачем в оподатковуваних ПДВ операціях в межах своєї господарської діяльності, що підтверджується поданими господарськими договорами та первинними бухгалтерськими документами з іншим господарю ючими суб'єктами, де позивач виступав постачальником (Виконавцем) товарів, робіт (послуг).

За таких обставин позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ відпо відного звітного періоду нарахований за ставкою 20 відсотків та сплачений у складі вартості товарів, робіт (послуг) ПДВ у звязку з придбанням у ТОВ "Укрінжпроект", ТОВ "Торг стрімплюс", ТОВ "Гарант-Техноресурс", ТОВ "Інтехфлот" товарів, робіт (послуг), що спростовує висновки відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 та заниження позивачем своїх податкових зобовязань з ПДВ.

Натомість відповідач не представив суду належних і допустимих доказів, що достовірно під твер джували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та спрос товували доводи пози вача і надані останнім докази, а наведені в акті перевірки висновки суд вважає необґрунто ваними.

Твердження відповідача про недійсність і фіктивність правочинів суд не бере до ува ги, з огляду на відсутність відповідних судових рішень, обовязкова необхідність яких передбачена ст.ст.215, 234 ЦК.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочинів між по зивачем та ТОВ "Укр інж проект", ТОВ "Торгстрімплюс", ТОВ "Гарант-Техноресурс", ТОВ "Інтехфлот" ґрунту ються виключно на при пущеннях перевіря ючих. Відпові дачем не зазна чено в акті і не надано пояснень під час розгляду справи судом, яким законом прямо встановлено недійсність вчине них позивачем правочинів чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК), або дійсного порушення публічного поря дку, тобто спрямова ність на порушення конститу ційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК). Водночас, аналізуючи зміст договорів з придбання товарів та робіт, суд відзначає, що такі господарські (цивільні) зобов'я зання не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а самі правочин несуперечать моральним засадам суспіль ства і не порушують пуб лічний порядок.

Суд вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на поло ження ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку, водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочи ну, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом.

Покладені відповідачем в основу свого висновку обставини відсутності контрагентів за своїм місцезнаходженням чи не підтвердженням відомостей, а також наявні у матеріалах кримінальної справи №69-110 опитування директорів названих контраге нтів, безпід ставно поширюються відпо ві дачем на правила формування позивачем свого податко вого кредиту з ПДВ, оскільки дані обставини не віднесено законом до дій (подій), які визначають право платника на податковий кредит чи обумовлюють реалізацію цього права, тому немо жуть бути підставою для висновку про порушення платником приписів закону, оскільки в силу ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право позивача на податковий кредит і його форму вання не ставиться вказаним Зако ном в залежність від додержання його контрагентом податкової дисципліни і можуть бути підставою для застосування відповідних заходів реагування та примусу саме до такого контрагента: донарахування податків та зборів, ініціювання питання про при пинення юридичної особи, анулювання реєстрації платником ПДВ, притягнення до юридич ної відповідальності юридичної особи чи її посадо вих осіб.

Посилання відповідача на матеріали кримінальної справи (постанова про порушення кримінальної справи, процесуальні протоколи тощо), суд не приймає до уваги, оскільки дані документи не віднесені п. 83.1 ст. 83 ПК до підстав для висновків під час перевірки, анаведе ні відповідачем обставини не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, позаяк обвинувальний вирок суду в криміналь ній справі відсутній. Лише факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямо ваність правочину на знищення майна держави чи відсут ність господар ських операцій і непозбавляє правового значення видані за цими господарськими операція ми первинні доку менти.

Таким чином, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 є помилко вими і цим же положенням суперечать; невмотивованими, оскільки в акті пере вірки від сутнє належне обґрунтування вчиненого саме позивачем податкового правопору шення, а також безпідставними і передчасними, оскільки всупереч з п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відпові дачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою висновку про заниження податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрун-туються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомір-ності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що досліджені докази у своїй сукупності підтверджують наведені позивачем обставини і вказують на відсутність заниження своїх податкових зобовя зань, нато мість висновок відповідача про нікчемність правочину та заниження податкових зобов'язань не знайшов свого підтвер дження під час судового розгляду, а право мірність свого рішення, що порушує право позивача на нарахування податкового кредиту, відповідачем не доведено.

Окрім вищенаведеного, суд вбачає відсутність у відповідача законних підстав для винесення податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Як вбачається з акта, перевірку проведено на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК та згідно з постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України Осипчука С.В. від 17.06.2011р. щодо проведення перевірки ТОВ "Дозор".

Зазначена постанова витребувана судом від відповідача, однак до суду не надана. У своїх усних поясненнях представник відповідача вказала, що дана постанова відсутня, проте відповідачем надана інша постанова старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА України Осипчука С.В. від 02.08.2011р. про призначення згідно зі ст.ст. 22, 66, 130 КПК в рамках кримінальної справи №69-126 докумен тальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законо давства ТОВ "Дозор" щодо правильності нарахування та повноти сплати ПДВ по взаємовідносинах зокрема з ТОВ "Укр інж проект", ТОВ "Торгстрімплюс", ТОВ "Гарант-Техноресурс", ТОВ "Інтехфлот".

Підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слід чого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 86.9 ст. 86 ПК встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розрахо вується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За своїм змістом дана норма не містить жодних обмежень чи застережень щодо засто су вання лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому поширюється на всі перевірки, призначені відповідно до кримі нально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність відповідного рішення суду, що вказує на передчасне прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та порушення ним вимог зазначеного вище п. 86.9 ст. 86 ПК.

Враховуючи встановлені судом факти і викладені мотиви, зважаючи на положення ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС, суд вважає податкове повідом лення-рішення ДПІ від 24.10.2011р. № 0009052310 необґрунтованим та безпідставним, яке виходячи з меж позовних вимог є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дозор".

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податко вої інспекції у Печерському районі м.Києва від 24.10.2011р. № 0009052310.

3.Стягнути з Державного бюджету через відповідний орган державної казначейської служби на користь Товариства з обмеженою відповідаль ністю "Дозор" судовий збір у розмірі 28,23 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податко вої інспекції у Печерському районі м.Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

СуддяД.А. Костенко